Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент

[morreth]

Почемо з найпростішого: репрезентація жінок.

Чому це найпростіше? А тому що можна взяти й банально порахувати: скільки жінок в органах влади? У силових структурах? У числі редакторів газет та журналів, власників виробництва, у релігійних структурах? Загалом серед робочої сили?
А чого не половина, якщо жінки - то половина людства?

Ну, оскільки ми тут займаємося культуркою - то скільки жінок серед персонажів книжок? Героїнь кіна? Серіалів? Коміксів? Відеоігор?

Культура починається з дитячого садочка. Скільки хлопчиків та дівчаток на размальовках та у мультиках? У пісеньках? Від чиєї особи складені пісеньки - хлопчика чи дівчинки чи гендерно-нейтрального автора? Про кого більше казок? Дитячих театральних та лялькових вистав? Скільки жінок-авторок у збірках? І таке інше.

Порахували. Просльозилися.

Чому просльозилися? Тому, що цифри свідчать: в нас патріархат, в нас немає суспільства рівності, нам до нього як до Києва рачки. І цей патріархат відтворює себе через культурні патерни, тобто, хто не знає, що таке патерн - це така, тіпа, резинова печатка, де написано щось типа "Одобряю, Полихаєв", і тую печатку ставлять людини в мозок з раннього дитинства.

Ось наприклад: десь я надибала статтю однієї африканської письменниці. Як і багато з нас, вона в дитинстві розважала себе складеними самостійно казками. У її казках білі діти каталися на санчатах і ковзанах та бавилися у сніжки. Сама вона чорна. Снігу, санчат та ковзанів не бачила аж поки не приїхала до Європи вже дорослою. Але вона вигадувала пригоди білих дітей у снігу, бо це здавалося їй дуже цікавим, а творів про чорних дітей не було. Шльоп! - у дитини в голові штамп "Казки - це про білих дітей". І тільки дорослою вона зрозуміла, що казки про чорних - це... нормально. Бо в голові вже стояв резиновий штамп і треба було докласти зусиль, щоб його стерти.

Не так давно я заради експерименту простудіювала декілька читанок для молодших школярів на предмет жіночої репрезентації. Результат мене свого часу приголомшив: героїнями текстів дівчата були приблизно у кожному п'ятому випадку, текстів, написаних жінками - близько 10%, від дівчачої особи - ЖОДНОГО в одній читанці та по одному - в інших.

Тобто я знала, що з жіночою репрезентацією в нас хєрово, але не знала, що аж так!

До чого це призводить? До того, що в дівчатка, яке навчається за цією читанкою, в голові з'являється, як в той африканської письменниці, гумовий штамп:

Цікаво - цп те, що про хлопців.
Пригоди - це про хлопців.
Висловлюватися від першої особи - це про хлопців.

Подальше вивчення літератури лише поглиблює цей штамп, а надалі ще мультики, кіно, віно і доміно відеоігри та просто балачки з друзями і спостереження за дорослими. До пубертату в більшості дівчат мозок здеформований, вони навчені не бачити і не чути жінок, нерідко навіть не бачити й не чути себе. Ігнорувати їхню присутність, їхню думку, нехтувати їхніми зусиллями - і собою, і своїми зусиллями також, чи ж то відрощувати навичку "Я не така!" - себто, інших жінок можна й надалі ігнорувати, але не мене, бо я заслужила.

До чого це приводить? До результатів, які показує психологічне тестування: коли в аудиторії присутні жінки складають 30%, око людини приблизно сприймає кількість чоловіків та жінок як "рівну". Коли жінка говорить 3 хвилини, а чолоік - 10, це суб'єктивно спримається як "вони говорили протягом рівного часу". Справжня кількісна рівність сприймається як "жінок забагато і вони забагато розмовляють".

