morreth: (Default)
Их накопилось столько, что проще собрать в одном месте и всех новых вопрошающих сразу посылать туда. Вот начну с этого треда. Никто не хочет позадавать вопросов?


NEW


Если в Империи совершеннолетие с 18, то со скольки оно в Вавилоне? Просто Бет еще не молодовата ли для свадьбы? Или для императоров это не важно? И еще - сколько там можно иметь жен и мужей? Если их несколько, то все, кроме одного - это всегда "м-браки"?



Сколько всего планируется романов в цикле (не вообще о мире Рима-Вавилона, а именно о пассажирах "Паломника") и когда приблизительно должен выйти следующий?



 


Какие бывают разновидности гемов?

Почему христиан и мессианских евреев, ушедших с Эбером, не пускают на Землю? 


Скажите, а где можно побольше узнать о мире СМ? Про историю Крестового Похода, про то, откуда вообще пошли Рим и Вавилон. Про политическую систему там и там. Вот, например, вавилонские "дома" и римские доминионы - это сходные образования или различные? Кто и на какой срок выбирает тайсегуна Рива? Всех ли глав вавилонских домов выбирают?



Как связаны ПТСР и Сердце меча - через пролог. Хотя не могу сказать, что разобралась в этой истории. Что такое этот А-Шиар? Чего он хотел? Как история Белгариона вписывается в общую канву событий? Какое отношение к этому всему имеет Брайан Риордан? Или это один и тот же человек? Будьте добры, объясните кто-нибудь!

Новое! http://morreth.livejournal.com/575240.html?thread=18645512#t18645512
morreth: (Default)

Увага, лонгрід!

Щоденник ембріона

20 годин після того, як
УРА! Тато й мама потрахалися, це був не анал, ніхто не скористувався з презерватива, не було ніяких протизаплідних ковпачків, кремів та пігулок, отже гопа сперматозоїдів ломанулася навпростець у вагіну, найспритніші добилися до матиці а найтриваліші вдерлися по фалопієвій трубі та вичатували яйцеклітину, яка щойно вилупилася з фолікула. Минуло троха більше доби, і тепер я Чебура… тобто, зігота! В мене 46 хромосом, з яких, може, щось і виросте.
Виникає дурнувате питання: чи є я вже людською особою.
Онтологічно – так. В тому сенсі, що ні мишенятком, ні жабенятком я вже не стану. З моїм хромосомним набором 46 ХХ з мене вийде тільки людське дівча.
У решті сенсів – та ви що, подуріли? Я клітина! Одна-однісінька клітина, яка зараз дується, щоб перетворитися на дві, а це вам не коза насрала. От ви зможете самі поділитися надвоє, і щоб без пилки-циркулярки, і щоб для вас це не скінчилося тотальним ПЗДЦ? Ото ж бо! А я можу.
Так, в мене немає ніякої свідомості. Якщо ви не останній тупак, ви розумієте, що такого кшталту тексти пишуть дорослі дядьки та тьотки, а не реальні зіготи. Так, відчепіться всі, зараз ділитимуся.
ІІІІІІЕЕЕЕЕХХХХ!

30 годин після того, як
Йо! Вау! Я бластонулася! Тепер в мені аж цілих дві клітини, які незабаром ще поділяться, а далі, курва, цей процес вже не зупиниш.
Можна біло б розслабитися та запалити, якби я мала рученята, щоб тримати цигарку та запальничку, легені, щоб втягувати дим та м’язи, щоб розслабити. Навіть якщо зараз мамця розслабиться й запалить, я ніц не відчую. Прикро.

40 годин після того, як
Вже чотири клітини! Ну хіба я не крута, бл… бл… БЛАСТУЛА?

3 доби після того, як
Опаньки, я вже морула! Вже 16 клітин як одна копієчка! Є темненькі, є світленькі. Не знаю навіщо, але прикольно!

4 доби після того, як
ЩО ЦЕ ЗА ТРЯСЦЯ БЛІН НАФІГ БЛІН? Чому в мене всередині якийсь пухир з водою? Я що, бластула тобі в печінку, ВАГІТНА???!!!
ААААААААРЯТУУУУЙТЕААААА!

5 діб після того, як
А! Хух! Все гаразд! Я просто бластоциста. Це такий етап у житті, його треба перерости. Головне зараз не нервуватися і зосередитися на внетренні в стінку матки, бо якщо зафейлити цей процес, то все до пизди. Буквально. Змиють в унітаз і писнути на встигнеш.

Тиждень після того, як
40 годин довбалася і таки внетрилася. 40 годин без передиху. Подяки не треба. Зараз віддихаємося і перейдемо до гаструляції.

Два тижні після того, як
Тут таке коїться, що всього й не перескажеш. Гаструляція шурує стаханівськими темпами. В мене вже є зародишевий диск, первинна смужка, розвиваються первинний та вторинний жовткові мішки, трофобласт як навіжений ділиться на цитотрофобласт и симпластотрофобласт, нема коли вгору глянути, цьомки!
Мамо, лови перші гормональні вітаннячка від мене.

Три тижні після того, як
А вгадайте, що в мене є! А в мене є нервова трубка! І ганглії! І якась мезофора, яка стане нирками, і майбутні легені, печінка, та решта тельбухів. Так, вони зараз ще якісь незрозумілі, і біс його знає, що з них що, але вони вже є.
І хто скаже на фіга мені жабри? І хвіст?

Чотири тижні після того, як
Отут буде пика.
Отут буде дупа.
Не переплутати.
До речі, дупа сформувалася першою. Не вся, лише майбутня дірка та кишка. Але то вже неабищо. Бо пика, власне, мені ще менше подобається. Рота нема, носа нема. Але жабри ще є. Хай вам грець, мені з ними все життя жити, чи шо?
Залози вже працюють. А потім казатимуть, що жінки думають гормонами. А чим його, трасця, ще думати, коли замість мозку самі ганглії?

П’ять тижнів після того, як
Це обличчя? Це облицця, я вас питаю? Це не очі, а ка зна що! Мізків так само нема, самі ганглії. Гормони їбашать як навіжені, бідна матуся, мабуть, блює далі, ніж бачить. Під пикою щось росте, мабуть, руки, з дупи теж щось росте, мабуть, ноги. Межи ногами якийсь валік. Дупою чую, що це джерело всіх моїх майбутніх проблем.
Вже маю горде право називатися ембріоном. Майже сантиметр на зріст!

Сім тижнів після того, як
ХВІСТ! Де подівся хвіст??? Я ще не второпала, нащо він потрібний, а його вже нема! Так не годиться. Повинна бути якась стабільність у цьому житті.
Мабуть, тепер треба розповісти, яка я гарненька, що в мене вже всі пальчики видно і як негідно робити на цій стадії аборта.
Але дзуськи. Я краще порадую вас тим, що в мене порвалася дупа. Ну, себто, клоакальна мембрана. Коротше, тепер в мене в дупі дірка. І мені на все насрати, гиги.
Що в житті ще кльового? Вуха. Тобто, намітилося вже де вони будуть. І де будуть очі. Поки це два баняка на півголови, а між ними – майбутній мізчик. Іще не мозок, а мізчик.

