Гарна стаття про події в Кьольні

Когда речь заходит о правах женщин, а также о том, какие преступления не должны совершаться против женщин, дискуссия стремительно получает метку «феминизм», или даже «радикальный феминизм». Далее она перетекает в водопад стереотипов о феминизме, известных участникам. Хочется избежать подобной ситуации сейчас, и напомнить, что проблема давно решается на таком высоком уровне, что ее никак не отнести к маргинальным, авангардным или радикально-феминистским.

ООН приняла «Конвенцию о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин» еще в 1979 году и обязала утвердившие «Конвенцию» страны усилить борьбу с торговлей людьми, как с разновидностью угнетения женщин. Согласно палермскому протоколу 2000 года государства-участники должны принимать законы и меры для противодействия спросу на покупку секса. В 2007 году мэр Амстердама признал легализацию проституции ошибкой. Поскольку северная модель, фокусирующаяся на насильнике и криминализующая покупку секса, оказалась эффективнее прочих, в 2014 году Европарламент принял резолюцию о поддержке северной модели. Результаты северной модели – практически полная ликвидация индустрии торговли женщинами и детьми, продолжающаяся работа по достижению равноправия, фокус на воспитание детей в культуре, которая не приветствует патологические влечения. Но важнее то, что люди в странах северной модели стали негативно относиться к покупке секс-услуг.

Те же, кто утратил безопасную возможность насиловать женщин и детей в своей стране, примкнули к потокам секс-туристов. Таким образом, Германия стала общеевропейским публичным домом, появились автобусные секс-туры, мега-бордели, улицы красных фонарей, специально оборудованные (что значит: с перегородками) автостоянки для проституток, городское пространство заполнили порнокультурные штампы.

Говорят, что беженцы не интегрированы, что есть проблема с работой социального сектора. Курьезность ситуации в том, что беженцы продемонстрировали великолепную интеграцию. Они смотрели на окружающие их небоскребы-бордели типа «Паши», смотрели на рекламные стенды вокруг и осознали, как следует себя вести в обществе немецкой модели. Насиловать и грабить тех, кто слабее. И потом, как мэрия Кёльна, использовать награбленное на социальные нужды. Мира Зигель в статье «Die Farce von Köln» говорит, что миллионы немецких мужчин ежедневно и безнаказанно подают беженцам пример того, как надо вести себя с женщинами.

Дело не в тысяче насильников и четырех сотнях жертв. Полмиллиона проституток, находящихся на грани нищеты, порнокультура, культура насилия и изнасилования, расизм и сексизм, нарастающая дегуманизация общества, социальный кризис – вот что такое немецкая модель.
Немецкие женщины под руководством недорезанного бургомистра теперь будут пробовать «держать потенциальных насильников на расстоянии вытянутой руки». Они говорят, что утратили чувство безопасности и митингуют (некоторые в голом виде), но по-прежнему не у «Паши», а у Кёльнского собора.

Суть темы о «беженцах-насильниках в Кёльне» состоит не в самом мужском праве на насилие, которое постановка вопроса не оспаривает. Дискуссия идет на уровне «кто и когда может насиловать немецких женщин, а кто и когда не может». И до Нового года число доведенных до конца уголовных дел о торговле людьми, изнасиловании и домашнем насилии было смехотворно мало. Теперь ксенофобы пытаются донести до общества мысль, что беженец должен понимать, женские тела какой категории доступны при его социальном статусе. Мы уже видели эту маленькую победоносную немецкую модель. Поэтому хватит говорить про беженцев, начинайте говорить про «Пашу».

Что будет дальше? Проституция криминализирована не будет и кабинет не уйдет в отставку. Несколько насильников показательно лишат гражданства и вышлют из страны, остальные получат короткие тюремные сроки, досрочное освобождение за хорошее поведение, денежную компенсацию и реабилитацию. На полученные от борделей для европейцев деньги мэр Кёльна создаст специальный бордель для беженцев. Квоты для приема беженцев заморозят, но потом увеличат. Расходы на кризисные центры и помощь жертвам насилия урежут. Полиция точно также будет закрывать глаза на насилие в лагерях для беженцев и на улицах. Женщин и детей будут продавать, насиловать и убивать.

Щодо об'єктивації чоловіків

Картинка для привернення уваги



Коли заходить про об'єктивацію (інколи додають: сексуальну об'єктивацію) жінок, то насамперед чути стогін на кшталт цього:

Впрочем, можно всех кастрировать, тогда проблема решится, и никто никого не будет "объективировать", то есть желать.

Тут нема сенсу допитуватись, чи в людини просто така мамалига в голові, же воно не знає, чим сексуальне бажання відрізняється від об'єктивації, чи то вже не мамалига, а суцільний банош, і воно нездатне відчувати бажання, не об'єктивуючи жінку. У першому разі потрібний вчитель, у другому - вже лікар, і одразу мушу визнати, що лікарем я не є.

Отже, по-перше, треба розрізняти сексуальне бажання та об'єктивацію.

Людям, які хоч трошки тямлять на мовознавстві чи мають мовну чуйку, очевидно, що об'єктивація - то від слова "об'єкт", себто - предмет, річ, безсловесна та безчуйна, призначена для того, же б нею користався суб'єкт - тобто, персона з розумом та почуттями.

Простий приклад: я, суб'єкт, хочу чаю. Аби задовольнити своє бажання, я користуюся об'єктами: чашка, пакетик чаю, чайник, вода, сірники, плитка. Це предмети, вони не живі і не розумні.

