Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент

[morreth]

Почемо з найпростішого: репрезентація жінок.

Чому це найпростіше? А тому що можна взяти й банально порахувати: скільки жінок в органах влади? У силових структурах? У числі редакторів газет та журналів, власників виробництва, у релігійних структурах? Загалом серед робочої сили?
А чого не половина, якщо жінки - то половина людства?

Ну, оскільки ми тут займаємося культуркою - то скільки жінок серед персонажів книжок? Героїнь кіна? Серіалів? Коміксів? Відеоігор?

Культура починається з дитячого садочка. Скільки хлопчиків та дівчаток на размальовках та у мультиках? У пісеньках? Від чиєї особи складені пісеньки - хлопчика чи дівчинки чи гендерно-нейтрального автора? Про кого більше казок? Дитячих театральних та лялькових вистав? Скільки жінок-авторок у збірках? І таке інше.

Порахували. Просльозилися.

Чому просльозилися? Тому, що цифри свідчать: в нас патріархат, в нас немає суспільства рівності, нам до нього як до Києва рачки. І цей патріархат відтворює себе через культурні патерни, тобто, хто не знає, що таке патерн - це така, тіпа, резинова печатка, де написано щось типа "Одобряю, Полихаєв", і тую печатку ставлять людини в мозок з раннього дитинства.

Ось наприклад: десь я надибала статтю однієї африканської письменниці. Як і багато з нас, вона в дитинстві розважала себе складеними самостійно казками. У її казках білі діти каталися на санчатах і ковзанах та бавилися у сніжки. Сама вона чорна. Снігу, санчат та ковзанів не бачила аж поки не приїхала до Європи вже дорослою. Але вона вигадувала пригоди білих дітей у снігу, бо це здавалося їй дуже цікавим, а творів про чорних дітей не було. Шльоп! - у дитини в голові штамп "Казки - це про білих дітей". І тільки дорослою вона зрозуміла, що казки про чорних - це... нормально. Бо в голові вже стояв резиновий штамп і треба було докласти зусиль, щоб його стерти.

Не так давно я заради експерименту простудіювала декілька читанок для молодших школярів на предмет жіночої репрезентації. Результат мене свого часу приголомшив: героїнями текстів дівчата були приблизно у кожному п'ятому випадку, текстів, написаних жінками - близько 10%, від дівчачої особи - ЖОДНОГО в одній читанці та по одному - в інших.

Тобто я знала, що з жіночою репрезентацією в нас хєрово, але не знала, що аж так!

До чого це призводить? До того, що в дівчатка, яке навчається за цією читанкою, в голові з'являється, як в той африканської письменниці, гумовий штамп:

Цікаво - цп те, що про хлопців.
Пригоди - це про хлопців.
Висловлюватися від першої особи - це про хлопців.

Подальше вивчення літератури лише поглиблює цей штамп, а надалі ще мультики, кіно, віно і доміно відеоігри та просто балачки з друзями і спостереження за дорослими. До пубертату в більшості дівчат мозок здеформований, вони навчені не бачити і не чути жінок, нерідко навіть не бачити й не чути себе. Ігнорувати їхню присутність, їхню думку, нехтувати їхніми зусиллями - і собою, і своїми зусиллями також, чи ж то відрощувати навичку "Я не така!" - себто, інших жінок можна й надалі ігнорувати, але не мене, бо я заслужила.

До чого це приводить? До результатів, які показує психологічне тестування: коли в аудиторії присутні жінки складають 30%, око людини приблизно сприймає кількість чоловіків та жінок як "рівну". Коли жінка говорить 3 хвилини, а чолоік - 10, це суб'єктивно спримається як "вони говорили протягом рівного часу". Справжня кількісна рівність сприймається як "жінок забагато і вони забагато розмовляють".