Вісім тижнів після того, як
Я майже наполовину складаюся з голови, а вона майже наполовину складається з очей та вух.
Так, гордий вінцю природи, хомо сапієнс сапієнс, тобі до сапієнса ще трюхати і трюхати. Пальці вже є, отже, можна тицьнути світові дулю. Ні, не можна, надто короткі. Вважайте, що я показую фак.
Ще в мене є пуповина. Вона одним кінцем іде мені до пуза, іншим – до плаценти. Через неї я харчуюся мамою. Бо більше нема чим. Мамо, цьомки. Росту як наскіпідарена. Не дивіться на мене. Я виглядаю, мляха, як Чужий.
Нирки починають виробляти сечу. Здогадуєтеся, куди доводиться сцяти? Так, трясця, просто в довколаплідні води! От звідки береться звичка сцяти в басейн…
Так, і на зріст я два сантиметри!

Дев’ять тижнів після того, як
Три сантиметри! Якби я носила якийсь шмот, уявляєте, як би я з нього виростала?
І вже можу скрутити дулю. Ось вам!

Десять тижнів післятого, як
ШОБЛЯ? АБОРТ? Та ви знущаєтеся?
У мене вже є печінка, вона виробляє кров, легені вже є, я вже дорівнюю розвитком якомусь жабеняті, та ну ж бо! Стільки зусиль, і що, вилазь, приїхали?
Еее, що ви кажете, на мене чекає в житті?
Мама через мене втратить роботу, бо «требабулораньшедумать, самадуравіновата?» Мама – переселенка, бо йде війна? Батько десь чкурнув, бо…? А що далі – зафайданий родбудинок? «Не кричи, курва, під мужиком не кричала?» Патріархат? Менша зарплатня? Ризик згвалтування? Нехтування моїми правами через те, що мій писюн вже сформувався по жіночому типу?
Знаєте що котіться під три чорти. Краще так, ніж штучні пологи, коли вже в мене буде все сформоване, і я все відчуватиму. Краще так, ніж стати людською особистістю, на яку вас всім буде накласти, щойно я вилуплюся з вагіни.
Цей світ трохи паскудний для гарної мене. Де той дохтур з його пилососом?

P. S.
Гей, ви все ще пам’ятаєте, що всі тексти такого кшталту пишуть дорослі тьотки та дядьки? Які здебільшого не мають зеленої гадки про те, як відбувається внутрішньоутробний розвиток? Цей текст, принаймні, достеменно дотримується медичної правди. Ну крім того, що ані бластула, ані зігота, ані ембріон до формування кори мозку не можуть мати ніякої особистості та свідомості. Я художній образ, більш чи менш вдалий, не більше. Не потрапляйте до художніх образів у полон. Та не цькуйте інших за те, що вони не потрапляють.

morreth: (Default)

Рано чи пізно в кожен феміністський діалог приходе мущінка, який каже: "Ви своєю поведінкою дискредитуєте фемінізм, расрас!" І ти така: йоба, він реально так думає! Ну тобто, він реально думає, що ми тут зібралися щоб підтримати фемінізм у _його_ очах, бугогасики.

morreth: (Default)
І починає розповідати, що мова домінування жінкам не потрібна, он Олена Теліга і без мови домінування дуже класно і сильно писала, бла-бла-бла.

І я така спершу пробую натякнути, що чувак, як ні танцюй довкола ролі жертви і мучениці, але це не така класна роля, як ти намагаєшся нам тут розповісти, і якщо Олені Телізі судилося її зіграти, то власне лише для того, щоб не довелося грати наступним поколінням українських жінок, і що нам би якусь кращу ролю, нє?
 
Аж тут воно ляпає про "професійних жінок" отримує попереджувальний посил нахуй, після чого відправляється у бан.

От і поговорили за літературку.
morreth: (Default)
 У ФБ я підписана на групу, де баби спливають слиною на фотки солоденьких мужичків.

Знаєте, в чому дві головні різниці між цією групою та групою, де мужички спливають слиною на голі ноги та цицьки жінок?

1. У нас є підрозділ з хештегом #вінтаж, де баби захоплюються троха підів'ялими формами старих коней на кшталт Шона Конері чи Клінта Іствуда.
2. Це ПОТАЄМНА група.
morreth: (Default)
 Вони справді такі тупі та неосвітенні!


morreth: (Default)
Зайшла жіночка, з активних та балакучих. Розповіла про свою біду.

В неї кутовий підїзд, і геніальні, срака їхня мати, радянські проектанти спроектували дім з ориєнтацією по сторонах світу так, що до неї сонце майже не зазирає в її квартиру на другому поверсі. То вона вирішила здобути дозвіл та побудувати собі лоджію, щоб хоч туди потрапляло трохи світла. Вийшла на депутата, той одразу запропонував схемку: виділимо тобі матеріяльну допомогу, але половина - мені. І проект робить мій архітектор. 

Жіночка погодилася, бо хочеться лоджію, без неї погано. Ітог трохи передбачуваний: матеріальну допомогу депутат поклав собі до кишені цілком.

Я кажу: жіночко, но ви ж розумієте, що не вийде в нас допомогти вам реалізувати зиск від корупційної схеми?

Так, каже вона, розумію. Не зможете ви подолати корупцію, ніколи не зможете.

Моралі, як водиться, не буде.
morreth: (Default)
Цього року хочу скриньки. Кошики. Всякі штуки, які можна розкрити та покласти до них щось.
ВЕЛИКІ.

morreth: (Default)
Але в житті вона сказала одну мудру штуку: Логос не обдуриш. 

https://primechaniya.ru/home/news/sentyabr_2017/zapretite_krym-_a_ne_matildu/

Идее киношных злодеев — привести крымчан к общему знаменателю «вышиванка, мова, Бандера герой» — режиссер не противопоставляет никакой более мощной идеи.

Нет народного волеизъявления, нет того, чем в те дни на самом деле жили крымчане. Нет пророссийских настроений, которыми был пропитан воздух. Есть только абсолютно странная и дешевая войнушка, эдакое «пиу-пиу» из пистолетов в руках молодых парней, прыгающих по Ай-Петри и Балаклаве.

Но знаете, что самое ужасное? Этот фильм замолчал то главное, чем мы все так гордимся — что у нас не было войны, не было крови.

Пиманов убил эту сакральную мысль в попытках снять драматический экшн, боевичок-стрелялочки. Надо же отработать бюджет в почти 7 млн долларов. Впрочем, за эти деньги он не смог даже достойно снять сцену встречи Беркута на площади Нахимова. Насколько это было массовое событие — настолько же «жидко» он его показал. Не смогли в Севастополе найти достаточно массовки? Получили еще один «исторический» факт безучастных севастопольцев.

Ахаха, жріть, довбовидовбні. Жріть та давіться. Може, второпаєте, що так, ніякого вашого "волєіз'явлєнія" для москалів не існує і ніколи не існувало. Вони срали на вас в на ваші "настроєнія". Ви - навіть не бидло в очах москалів, ви м'ясо.  
morreth: (Default)
З дрімоти матері моєї я випав у Державу,
Зіщулився в її череві, аж поки хутро змерзлося.
У шести милях над землею, вирваний зі сну життя,
Я пробудився до винищувачів та зеніток.
Коли загинув, із турелі мене шлангом вимивали.

