Що не так з 5-м Термінатором?
Jul. 8th, 2015 12:52 amНі, можна сказати коротенько та вбируще: ВСЕ. Але тут одразу зникне підстава для розмови, а мені кортить потеревеніти.

Згадаймо першого Термінатора, якого зняв Кемерон. Існує дівчина, яка має у свій час породити Спасителя для свого народу. За цією дівчиною полює чудовисько, уособлення сил темряви, які хочуть перешкодити появі Спасителя... Нічого не нагадує? Таки геть нічого? Хто сказав "Діва Марія"? Так, але трохи раніше була невідома на ймення мати Мойсея. А ще раніше - мати Зевеса, яка переховувала божественного сина від батька, що пожер його братів та сестер. Отже, цей сюжет старший за грязюку. Він з тих сюжетів, які Маккі називає Архісюжетами.
Кемерон - майстер архісюжету. Другого Термінатора - "Судний день" - він також знімав у рамках архісюжету. Це знов-таки старший за грязюку сюжет становлення героя та протистояння з долею.
Архісюжет - то потужна штука. Вона чіпляє нас за саме м'якеньке місце нашої підсвідомості та веде темними шляхами потаємних жахів та сподівань до фінального закриття гештальту. Автор, який вміє працювати з архісюжетом, може чхати на звичайну сюжетну логіку, бо її порушення аудиторія просто не помітить, захоплена логікою первинного міфу. От скажіть, чи задавалися ви питанням "Чому Джон Коннор не перепрограмував машину часу на 1983 рік, аби дати татусеві більше часу на рекогносцировку та роман з матусею?" Або "Чому Джон Коннор не запрограмував ще одного Т-800 та не послав його татусеві на допомогу, коли посилав одного на допомогу собі?" І я не задавалася, аж поки не подивилася "Термінатор: Генезис", з якого вся ця нелогічність просто поперла. Тобто так, всі ми хоч раз та обговорювали парадокс часу, але прискіпуватися до "Термінатора" на цій підставі здавалося безглуздим.
А потім Кемерон перестав цікавитися пригодами залізного довбойоба, і франшиза потрапила до рук людей, які ані же не тямлять в міфологіях та архісюжеті. Вони собі вважали, що досить запхати у назву кіна біблійну алюзію, і питання з міфологією закрите.
А чорта вам пухлого!
Найкращою спробою все ж таки був "Термінатор: Спасіння". Там колупнули трохи міфологічну тему протистояння творця й його творіння - по-перше, людства і Скайнета, по-друге, Скайнета і Маркуса. Але йой, саме трохи колупнули. Тобто, фільма вийшла дивибельна, і якби глядач не пам'ятав перші два кіна, то навіть гідна. Але робота Кемерона сяє білосніжним Еверестом над проваллям "Термінатора-3" та плоскогір'ям "Спасителя".
"Генезис" - це не провалля і не плоскогір'я, це купа будівельного брухту, яку навалили поруч з Еверестом у сподіванні, що вийде скопіювати гору. Творці фільму, мабуть, міркували собі так: головними фішками перших двох фільмів були Арні, спецефекти та подорож у часі. Отже напхаємо щонайбільше спецефектів, Арні та подорожів у часі, і великодніх яєчок з перших фільмів натикаємо, і буде нам щастя.
Міфологічний вимір? Та який там, в сраку, міфологічний вимір.
Так, але якщо ти не керуєшся логікою міфа - ти маєш керуватися нормальною логікою кінодрами. Мені показалася вдалою ідея детальніше освітлити момент відбуття Кайла Різа. Все, що ми про це знаємо - це фраза Різа з першого кіна: "Мене відправили йому вслід, а потім все підірвали!" Отже, як воно було Джонові Коннору відправляти на смерть рідного батька? Та ще й наосліп? Із завмиранням серця я чекала цього моменту... І дочекалася, курва! "Бил отвєт на мой вопрос прост". Виявилося, що Джон Коннор просто бундючний мудак, який за роки свого вождізму розучився розмовляти людською мовою та вміє лише штовхати павтосні речі.