І це я кажу лише про КІЛЬКІСНУ репрезентацію. Бо на ЯКІСНОМУ рівні пиндець із кількісною репрезентацією примножується сугубо й трегубо. У ЯКІЙ ролі жінки представлені в даному художньому творі? Здебільшого це саппорт героя чи об'єкт, до якого герой докладає своїх зусиль та емоцій. ЯК прописаний жіночий персонаж? Здебільшого не так ретельно, як чоловік, почуттям персонажки приділяється значно менше уваги, ніж почуттям чолоіка. Почуття персонажки будуть глибоко розроблені та ретельно висвітлені, якщо це кохання до чоловіка, або, скажемо, любов матері до сина, сестри до брата тощо. Рідко в інших випадках.

Навіть в текстах жінок. Бо жінки-письменниці, поки виростають, теж мають здеформований мозок! Вони пишуть про хлопців чи від особи хлопців, а потім їхні тексти включають до хрестоматій методробітники-жінки, які так само виросли з проштемпельованими мозками.

Патріархат розповсюджується штампуванням мозку. Інструментом штампування мозку є культура. На штампі написано "ЦІКАВО - ЦЕ ПРО ЧОЛОВІКА". Штамп внетрюється в мозок дітей через НЕРІВНУ РЕПРЕЗЕНТАЦІЮ чоловіків та жінок у культурі. Нерівність репрезентації відбивається як у КІЛЬКОСТІ представлених у культурі жінок (ише 17% персонажок американського кіно останнього року є жінками), так і у ЯКОСТІ (жінки - це найчастіше друго- та третьорядні персонажі, емоційна підтрика та обслуга чолоіків, об'єкт їхніх дій та пристрастей). Підріслі діти, що обрали культуру полем своєї діяльності, несвідомо відтворюють ту картину репрезентації статей, яку засвоїли з культури, чим утворюють замкнене коло.

Кінець першої частини.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

То есть, судя по всему, для того, чтобы разрушить систему дискриминации — нужна авторизация женщиной ее результатов (как социальная и культурная норма)?
--- Хм, мені здається, навіть це не передбачає кардинальну зміну статус-кво, бо ж жінки можуть ставити собі мету у межах поточної соціальної ієрархії, а нічого, що передбачає руйнування системи, "не бажати". Звісно, таке "небажання" треба чимось підкріплювати, мають бути якісь покарання за вихід за межі.

Так, не змова, але подивіться, яку солідарність демонструють чоловіки хоча б у дискусіях на гендерні теми. Але, звісно, не лише в них. Нещодавно з*явився у фейсбуці запис про те, що нещодавно введені гендерні квоти мають сенс, бо жінки вочевидть проявляють значну цікавість до вирішення соціальних питань, в тому числі політичними способами, навіть більшу, ніж чоловіки, але владу у радах для можливості діяти чомусь не отримують. Відразу прийшла купа чоловіків відстоювати необхідність "обирати за професійними якостями". Ну тобто я впевнена, що переважній більшості з них ніяке депутатство не світить, та їм воно й не треба. Але вони готові відстоювати для інших чоловіків отримати статус депутата за рахунок жінок.
А питання цілком практичне.
Це не змова, але закривати очі на кругову поруку і очевидну чоловіічу солідарність, яку чоловіки ставлять суттєво вище справедливості, не можна.
(тому вони, звісно, наполягають на тому, щоб жінки ставили найвище саме позагендерну справедливість))) це дуже зручно)))

Так, складна задача.
Із саме чоловічих рис, мені здається, мають бути порівняно більша агресивність, яку, відповідно, важче повністю придушити, простіше перенаправити на щось. Плюс відносно більша ієрархічність, яку теж якось треба регулювати. І, можливо, більша гормонально обумовлена самовпевненість. Хм, тобто у випадку, коли чоловік проштрафився та не догодив, він буде більш схильний відчувати злість, а не нещасність, і йому потрібні якісь культурно обумовлені способи цю злість направляти в корисну для жінок сторону.