І це я кажу лише про КІЛЬКІСНУ репрезентацію. Бо на ЯКІСНОМУ рівні пиндець із кількісною репрезентацією примножується сугубо й трегубо. У ЯКІЙ ролі жінки представлені в даному художньому творі? Здебільшого це саппорт героя чи об'єкт, до якого герой докладає своїх зусиль та емоцій. ЯК прописаний жіночий персонаж? Здебільшого не так ретельно, як чоловік, почуттям персонажки приділяється значно менше уваги, ніж почуттям чолоіка. Почуття персонажки будуть глибоко розроблені та ретельно висвітлені, якщо це кохання до чоловіка, або, скажемо, любов матері до сина, сестри до брата тощо. Рідко в інших випадках.

Навіть в текстах жінок. Бо жінки-письменниці, поки виростають, теж мають здеформований мозок! Вони пишуть про хлопців чи від особи хлопців, а потім їхні тексти включають до хрестоматій методробітники-жінки, які так само виросли з проштемпельованими мозками.

Патріархат розповсюджується штампуванням мозку. Інструментом штампування мозку є культура. На штампі написано "ЦІКАВО - ЦЕ ПРО ЧОЛОВІКА". Штамп внетрюється в мозок дітей через НЕРІВНУ РЕПРЕЗЕНТАЦІЮ чоловіків та жінок у культурі. Нерівність репрезентації відбивається як у КІЛЬКОСТІ представлених у культурі жінок (ише 17% персонажок американського кіно останнього року є жінками), так і у ЯКОСТІ (жінки - це найчастіше друго- та третьорядні персонажі, емоційна підтрика та обслуга чолоіків, об'єкт їхніх дій та пристрастей). Підріслі діти, що обрали культуру полем своєї діяльності, несвідомо відтворюють ту картину репрезентації статей, яку засвоїли з культури, чим утворюють замкнене коло.

Кінець першої частини.

Comments

[gorgulenok.livejournal.com]

Да, но с другой стороны, сама многочисленность и противоречивость этих посланий дает возможность выбора. То есть, если присмотреться, все предлагаемое как образец для женщины масскультурой — хреновый вариант (для мужчины, впрочем, оно тоже... не мануал, как стать свободной и счастливой личностью, в общем), но по идее должно создавать впечатление, что можно быть разной и заниматься чем хочешь. То есть по идее оно должно работать на женскую субъектность (для начала, фигово, но все-таки), а работает почему-то наоборот.

[virago-ghost.livejournal.com]

да не может оно работать на субъектность, именно потому, что оно противоречиво; так шизофрению заработать можно или вытеснить все нафиг или слиться с агрессором, а субъектность получить трудно

[gorgulenok.livejournal.com]

Потому что человек должен упихнуть в голову сразу все, а не выбрать по вкусу, а на остальное наплевать?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Неможливо обрати, бо немає "гарних" варіантів. Усі варіанти несуть навіть не мінуси, а пряме покарання та звання "фігова жінка".
Вибір - це коли ти можеш бути або військовим героєм (і, відповідно, можеш загинути) і отримати за це почуття, що ти "справжній мужик", або сидіти вдома і гарно працювати (і, відповідно, можливість бути звинуваченим у боягузстві), заробити гроші та почувати себе крутим через власну підприємливість. Будь-який вибір у випадку гарної праці та певного везіння вигороджується.
Якщо ти жінка і пішла на війну, то ти фігова жінка, кинула дітей/чоловіка/батьків, займаєшься нежіночою справою і взагалі мабуть просто повією пішла. Відповідно, тебе будуть намагатися позбавити усіх плюшок, починаючі від соціального забезпечення. Якщо ти жінка і лишилася вдома, то це тому, що усі жінки слабкі, не можуть воювати, ну який з жінки воїн, бугага.
Якщо ти народила дітей, ти клуша і нічого тобі за це не буде, ніяких плюшок, бо ти ж для себе народжувала. Якщо не народила - ти якась дивна, мабуть, хвора, швидше за все на голову, нещасна, життя даремно пройшло, тебе ніхто не захтів, бугага.
Порівняйте з чоловічім - якщо є діти, молодець, якщо немає - він просто старий холостяк, буває.
Жінкам не пробачаються не лише промахи, але й досягнення. Тому суб*єктність на такому побудувати важко. Ти можеш бути різною і займатися, чим бажаєш, але запам*ятай, що ти погана і винна у будь-якому варіанті.
Звісно, купа жінок тікають від цього у почуття себе чоловіком або "як чоловіком", бо вони чудово відчувають - лише коли ти чоловік, ти справді можеш обирати і отримувати плюси від свого вибору. Жінка може це робити лише всупереч постійному тиску, а постійний тиск - це дуже важко.

[gorgulenok.livejournal.com]

Ну, не знаю. Я как раз вижу, что про мужчину моего возраста (37 лет) и неженатого с шансами скажут "видимо, что-то с ним не так, что за него ни одна баба не пошла", в то время как про женщину могут сказать "ну да, нормальных мужиков стало мало, ей и выбрать-то не из кого", или даже "ну и правильно, зачем ей муж, она все сама может". Да, это образованные слои населения, я охотно верю, что в разных социальных группах и разных местах в этом смысле очень по-разному.
И "не мужик" — это клеймо, в то время как "неженственна" — для многих положительная характеристика. Да, естественно, это следствие мизогинии, но тем не менее это загоняет мужчину в более жесткие рамки, чем женщину.
Ну и определения "бизнес-леди", "успешная женщина" несут все-таки положительные коннотации. Чего стоит женщине этого самого успеха добиться, насколько для женщины строить карьеру сложнее, чем для мужчины — это конечно отдельная песня матом, но это уже про социальную реальность, не про содержимое голов.
(Забавно, что я это говорю при том, что, по моему ощущению, в Украине с положением женщин дела обстоят гораздо лучше, чем в России. Я сужу хотя бы по наличию женщин в политике.)

[luche-chuchhe.livejournal.com]

ОК, ви написали, що бажаєте зрозуміти, я як могла намагалася пояснити, в тому числі зсередини. Ви вважаєте, що я не права, чи брешу, чи ще щось, коротше, вважаєте, що справа не в цьому, а в чомусь іншому, отже, я на цьому пояснення завершую.

[gorgulenok.livejournal.com]

Вовсе нет, я не считаю, что вы врете, я просто говорю, что я вот именно этих вещей не вижу. То, о чем шла речь до сих пор, как раз соответствовало или моему опыту, или наблюдениям.
В любом случае большое спасибо — да, я действительно пытаюсь понять, и да, многое, как мне кажется, у меня благодаря этому разговору уложилось в голове или начало в ней укладываться.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ок, давайте прикладом.
Дві справжні ситуації, інтернет, просунута українська публіка.
1. Фотографії маленької дівчинки, українки, 6-8 років, яка стала чемпіонкою, здається, Європи, з шахів.
2. Фотографії жінки-військової, яка щойно отримала винагороду.

І три питання.
Як гадаєте,які коментарі не просто зустрічаються частіше за все, а домінують? Підкажу - схвальні коментарі, не злі.
Наведіть приклад аналогічної шизи, щоб була такою самою мірою розповсюджена і звичка, щодо чоловіків, і щоб воно було пов*язано саме із статтю, а не якою-небудь супутньою політикою, наприклад.
Як саме на цій підставі будувати суб*єктність? Як типова реакція людей цьому сприяє, якщо сприяє?

[gorgulenok.livejournal.com]

Вы знаете, у меня, кажется, какое-то слепое пятно в этом месте.
Потому что мне ничего не приходит в голову. Ну то есть кроме "какая молодец", но вы говорите явно не об этом.
А какие, действительно?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Звісно "яка красуня!"
І якщо адресоване до дорослої жінки воно виглядало принаймні звично, то коли стосувалося маленької дівчинки, яка стала чемпіонкою з шахів...
(нічого неймовірного в їхній зовнішності, нічого взагалі особливого не було, нічого, прости господи, сексуалізованого)
Як ви гадаєте, це просто у фейсбуці зібралися якісь диваки, а поза ним все не так? Чи навпаки, у фейсбуці більш-менш просунута публіка, а поза ним все значно гірше, і жінка, яка чимось відзначилася, крім _позитивних_ коментарів, що вона красуня, отримає ще й негативні - що вона займається нежіночою справою?
А тепер скажіть, як на підставі такого зворотнього зв*язку (в тому числі такого "позитивного", начебто схвального зв*язку маленькій дитині будувати здорову ідентичність та суб*єктність? Яким саме чином вона примирить у власній голові цю шизу? Що там в результаті вийде?
(а це ж лише один малесенький приклад, таких деталей - тисячі)
І наведіть якийсь розповсюджений приклад такого самого ставлення до чоловіків. Не у форматі "інколи воно буває", а щоб переважало усі інші варіанти. І щоб було пов*язано саме із статтю.

[gorgulenok.livejournal.com]

Надо же, мне не пришло это в голову, хотя теперь задним числом легко могу себе это представить — да, конечно же, "какая красивая" будут часто говорить о женщине, когда хотят сказать, что она хорошая.
Проблема в том, что это неадекватная обратная связь? Или в чем-то другом?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Звісно, неадекватна. Вона робить невидимими досягнення, взагалі будь-яку діяльність жінок, створює проблемі із самоусвідомленням. Це впливає навіть на дорослу жінку, яка може собі сказати, що це такі соціальні ігри, але не є вільною від соціуму. А дитина має кілька варіантів:
- поїхати кришею, бо логіки тут жодної немає;
- зробити висновок, що значення має лише її зовнішній вигляд і змирится з цим;
- зробити висновок із спостережень за тим, як оцінюють хлопців, що треба бути хлопцем.
А ось самоусвідомлення та суб*єктність на такому не збудуєш.
Виникненню адекватного самоусвідомлення у дитини сприяє саме проговорення дорослими, частіше - мамою або бабусею. Оці всі "а чії це ніжки? Це оленчині ніжки! А чиї це оченята? Це оленчині оченята!" "олечка вдарилилася, олечці боляче, бабуся зараз пожаліє олечку, давай поцьомаю пальчики, ось, олечці вже менше болить" і т. і. І для доросліших дітей те саме, але вже на іншому рівні. Неадекватний зворотній зв*язок дає або шизофренію і інші психічні розлади, або викривлену картину світу і проблеми із самоусвідомленням, спотворений образ себе і своїх можливостей.

Приклад із "красунями" - лише одна маленька частинка системи, яка уся передбачає, що зворотній зв*язок, який дають дівчинці та жінці, має бути викривленим, а невикривлений складно надати, бо навіть мова так побудована. Сміливій жінці скажуть, що вона "мужня" - так, це начебто дрібниця, але людині вкрай важко помислити щось, чого немає в мові. Якщо мова передбачає, що смілива жінка начебто набуває чоловічої якості, стає ближчою до чоловіка, як це впливає на суб*єктність? А дефолтне "він" у художній літературі та звичайних розмовах? Скажімо, я хочу навести якийсь приклад, то як я скажу "уявімо, хтось бажає купити квартиру, що _йому_ для цього треба зробити...".Ви бачили колись, щоб писали "що _їй_ треба зробити"? Ні, бо це відразу сприймається як адресоване лише жінкам. А "він" - це загальнолюдське. Отже, мова структурно побудована так, що дефолтна людина - чоловік, а жінка - це таке окреме викривлення норми.
Це все здається неважливим, бо є звичним, але такі речі дуже впливають, просто цей вплив неможливо усвідомити. Так само люди, у мові яких немає окремого слова для синього кольору, не дуже його бачать. Але вони не можуть усідомити, як на них вплинула їхня мова.
(Я, втім, не стверджую, що мова - це головний чинник, просто про покарання та стимули вже тут писали)
Якщо ви придивитеся, ви побачите, що такі дрібриці складаються у систему. Як конкретна дитина до цього всього адаптується, залежить багато від чого, на мою думку - передусім від особистих якостей та поведінки дорослих вихователів дитини у дошкільному і меншою мірою у шкільному віці.

