А тепер, поки є час та натхнення - про отруйну "мудрість"

яку сформулювали так: "поки ви будете сприймати себе як жертву, ви - будете жертвою".

Ну, насамперед, це просто брехня. Якщо з тобою вчинили несправедливо, погано, зле - сам цей факт, а не ставлення до нього, робить тебе жертвою. Будь-хто, хоч раз зіткнувшись з насильством, ошуканством, наклепом, грабіжництвом прекрасно це розуміє, або хоча б інтуїтивно відчуває: є ФАКТ, є реальний біль, є реальна втрата, і цей факт нікуди не дінеться, коли ти "перестанеш почувати себе жертвою" (якщо припустити, що ти крутий джедай і цей психічний номер тобі вдасться). Синці не перестануть боліти, гроші не повернуться репутація не відновиться.

Я знаю, що насправді мав на увазі хороший хлопчик, який намагався всунути мені та моїм подругам цю "народну мудрість": почуватися треба не жертвою, а борцем.

Але якщо ти не жертва - то за що ти борешся? Що дає тобі право на справедливість?

Адже навіть у тих випадках, коли ми, не бувши жертвами самі, шляхетно встаємо на захист ближнього, ми через емпатію, дзеркальні нейрони та свідомість входимо у становище жертви, усвідомлюємо її право на справедливість та починаємо ту справедливість наводити.

Навіть коли держава руками закону чинить правосуддя, вона називає жертву - жертвою. Не за "самовідчуттям", але за фактом. І боротьбу за справедливість для жертви робить обов'язком цілого ряду людей, поліціянтів, юристів, суддів тощо (як воно вже виходить на практиці - то вже друге питання, але ідея саме така).

Що робить боротьбу Спартака справедливою в очах історії? Те, що Спартак є жертвою несправедливої рабовласницької системи. Якби він не був рабом, якби був патріцієм, який просто вирішив погуляти, розважитися таким чином, як би ми до нього ставилися? Як до божевільного маніяка.

Що робить боротьбу українців справедливою? Те, що ми жертви, а не агресори, на нас напали, нас ошукали, в нас відняли наше, наших ближніх убили.

Але послухайте сепарів та запоребриків - вони теж виставляють себе жертвами! Чому? Бо знають: саме тут собаку зарито. Якщо ти жертва - це дає тобі право на відповідне насильство з метою відновлення справедливості. А якщо ти агресор, якщо ти почав перший - то навпаки, це жертва маж право натовкти тобі пику, і весь народ скаже "Амінь!"

Є лише один засіб бути борцем та не відчувати себе жертвою: терор. Олександр Ульянов вчинив замах на царя, а потім писав матері з в'язниці: мамо, не клопочіть про помилування, бо вийде некрасиво: начебто ми з царем стоїмо на дуелі, я свій постріл зробив та промазав, а тепер благатиму його не стріляти? Не гарно, не треба.

Якщо тобі причинили біль, а ти не жертва - тобі причинили його СПРАВЕДЛИВО, ти ЗАСЛУГОВУЄШ на цей біль, ось що Ульянов мав на увазі.

Багато хто вважає, що бути жертвою - це більш гідна позиція. Коли друзі побивалися за Сократом, якого засудили до страти, він їх утішав, кажучи: так краще, ніж якби я справді був злочинцем та заслужив страту на смерть своїми вчинками.

Тепер треба розібратися з другим питанням. От із кимось вчинили несправедливо, він став жертвою... але не становиться борцем, просто собі сидить та плаче. Чи можна йому сказати: ну ж бо, перестань почувати себе жертвою, стань борцем!

Ну, звісно, можна, але не дивуйтеся, якщо у відповідь почуєте "Іди нахуй". І це буде цілком справедливо, бо виміряти глибину чужого болю та оцінити чужі обставини ми здебільшого не можемо, особливо з нальоту. От правда, якщо в вас немає ресурсів допомогти та включитися у боротьбу - краще помовчати, воно і ресурси зекономить.

І третє. Умовити себе "не почуватися жертвою" - це насправді аутотренінг для того, щоб НЕ СТАВАТИ борцем.

Бо боротьба обіцяє лише нові синці, нові матеріальні витрати, нові репутаційні втрати. Не обманюйте себе: всіх, кого ми сьогодні вшановуємо як борців, за життя вважали за небезпечних екстремістів та міських божевільних. Всіх, без жодного винятку. Що більше ти борешся, то більше в тебе підстав почуватися жертвою, бо тобі всечасно прилітає по голові.

Тому звичайно, ЛЕГШЕ дочекатися, поки загояться рани, знову накопичити грошей, дочекатися, поки наклеп забудеться (а в натовпу пам'ять як в акваріумної рибки) та жити собі далі, і НЕ ПОЧУВАТИСЯ ЖЕРТВОЮ.

Але моя практика показує, що цей заклик - не почуватися жертвою - найчастіше звертають до жертви агресори. Бо і цьому й полягає їхній профіт: вони отримують разом і моральне виправдання (якщо жертва не почуває себе жертвою, то я нічого й не зробив поганого), і забезпечують себе від помсти.

Тому коли я чую заклик "поки ви будете сприймати себе як жертву, ви - будете жертвою", я занотовую собі: до того, хто це сказав, не можна повертатися спиною. Так, можливо воно просто молоде та ні разу не грамотне, але про всяк випадок. Better safe than sorry.