Капітан Сем В’їмс, Анк-Морпоркська міська Гвардія (Нічна Варта), сидів на протязі у передпокої вітальні Патриція, зодягнутий у кращий свій плащ, в надраєній кірасі та з шоломом на колінах.
Він тупо дивився в стіну.
Він має бути щасливим, казав він собі. Він і є. У певний спосіб. Безперечно. Щасливий як ситий кіт.
Він одружиться через кілька днів.
Він піде з Варти.
Він стане кавалером на спочинку.
Він зняв свій мідяний значок та несвідомо потер краєм плаща. Потім взяв так, щоб поверхня відбила сонячне світло. АММГ No.177. Він подеколи замислювався – скільки вартових мали цього значка перед ним?
Отож, тепер хтось матиме й після нього.
Це Анк-Морпорк, «Горад Одной Тисячі Супрізов» (згідно з путівником Гільдії Торговців). Що можна сказати ще? Місто розповзається, дає притулок мільйнові жителів, це найбільше місто Дискосвіту, розташоване на обох берегах ріки Анк, русло якої міститть так багато мулу, що виглядає ніби ріка тече догори дном.
І прибульці питають: як таке велике місто існує? Що тримає його докупи? Якщо воду в річці треба жувати перш ніж ковтати, звідки береться власне питна вода? На яких засадах побудовано міську економіку? Як взагалі воно, попри всяку ймовірність, працює?
Насправді прибульці питають про все це нечасто. Звичайно вони кажуть щось в дусі: «Як пройти до... хе... молоденьких дамочок, га?»
Але якщо вони дають головам трошки роботи – то це саме те, про що голови починають думати.
( Read more... )![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