Пояснення самого Р. Джарелла (переклад В. Тимчука):

Ця башта з оргскла монтувалася на літаки «B-17» або «B-24» і заповнювалася двома кулеметами калібру .50 та одним чоловічком, низькорослим чоловічком. Коли стрільцеві доводилося направляти кулемети на винищувач, що атакував бомбардувальник знизу, він крутився разом із баштою; згинаючись вгору-вниз у цій крихітній сфері він уподібнювався зародкові в матці. Винищувачі, що атакували його, були вистрілювали артилерійські снаряди. Шланг був паровим.



morreth: (Default)

Відвідала оцей захід:



"Нові праві" не можуть без брехні. Протягом того часу, що я встигла записати, поки не сів телефон, пан Едуард Анатолійович Юрченко збрехав принаймні чотири рази у капітальних питаннях своєї лекції та безліч разів пересмикнув у дрібницях.

Він збрехав, що в країнах, де дозволені гей-шлюби, зростає рівень абортів. Ні, пане, Юрченко, в Данії та Нідерландах він складає наразі 12 на 1000 жінок, і це менше навіть в тих країнах, де аборт заборонений. Польща, як і ми, серед лідерів - 43 аборти на 1000 жінок. На хвіст: також Данія та Голандія утримують найнижчий рівень підліткових вагітностей.
http://ec.europa.eu/…/statis…/index.php/Fertility_statistics

Він збрехав, що українці дивилися на шлюб як на дещо сакральне, а на розлучення - як на дещо неможливе. Ні, для українців шлюб був насамперед угодою, яку обидві сторони були вільні розірвати, і це було дуже просто зробити: прийти до судді з розлучним листом та зареєструвати факт розлучення у судових книгах. Лише з початком московської окупації у 18-му столітті розлучення ускладнили до майже повного унеможливлення, і це ул цілком ініціатива Московського синоду.
http://dspace.nbuv.gov.ua/…/123456789/24686/04-Petrenko.pdf…

Він набрехав, що в родині людина почувається захищеною. Неправда: багато українок страждає від сімейного насильства.
http://zib.com.ua/…/121850-ukrainci_vvazhayut_simeyne_nasil…

Він набрехав про гендерну теорію та гендерні експертизи підручників. Він таке верз, що мені вже несила було мовчати.

Мені було соромно дивитися, як доросла освічена людина таке верзе. Як там у Сей-Сьонагон, "Коли за чуже бере сором"?

Але мені було також і страшно. Бо більшість слухачів складали дітлахи років 18-20, яким дуже легко замилити очі. А той відкат "вправо", який зараз спостерігається по всьому світу -- це не більш ніж реванш покоління бебі-бумерів, ностальгія 60-літніх за часами, коли в них хрін стояв, трава була зеленіша, а баби цицькатіші. І нема чого їм протиставити, бо нас, 70-ників, тупо менше, а 60-ків ще менше, трикляте відлуння війни. І наші діти - наймалочисельніша генерація. І я бачу, як мертва рука Другої Світової простягається до них та тягне у могилу. Бо той запит на "традиційність, "силу", "родину", "кров та почву" -- він сформований стариганами, які вже однією ногою в могилі, і хочуть, щоб їм там було не дуже нудно.

morreth: (Default)
Особисто я обстоюю право кожної людини маніфестувати свою релігійну ідентичність.  До того ж, хустка на голові може бути просто хусткою на голові, а хустка на обличчі - захистом від сонця, пилу та комах.

Але є два нюанси.

Перше - власне в Корані немає заклику закривати обличчя й волосся. Йдеться про закривання одежею тіла і власне грудей. Волосся, обличчя, ще й пучки рук - то вже типове перегинання палки, як у євреїв з окремим посудом для м'ясного та молочного, а в наших предків (а зараз ще в декого зі старовірів)  - з окремим посудом для пісного та скоромного. Тобто, "візьмемо з Писання існуючу заборону, та ще й накрутимо зверху купу своїх, щоб аж крехтіти під вагою благочестя".

Звісно, з таким підходом хутенько забувається про головні засади релігії: любов до ближнього, милосердя, оце все. Бо нема ж коли про це дбати, якщо пильнуєш, в кого як зав'язна хустка, чи достатньо щільно, чи ні. Якщо в Корані сказано, що "Аллах зганьбить" безчесну жінку - то це значить, що ми, класні пацани з якогось "Карфагену", маємо право призначити "безчесною" будь-яку жінку на наш смак і цькувати  аж до смерті.

Вимога закривати тіло перетворилася на вимогу закривати волосся, бо волосся в античності та в Середньовіччі було сексуальним фетишем. Апостол Павло саме тому вимагає від жінок закривати волосся, і надає ще одне обгрунтування для цього:  як маніфестацію влади над жінкою чоловіка (тому у християнських країнах довгий час дівчата ходили простоволосі, в той час як заміжні жінки накривалися: це було власне знаком, яка з жінок є вільною для шлюбних пропозицій).

Але в наші дні будувати свою поведінку на тому, що для когось твоє тіло є сексуальним фетишем - це все одно що віддавати своє тіло натовпу на поталу. Нехай фетишист тримає себе в руках. Нехай суспільство трошки менш поблажливо ставиться до нього. Якщо імами, які торочать, ніби непокрита жінка - то ласий кусень м'яса, а чоловік - то собака, мають рацію, то саме чоловікам треба вдягати суворі намордники та якісь аналоги поясів цноти, бажано з шипами всередині, аби вчилися контролювати себе. Якщо ти скажений собака, а не гомо сапієнс сапієнс, то й місце тобі в залізному вольєрі, а не серед людей.  

Мусульманки часто кажуть, що, вдягши хіджаб, або навіть хімар, нікаб чи бурку, вони почуваються вільними від чоловічих поглядів, що хіджаб захищає від сексуальної об'єктивації. Але я вважаю це самооманою. Чоловіки об'єктивують жінок незалежно від того, що жінки носять. Об'єктивація це не про жіноче тіло, а про чоловічий погляд на нього - погляд як на річ, що належить комусь із них, і має бути певним чином  упакована та маркована. Чоловік, якого привчили дивитися на жінку як на річ, залишається небезпечним для жінок, хоч би ті загорталися в дванадцять шарів одягу, як японки епохи Хейан.

ПОВЕДІНКА ЧОЛОВІКА ЗАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ВІД БАЖАННЯ ЧОЛОВІКА. А хіджаб частенько - маніфестація права чоловіка на безвідповідальність. "Я ношу хіджаб, бо вважаю чоловіків діточками, що не здатні контролювати себе при виді мого волосся" - тк перекладаються на людську мову чиленні апології хіджабу від жінок.

До чого така апологія призводить? Гаразд, накрили волосся - тепер в чоловіка вскакує шишка вже не на волосся, а на губи. Тоді вдягнемо нікаб, щоб закрити й губи. Добре, в статевозрілих діточок шишка вскакує при вигляді очей та вій. Натягнемо бурку й чачван. Тоді здоровенна дитинка пускатиме слюні на витвір своєї уяви - як же ж цій білолашній дитинці зарадити? О, є вихід: запхаємо жінку за кам'яні стіни, заборонимо показуватися на вулиці без супроводу, в навіть у домі виділимо для неї окремі приміщення, щоб сиділа там, як заразна.

Плавали, знаємо, бачили все це лайно в Середній Азії, куди воно знов повертається, бачимо зараз в Саудівській Аравії, Афганістані, Ірані. Не хочу цього в Україні. Не хочу для кримських татарок та імігранток з Росії, де почалося справжнє полювання на жінок, які не хочуть назад у реставроване Кадировим середньовіччя.  Не хочу такого поряд з собою.

