Пташка, дзвоник та я

Вячеслав Оніщенко знову підкинув прекрасного вірша.

Канеко Місудзу, дитяча поетка (1903 - 1929)

Пташка, дзвоник та я

Хоч як широко розкину я руки -

Але до неба злетіти не зможу.

А пташка, що може до неба злетіти,

Не може, як я, швидко бігти землею.

Хоч як напружу я тіло у співі,

Але не дзвенітиму так, як дзвоник.

А дзвоник, хоч як він дзвінко співає,

Не знає стількох пісень, скільки я.

І дзвоник, і пташка, і я, і всі ми -

Всі такі різні, всі такі добрі.

　　私が両手をひろげても、

　　お空はちっとも飛べないが、

　　飛べる小鳥は私のように、

　　地面を速く走れない。

　　私が体をゆすっても、

　　きれいな音はでないけど、

　　あの鳴る鈴は私のように、

　　たくさんな唄は知らないよ。

　　鈴と、小鳥と、それから私、

　　みんなちがって、みんないい。