![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Aug. 20th, 2008
Дивилися у "Дафі", а там паскудний звук - тож враження трохи зіпсоване.
Але "при всьом багатстве вибора альтернатіви нєт", бо "Бетман: початок" у проакті провалився (так йому і треба), тож вирішили пустити "Темного лицаря" великим екраном тільки у ДВОХ кінотеатрах. Йолопи. Хіба не зрозуміло, що на останню роль Хіта Леджера, та ще таку класну, народ бігцем побіжить.
Тобто я у роздумах: сходити другий раз чи ні? З одного боку хочеться. З другого - не попруся я знову у "Дафі", бо далеко і звук паскудний. З третього - у "Правду" їхати теж далеко.
Перекладом я, до речі, тех не задоволена. "Хелбоя" переклали значно краще.
Але оце і всі мої претензії до кіна - і не до кіна власне, а до супутніїх обставин. Щодо кіна безпосередньо, то навіть страшенно розумні монстри з мооєї френдстрічки написали, що Джокер - жесть, і кіна треба дивитися хоча б заради нього.
Перший "Бетман" мені зовсім не глянувся, бо, на мій погляд, там не вхопили і не передали загальну стилістику нуару. Який це, в біса, нуар, коли більша частина екранного часу проходить удень? Далі, я категорично не полюбляю страшенно потаємні та круті товариства. Мене від них нудить, де б вони не з"являлися - а надто коли вони походять з Тібету. І по-третє, вони це все робили з дуже серйозними мордами, а я вважаю, що комікса з такими серйозними мордами екранизувати не можна.
Я - шанувальниця Тіма Бартона та його "Бетменів". Мені здалося, що він відшукав правильну стилістику - дійсно, робити у реалістичній манері кіна про пафосного чувака, який у костюмі кажана гасає по нічних вулицях та пиздить злочинців по мордякам, але нікого не вбиває - то дурість. Такого кіна можна робити лише в режимі кабаре, підморгуючи глядачеві - ну, тіпа, ми ж знаємо, що це казка, так? От Бартон і зняв кабаре.
Перший фільм про Бетмена "на новий лад" укріпив мене в цій думці, бо був пафосний і занудний. Але другий фільм від самого початку обіцяв стати чимось іншим, бо на роль Джокера запросили Хіта Леджера, і всі, хто бачив трейлери хоч кражчком ока, зрозуміли одразу, що це буде ЩОСЬ.
Але дійсність перевищила всі очикування. Людоньки - це не просто ЩОСЬ - це ПОВНИЙ УРАГАН.
Пів-ЖЖ освідчилися у любові до Джокера, тож я не буду зайвого разу топтати клаву. Джек Ніколсон дав нам гарного Джокера, але він не був насправді страшний, якщо ви розумієте, про що я. Він зіграв клоуна маніяка у тій гротескній манері, якої потребував фільм, і хоча він великий актор - глядачеві не спадало на думку, що зараз він оце зіскочить з екрана і почне різати всіх своїм ножичком, розповідаючи щоразу іншу зворушливу історію про свої шрами. Джокер у виконанні Леджера справляє саме таке враження: оце зараз стрибне і почне. "Я схожий на людину, в якої є план? Схожий, га?" Ой, я ж обіцяла не розпатякувати про нього занадто довго... Ні, треба сказати й про інших двох: Гарві Дента та Бетмана.
Якщо вживати ДНДшну термінологію, Гарві Дент та бетман на початку фільма обоє - Lawful good. Джокер - Chaotic evil. Спілкування з Джокером міняє обох: Бетман перетворюється на Chaotic Good, Гарві - на Lawful evil. І тут ми бачимо "глибокий зміст сакральний": кордон між добром та злом пролягає не по лінії вшанування кримінального - або власного - кодексу. Не вберегло воно Гарві Дента. Бо писані людьми закони - для себе вони встановлені чи для інших - тримаються на очікуванні винагороди (хоча б у вигляді безпеки) та боязні покарання.
Джокер плює на винагороди і нічого не боїться. Тому силою закону його не можна подужати. Гарві Дент, загубивши через це кохану, не витримує - и вирішує віддатися замість закона - випадкові. Бетман витримує, бо змирився з тим, що винагороди не буде, а покарання неминуче. Тому він і перемагає Джокера - Джокерові годі проникнути до його душі.
Ці троє складають справді драматичний трикутник. Те, що намагався зробити Реймі в серіях про Павука - але з якихось причин йому не дали.
І нарешті - на відміну від першого фільма з серіх "нових бетманів", цей - справжній нуар. Навіть коли дія відбувається вдень, складається враження, що над Готем-сіті повисла вічна ніч...
Але "при всьом багатстве вибора альтернатіви нєт", бо "Бетман: початок" у проакті провалився (так йому і треба), тож вирішили пустити "Темного лицаря" великим екраном тільки у ДВОХ кінотеатрах. Йолопи. Хіба не зрозуміло, що на останню роль Хіта Леджера, та ще таку класну, народ бігцем побіжить.