І ми плавно приходимо до другої причини - чого я, власне, проти хіджабу.

Примус.

Гаразд, Аміна Окуєва носить хіджаб добровільно, її ніхто не змушує. Але іранських та саудівських жінок змушують під страхом кримінального покарання. Сирійських та єгипетських - під страхом суспільного осуду. В Афганістані та Пакістані де-юре хіджаб не є обов'язковим, але де-факто жінку, яка не накриває голови, або носить "надто вільний" варіант (а дехто з афганців і нікаб вважає чимось на кшталт міні-спідниці) можуть побити і навіть убити.

Поки примус є - є й сумнів, що та чи інша жінка носить хіджаб добровільно, а не тому, що на неї тиснуть родина чи спільнота. Лише коли примусові шлюби, "убивства честі", цькування жінок відійдуть у минуле, я повірю у цілковиту добровільність хіджабу.



Так, я знаю, що на картинці - хлоп з племені туарегів. Це провокація, мвахаха!

morreth: (Default)
Як то кажуть - музикою навіяло.

У 2000 чи 2001 році, я вже точно не скажу (Кінн, коли були Ангмарські війни?) ми з покійним Олексієм Свиридовим їхали до Москви електричкою з Хотьково (саме з тих Ангмарських) та обговорювали межи собою "Брат-2".

Мені тоді фільм подобався. У мене був "Імперський" період, я читала "На чужом пиру" та "Ордусь" Рибакова, "Посмотри в глаза чудовищ" Лазарчука з Успенським, і навіть, прости Господи, Лук'янена. І докупи з тим читвом пішли "Истребители" того самого Свиридова - як хоробрі російські пілоти потай воюють з НАТОвцями в Сербії. За братушек-слов'ян.

Отже, я поділилася з ним своїм захватом від "Брата-2", а він почав лаяти це кіно на всі корки.

Його зауваження були цілком справедливі. Фільма шовіністична, імперіалістична та морально деградантська.

Але, заперечила я, ти ж сам написав таку книгу, де хоробрі росіяни побивають жалюгідних америкосів та англікосів заради братушек-слов'ян. Тобто, це не був закид - саме завдяки цій книзі я вважала його однодумцем-імперцем, книга мені дуже подобалась, і я була вражена просто в самісіньку печінку, дізнавшися, що ніяким однодумцем він не є, а книгу написав, власне, для грошей.

Ні, я не думаю, що він, якби не помер, був "Кримнашем".

Але, здається мені, він так і не побачив би жодного зв'язку між істерією "Кримнашу" та своїми "Истребителями".

Моралі не буде. 


morreth: (Default)
(Героям шана)



morreth: (Default)

Тобто, не в тому, яким є Саакашвілі – політиком, людиною, неважливо.

 

Справа в тому, яку силу він зараз представляє, або представлятиме найближчим часом.

 

Я бачу в людей купу оптимізму, пов'язаного з тим, що ПОП злякався Міхо. Тому що таки дійсно злякався. Окей, може, з громадянством Саакашвілі не все було кошерно, але де написано, що громадянин іншої країни не може в’їхати в нашу? Навіщо був той цирк з конями, з затримкою потягу, з мінуванням? Аби спровокувати Ніколозовича на прорив? Ніколозич вже не стане більшим політичним небіжчиком, те, що мертве, померти не може. То навіщо?


 

Я вважаю, йдеться не про раціональні міркування. Люди, які раціоналізують всі підряд вчинки політиків, схожі на персонажа англійського анекдоту, який, дізнавшися, що його політичний супротивник помер, почав міркувати, який політичний зиск небіжчик з цього матиме. Політики живі люди, як і ми (хоча в це важко повірити), і інколи вони реагують на події, як і ми, радше спинним мозком, ніж головним. Реакція ПОП на Міхо здається мені саме спинномозковою, нерозсудливою.

 

Але чи є вона цілком безпідставною? Хіба завжди спинномізкова реакція – невірна? Якби воно було так, ми не еволюционували би до сапієнсів, вимерли раніше. Міхо дійсно небезпечний для ПОП, але не так, як вважають реформатори-романтики.

 

Ану, згадаймо, що ми знаємо про ПОП? Що він а) не любить крові; б) не вірить ні у який суспільний договір, а вірить у договорняки.

(взагалі я вважаю, що з концепцією суспільного договору повний мрак у всіх, хто досяг якоїсь зрілості за часів СРСР. Тут нічого не виправити, тільки сорок років по пустелі, а вважаючи на зростання СПЖ з часів Мойсеєвих, то й усі 60).

 

Готова побитися об заклад, що революцію гідності ми бачимо не так, як ПОП. З нашої точки зору, учасники Майдану та Небесна Сотня своєю кров’ю вибороли всім нам можливість вибрьохатися з пост-совкового лайна та нарешті переформатувати державу у щось людське.

Але з точки зору ПОП все було інакше: то він, людина розумна й сердешна, зупинив страшну гекатомбу, яка могла б іще тривати хтозна скільки, і хтозна скільки життів унести.  Ті, хто пер із фанерними щитами під кулі, у кращому разі є жертвами власної нерозсудливості. Саме через них Хуйло, скориставшись моментом, віджамкало Крим та простерло чоботи свої на Донбас, а ПОП, коли вже став Президентом, зупинив його (так, лише зупинив, а не викинув геть – але треба бути вдячними уже за те, що ми маємо). Своє президентство ПОП майже напевне вважає великою жертвою зі свого боку, бо нових привілеїв воно йому не дало, а геморою наробило. А ми, невдячні, ще дорікаємо йому тим, як повільно йдуть реформи і мляво провадиться АТО, та натякаємо на «посадити трьох друзів».

Саме тому ПОП не дуже святкує нас, тобто народ, тобто, з його точки зору, електорат. Ми ненадійні, на нас не можна спиратися, в нам пам’ять як в золотої рибки. Ми голосуємо за тих, хто насипле гречки, а молодь взагалі мала в дупі ті вибори. Ну то який сенс Порохові робити щось для нас? В нього є західні партнери, які дають кредити. В нього є тут приятелі, з якими ці кредити можна пиляти, і які свій час насиплють виборцеві гречки, аби той знов обрав Пороха та дав можливість пиляти кредити. Як, в біса, в цю схему вписуємося ми? Аж ніяк.

 

Тепер про Міхо. ПОП виписав Міхо з Грузії аби звітувати перед західними товаришами, що, мовляв, ось, реформи ведуться, і я навіть варягів запросив. Мені здається, що Міхо від самого початку хотіли використати як таран проти Коломойського, але, навіть якщо не так, то кінець кінцем воно так вийшло.

Бачити Міхо самостійним політичним гравцем – такого в ПОП не було. Та і в Міхо не було. Ніколи він не був самостійним політичним гравцем. Все «грузинське диво» ґрунтувалося на тому, що Захід давав гроші. Міхо й компанія жили на ці гроші, розкуркулюючи корумповану тодішню політичну елітку. Оскільки вони жили на західні гроші, вони мали можливість не шукати з еліткою компромісів, що позитивно вплило на імідж Міхо як безпощадного борця з корупцією.

