morreth | Лютого, бешеного пиара псто

Це все траляля. Саме кількість самотніх матерів свідчить, що чоловік не є конче потрібним для виховання дитини, можна було б сформувати матріархальне суспільство як в деяких племенах: зачав - і досвідос, надалі дитинку ростить материнський клан з сестер і бабусів.

Нема жодних фізіологічних підстав для першості чоловіків, і ви відволікаєтеся від головного питання: що значить бути чоловіком?

Підказка: самі чоловіки не кожного з носіїв яєць готові визнати за свого.

Він був конче потрібним на зорі виникнення людства. Тому жінка потрапила в залежність від чоловіка. Зараз це не питання виживання, тому в жінок формально рівна кількість прав. Але оскільки дітьми займаються все-одно переважно жінки, то вони опинилися в жопі, бо в цей час чоловіки рубають бабло. І щоб мати доступ до цього бабла жінки вимушені танцювати з бубном. Можна й не танцювати, ніхто ж не примушує законодавчо, але діти все одно на жінці. Доходів менше, витрати більші, яка тут може бути рівність? Тобто вибір стоїть між жопою з баблом і жопою без. Більшість вибирає перше і танцюють з бубном.Вони розглядають чоловіка як цінний ресурс і конкурують в тому числі і з тими жінками, хто ніяких дітей не хоче. Як наслідок танцюють з бубном майже всі.

А от якби чоловіки любили дітей так само як жінки, вони б, скажімо так само часто виходили у відпустку по догляду за дитиною і брали лікарняні, ми були б майже рівними. Роботодавцю було б начхати кого брати на роботу, оскільки будь-хто може вибути із строю через дитину.

Я ж відповіла: бути чоловіком - значить мати У-хромосому і як наслідок набір певних ознак.

При чому тут те, хто як сприймає? Якщо інші чоловіки не сприймають когось як чоловіка, він не перестає від цього ним бути.

Поясніть, до якого висновку ви мене хочете підвести.

якщо інші чоловіки перестануть сприймати чоловіка, як чоловіка, вони перестануть з ним поводитися, як з чоловіком, а коли всі до тебе ставляться, як до раба, то лише один з мільйону - спартак, інші йдуть собі на панщину;
саме це сталося із жінками;

ви весь час розмірковуєте в просторі "чоловіки нам винні"; ніфіга вони нам не винні, винні вони щось лише тій, хто народжує дитину не для себе, а для чоловіка, і хто домовилася із чоловіком - кохатися з ним, народжувати і обслуговувати його в обмін на допомогу і утримання, ось за таких умов чоловік щось цій жінці винен за договором;
а могла вона домовитися про взаємну допомогу із жінками, а кохатися - ходити до чоловіків, як заманеться; і то була б справжня незалежність;

ви весь час розмірковуєте в просторі "чоловіки нам винні"
Де це ви в мене прочитали?

ось за таких умов чоловік щось цій жінці винен за договором; Жінка глядить дитину не тому, що в неї якийсь договір, а тому що дитина для неї цінність (знову ж таки я говорю про загальну картину, не треба мені наводити окремі приклади). А коли це розглядати це як договір, за яким чоловік щось винен - це шлях в нікуди, бо немає засобів примусити людину ефективно турбуватися про дитину. Для цього потрібні емоції, їх не примусиш відчувати.

Даруйте, але це маячня, засвідчую як мати двох дітей.
Емоції можуть трохи підсластити пілюлю, але насамперед потрібні відповідальність та мотивація.

А ефективна мотивація, по-вашому, можлива без емоцій?

Авжеж. Інакше люди б не могли розвинути жодного проекту терміном довше за добу.

угу, ось лише з таких окремих прикладів складається переважна більшість жіноцтва
достатньо лише мамські форуми почитати уважно

Для цього потрібні емоції, їх не примусиш відчувати.
---- це не так
намір, рішучість, вміння, відповідальність, практика

Звідки в людини береться намір ефективно турбуватися про дитину?

Їй хочеться, щоб хтось потурбувався про неї в старості.

У різних людей по-різному. І навіть у різні часи переважають різні причини. Розрахунок, що діти стануть піклуватися про батьків, коли ті постарішають, бажання передати зароблене протягом життя генетично спорідненим, бездумне виконання нав*язаного суспільством шаблону поведінки, любов, бажання відчувати себе "хорошим/хорошою", коли ефективна турбота за дитиною оцінюється позитивно, а відсутність турботи - негативно, бажання підвищити свій соціальний статус, бажання самореалізації (особливо коли інші шляхи самореалізації перерізані), бажання отримати за 5-10 років ще одного працівника тощо.
У людей біологічні передумови турботи збереглися, але:
1. працюють ну дуууже специфічно;
2. не треба переоцінювати біологію. Якби у нас працювала передусім біологія, жінки значно частіше вбивали би новонароджених дітей, кидали їх напризволяще після закінчення вигодовування молоком, або просто не починали би вигодовувати, якщо з молоком не дуже/вигодовування болісне або неприємне. Саме так працює біологія. Те, що у нас такий низький рівень вбивств жінками дітей та так багато зусиль вкладається у вирощування - виключно культурний феномен. В цьому легко пересвідчитися, якщо глянути, як виховували дітей сто, тісячу, три тисячі років тому - взагалі мало спільного із сучасністю. А з тих часів ми біологічно не змінилися.
Взагалі, вбивство "зайвих" дітей у скрутних умовах - норма не лише для патріархальних суспільств. Під час голоду (а голод - постійний супутник людства) раціонально залишити їжу для молодух дітородного віку та декількох високоякісних самців. Сліди того, що зайвих дітей позбавлялися за рішенням матріарха, залишилися у фольклорі. Емоції не заважали.