[gorgulenok.livejournal.com]

Да, это правда, в обсуждениях вопросов дискриминации женщин мужчины почти никогда не высказываются в ключе "за феминизм" (правда, те, кто считает себя феминистами, обычно как рот откроют, так у меня приступ бешенства: чувак, а ты меня спросил, нужны ли мне те вещи, которые ты предлагаешь вводить якобы в моих интересах? я не знаю, то ли они и правда так часто метут чушь, то ли это как раз у меня какой-то механизм в голове срабатывает, а они зачастую дело говорят).
А как вы считаете, каков у них механизм этой солидарности? Ведь далеко не все из них считают сознательно, что женщин надо дискриминировать, многие наверняка в теории за равенство, просто вот это вот конкретное кажется им слишком. А что не кажется слишком, то они, видимо, никак не комментируют.
И эта солидарность работает только когда что-то угрожает патриархату как таковому, а не в отношении любого мужчины против любой женщины. Например, мужчину, который бьет женщину, многие мужчины будут осуждать.
Я, конечно, спрошу об этом знакомых мужчин :) Но только их мнением довольствоваться было бы неразумно :)

О! Спасибо.
Да, конечно, агрессивность, даже подавляемая, все равно должна быть больше, чем в аналогичном подавляемом состоянии у женщин, и надо хорошо продумать культурно обусловленные способы ее разряжать, приемлемые для матриархата. А еще, наверное, есть смысл посмотреть на женщин с высоким уровнем тестостерона, но социализованных в нашем патриархатном обществе.
А большая иерархичность свойственна мужчинам самим по себе, вы полагаете, не потому, что им при патриархате банально есть что делить, а женщинам особо нечего? Это именно биологическая штука, не социальная?

[virago-ghost.livejournal.com]

механизм этой солидарности - такой же, как любой другой групповой или сословной;
человек сопротивляется открытому изменению текущего статуса своего или человека на аналогичной позиции, всей группы; сопротивляется, потому что такое изменение выглядит как утрата прав, гарантий, уменьшение свободы, угроза привычному раскладу, оскорбление;
если человек привык с рождения, что при его появлении все падают ниц и смотрят в землю, то открытый взгляд - бунт и преступление;

природа мужской солидарности однозначно социальна, поскольку девочек можно подобному обучить, если задаться целью, но придется преодолевать давление остального социума;
возможно, есть и биологические основания, все же, они тысячи лет специализировались на групповой охоте и войне, у шимпов только самцы организуются в группы, чтобы убивать молодых изгоев или совершить налет/засаду на самцов соседней стаи, самки так себя не ведут;
так что вполне возможно, что охота и война давили отбором и иерархичность мужчин задана в некоторой степени биологически, но в любом случае - не в такой степни, чтобы это нельзя было скорректировать воспитанием

[gorgulenok.livejournal.com]

А самки разве совсем не охотятся?
А вообще, насколько реально общество с минимальной гендерной сегрегацией? Сейчас у меня впечатление, что матриархатный социум не должен предполагать четкое разделение занятий по половому признаку, женщины доминируют за счет того, что им принадлежит потомство и соответственно власть решать, как с ним поступать, но кто варит кашу, а кто ходит на врага, зависит не от формы разъема. В этом случае женщины и мужчины должны тусоваться вместе, безо всяких мужских и женских половин дома. Чисто женскими могут быть только религиозные и околорелигиозные тусовки. Если в мире есть магия, доступная только женщинам, то все объединения по поводу магии тоже могут быть чисто женскими. Но и все, в целом в жизни мужчины и женщины находятся более-менее рядом.
Так может быть или не очень похоже на что-то реальное?

[morreth.livejournal.com]

У шимпов самки охотятся, но предпочитают не толпой и с использованием орудий.

[virago-ghost.livejournal.com]

самки охотятся, но не организованной групповой охотой на опасного зверя;
и самки не воюют группа на группу

[virago-ghost.livejournal.com]

все реальные сообщества, близкие к матриархату, как раз не предполают совместной жизни и тусовки обоих полов, наоборот - совместная тусовка по праздникам, совместная работа не рутинна, а вот рутинная бытовуха разделена для полов

[gorgulenok.livejournal.com]

Угу, спасибо большое.
Вообще за всю информацию спасибо огромное.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну от Віраго вже відповіла про солідарність і їєрарїхічність, вона в таких речах добре розуміється. )

[gorgulenok.livejournal.com]

Ага :)
На самом деле обеим вам огромное спасибо.