[gorgulenok.livejournal.com]

Да, понимаю.
На самом деле про то, что девочкам транслируют всякую фигню, я понимала и раньше, а вот про то, какое значение имеет неадекватность обратной связи — нет, просто не приходило в голову.
Собственно, не понимала я другого, но, кажется, сейчас начала.
Я не понимала, почему наличие разнонаправленных посланий не разрушает систему. Ведь если от женщины требуется куча разных взаимоисключающих вещей, становится очевидно, что на что-то из этого придется забить, и так появляется выбор, на что забивать, а чему следовать. Это, по идее, должно быть движением к большей свободе и лучшему контакту с собой по сравнению с тем положением вещей, когда транслируется одна-единственная модель (скажем, босая, беременная и на кухне), и отказаться от нее — значит отказаться от социализации вообще.
Но вроде бы я сообразила. Во-первых, неадекватность обратной связи (ты вроде в шахматы выиграла, а тебе говорят "красивая", как из одного следует другое?) разрушает в голове связь между действием и результатами, во-вторых, дезориентация наступает прежде, чем у девочки вырабатывается способность критически оценивать то, что ей транслируют, и в-третьих, большая часть этих посланий все-таки сводится к "будь для других, плюнь на себя". Все это складывается вместе и сводит на нет всю возможность выбора и развития субъектности как следствие.
Правильно я поняла?

... Мне как раз в детстве "красивая" не говорили, у нас в семье было предельно не принято хвалить внешность, даже в качестве обратной связи на какие-то действия как раз с внешностью связанные. Но мы говорим о культуре в целом, и один человек не показатель, естественно.

[virago-ghost.livejournal.com]

//Я как раз вижу, что про мужчину моего возраста (37 лет) и неженатого с шансами скажут "видимо, что-то с ним не так, что за него ни одна баба не пошла", в то время как про женщину могут сказать "ну да, нормальных мужиков стало мало, ей и выбрать-то не из кого", или даже "ну и правильно, зачем ей муж, она все сама может//

кто скажет? про мужчину это говорят мужчины? или это говорят женщины и недруги обсуждаемого субъекта, для которых речь о порицании или безопасности?
о женщине про недостачу хороших мужиков - простите, это сожаление, что она не реализовалась, потому что ей не повезло, не досталось хорошего мужика, а надо, очень надо, иначе неудача;
и то, и ждругое вполне нормы патриархата, просто замаскированные малость;
когда услышите, как мужчину оплакивают, потому что он все может, классный мужик, но вот женщины нынче пошли не те, и с личной жизнью у него не сложилось, не женат, не в гражданском браке, а без постоянной партнерши - это ж плохо, несчастный, вот тогда приходите и хвастайте;

[gorgulenok.livejournal.com]

Скажем так, ситуации, которые мне вспоминаются сходу — либо женщины, обсуждая этого мужчину с точки зрения пригодности как партнера, либо мужчина в разговоре с женщиной (в чуть-чуть другой формулировке: ну ты же сама понимаешь, что если мужик в его годы не был женат, у этого есть причина?). Да, разумеется, мужчина при этом об этом мужчине, который предмет разговора, ничего хорошего сказать не хочет :)
Я согласна, это все патриархатные нормы, конечно. Даже идея, что с мужчиной, который в 40 лет не женат, что-то не в порядке, совершенно ничем патриархату не противоречит. (Вообще, насколько я понимаю, под этой мыслью прячется та, что стоящий, просто нормальный мужчина — это такой клад, что женщины за него будут драться; в то время как нормальная женщина может не быть предметом конкуренции мужчин, мужчинам женщины не настолько нужны.)
Но я имела в виду, что в посланиях, адресованных женщине, возможность получить одобрение все-таки заложена, а давление за неисполнение есть и на мужчин тоже — тем не менее женщине намного труднее, чем мужчине, выбирать и активно действовать, труднее соблюдать свои интересы. То есть, возможно, причина и в этих посланиях, но мне пока из сказанного не очевидно, каким образом.

[virago-ghost.livejournal.com]

пожимая плечами: как дрессировка щенка - выполняешь приказ хозяина, гладят по холке и говорят "молодец", не выполняешь - ругают и дергают поводок (если повезло, если не повезло - бьют), плюс любое другое поведение - не по команде, не в рамках хозяйских сценариев - ограничено (забор, цепь, дорожки, миска для еды) или его результат отнимают, потому что он хозяйский;
все;
принуждение без посланий не работает;
послания без принуждения и пооощрения работают слабо, но и принуждение и пооощрения всегда должны исходить от системы в пользу ее хозяев, не твой результат - а результат хозяина, а тебе - молодец, сидеть, в будку;
не знаю, как проще объяснить;
дело в том, что так работают все подобные механизмы, не только мужчины- женщины при патриархате; все это довольно подробно изучено; путаница в голове дрессируемого, когда поощрения хозяина за повиновение заменяет результат своих целенаправленных действий, обязательна;

[zlatovlaska-1.livejournal.com]

Вот здесь http://elka55.livejournal.com/782752.html Мария Корнилова подробно описывает, как у человека создают механизм зависимости от определенного поведения. Там тоже дрессировка упоминается.

В клипе "Экспонат" группы Ленинград девушка из кожи вон лезет, чтоб выглядеть идеально. Потому, что всю жизнь ей давали месседж: "будь самой красивой, выйди замуж". Хорошую учебу либо не замечают, либо обесценивают и говорят "красивая девочка", либо "неважно, ей лучше быть не умной, а красивой, кто ее замуж возьмет?"

И вот за это старание "быть красивой, стремиться замуж" временами поощряли. "Все остальное - нууу, для общего развития. Чтоб богатому мужу было о чем с тобой поговорить".
А теперь все смотрят клип и ржут над "глупой куклой". Надо выглядеть идеально - но без усилий, абсолютно.
То же самое - с карьерой, браком, материнством и т.д. Сначала твердят "замуж-замуж" - вся родня девушки, все ее подруги и модные журналы. Едва она выходит замуж и начинаются проблемы - "ну ты ж сама замуж хотела, за отношения в ответе женщина, надо меньше от него требовать".

И вот как на "дозу" наркомана девочек с детства "подсаживают" на одобрение родителей и социума. Даже если выдавать его очень редко, все равно девушка понимает, что ни за что другое она положительной обратной связи не получит. И главное - ни при каком варианте она не будет достаточно хорошей, но - как-то же можно протиснуться между Сциллой и Харибдой, выбрать вариант из двух противоречий, где она будет наименее плохой!
Вот на это вся наша культура и работает. Умом мы понимаем, что человеческое живое тело в эти противоречивые рамки не влезет, но... Если все вокруг этого ждут и требуют, если твоя мама, бабушка, подруги, соцсети на полном серьезе говорят, что это не только возможно, но и единственный вариант нормы... Ну ты ж не хочешь быть хуже всех? Как-то же у них получается - иначе бы не требовали, да? Ведь это же лишено смысла - требовать то, что невозможно? Чтоб ты просто задолбалась?..

[silhiriel.livejournal.com]

Надо еще учитывать, что в нынешнем -- нео-патриархатном -- обществе ценен именно мужчина-холостяк, это свобода и удаль молодецкая. В нормальном патриархальном обществе мужчина-холостяк -- это расходный материал (как изящно выразился Атос, "королю нужны те, кто будут умирать с криком "Слава Франции", а не стонать "прощай, любимая жена" -- заметим, объясняя, почему Раулю не стоит торопиться с женитьбой), а мужик, которого ценят, чье слово важно -- это муж, отец, это человек, доказавший свою состоятельность и построивший собственный дом.

Кстати, сейчас я начинаю видеть некоторое возвращение к этому. Не всюду, но вот в ближнем кругу -- да, когда тебе уже сколько-то лет, ты молодец, что нашел именно жену, и что вот вы уже думаете о детишках, и даже заботливым и нежным отцом быть круто. Это процесс, не отрицающий патриархальность -- он может работать и за патриархат, и против, это такое параллельное, мне кажется, -- но в принципе он радует.

И да, слышала, как женатые мужики одобрительно отзываются о намеревающихся жениться мужиках и снисходительно-жалеюще -- о неженатых, мол, "хорошая тебе не попалась". Но это может быть такой мой круг, это не показательно.