В чому різниця межи мною та, скажімо, леді Мері Кроулі з Абатства Даунтон? В тому, що замість чашки, пакетика та води леді Мері користується лакеєм, куховаркою та помічницею куховарки (при чому про існування останньої навіть не знає, Дейзі взагалі заборонено потрапляти до поля зору панів). Тобто, вона бере живих людей та у своїй свідомості перетворює на предмети для власної зручності. Звичайно, надалі леді Мері проходить шлях особового зростання і навчається бачити в людях людей, але в перших серіях воно так: леді Мері каже "хочу чаю", і не думає, що якісь люди докладають зусиль, аби чай з'явився перед нею. Вона просто каже "хочу", і чай так опа - і тут. Або навіть нічого не каже - просто зранку комини запалені та кімнати прогріті якось... самі собою. За щукиним велінням. Тобто, насправді, то Дейзі встала вдосвіта та вичистила, знов наклала дрів і запалила, але навіщо леді Мері про те знати? І взагалі знати про існування Дейзі?

Це й є об'єктивація. Зауважте: про секс поки що ані слова.

Закважте собі ще одне: щоденно ми об'єктивуємо людей, будь-якої статі, від яких нам потрібна лише функція. Продавець у супермаркеті, кондуктор у транспорті, будь-хто, маючи справу з сотнями людей щоденно, об'єктивує їх, бо, як шукатиме особистого контакту, то скоро збожеволіє. Кожен з нас денно провадить кілька (десятків, сот) інтеракцій, протягом яких об'єктивує контрагентів, а контрагенти його, бо це дуже економить психічний ресурс.

Це нормально. Ну тобто - це ненормально, від природи ми призначені до життя спільнотами у 30-100 осіб, а об'єктивація - це засіб не піддаватися стресові. Але, поки ти складаєш собі у цьому звіт і не починаєш насправді думати, що інші люди твої речі - це нормально.

(А якщо ти насправді починаєш так думати, то це соціопатія, і ні, ти не становишся від неї схожий на Шерлока, ти становишся схожий на мудака.)

А отепер про секс.

Сексуальна об'єктивація - це коли ти ставишся до сексу як я ото до чашки чаю, а до людини, з якою хочеш мати секс - як до чайника, пакетика та плитки з сірниками. Використав, задовольнив потребу - гудбай.

Тобто, сам секс у цьому разі - не акт спілкування з іншою особою, а акт мастурбації з використанням іншої особи як предмета.

Чи може жінка в такий спосіб використовувати чоловіка? Ще б пак. Тут постає питання "навіщо", бо такий акт я вважаю неповноцінним та надто ресурсовитратним, та ще й без гарантії якості. Хороша мастурбація краще, з якого боку ні подивишся. Але на колір і смак товариш не всяк, як хтось має зиск з сексуальної об'єктивації чоловіків, то чом би й ні.

Справа в тому, що сексуальна об'єктивація і загальна об'єктивація жінок є КУЛЬТУРНО ЗУМОВЛЕНИМ ЗВИКЛИМ ЗАСОБОМ ПОВОДЖЕННЯ ЧОЛОВІКА З ЖІНКОЮ.

Тобто, сім тисяч років культура, мистецтво та релігія стверджують, що чоловік це суб'єкт, персона, особа, а жінка - це таке щось, що існує при ньому і для нього. Її тіло існує для нього, щоб "давати" сексуальне задоволення, народжувати дітей, а як втратить товарний вигляд - їбошити борщі. Ну тобто, від борщів ніхто не звільнює й тих, чиє тіло ще викликає сексуальне бажання, але тут чоловіки можуть бути великодушнішими та поблажливішими до якості борщу.

У цетрі культури - Чоловік. Його думки, відчуття, бажання, його пеніс. Лапуся Борхес каже, що існують лише чотири сюжети: про облогу міста, повернення додому, пошук та самогубство бога. Гей, чи вже ніхто нікого не народжує, не виховує, не заробляє на хліб? Про це сюжетів не існує? Існує, але дуже мало, бо це не цікаво чоловікам. Якщо сюжет не крутиться довкола збудженого пеніса та насильства - навіщо він чоловікам?

Зазирніть у шкільну літературну програму: скільки в ній творів, написаних жінкою? А скільки - від жіночої особи? Щасливі ми, українці, маючи дещицю класиків-жінок, у росіян жодна кобіта не входить у плеяду "перших". Так, щось роздуплилося у "Срібну добу", та й по всьому.

Культура створена так, що жінка і на себе дивиться очима чоловіка. Мені кажуть, що я пишу як чоловік (та ще й подають це як комплімент) - овва, я все життя читала майже самих чоловіків та навчалася від них - тож як хто мені писати?

А тут з'явлася Кайлі Міноуг, заспівала "Сорочку геть!" - і все, в нас така вже рівність, що зашибися. Аж зараз!

(До речі, дякую maryxmas, що підсадила на Галаванта, це прекрасно).

Так, жінки навчилися розкривати рота та вголос казати про свої еротичні й естетичні вподобання. А продюсери навчилися до цього прислухатися і давати жінкам м'язистих торсів та сідниць у кадрі. І мужички такі - "Он дивіться, нас також об'єктивують! Ай-яй-яй, ніхарашо, панове феміністки!"

Чого це ніхарашо? Дупа Камбербатча чи "шість банок" Армітеджа вже скасували вкорінений в культурі погляд на жінку як на річ? Шість банок проти шести тісяч років, коли вся культура крутилася довкола пеніса? Вам показали півголого Конана - і ви одразу відчули на собі віковічний меседж "Ти не людина, а інструмент для мене"?

Брешете, бо вам цей меседж не трансліювався. Бо майже вся культура людства - це п'єдестал для вас, і не намагайтеся розказувати нам, що стриптиз Тарзана вас скинув з цього постаменту та втоптав у бруд.

Не повіримо.