Тю на вас, сценаристи Лаето Калогрідіс та Патрік Люсьє. Най вас по тричі на тиждень у сраку грають за таке розкриття образу. Мене після цього ваш "вотетаповорот" всередині фільму аж ніяк не вразив. Бо Джон від початку кіна був таке гівно, шо його не шкода.
Нє, дещо приємне в кіні є - старий, але не іржавий Арні, який дивиться на Кайла Різа критичним поглядом - а чи це гідний хлопець для моєї Сарочки? Я тебе розумію, Арні: ми звикли до Кайла Різа у виконанні Майкла Біна або навіть Антона Єльчина як до рельєфного, але вочевидь погано харчованого нервового хлопака з ПТСРом завглибшки з Маріанську впадину. А твоїй Сарочці підсовують добре вгодованого бугая, не меншого за тебе зротсом і статурою. Ади ж усе одно їм доведеться спарюватися, і ту ніц не вдієш, отже лєнта за лєнтою патрони подавай, щоб того йолопа не роздер Т-1000.
До речі, хто послав у минуле Т-1000? І хто послав у 1973 рік Т-800? А біс його зна!
І, чорт забирай, скільки пиздить той Т-3000, він же Джон Коннор після "вотетапавароту". У тих фільмах термінатори були страшні тим, що то були мовчазні убивці, втілення невідступного та невблаганного зла, з яким не можна домовитися. Навіть недолуга Т-Х могла щось таке зобразить. Т-3000 патякає безперервно. Особливо набридливо це стає наприкінці, коли він косплеїть моторошну кібердитинку з фіналу третього Мас Ефекту. А най тобі грець.
Майже весь час сеансу ми з сином обмінювалися жартами, бо там було з чого покепкувати. Вийшовши з зали, погодилися на тому, що шостий Термінатор може стати хорошим кіном лише за однієї умови: це буде комедія абсурду.

Згадаймо першого Термінатора, якого зняв Кемерон. Існує дівчина, яка має у свій час породити Спасителя для свого народу. За цією дівчиною полює чудовисько, уособлення сил темряви, які хочуть перешкодити появі Спасителя... Нічого не нагадує? Таки геть нічого? Хто сказав "Діва Марія"? Так, але трохи раніше була невідома на ймення мати Мойсея. А ще раніше - мати Зевеса, яка переховувала божественного сина від батька, що пожер його братів та сестер. Отже, цей сюжет старший за грязюку. Він з тих сюжетів, які Маккі називає Архісюжетами.
Кемерон - майстер архісюжету. Другого Термінатора - "Судний день" - він також знімав у рамках архісюжету. Це знов-таки старший за грязюку сюжет становлення героя та протистояння з долею.
Архісюжет - то потужна штука. Вона чіпляє нас за саме м'якеньке місце нашої підсвідомості та веде темними шляхами потаємних жахів та сподівань до фінального закриття гештальту. Автор, який вміє працювати з архісюжетом, може чхати на звичайну сюжетну логіку, бо її порушення аудиторія просто не помітить, захоплена логікою первинного міфу. От скажіть, чи задавалися ви питанням "Чому Джон Коннор не перепрограмував машину часу на 1983 рік, аби дати татусеві більше часу на рекогносцировку та роман з матусею?" Або "Чому Джон Коннор не запрограмував ще одного Т-800 та не послав його татусеві на допомогу, коли посилав одного на допомогу собі?" І я не задавалася, аж поки не подивилася "Термінатор: Генезис", з якого вся ця нелогічність просто поперла. Тобто так, всі ми хоч раз та обговорювали парадокс часу, але прискіпуватися до "Термінатора" на цій підставі здавалося безглуздим.
