Дивов. Просто Дивов

Про Эрика Берна и русскую духовность.

http://divov.livejournal.com/228356.html

П"ятицарство

У ерший день осені, як зазвичай, сонце зрання стало високо й палило ще по-літньому, але не було вже тієї задушливої літньої спеки, що від неї страждає селянин в полі та солдат на заставі, мандрівний торговець та робочий-будівельник. Сонце гріло, але свіжий вітерець носив вулицями приємну прохолоду, щиро нею оділяючи всіх - і вбогих, і багатих, і простих, і знатних.
Під високими склепіннями повітового храму ця прохолода навіть перетворювалася на справжній холод, і хоча у спеку тут було дуже приємно, жриця Бань накинула на себе ще й довгу мантію поверх одягу, і їй не було жарко.
Жарко було державному цензорові Кайсу, бо він розгарячився, їдучи верхи у повному вбранні чиновника восьмого рангу, і вітерець, який вільно гуляв під стелею храму та ворушив паперові знамена, не проникав під цупкі складини потрійного єдвабного каптану.
Проте Кайсу не виказував ані свого страждання від надміру внутрішнього жару, ані свого роздратування поведінкою жриці. Голосом, рівним, як дошки свіжого ешафоту, він повторив:
- Я наполягаю, аби старші учні були присутні на страті, ваша превелебностє.
- А я вже втретє кажу вам "ні", пане цензоре. І вважаючи на те, що в вашої ясновельможності є державні справи більш важливі за присутність на страті якихось школярів, не можу вас довше затримувати.
- Я затримаюся тут аж доти, поки не отримаю вашої згоди, - не підвищуючи голосу, сказав Кайсу. - Чи ви не розумієте, що ваші учні мають стати чиновниками, і самі будуть посилати людей на страту - отже мають знати, як це виглядає.
- Ви маєте трохи рації, - відповіла жінка. - Вони мають розв"язувати справи справедливо, і отримали б добрий урок, побачивши, до чого призводить несправедливість. Але я вважаю їх ще замалими для такого уроку.
- Своєю владою цензора я можу просто наказати вам.
- Ні. Ваша влада поширюється лише на державні школи. Храм вам не підлеглий.
Цензор подивився їй у вічі та побачив, що білки очей в неї зачервонілі, а повіки трохи набряклі. Вночі вона, мабуть, чомусь не спала і може, навіть плакала. Один з послушників сказав Кайсу, що жриця всю ніч молилася.
- Гаразд, - сказав він, роблячи вигляд, що відступає. - Я більш не наполягатиму і передам своєму начальникові вашу відмову.
- Зробіть таку ласку, - жінка схилила голову в прощальному поклоні. Попелясте волосся, вже прорізане сивиною, вона укладала на потилиці у важкий вузол, і Кайсу згадав, що за молодості жриця Бань була уславленою красунею.
Кайсу попрощався і вийшов на вулицю. Він не склав зброї. Його прощання було лиш тимчасовим відступом, не поразкою. Він знав, що жриця Бань буде на площі під час страти, аби надати приреченому останнє утішення. Отже, вона покине храм. А коли вона покине храм, можна буде приступити до вчителя Ку, який, на відміну від Бань, був ученим світським, отже - підкорявся цензорові.
Сідаючи до ношів, Кайсу кинув останній погляд на високу споруду храму, стрільчасті вікна та гострий шпиль. Це цвях, подумав він. Цвях у чоботі державного правління, який стирчить та ранить. Він потрібний, він конче потрібний державі - на жаль, без Храму не можна, як сказано у вчителя Нію - "спершу в селищі будують храм, лиш потім - управу". Але, як і цвях у чоботі, він повинен знати своє місце, не випинаючись та не заважаючи державній ході, і якщо треба вдарити по цьому гострому шпилеві, щоб загнути його належним чином - то ось він, Кайсу, готовий вдарити.
Присутність школярів на страті зовсім не була необхідною. Але гордовита самовпевненість жриці Бань дратувала пана Симу, генерального цензора. І він хотів завдати удару по літній жінці, непохитній, як цей шпиль.
- Куди? - спитав голова носіїв.
- До управи, - відповів цензор.

