Троха про те, як стараються хлопці

ОК, тепер у мене є можливість поговорити про феномен "Хлопець старається" ( "дівчина старається" теж буває, але рідше).

"Хлопець старагається" - це випадок, коли автор хоче додати репрезентації жінок у своїх творах, але у нього не дуже виходить.

Розглянемо це на прикладі мого улюбленого автора Еда МакБейна.

Свій цикл про 87 поліцейську дільницю МакБейн почав в 1956 році, коли відсутність жінок в поліції була повсюдним явищем, та й взагалі передбачалося, що дівчина повинна працювати тільки до заміжжя. Природно, всі головні герої циклу - чоловіки. МакБейн чесно намагається зображати жінок персонажами "не для меблів". Наречена, а потім дружина головного героя Стіва Карелли Тедді Франклін - інтелектуальна начитана дівчина, відважна і кмітлива при тому - одного разу врятувала себе і нареченого від вірної загибелі, іншого - вистежила злочинця. Все це підкреслюється ще й тим, що вона глухоніма, тобто, їй кожен раз потрібно долати мовний бар'єр між собою і оточуючими (крім Стіва, який вивчив мову жестів).

Це класно, але МакБейн прекрасно розуміє, що водевільний розклад "дружина допомагає копу в розслідуванні» не котить в жорсткому детективному циклі - і Тедді відступає на неминучий третій план, поряд з іншими дружинами поліцейських: Сарою Майер, Гарріет Бернс, Клер Браун. Надалі він намагається додати Тедді сюжету, але повноцінної арки все одно не виходить: то Тедді намагається влаштуватися на роботу і наривається на харрассмент, то вона бере участь в про-чойсерскій демонстрації і її обливає кров'ю релігійний фанатик, то вона татуює ще одного метелика на плечі - сміливі ходи для жінки-домогосподарки, але ніяк не тягнуть на сюжетну лінію на кшталт тих, які були у Тедді в перших романах.

Ну і не можна забувати, що попри роки і пологи Тедді Карелла залишається надзвичайною красунею.

( Read more... )