Розумієте, біологія діє, так.
Але ви біологічним чинникам приписуєте те, що насправді є суспільним чинником.
Біологічні чинники - раціональні.
Коли ссавці витрачають купу часу та сил на викормлювання потомства - це біологія. Але й коли вони зжирають дитинчат при зовнішній загрозі та тікають з повним шлунком - це теж біологія. Вони вчинили раціонально. Вони виживуть, народять інших дитинчат та передадуть їм свої гени, інстинкт вбивати своїх дитинчат та з*їдати їх при певних умовах закріпиться та передасться нащадкам.
Людська культура все ускладнюється, ми все більше накручуємо на біологічну основу. І якщо подивитися на тенденцію, по мірі відходу далі від чистої біології ми все більше турбуємося про дітей, все менше над ними знущаємося та менше вбиваємо. А ще кілька сторіч тому навіть в тих верствах суспільства, які не знали голоду, знущання над дітьми, покидання їх, передавання "годувальницям" у село, передача іншим людям на виховання, обмін дітьми та прямі вбивства були нормою. Емоційно ці люди не відрізнялися від нас. І ні, це не був суцільний примус чоловіків.

не знаю я ні про яку цінність, в мене немає кнопки в голові, яка натискається і я після того хочу глядіти дітей;

шлях в нікуди - це те, про що ви розповідаєте, картина, яку ви малюєте, де чоловіки від природи не хочуть глядіти дітей (біологія, на яку ви посилалися), і за договором добровільним не хочуть глядіти дітей (не можна примушувать, тут ви уявляєте лише примус, а не власне договір), і бабусі не потрібні онуки (бо без чоловіка, то не онуки, а в подолі), і матері не потрібна дочка (курва, в подоліж), хай де сама десь вештається з своїми малюками;
це ви таку ситуацію малюєте;
і в цій вашій картині лише одна жінка дітородного віку чомусь має обов'язково хотіти дітей, глядіти їх, цінувати їх, і тому назавжди причеплена упадати за чоловіком, щоб він надав їй поміч;

оце - шлях в нікуди, це самий ядерний патріархат з усіх у вас виходить, і виходить, що жінки на це приречені природою; всі ваші міркування лише про нещасних жінок-жертв, яких природа прирікла на материнство, і яким нічого не лишається, як чекати допомоги від чоловіка, а організувати суспільство для своїх потреб вони не можуть; все зводиться до цього;
а це типовий патріархатний погляд на жінку, саме з цих міркувань патріархат оголошує жінку довічно несамостійною і другосортною

Я не кажу, що так має бути. Я кажу, що так є. Чоловікам на дітей насрать.

Якщо у вас немає бажання мати дітей - ви рівна чоловікові (особливо якщо зможете переконати у цьому роботодавця). Майже. Тому що суспільство вас засуджуватиме. Але якщо вам пофіг на цей осуд - все нормально.

Якщо у вас є надійна бабуся, на яку можна повністю спихнути дитину - ви вже не рівна, бо на відміну від чоловіка залежите від волі бабусі. Хай вона буде найкраща в світі - це інша людина із своєю волею. Плюс ви мусите тратити свої ресурси на дитину. А чоловік в цей час оці гроші, які ви тратите на дитину, може потратити наприклад на те, щоб пробитися у владу. І для цього скооперується з іншими чоловіками з баблом.

Ну і як за цих умов за допомогою бабусь досягти рівності? Не кажучи вже про те, що бабусі за цих умов потрапляють у невигідні умови.

Чоловікам на дітей насрать.

От знаєте, мій колишній, хоч і мудило, але "материнського інстинкту" мав більше за мене.
Мій однокласник - дбайливий та ніжний батько, "слінготато", навіть на роботу подеколи приходить з немовлям через плече.
У Швеції тата, що беруть відпустку з догляду за дитиною, тата, що бігають з немовлям у слінгу, ходять з дітьми старшого віку по магазинах на закупівлі, нікого не дивують.
Цо то зробилося з біологією???

Ви раз по раз точите про "суспільство, суспільство, суспільство" - але те суспільство не є біологією! Ну складіть же ж два та два!

Ви хочете сказати, що ваш колишній намагався брати лікарняний за дитиною, а після розлучення вимагав, щоб діти залишилися з ним?

Цілком можливо, що такі чоловіки є. Але в мене є підозра, що на високі посади вони пробиваються рідше ніж необтяжені турботою про потомство.

У Швеції тата, що беруть відпустку з догляду за дитиною, тата, що бігають з немовлям у слінгу, ходять з дітьми старшого віку по магазинах на закупівлі, нікого не дивують.

Хотілося б подивитися процент таких чоловіків і процент жінок при владі.

Якщо в певному суспільстві частка чоловіків, які беруть відпустку по догляду за дитиною становить 50%, а частка чоловіків при владі більша, тоді дійсно я помилялася і справа не у ставленні до дітей.

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject