Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент

[morreth]

Почемо з найпростішого: репрезентація жінок.

Чому це найпростіше? А тому що можна взяти й банально порахувати: скільки жінок в органах влади? У силових структурах? У числі редакторів газет та журналів, власників виробництва, у релігійних структурах? Загалом серед робочої сили?
А чого не половина, якщо жінки - то половина людства?

Ну, оскільки ми тут займаємося культуркою - то скільки жінок серед персонажів книжок? Героїнь кіна? Серіалів? Коміксів? Відеоігор?

Культура починається з дитячого садочка. Скільки хлопчиків та дівчаток на размальовках та у мультиках? У пісеньках? Від чиєї особи складені пісеньки - хлопчика чи дівчинки чи гендерно-нейтрального автора? Про кого більше казок? Дитячих театральних та лялькових вистав? Скільки жінок-авторок у збірках? І таке інше.

Порахували. Просльозилися.

Чому просльозилися? Тому, що цифри свідчать: в нас патріархат, в нас немає суспільства рівності, нам до нього як до Києва рачки. І цей патріархат відтворює себе через культурні патерни, тобто, хто не знає, що таке патерн - це така, тіпа, резинова печатка, де написано щось типа "Одобряю, Полихаєв", і тую печатку ставлять людини в мозок з раннього дитинства.

Ось наприклад: десь я надибала статтю однієї африканської письменниці. Як і багато з нас, вона в дитинстві розважала себе складеними самостійно казками. У її казках білі діти каталися на санчатах і ковзанах та бавилися у сніжки. Сама вона чорна. Снігу, санчат та ковзанів не бачила аж поки не приїхала до Європи вже дорослою. Але вона вигадувала пригоди білих дітей у снігу, бо це здавалося їй дуже цікавим, а творів про чорних дітей не було. Шльоп! - у дитини в голові штамп "Казки - це про білих дітей". І тільки дорослою вона зрозуміла, що казки про чорних - це... нормально. Бо в голові вже стояв резиновий штамп і треба було докласти зусиль, щоб його стерти.

Не так давно я заради експерименту простудіювала декілька читанок для молодших школярів на предмет жіночої репрезентації. Результат мене свого часу приголомшив: героїнями текстів дівчата були приблизно у кожному п'ятому випадку, текстів, написаних жінками - близько 10%, від дівчачої особи - ЖОДНОГО в одній читанці та по одному - в інших.

Тобто я знала, що з жіночою репрезентацією в нас хєрово, але не знала, що аж так!

До чого це призводить? До того, що в дівчатка, яке навчається за цією читанкою, в голові з'являється, як в той африканської письменниці, гумовий штамп:

Цікаво - цп те, що про хлопців.
Пригоди - це про хлопців.
Висловлюватися від першої особи - це про хлопців.

Подальше вивчення літератури лише поглиблює цей штамп, а надалі ще мультики, кіно, віно і доміно відеоігри та просто балачки з друзями і спостереження за дорослими. До пубертату в більшості дівчат мозок здеформований, вони навчені не бачити і не чути жінок, нерідко навіть не бачити й не чути себе. Ігнорувати їхню присутність, їхню думку, нехтувати їхніми зусиллями - і собою, і своїми зусиллями також, чи ж то відрощувати навичку "Я не така!" - себто, інших жінок можна й надалі ігнорувати, але не мене, бо я заслужила.

До чого це приводить? До результатів, які показує психологічне тестування: коли в аудиторії присутні жінки складають 30%, око людини приблизно сприймає кількість чоловіків та жінок як "рівну". Коли жінка говорить 3 хвилини, а чолоік - 10, це суб'єктивно спримається як "вони говорили протягом рівного часу". Справжня кількісна рівність сприймається як "жінок забагато і вони забагато розмовляють".

І це я кажу лише про КІЛЬКІСНУ репрезентацію. Бо на ЯКІСНОМУ рівні пиндець із кількісною репрезентацією примножується сугубо й трегубо. У ЯКІЙ ролі жінки представлені в даному художньому творі? Здебільшого це саппорт героя чи об'єкт, до якого герой докладає своїх зусиль та емоцій. ЯК прописаний жіночий персонаж? Здебільшого не так ретельно, як чоловік, почуттям персонажки приділяється значно менше уваги, ніж почуттям чолоіка. Почуття персонажки будуть глибоко розроблені та ретельно висвітлені, якщо це кохання до чоловіка, або, скажемо, любов матері до сина, сестри до брата тощо. Рідко в інших випадках.

Навіть в текстах жінок. Бо жінки-письменниці, поки виростають, теж мають здеформований мозок! Вони пишуть про хлопців чи від особи хлопців, а потім їхні тексти включають до хрестоматій методробітники-жінки, які так само виросли з проштемпельованими мозками.