[virago-ghost.livejournal.com]

конечно, возможно всякое, но массовое сожаление мужчин, что жизнь холостяка неудалась именно потому, что не нашлось подходящей жены, а потому все остальные достижения холостяка, увы, не дают гармонии и настоящего успеха, пока, по-моему, не существует;
хотя при традиционном патриархате, конечно, успешный женатый человек полноценней успешного холостого

[red_2]

На субъектность - осознанную, действенную - работает такая штука:
- определи, каковы твои потребности (по пирамиде Маслоу, например)
- определи, каковы твои интересы (не в смысле хобби, а в смысле значимые цели и задачи)
- определи, где твои границы
Без этого ничего никуда не поедет. И даже этого недостаточно: определив, что такие-то потребности фрустрированы, а границы нарушены, надо решать, что с этим дальше делать.
Но тем не менее, субъектная позиция начинается с осознанности.

А половина перечисленных выше посланий, если не больше, тащат женщину в противоположную сторону от осознанности: "игнорируй свои потребности, обслуживай чужие интересы, откажись от своих границ".

[gorgulenok.livejournal.com]

А само наличие разных посланий не подталкивает разве к вопросу: а тебе-то что из этого кажется правильным, ты-то сама чего хочешь?
То есть я понимаю, что если человек не ценит самого себя и свои желания с самого начала, то не подталкивает. Но если в принципе у девочки нет проблем с тем, чтобы хотеть и выбирать (я имею в виду, на простом уровне, это хочу, это не хочу), то ведь сам факт разных посланий должен наводить на мысль о возможности выбора. По идее. Реально, я вижу, происходит что-то другое.

[red_2]

Дык эти послания и отбивают умение хотеть и выбирать для себя. Оно заканчивается раньше, чем появляется понимание, что выбирать в принципе можно, и выбирать не обязательно из "как тебя есть, с головы или с хвоста" (как сказала кошка воробью).

Ожидания от девочки, что она будет удобной батарейкой и будет считать себя и других девочек второсортными, слишком рано интернализуются.

я имею в виду, на простом уровне, это хочу, это не хочу
За некоторые "хочу" и "не хочу" от значимых взрослых и окружения очень рано прилетает по голове - в период, когда девочка не может от них сепарироваться и не имеет возможности критически осмыслить их убеждения.
А за некоторые "хочу" - ну там, "хочу обслужить", "хочу няшно выглядеть для услаждения чьих-то взоров" - наоборот, прилетает поощрение и принятие.

Если "быть батарейкой" - одно из важнейших условий, без которых девочка не получает принятие, одобрение, поддержку - это она и выучит как основную жизненную стратегию. И т.д., с прочей самообъективацией аналогично.

[indraja]

Ещё встряну - на мой взгляд, разнообразность посланий вполне даёт возможность решить, что некотрые из них просто не для меня или вообще слишком кривые, и потому могу быть женщиной не руководствуясь ими. Конечно, для кого-нибудь они могут и очень осложнить жизнь, если следовать сразу нескольким, которые плохо совместимы, или те кривые, а так захотеться ведь тоже может. (З.Ы. ещё в личном сообщении уточню нечто).

[virago-ghost.livejournal.com]

нет, не подталкивает;
потому что (а) в основе все этих посланий одна база, как быть хорошей нижней ступенькой иерархии и не конкурировать с мужчинами, с какими мужчинами все же можно конкурировать и какая за это дополнительная плата; (б) этот выбор между стратегиями мало кто делает осознанно, его осознанно только "перевыбирают" под давление среды, жизненных неудач, когда первые стратегии, первый выбор - потерпели крах, (в) выбор, как правило, уже сделан к моменту начала полового созревания, а чаще всего он уже "сделан" дошкольницей, его не всегда четко видно, но его причины и источники можно проследить; (г) то, что вы "выбрали", характеризует больше ваших родителей и воспитателей, чем вас, если только речь не идет о "перевыборе" и сознательной ломке стратегий взрослой женщиной;

[irbis-essel.livejournal.com]

Вклинюсь, извините )
Все-таки надо учитывать, что все эти противоречивые послания нам не выдают в таком вот письменном виде "ознакомьтесь и распишитесь". Оно все вливается в голову с раннего возраста и очень редко хоть как-то рефлексируется. То есть, чтобы задать вопрос, надо хотя бы примерно обозначить проблему, на которую он будет задан. Но зачастую проблемы женщина может и не видеть. Или видеть, но бежать от нее в другую сторону.