Але коли Міхо приїхав до нас – виявилося, що на потоках грошей з заходу вже сидять. І на потоках зі сходу вже сидять. І взагалі нема в країні грошей, на яких ніхто б не сидів. Тож Міхо від початку не міг не шукати компромісів.

Він гадав, що компроміс з Порошенко дасть йому волю й недоторканість. Аж зась: Порошенкові треба було, щоб Міхо зачіпав лише тих, хто йому не свій. Щоб ця «антикорупційна» коза сорняк поїла, але не чіпала горох. Але ж ми знаємо, що то є неможливе навіть не тому, що суперечить природі кози, себто Міхо. Але це суперечить самій природі корупційних скандалів, коли одна порушена корупційна схема призводить до «ефекту доміно» та викриття інших, бо ніхто ж не такий лох, щоб, бувши відтисненим від кормушки, мовчати в тряпочку.    

Отже Міхо зробив свою справу та допоміг «підірвати» Коломойського. І зробився… не те щоб непотрібним, знайшли б йому врешті якийсь вжиток… Незручним. Як і інші варяги: Згуладзе, Балчун, Супрун. Його, зрештою, покликали в країну, щоб він робив ім’я Порошенкові, а не собі, то що він там собі надумав?

 Деякі мудрі Сократи кажуть, що готувалася операція «преємник» з Міхо в головній ролі, але Міхо через свій темперамент все обісрав собі й людям. Якщо правда – то осьо й красна ціна Міхеїлові Ніколозовичу та його реформаторству.

 

А ТЕПЕР НАЙГОЛОВНІШЕ.

Наразі вся наша політична илітка поділяється на три великі групи «за інтересами». Перша – це ті, чиї бізнес-інтереси знаходяться у Росії. Це велика купа людей із великим впливом в уряді. Не будемо зараз кидатися словами «вороги», просто зазначимо, що бізнес-інтереси цих людей пов’язані з відверто ворожою державою. До цієї групи належать Фірташ, Ахметов, Льовочкін, та загалом більшість ригів та опів, які є тими ж самими ригами, навіть не дуже перефарбованими. До речі, ця група дуже добре засвоїла патріотичну риторику, і, як показала історія з блокадою Донбасу (яка призвела до зростання імпорту вугілля з Росії – і прибутків тих, хто на цьому нажився - у півтора рази), може дуже вдало використовувати патріотичні настрої.

Друга – ті, чиї бізнес-інтереси знаходяться в Україні та на Заході. Це не значить, що вони наші друзі. Це значить що вони не зацікавлені у тотальному зубожінні українського народу, бо нема кому буде купувати ті цукерки. Але це ще не значить, що вони зацікавлені в процвітанні українського народу. Вони зацікавлені, як і перша група, лише у власному процвітанні, просто для першої групи наявність українського народу взагалі не є принциповою, навіть на свої виробництва вони можуть завезти в’єтнамців. Але у якості покупців товару в’єтнамців вже не імпортуєш, тому друга група інколи щось корисне для України готова робити.

І третя група – це люди, в яких бізнес-активів або нема взагалі, або вони є мізерними. Головний актив цих людей – це близькість до владних структур та можливість утворювати корупційні схеми. Зрештою, цей контінгент продається першим, або другим. Бо власне для того і йде у владу – продатися. Це Юля, це Ляшко, це дехто з депутатів останнього «призиву», які потрапили у ВР як майданівці та комбати.

Ви правильно здогадалися, Міхо належить до третьої групи.

І тепер ми повернемося до корінного питання: чого саме ПОП реагує на Міхо спинним мозком та первинними рефлексами?

Бо добре це знає: Міхо не проводир самостійної політики, він приїхав продаватися.

І якщо ПОП його не купить – а він не купить! – то хто?

Власне, в Україні є лише одна альтернативна сила.  Як я сказала вище, ця сила добре навчилась використовувати патріотичну риторику у власних інтересах. То що перешкодить їй використати у власних інтересах реформаторську риторику Міхо?

Власне, ніщо.

Оцього і треба боятися: що Міхо підвезе нам москаля, у найбуквальнішому сенсі сього слова.                                                                                                                                                                    

morreth: (Default)



Гаразд, скіпнемо той момент, що картинка насправді дуже образлива для мущін, бо виставляє їх діточками, яким у будь-якому віці потрібна мама. Роздивимося насамперед сам маніфест цієї картинки: я вибираю жінку, яка мене обслуговує.

Давайте запитаємо себе: що в цій ситуації отримує жінка? Якій зиск з того, що вона порається біля великої діточки, годуючи її та заганяючи мити ручки?

Секс? Та достобіса мужиків згодні на секс заради, власне, сексу. В жінки - ПРИ БУДЬ-ЯКИХ ЗОВНІШНІХ ДАНИХ - нема проблеми отримати секс просто так, не роблячи жодних зусиль по приготуванню Священного Борщу. Так, це навряд чи буде секс з принцом, але якщо потрібний не весь чоловік, а лише певна частина його тіла, то до зовнішньості не будеш дуже прискіпатися. Як у "Поверхніі озера": я в номері такому-то, двері не зачинені.

(це вже не кажучи про те, як жінки здатні доставляти одна одній і самі собі)

Є, правда, нюанс: так не завжди можна отримати ЯКІСНИЙ секс. Але подивимося правді у вічі: в обмін на Священний Борщ теж не завжди можна отримати якісний секс. Чоловіки щось якось ментально затрималися у повоєнних роках, і думають, що жінка кінчає вже від запаху фундосі. Ні, не кінчає. Тобто, є різні kinks, і на запах фундосі також, але, як і всі фетиші, цей не є дуже поширеним. І фундосі треба частіше прати.

Дітей? Це така сама історія, як із сексом: більшість чоловіків настільки любить сам процес, що радо стануть страйкбрехерами. До того ж, при наявності дитини чоловік часто - це ще одне вередливе та голодне немовля в домі, заради якого треба жертвувати часом та здоров'ям. Чоловік, здатний бути своїй дитині справжнім батьком, є алмазом рідшим за "Орлова". Шанси отримати такого серед тих, хто маніфестує свою потребу в обслуговуванні, є числом від'ємним.

Турботу та опіку? Та ну ж бо, яку турботу та опіку може надати велика дитинка, яка хоче "кушать і на ручкі"?

Прибічники "сімейних цінностей" ніяк не второпають: СІМ'Я НЕ ВИГІДНА ЖІНЦІ. Жирна крапка. Прикрий для чоловіків, але неспростовний факт полягає в тому, що жінці краще самій або в спільноті жінок. Настільки краще, що з давніх давен треба було вдаватися до суворого примусу, аби заганяти жінок в родини. Тиснути всією вагою держави, яка не визнавала за жінкою майнових та людських прав, Церкви, традиції.

Зараз, коли держава хоче, щоб жіноцтво працювало та сплачувало податки, церква курить ладан на лавці запасних, а традиція перетворилася на фарс, жінку тримає в родині лише сила звички. І цей останній фактор слабшає щороку: навіть на релігійному Заході України третина подружжів розлучається. На Сході та Півдні процент розлучень сягає 70%. Одного дня трест під назвою "шлюб" лусне, бо половині акціонерів - жінкам - він нічого не дає.

Шановні прихильники "родинних цінностей". Якщо ви хочете, щоб жінки повернулися до тих цінностей, вам доведеться дуже, дуже ретельно пояснити, що в них, власне, цінного.