жЫзненное

Вот, значит, разрулили мы свой энергетический кризис - вчера вечером пацаны нам чинили, сегодня утром они нам чинили, и пока они нам чинили, я об их начальнике думала как об светлом ангеле, который меня спас от растерзания разъяренными жильцами. И одно временно я думала - ять, а во сколько же нам весь этот акт спасения рядовой Чигиринской влетит? И звоню этому начальнику, и таким медовым голосом спрашиваю - а сикока-сикока? А он отмораживается - что вот, мы выставляем счет по факту сделанных работ, а пока работы не закончены, он нам ничего не может сказать, сюсю-масю... И вот я ему только что опять в очередной раз звоню и говорю - ну вот, вы как, уже подсчитали? Ну хотя бы приблизительно?

И он говорит: ну, две пятьсот.

И тут у меня кончаются деньги на счету, мы и разговора-то завершить не успели.

И я так резко, как перепад температуры чувствую перемену моего к нему отношения. И думаю: не буде я тебе перезванивать, мужик, тебе бабки нужны - ты и перезванивай...

Свинство, конечно. Но я как подумаю, что вот сейчас пойду по квартирам с протянутой рукой... А ведь придется.

Он не перезвонил пока.

Молімося!

19 листопада Вищий господарський суд України приступив до розгляду касаційної скарги «Dugsbery, Inc», яка не погоджується з рішеннями судів про визнання права власності на будівлю храму св. Йосипа в Дніпропетровську за римо-католицькою парафією.

На початку судового засідання представники корпорації «Dugsbery» висловили недовіру складу суду, заявивши про бажання, щоб справу розглядали п’ять, а не троє суддів. Згідно з законодавством України це питання належить до компетенції голови суду, тому суд оголосив перерву в засіданні на один тиждень. Наступне засідання відбудеться 26 листопада о 10:45.

Юристами корпорації «Dugsbery» було складено ще чотири клопотання, серед яких бажання залучити до участі в розгляді справи свого американського адвоката. Дивним чином клопотання про нового американського адвоката «Dugsbery, Inc.» співпало з появою у ЗМІ інформації про те, що Павло Лазаренко залучив до свого захисту відомих американських адвокатів.

Можливо, «битва за храм» буде першим плацдармом для американських «голіафів», які виступлять, щоб відібрати у католиків Дніпропетровська храм.

Між іншим, зв’язок між корпорацією «Dugsbery» та так званою «справою Лазаренка» неодноразово зазначається у матеріалах американського судового слідства. Особливо в останні дні, коли американський суд вкотре розглядав справу Павла Івановича.

Поведінка і дії «Dugsbery, Inc.» (читай П.І. Лазаренка) свідчать про небажання визнавати будівлю на пр. К. Маркса, 91 Божим храмом. Незважаючи на численні докази культової приналежності споруди, як-то фрески, архітектура, історичні документи, пан Лазаренко бажає і надалі на місці Божого храму збудувати фінансовий бізнес-центр.

Не лише київський суд стає свідком дій Лазаренка проти Божого храму в Дніпропетровську.

В апеляційному суді Луганської області пан Стеблянко О.Л. (депутат міської ради Дніпропетровська від Блоку Лазаренка), від імені корпорації «Dugsbery», оскаржує ухвалу господарського суду Луганської області, якою скасовано арешт на будівлю храму, накладений 14 серпня 2009 р. Одним словом пан Лазаренко має тверді наміри відібрати у католиків храм і вигнати їх з храму.

Стаючи в черговий раз на захист атаки Павла Івановича Лазаренка на храм в Дніпропетровську, з таким трудом відвойованого три місяці тому, просимо вас, хто читає ці слова, про молитву і підтримку нашого захисту.

У середу 25 листопада запрошую приєднатися до посту на хлібі та воді за перемогу Божої справи в судах Києва та Луганська.

23-26 листопада у храмі св. Йосипа (пр. К. Маркса, 91) день і ніч триватиме молитва в цій інтенції перед Ісусом у Пресвятих Дарах.

Храм Богові належить, Павле Івановичу, і ми Вам, як почесному громадянину Дніпропетровська і голові партії «Громада», а також просто людині, хочемо про це нагадати.

Бог виступить на захист Свого, і міцно віруємо в те, що, як вже не раз бувало в історії, той, хто протистояв Богу, був переможений Його милосердною рукою.

Настоятель парафії бр. Казимир

--
Прес-служба римо-католицької парафії св. Йосипа
________________

Ятское электричество. Из-за него у меня все, все из головы вон. ОТ киевлянки получаю напоминание о том, что происходит в НАШЕМ храме. Дожила.