А потім Кемерон перестав цікавитися пригодами залізного довбойоба, і франшиза потрапила до рук людей, які ані же не тямлять в міфологіях та архісюжеті. Вони собі вважали, що досить запхати у назву кіна біблійну алюзію, і питання з міфологією закрите.
А чорта вам пухлого!
Найкращою спробою все ж таки був "Термінатор: Спасіння". Там колупнули трохи міфологічну тему протистояння творця й його творіння - по-перше, людства і Скайнета, по-друге, Скайнета і Маркуса. Але йой, саме трохи колупнули. Тобто, фільма вийшла дивибельна, і якби глядач не пам'ятав перші два кіна, то навіть гідна. Але робота Кемерона сяє білосніжним Еверестом над проваллям "Термінатора-3" та плоскогір'ям "Спасителя".
"Генезис" - це не провалля і не плоскогір'я, це купа будівельного брухту, яку навалили поруч з Еверестом у сподіванні, що вийде скопіювати гору. Творці фільму, мабуть, міркували собі так: головними фішками перших двох фільмів були Арні, спецефекти та подорож у часі. Отже напхаємо щонайбільше спецефектів, Арні та подорожів у часі, і великодніх яєчок з перших фільмів натикаємо, і буде нам щастя.
Міфологічний вимір? Та який там, в сраку, міфологічний вимір.
Так, але якщо ти не керуєшся логікою міфа - ти маєш керуватися нормальною логікою кінодрами. Мені показалася вдалою ідея детальніше освітлити момент відбуття Кайла Різа. Все, що ми про це знаємо - це фраза Різа з першого кіна: "Мене відправили йому вслід, а потім все підірвали!" Отже, як воно було Джонові Коннору відправляти на смерть рідного батька? Та ще й наосліп? Із завмиранням серця я чекала цього моменту... І дочекалася, курва! "Бил отвєт на мой вопрос прост". Виявилося, що Джон Коннор просто бундючний мудак, який за роки свого вождізму розучився розмовляти людською мовою та вміє лише штовхати павтосні речі.
Тю на вас, сценаристи Лаето Калогрідіс та Патрік Люсьє. Най вас по тричі на тиждень у сраку грають за таке розкриття образу. Мене після цього ваш "вотетаповорот" всередині фільму аж ніяк не вразив. Бо Джон від початку кіна був таке гівно, шо його не шкода.
Нє, дещо приємне в кіні є - старий, але не іржавий Арні, який дивиться на Кайла Різа критичним поглядом - а чи це гідний хлопець для моєї Сарочки? Я тебе розумію, Арні: ми звикли до Кайла Різа у виконанні Майкла Біна або навіть Антона Єльчина як до рельєфного, але вочевидь погано харчованого нервового хлопака з ПТСРом завглибшки з Маріанську впадину. А твоїй Сарочці підсовують добре вгодованого бугая, не меншого за тебе зротсом і статурою. Ади ж усе одно їм доведеться спарюватися, і ту ніц не вдієш, отже лєнта за лєнтою патрони подавай, щоб того йолопа не роздер Т-1000.
До речі, хто послав у минуле Т-1000? І хто послав у 1973 рік Т-800? А біс його зна!
І, чорт забирай, скільки пиздить той Т-3000, він же Джон Коннор після "вотетапавароту". У тих фільмах термінатори були страшні тим, що то були мовчазні убивці, втілення невідступного та невблаганного зла, з яким не можна домовитися. Навіть недолуга Т-Х могла щось таке зобразить. Т-3000 патякає безперервно. Особливо набридливо це стає наприкінці, коли він косплеїть моторошну кібердитинку з фіналу третього Мас Ефекту. А най тобі грець.
Майже весь час сеансу ми з сином обмінювалися жартами, бо там було з чого покепкувати. Вийшовши з зали, погодилися на тому, що шостий Термінатор може стати хорошим кіном лише за однієї умови: це буде комедія абсурду.