Отакі пироги.

morreth: (Default)
Знйдене рік тому, але втрачене. Заберу сюди, абине втратити знов.

Что не так с "Последним кольценосцем"

 

Read more... )

Итак, в Мордоре происходит промышленная революция. Паровые машины, плавильни, шахты, станки и приставленные к ним пролетарии работают денно и нощно, выдавая на-гора огромные партии сравнительно дешевого железа, стекла, тканей, бумаги, и вообще "все, что нужно для души". Это все нужно кому-то продавать, а поскольку экономическая теория не поднялась еще выше меркантилизма, то продают за серебро и золото на север и запад, за сырье и продукты - на юг и восток. С юга же и востока поступают рабы, потому что от шестнадцатичасового рабочего дня пролетарии дохнут, резерв урбанизации исчерпан еще поколение назад, а орокуэнов и троллей в шахту и на завод не загонишь.

Экономика Севера начинает трещать и пошатываться. Во-первых, из оборота вымываются драгоценные металлы. Во-вторых, разоряются цеха и частники, не выдерживая конкуренции с дешевым мануфактурным мордорским товаром. В-третьих, феодалы, стремясь накупить побольше мордорских штук и диковин, увеличивают налоговый гнет, чтобы платить Мордору за них золотом.

В довершение всего на окраинах начинают пропадать люди - вастаки и орокуэны осваивают работорговлю на новых территориях. Ну а чего, им тоже хочется хороших острых ножей, добротных тканей и стеклянных бус, а за что все это купить, если свое отдавать в обмен жалко?

Когда разоряется уже и королевская казна, государи Гондора и Рохана спохватываются: так дальше нельзя. А поскольку политическая мысль не обгоняет экономическую, решение кажется королям очевидным: ВААААГХ!

И никакой магии. Почему Еськов вместо поиска экономических обоснуев для войны ищет магические?

Рискну предположить: потому что при любом реалистичном экономическом раскладе Мордор не получается той помесью новосибирского академгородка с Багдадом из "Тысячи и одной ночи", которая пригрезилась Еськову. Реалистичная промышленная революция не выглядит как рай для ученых и поэтов, она выглядит как адов ППЦ. В обсуждении я дожимал Заревича вопросом, почему у Еськова о техническом прогрессе Мордора только рассказывается, но не показывается? Где у мордорцев оружие, доспех, одежда, обувь массового мануфактурного производства? Где хотя бы арбалеты?

Я отвечу на этт вопрос здесь. Еськов не изображает реальную промышленную революцию в Мордоре по той простой причине, что Мордор с реальной промышленной революцией тут же перестанет походить на что-то белое и пушистое. Промышленная революция - это агрессивный захват рынков сбыта и сырьевых источников, а значит - неизбежные войны. Агрессивные войны.

Мордор с реальной промышленной революцией получился бы ну просто офигенно похож на толкеновский Мордор. И гнев отсталых окрестных стран на такой Мордор был бы справедлив, как гнев туземцев на англичан, голланцев и прочих колонизаторов.

А это уже резко противоречт творческому зпмыслу Еськова. Каковой состоит вовсе не в том, чтобы "представить себе мир Средиземья таким же реальным, как наш". А в том, чтобы оправдать Мордор, как бы для этого ни пришлось изнасиловать канон. Поэтому Еськов забивает на экономику и придумывает заговор сионских мудрецов магов.

Не верите? Ну, вот вам еще один момент как иллюстрация. Итак, у Еськова ради пущего реализму и орки и тролли - просто люди, кочевники и горцы.

Но вот эльфы у него - эльфы. Почему? В рамках того же реализма их нетрудно представить просто еще одной расой людей - магически продвинутой, долгоживущей, евгенически прокачанной, но расой людей. Это нисколько не повредило бы сюжету - то же самое протаскиваем Палантир в Лориен, другой кидаем в Ородруин, ну какая разница, какой формы уши у клопоели, если уж орков и троллей записали в люди?

Для сюжета никакой, для идеологии - огромная: главный враг, гад за гадом, должен быть нелюдем, чтоб его не жалко было.

Собственно, поэтому у Толкиена орки - нелюди.

То есть, Еськов нигде не улучшил ситуацию по сравнению с оригиналом в пользу реализма. С реализмом он поступает так же, как и с каноном: где можно - использует аккуратно, где нельзя - отрезает куски квадратной формы, пинками загоняет в круглые дырки и говорит, что так и было.

Вот например: я задался вопросом, почему в мире Еськова существует Валинор, но почему-то "никогда не существовало" Нуменора.

(И тогда вопрос, кем же основаны Умбар, Пеларгир и собственно Гондор?)

У этого вопроса на самом деле есть четкий ответ: Нуменор выпилен потому, что он самим своим существование мобрушивал идею "прогрессивного Мордора" - если у людей и без Мордора была великая империя со стальными кораблями и огнестрелом, то рушится  концепт "свет с востока для вшивого застойного Запада".

Зачем же Еськов все это делает?

Затем, что у него все подчинено единой идее. И эта идея - даже не показать Мордор белым и пушистым (Мордор Еськову вообще мало интересен, несмотря на все декларации, там действия почти и нет).

Эта идея - показать Запад злым и страшным. Источником всякого ужаса и ППЦа. "И часовню тоже".

То есть, за всеми еськовскими декрарациями стоит примитивнейший советский ресентимент: как это наш уютный Мордор с его академгородками проиграл холодную войну этим эльфам с вымороженными до дна глазами? Почему соблазнились эти очаровательные гондорцы/роханцы (восточноевропейцы и "бывший наш народ" в этих прибалтиках-украинах-беларусях)?

В общем, поскреби "скептика и агностика" - найдешь маленького комсорга.

2. СЮЖЕТ

Главый вопрос, который я задаю сам себе - как я это читал в 2000 году и не плевался за горизонт? Это же, для начала, просто ужасно написано. У героев нет языковых характеристик, все разговаривают одинаково, при этом неотличимо от авторской речи, убиться об стену. Километровые прогоны и лирические отступления про каких-то краснорубашечников, вся роль которых сводится к тому, чтоб довести героя из пункта А в пункт Б или просто появиться и тут же погибнуть. Но это фигня по сравнению с тем, как построен сам сюжет.

Он построен из роялей. Чуть более, чем полностью.

Судите сами: недобитые участники Мораннонской битвы Халадин и Цэрлэг пытаются вернуться домой и СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО натыкаются на  закопанного в песок барона Тангорна, который хотел помешать резне в Тэшгольском ущелье, но не вышло, его одолели. Затем они идут по следам тех, кто устроил резню, выносят их на пинках и убивают командира их отряда эльфа Элоара. Ладно, пока вроде все нормально. Но тут на них СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО натыкается последний назгул Шарья-Рана, который СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО знает все, что необходимо Халаддину для осуществления миссии по уничтожению Зеркала Галадриэли, каковую миссию может осуществить только он, потому что он СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО нечувствителен к магии.

(то есть, оцените качество резины: назгулы воюют против Гэндальфа и Лориэна, но такого ценного кадра, как неуязвимый для магии "пария" Халадин отправляют рисковать головой в качестве простого полкового лекаря и только проиграв войну, етической силой находят его в песках, где он мог умереть уже надцать раз, и поручают ему миссию, на исполнение которой отводится ему два месяца)

Для осуществления этой миссии надо достать где-то два Палантира, один протащить в Лориэн, а второй сбросить в Ородруин. СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО один есть в Дол-Гулдуре, откуда его можно забросить в Лориен планером, а второй - в Эмин-Арнен, буквально в двух шагах.

СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО спасенный Тангорн оказывается близким другом Фарамира. Более того, так же СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО оказывается, что он когда-то был резидентом разведки Фарамира в Умбаре и знает там все ходы-выходы. Опять же СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО оказывается, что убитый ими эльф Элоар - не просто хрен с бугра, а сын эльфийской министерши иностранных дел. А его старший брат руководит СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО умбарской резидентурой.

(прямо как в анекдоте - "Тут мне, Петька, фишка-то и поперла!")

Тангорн едет в Умбар продавать эльфам легенду о том, что Элоар жив и в плену у мордорской разведки. Но эльфы не дураки и покупать эту легенду не собираются. Дело почти провалено, как вдруг СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО Тангорна убивают по ошибке агенты Арагорна. Его любовница СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО расслышала предсмертное "не получилось" как "получилось".  Благодаря этим двум рояльчикам миссия в своей первой части имела успех: эльфы решили, что раз посредник убит, значит, дело серьезное, а Фарамир не дал отбой.

(а почему надо было так мудрить с Умбаром, если агентами Лориена начинен Минас-Тиритский двор? А чисто "чтобы слоники побегали")

Дальше веселей: миссия по доставке Палантра в Лориен. Представьте себе, СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО ключевой фигурант оказался братом возлюбленной Халадина! Каковой брат СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО не погиб в плену на каменоломнях, потому что СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО оказался конструктором планеров и планеристом и спецслужбы Арагорна его с каменоломен выдернули и поместили... в Дол-Гулдур, где СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО была открыта шарашка, на которой обманутые арагорновскими шпионами мордорские ученые ковали оружие возмездия - как они думали, для мордорского подполья, а на самом деле...

(вот тут у Еськова и появляется все, чего не было в Пеленнорской битве - и военная форма, и арбалеты, и обувь мануфактурного производства. Не прошло и 9/10 книги. Причем об арбалетах Еськов рассуждает много и со вкусом - вот только для лесной войны малыми отрядами, какая ведется в последних главах, арбалет не так хорош, как лук: скорость заряжания тут гораздо принципиальней, чем дальность полета стрелы и пробивная сила - за деревьями-то все равно дальше ста метров не видать, а ствол и с тысячефунтовым атяжением не пробить. То есть, в большой битве, где можно и нужно организовать стрельбу плутонгами, арбалеты не применялись, а в лесную стычку Еськов их запендюрил)

Оный брат возлюбленной Халадина выполняет миссию - но и сам СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО попадается в плен. Там он под действием эльфийских чар сливает информацию о Дол-Гулдурской шарашке. Эльфы накрывают шарашку,и при отступлении их оной СОВЕРШЕННО СЛУЧАЙНО кармическая справедливость настигает нехороших спецслужбистов Арагорна. Мордорских умников тоже, но то таке.

В финале таки все подзрывается должным образом. Выжившие герои скачут на роялях в закат.

 


morreth: (Default)
Ненавижу убийцу, что осуждает вспыльчивого.

Ненавижу прелюбодея, когда осуждает блудника.

Ненавижу глупца, философствовать мнящего.

Ненавижу судью, взирающего на лица.

Ненавижу молчащего, когда время говорить.

Ненавижу учащего, а ничего не знающего.

Ненавижу враждующего, ведь не любит он Бога.
Св. прп. Кассия, песнописица


Мои переводы:


http://www.livejournal.com/users/morreth/145902.html - Вскочи, мой Тэдди, на коня

http://www.livejournal.com/users/morreth/33644.html - Erin go bragh, перевод

http://www.livejournal.com/users/morreth/12917.html - Джок Стюарт

http://www.livejournal.com/users/morreth/62805.html - Erin go bragh, пародия

http://www.livejournal.com/users/morreth/3827.html - Джонни, тебя не узнать

http://www.livejournal.com/users/morreth/19335.html - Плач Макферсона

http://www.livejournal.com/users/morreth/21971.html - Булавог

http://www.livejournal.com/users/morreth/18259.html - Королева Аргайла

http://www.livejournal.com/users/morreth/6246.html - Берега Перу

http://www.livejournal.com/users/morreth/130211.html - Падди Уэст

http://www.livejournal.com/users/morreth/53288.html - Ботани Бэй

http://www.livejournal.com/users/morreth/166461.html - Славный корабль "Бриллант"

http://www.livejournal.com/users/morreth/115531.html - Звездочка графства Даун

http://www.livejournal.com/users/morreth/83961.html - Городок, что я так любил

http://www.livejournal.com/users/morreth/91818.html - Г. К. Честертон, "О нерожденном ребенке"

http://www.livejournal.com/users/morreth/195115.html - Bonnie boat

http://morreth.livejournal.com/487520.html - Альфред Нойс, "Разбойник"

http://morreth.livejournal.com/129779.html - Пісня для Ірландії

http://www.livejournal.com/users/morreth/208034.html - Родезийская

http://morreth.livejournal.com/106007.html - "Как лист увядший падает на душу". Эпидемическое

http://morreth.livejournal.com/31561.html - Шотландский килт. Мегахит.

http://morreth.livejournal.com/181127.html - Был "оранжевым" папаша, мать "зелёною" была..." Хорошо забытое старое :)

http://morreth.livejournal.com/1046512.html?view=23995888#t23995888 - "Йо-хо-хо, и в бутылке ром!" (Янг Эллисон, "Покинутые")

http://morreth.livejournal.com/1028205.html - "Моя литания" (с польского)


Из японской поэзии "серебряного века":

Накахара Тюя. Пляж у місячну ніч - http://morreth.livejournal.com/1081973.html
Накахара Тюя. Бабка - http://morreth.livejournal.com/1080885.html
Хагівара Сакутаро. Зі збірки "Крижаний острів" - http://morreth.livejournal.com/1082902.html
Хагівара сакутаро. Зі збірки "Виючи на місяць" - http://morreth.livejournal.com/1236450.html

Из современной японской поэзии

Накано Сігехару. Хвилі - http://morreth.livejournal.com/1235728.html
Такі Сігеру. Пісня катованих - http://morreth.livejournal.com/1294731.html

АПД. Решила собрать в кучку немногочисленные собственные стишки.

Отставная фрейлина... - http://morreth.livejournal.com/965321.html
Птица и самурай - http://morreth.livejournal.com/1012624.html
Гонец из Пизы - http://morreth.livejournal.com/1242013.html


А вот еще полезный баннер. Тут много классических книжек на разных языках.