Тобто я у роздумах: сходити другий раз чи ні? З одного боку хочеться. З другого - не попруся я знову у "Дафі", бо далеко і звук паскудний. З третього - у "Правду" їхати теж далеко.
Перекладом я, до речі, тех не задоволена. "Хелбоя" переклали значно краще.
Але оце і всі мої претензії до кіна - і не до кіна власне, а до супутніїх обставин. Щодо кіна безпосередньо, то навіть страшенно розумні монстри з мооєї френдстрічки написали, що Джокер - жесть, і кіна треба дивитися хоча б заради нього.
Перший "Бетман" мені зовсім не глянувся, бо, на мій погляд, там не вхопили і не передали загальну стилістику нуару. Який це, в біса, нуар, коли більша частина екранного часу проходить удень? Далі, я категорично не полюбляю страшенно потаємні та круті товариства. Мене від них нудить, де б вони не з"являлися - а надто коли вони походять з Тібету. І по-третє, вони це все робили з дуже серйозними мордами, а я вважаю, що комікса з такими серйозними мордами екранизувати не можна.
Я - шанувальниця Тіма Бартона та його "Бетменів". Мені здалося, що він відшукав правильну стилістику - дійсно, робити у реалістичній манері кіна про пафосного чувака, який у костюмі кажана гасає по нічних вулицях та пиздить злочинців по мордякам, але нікого не вбиває - то дурість. Такого кіна можна робити лише в режимі кабаре, підморгуючи глядачеві - ну, тіпа, ми ж знаємо, що це казка, так? От Бартон і зняв кабаре.
Перший фільм про Бетмена "на новий лад" укріпив мене в цій думці, бо був пафосний і занудний. Але другий фільм від самого початку обіцяв стати чимось іншим, бо на роль Джокера запросили Хіта Леджера, і всі, хто бачив трейлери хоч кражчком ока, зрозуміли одразу, що це буде ЩОСЬ.
Але дійсність перевищила всі очикування. Людоньки - це не просто ЩОСЬ - це ПОВНИЙ УРАГАН.
Пів-ЖЖ освідчилися у любові до Джокера, тож я не буду зайвого разу топтати клаву. Джек Ніколсон дав нам гарного Джокера, але він не був насправді страшний, якщо ви розумієте, про що я. Він зіграв клоуна маніяка у тій гротескній манері, якої потребував фільм, і хоча він великий актор - глядачеві не спадало на думку, що зараз він оце зіскочить з екрана і почне різати всіх своїм ножичком, розповідаючи щоразу іншу зворушливу історію про свої шрами. Джокер у виконанні Леджера справляє саме таке враження: оце зараз стрибне і почне. "Я схожий на людину, в якої є план? Схожий, га?" Ой, я ж обіцяла не розпатякувати про нього занадто довго... Ні, треба сказати й про інших двох: Гарві Дента та Бетмана.
Якщо вживати ДНДшну термінологію, Гарві Дент та бетман на початку фільма обоє - Lawful good. Джокер - Chaotic evil. Спілкування з Джокером міняє обох: Бетман перетворюється на Chaotic Good, Гарві - на Lawful evil. І тут ми бачимо "глибокий зміст сакральний": кордон між добром та злом пролягає не по лінії вшанування кримінального - або власного - кодексу. Не вберегло воно Гарві Дента. Бо писані людьми закони - для себе вони встановлені чи для інших - тримаються на очікуванні винагороди (хоча б у вигляді безпеки) та боязні покарання.
Джокер плює на винагороди і нічого не боїться. Тому силою закону його не можна подужати. Гарві Дент, загубивши через це кохану, не витримує - и вирішує віддатися замість закона - випадкові. Бетман витримує, бо змирився з тим, що винагороди не буде, а покарання неминуче. Тому він і перемагає Джокера - Джокерові годі проникнути до його душі.
Ці троє складають справді драматичний трикутник. Те, що намагався зробити Реймі в серіях про Павука - але з якихось причин йому не дали.
І нарешті - на відміну від першого фільма з серіх "нових бетманів", цей - справжній нуар. Навіть коли дія відбувається вдень, складається враження, що над Готем-сіті повисла вічна ніч...
Читаю свеженькую ленту...
И думаю: едрен батон, как на меня наезжали за "Ваше благородие" - где я написала, как советские войска грабят Остров Крым. Клевета, говорят. "Этого не может быть, потому что этого не может быть никогда!"
Знаете, что сейчас потрясает? То, что многие даже не думабт отпираться. Это военные трофеи, типа. А шо тут такого? Право сильноого. Было ваше, стало наше.
И думаю: едрен батон, как на меня наезжали за "Ваше благородие" - где я написала, как советские войска грабят Остров Крым. Клевета, говорят. "Этого не может быть, потому что этого не может быть никогда!"
Знаете, что сейчас потрясает? То, что многие даже не думабт отпираться. Это военные трофеи, типа. А шо тут такого? Право сильноого. Было ваше, стало наше.