![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Укрфест триває!
Nov. 2nd, 2015 03:43 amТрохи фікоти з Драгон Ейджу
Дункан привів із собою лише одного рекрута.
Гнома.
Молодого.
Зважаючи на те, що гноми зазвичай виглядають старшими за людей – навіть юного. Кирпате кругле личко ще й тінню бороди ще не вкрилося.
Гном коротко привітався з Алістером – навіть голос був ще хлоп’ячий, не переламався.
«Отакої! Наші справи такі кепські, що ми вербуємо у Сіру Варту дітей?»
Новобранець, не звертаючи на Алістера жодної уваги, попростував до криниці та заходився витягати з неї кінву з водою. Скинув шкіряного шолома, розмотав хустку, що нею пов’язав був голову, та занурився у кінву головою, гладенько виголеною маківкою вперед.
- Оця кирпата дитина – це і все, на що спромігся Орзаммар? – вихопилось в Алістера.
Дункан посміхнувся невесело.
- Ця кирпата дитина вижила на Глибоких Стежках, куди її викинули вмирати у благенькій сорочці та з мізерним кинджальчиком на поясі.
Алістера трохи пересмикнуло. Навіть запеклих злочинців на його памяті не піддавали такій карі. Спалити людину живцем милосердніше, ніж кинути її на поталу почварам-тьмяникам. Невже гноми аж настільки безсердечні?
- За віщо? – спитав він.
- Братовбивство, - Дункан вочевидь не збирався більше нічого пояснювати.
Юний гном, що геть зовсім не скидався на братовбивцю, тим часом розстібнув пояса з мечем та кинджалом – аж ніяк не мізерним. Потім скинув дещо заіржавілого нагрудника, повстяну куртку і сорочку, потім… Алістер роззявив рота.
З-під сорочки вивільнилися перса. Чималенькі перса.
У таборі зробилося якось незвично тихо.
( Read more... )
Дункан привів із собою лише одного рекрута.
Гнома.
Молодого.
Зважаючи на те, що гноми зазвичай виглядають старшими за людей – навіть юного. Кирпате кругле личко ще й тінню бороди ще не вкрилося.
Гном коротко привітався з Алістером – навіть голос був ще хлоп’ячий, не переламався.
«Отакої! Наші справи такі кепські, що ми вербуємо у Сіру Варту дітей?»
Новобранець, не звертаючи на Алістера жодної уваги, попростував до криниці та заходився витягати з неї кінву з водою. Скинув шкіряного шолома, розмотав хустку, що нею пов’язав був голову, та занурився у кінву головою, гладенько виголеною маківкою вперед.
- Оця кирпата дитина – це і все, на що спромігся Орзаммар? – вихопилось в Алістера.
Дункан посміхнувся невесело.
- Ця кирпата дитина вижила на Глибоких Стежках, куди її викинули вмирати у благенькій сорочці та з мізерним кинджальчиком на поясі.
Алістера трохи пересмикнуло. Навіть запеклих злочинців на його памяті не піддавали такій карі. Спалити людину живцем милосердніше, ніж кинути її на поталу почварам-тьмяникам. Невже гноми аж настільки безсердечні?
- За віщо? – спитав він.
- Братовбивство, - Дункан вочевидь не збирався більше нічого пояснювати.
Юний гном, що геть зовсім не скидався на братовбивцю, тим часом розстібнув пояса з мечем та кинджалом – аж ніяк не мізерним. Потім скинув дещо заіржавілого нагрудника, повстяну куртку і сорочку, потім… Алістер роззявив рота.
З-під сорочки вивільнилися перса. Чималенькі перса.
У таборі зробилося якось незвично тихо.
( Read more... )