Go To Project Gutenberg
morreth: (Default)
 Что не так со статьёй Юлии Мостовой «Не отрекаются, любя»
 
Опять по-русски, чтоб поняли даже самые пламенные патриоты.
Ну, в двух словах: статья манипулятивная. Причем манипуляция настолько примитивна, что я слегка прифигела от того, сколько моих френдов на нее повелось.
Для начала зададимся вопросом – «А кто у нас муж?» Волшебник. В смысле – Анатолий Гриценко. В смысле, экс-министр обороны, экс-БЮТовец, экс-начштаба на выборах Ющенко. Так что когда Юлия Мостовая пишет «Власть так и не научилась говорить твердое "да" и твердое "нет", когда речь идет о национальных интересах. Она готова обменивать эти интересы на любом рынке, лишь бы ей не мешали обогащаться» - хочешь-не хочешь встает вопрос: Юлия, вы за этой властью замужем с 2004 года, почему вы так и не научили ее «говорить твердое "да" и твердое "нет", когда речь идет о национальных интересах»? Ну, хотя бы ту часть власти, за которой вы замужем?
ОК, это был аргумент ад хоминем. Нечестно. Ниже пояса. Давайте не говорит о Мостовой, давайте говорить о самом тексте. Нет, не «чому не державною мовою», манипулятивность не в этом. А вот в этом, например: 
«За миллионами тех, кто надеялся и даже боролся, но устал. Кто предпочел свою мельничку донкихотству. Кто слал деньги сюда, а теперь забрал детей и отчалил, _бросив стариков_ и фразу на прощание: "Жизнь одна и идет она в одну сторону".»
Всего лишь два слова, деепричастный оборот, выделенный, как положено, запятой. А какой славный точечный бросок какашечки на тех, кто эмигрирует. А если внезапно эмигрирует вместе со стариками? Аааа, это вы, голубчики, уже оправдываетесь.
Черт, да кто такая Юлия Мостовая и с чего перед ней оправдываться?
Про то, как «политический класс использовал независимое Украинское государство только с одной целью — разворовать» не будем, а то опять получится аргумент ад хоминем. Хотя ну вот как-то интересно получается, что редактор и ведущий колумнист одного из авторитетнейших изданий Украины – отдельно, а политический класс – отдельно. Ну очень интересно получается. Как и в случае с «За двадцать шесть лет лишь немногие поняли, что "меншовартість" — это не только по отношению к России, но и к Западу тоже». Все тот же вопрос: Юлия, вы с 2011 года. Главред. И ведущий колумнист. Одного из авторитетнейших. Изданий страны. Сделать так, чтоб люди поняли про "меншовартість" – ваша работа, едрён патрон.
Дальше еще один точечный говноснаряд в «избирателей, крадущих у меня пятилетки нормальной жизни и разменивающих свою на 200 гривен».
А давайте поинтересуемся, какую политическую силу поддерживает сама Юлия? И какую она поддерживала раньше? И в чем разница между ней и теми плохими избирателями? В том, что суммы, которыми оперируют на ее уровне, совсем другие?
Нет, тут снова не обойтись без «а кто у нас муж». Супруг Юлии Мостовой дважды баллотировался в Президенты Украины. Дважды. Рецидивист, можно сказать. А теперь скажите мне, его политическую платформу кто-то может внятно сформулировать? А его партии «Громадянська позиція»? Без Гугла? Юлия Владимировна, как так вышло, что у вас муж – глава гражданской организации, дважды баллотировался в Президенты, награжден орденом «за интеллектуальную отвагу» аж от целого часописа «Ї», а о его политической позиции внятно ничего сказать нельзя? Ну вот как?
Но еще больше вопросов возникает к части «я останусь».
«Потому что темнее всего перед рассветом. А я знаю, что он начнется еще в этом десятилетии. Не спрашивайте, — откуда. Просто знаю и все.»
То есть смотрите, в затратной части у Юлии Мостовой – перечисление совершенно конкретных проблем и намек на совершенно конкретных лиц.
А в части «прибыльной» – подвиг чистой веры. «А я вот знаю, и все».
А я вот не знаю. В мире было довольно государств, где ночь затягивалась на десятилетия и столетия, а рассвет не наступал. Чего далеко ходить, независимость от одного такого как раз празднуем.
«Потому что моим детям нужна Родина, а они должны быть нужны ей. Даже если они не строители и продавцы, а бесполезные ныне биохимики, изучающие мозг человеческий. Тот самый орган, который не поспевает не то что за информпотоком и функционалом гаджетов, а даже за нумерацией айфонов» - очень пафосно, Юлия Владимировна, а теперь я хочу от вас что-то услышать о реформе науки и образования.
«Потому что, забыв о хабалках-перекупщицах, я не уеду от нечаянной радости печальных сморщенных старушек. Кто же тогда купит у них ненужный килограмм творога, мятую малину, неумытую картошку?» - тоже пафосно, на слезу пробивает, только старушкам нужна пенсионная реформа, невозможная без стаюильной финансовой системы. Покупая у них неумытую (ах, какой поэтичный образ!) картошку, мы их не спасем.
Юлия Владимировна, у вас есть идеи насчет пенсионной реформы? Или, может, вы поддерживаете кого-то, у кого они есть? Имя, сестра, ИМЯ! Я хочу проголосовать за этого человека, чтоб не попасть в число тех, презираемых вами, которые у вас украли «пятилетки нормальной жизни».
«Я не уеду от Любомира Гузара, который приехал из благополучного мира, чтобы сделать нашу страну лучше; который вернулся, чтобы остаться» - а вместе с ним осталась и мизогинная хрень, от которой будут страдать обычные женщины, а не Юлия Владимировна, вот этот вот дивный синедрион, проваливший голосование по Стамбульской конвенции, вот эти вот чудесные священники, которые заставляют изнасилованных двенадцатилеток рожать. 
«Я хочу застать этот день. Я хочу в этом участвовать. Я хочу наконец-то обрадоваться тому, что получилось» - а как насчет поучаствовать прямщас? Вот не дожидаясь «этого дня», который неизвестно когда, но однажды наступит обюязательно, потому что вам видение было? Как насчет сделать политический выбор и понести риски и ответственность?
А никак. Юлия Мостовая никогда не впряжется в политический процесс, потому что грязные брызги могут замарать белый плащик.    
Люди, читайте внимательно. Не упускайте из виду ни одной буквы. У Мостовой нет никакой позитивной программы, ничего похожего на план выхода из кризиса. «Денег нет, но вы держитесь».

В переводе с манипулятивного на русский статья Мостовой выглядит так: 

Дорогие украинцы! Вы какой-то фиговый народ, я в вас очень разочарована. Вы голосуете за разных ушлепков, подвержены коррупции, безответственны и безынициативны. Я не знаю, что с вами такими делать, но, поскольку я принадлежу к привилегированной прослойке, переезд за границу серьезно уронит мой статус. Потому что здесь я жена политика (пусть и не самого удачливого), а также большая медийная шишка, а там стану просто теткой, которая как-то проживает накопленное в чужой стране. И вот у меня моральная дилемма: сидеть среди вас, говнюки, но быть одной из первых жаб в этой зловонной луже, или перебраться вон в тот чистый ручей, но стать там рядовой жабой. Этот выбор меня напрягает, поэтому я хочу своей фрустрацией щедро поделиться с вами, а заодно позаклинать себя и вас беспочвенными надеждами. Нет, бороться за себя и вас я точно не буду, я Юлия Мостовая, а не Даэнерис Бурерожденная. Но если мы все дружно задействуем магическое мышление и повторим мантру про рассвет, наш самолет из глины и соломы, может, и полетит.        
 
Вот чесслово Юлия Владимировна, лучше бы вы уехали. И супруга прихватили.  

October 2017

M T W T F S S
      1
23 45 678
9 10111213 1415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 18th, 2017 06:25 pm
Powered by Dreamwidth Studios