Моркві стояв на середині вулиці, склавши руки на грудях, поки двоє нових рекрутів стирчали позаду нього, намагаючись пильнувати за обома юрбами водночас.
Потрух думав, що Моркві простий. Моркві часто справляв таке враження. Бо простим він і був.
В той час як люди помилялися, думаючи, що простий – це те ж саме, що тупий.
Моркві не був тупим. Він був прямий, чесний, щирої вдачі та шляхетний в усіх своїх справах. У Анк-Морпорку до цього часто додають «тупий», а шанси такої людини на виживання порівнюють з шансами медузи у доменній печі, але тут грали свою роль інші фактори. Одним з них був стусан, який вивчилися шанувати навіть тролі. Інші полягали в тому, що Моркві був геніально, майже надприродно симпатичний. Він подобався навіть тим, кого заарештовував. В нього була виключна пам’ять на імена.
Бо найбільшу частину свого короткого життя він провів у гномській колонії, де майже не було кого знати. А тут, нарешті, він опинився у величезному місті, якого його талант саме чекав аби розкритися. І він повсякчас розкривався.
Моркві рішучо подався до крокуючих гномів.
- Доброго ранку, пане Трюдностюп! Доброго ранку, пане Кракольом!
Потім розвернувся і подався до головного троля. Роздалося придушене «чпок!», коли той прожував фейєрверк.
- Доброго ранку, пане Боксит!
Він склав руки рупором.
- Якщо ваша ласка, зупиніться та послухайте мене...
Дві колони зупинилися, трошки непевно і не без того щоб задні вдарилися о передніх. Не зупинитися значило пройти через Моркві.
Якщо Моркві і мав якісь вади – то це була схильність захоплюватися генеральними подіями і не звертати уваги на дрібні деталі. Тому він деякий час не помічав придушеного діалогу, який шкворчав за його спиною.
- Ха! Це теж була засідка! А твоя матір була рудо...
- А тепер, вельмишановні, - сказав Моркві розважливо та доброзичливо, - Я певний, що ніхто з вас не відчуває потреби в бійці...
- І ви нас із засідки! Мій пра-пра-прадід, він був в Кумській долині, він мені казав!
- ...такого гарного дня в нашому гарному місці. Я мушу вас попросити як добрих громадян Анк-Морпорку...
- Так? То ти навіть знаєш, ким був твій батько?
- ...святкувати ваші історичні події за зразком моїх присутніх тут друзів офіцерів, які позбулися стародавніх чвар...
- Роздавлю тобі голову, ти, хитрозадий гноме!
- ...задля подальшого розквіту...
- Я тебе подолаю однією лівою, коли мені праву прив’яжуть до тіла!
- ...міста, чий герб на наших значках...
- А ну ж бо! Я обидві твої руки за спиною зав’яжу!
- ...які ми з гордістю носимо...
- Ааааарххх!
- Ооооуу!
До Моркві дійшло, що ніхто його не слухає. Він повернувся.
Молодший констебль Дурін висів догори дриком, бо молодший констебль Детритус силився полічити його головою каміння бруківки, проте молодший констебль Дурін повернув стратегічну позицію на краще, ухопивши молодшого констебля Детритуса за ногу та намагаючись вп’ясти зуби в його коліно.
Обидві колони в захваті позирали на це видовисько.
- Треба щось робити! – Ангва визирнула зі сховиська у Алеї.
- Нууу... – сказав сержант Потрух повільно, - вони таки складні, ці етнічні штуки...
- Можна дуже легко оступитися, - додав Шляббі. – Дуже вразливі вони, ці... етники.
- Вразливі? Вони намагаються вбити одне одного!
- Це культурне, - сказав сержант Потрух жалюгідним голосом. – Немає сенсу давити на них нашою культурою. Це специфізм.
На вулиці капрал Моркві зрівнявся кольором обличчя з кольором чуприни.
- Якщо він когось з них хоч пальцем зачепить, - пробурмотів Шляббі, - то в мене план такий: тікати чимдуж...
Вени на міцній шиї Моркві напружилися. Він застромив руки за ремінь і гучно скомандував:
- Молодший констеблю Детритус! Віддати честь!
Вони навчали його годинами. Мозок Детритуса потребував чимало часу, аби осягнути якусь ідею, але якщо вона вже потрапляла в голову – вона так просто звідти не виходила.
Він віддав честь.
З повною жменею гнома в руці.
Тож він віддав честь, тримаючи молодшого констебля Дуріна, схожого на маленьку розлючену ключку. Дзенькіт їхніх шоломів, що вдарилися один в другий, ще не відлунав, коли розкотився гуркіт: то обидва впали на землю.
Моркві доторкнувся до них носком сандалії.
Потім повернувся та попрямував до гномської колони, здригаючись від гніву.
В алеї сержант Потрух з переляку почав смоктати ремінця на шоломі.
- У вас є зброя, так? – загарчав Моркві на сотню гномів. – Додолу її! Якщо кожен гном, в кого є зброя, не покладе її додолу зараз же, всю колону, і я маю на увазі саме всю колону, буде заарештовано та кинути до буцегарні! Я серйозно!
Гноми у передній лаві зробили крок назад. Роздався тенькіт чогось металевого, що падає на бруківку.
- Всю зброю, - погрозливо сказав Моркві. – Це стосується й тебе, з чорно бородою, хто ховається за паном Гамслінгером! І тебе я бачу, пане Кракольом! Поклади додолу. Нікого ви не надурите.
- Він загине, так? – спитала Ангва тихо.
- Смішно казати, - відповів Шляббі, - якби ми спробували таке втнути, нас би порубали на капусту. Але в нього це спрацьовує.
- Харимза, - сказав сержант Потрух, намагаючись розплистися по стіні.
- Ви маєте на увазі харизму?
- О, так. Одну з цих штук. Так.
- Як він це робить?
- Не вім, - сказав Шляббі. – Мабуть, він просто всім до вподоби?
Моркві повернувся до тролів, які посміхалися з гномської халепи.
- А щодо вас, - сказав він. – То я сьогодні патрулюватиму Кар’єрний, і я не хочу бачити жодних негараздів. Я їх побачу?
Відповіддю було шаркання величезних ніг і загальне бурмотіння.
Моркві приклав долоню до вуха.
- Не чую, - сказав він.
Бурмотіння поголоснішало та зазвучало наче токата для сотні тролячих голосів, загальною темою якої було:
- Ні, капрале Моркві.
- Добре. Тепер рушайте. І давайте без цих нісенітниць, тут всі гарні хлоп’ята.
Моркві обрусив пил з долоней та посміхнувся всім і кожному. Тролі виглядали ошелешеними. Теоретично Моркві мав вже перетворитися на тоненьку плівку бруду розмазану на пів-вулиці. Але чомусь цього не сталося і не могло статися.
Ангва промовила:
- Він щойно назвав сотню тролів гарними хлоп’ятами. Деякі з них тільки-но спустилися з гір! На деяких іще лишайник росте!
- Найрозумніша частина троля, - сказав сержант Потрух.
І тут світ вибухнув.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