Патріархат розповсюджується штампуванням мозку. Інструментом штампування мозку є культура. На штампі написано "ЦІКАВО - ЦЕ ПРО ЧОЛОВІКА". Штамп внетрюється в мозок дітей через НЕРІВНУ РЕПРЕЗЕНТАЦІЮ чоловіків та жінок у культурі. Нерівність репрезентації відбивається як у КІЛЬКОСТІ представлених у культурі жінок (ише 17% персонажок американського кіно останнього року є жінками), так і у ЯКОСТІ (жінки - це найчастіше друго- та третьорядні персонажі, емоційна підтрика та обслуга чолоіків, об'єкт їхніх дій та пристрастей). Підріслі діти, що обрали культуру полем своєї діяльності, несвідомо відтворюють ту картину репрезентації статей, яку засвоїли з культури, чим утворюють замкнене коло.

Кінець першої частини.

Comments

[gorgulenok.livejournal.com]

Надо же, мне не пришло это в голову, хотя теперь задним числом легко могу себе это представить — да, конечно же, "какая красивая" будут часто говорить о женщине, когда хотят сказать, что она хорошая.
Проблема в том, что это неадекватная обратная связь? Или в чем-то другом?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Звісно, неадекватна. Вона робить невидимими досягнення, взагалі будь-яку діяльність жінок, створює проблемі із самоусвідомленням. Це впливає навіть на дорослу жінку, яка може собі сказати, що це такі соціальні ігри, але не є вільною від соціуму. А дитина має кілька варіантів:
- поїхати кришею, бо логіки тут жодної немає;
- зробити висновок, що значення має лише її зовнішній вигляд і змирится з цим;
- зробити висновок із спостережень за тим, як оцінюють хлопців, що треба бути хлопцем.
А ось самоусвідомлення та суб*єктність на такому не збудуєш.
Виникненню адекватного самоусвідомлення у дитини сприяє саме проговорення дорослими, частіше - мамою або бабусею. Оці всі "а чії це ніжки? Це оленчині ніжки! А чиї це оченята? Це оленчині оченята!" "олечка вдарилилася, олечці боляче, бабуся зараз пожаліє олечку, давай поцьомаю пальчики, ось, олечці вже менше болить" і т. і. І для доросліших дітей те саме, але вже на іншому рівні. Неадекватний зворотній зв*язок дає або шизофренію і інші психічні розлади, або викривлену картину світу і проблеми із самоусвідомленням, спотворений образ себе і своїх можливостей.

Приклад із "красунями" - лише одна маленька частинка системи, яка уся передбачає, що зворотній зв*язок, який дають дівчинці та жінці, має бути викривленим, а невикривлений складно надати, бо навіть мова так побудована. Сміливій жінці скажуть, що вона "мужня" - так, це начебто дрібниця, але людині вкрай важко помислити щось, чого немає в мові. Якщо мова передбачає, що смілива жінка начебто набуває чоловічої якості, стає ближчою до чоловіка, як це впливає на суб*єктність? А дефолтне "він" у художній літературі та звичайних розмовах? Скажімо, я хочу навести якийсь приклад, то як я скажу "уявімо, хтось бажає купити квартиру, що _йому_ для цього треба зробити...".Ви бачили колись, щоб писали "що _їй_ треба зробити"? Ні, бо це відразу сприймається як адресоване лише жінкам. А "він" - це загальнолюдське. Отже, мова структурно побудована так, що дефолтна людина - чоловік, а жінка - це таке окреме викривлення норми.
Це все здається неважливим, бо є звичним, але такі речі дуже впливають, просто цей вплив неможливо усвідомити. Так само люди, у мові яких немає окремого слова для синього кольору, не дуже його бачать. Але вони не можуть усідомити, як на них вплинула їхня мова.
(Я, втім, не стверджую, що мова - це головний чинник, просто про покарання та стимули вже тут писали)
Якщо ви придивитеся, ви побачите, що такі дрібриці складаються у систему. Як конкретна дитина до цього всього адаптується, залежить багато від чого, на мою думку - передусім від особистих якостей та поведінки дорослих вихователів дитини у дошкільному і меншою мірою у шкільному віці.

[gorgulenok.livejournal.com]

Да, понимаю.
На самом деле про то, что девочкам транслируют всякую фигню, я понимала и раньше, а вот про то, какое значение имеет неадекватность обратной связи — нет, просто не приходило в голову.
Собственно, не понимала я другого, но, кажется, сейчас начала.
Я не понимала, почему наличие разнонаправленных посланий не разрушает систему. Ведь если от женщины требуется куча разных взаимоисключающих вещей, становится очевидно, что на что-то из этого придется забить, и так появляется выбор, на что забивать, а чему следовать. Это, по идее, должно быть движением к большей свободе и лучшему контакту с собой по сравнению с тем положением вещей, когда транслируется одна-единственная модель (скажем, босая, беременная и на кухне), и отказаться от нее — значит отказаться от социализации вообще.
Но вроде бы я сообразила. Во-первых, неадекватность обратной связи (ты вроде в шахматы выиграла, а тебе говорят "красивая", как из одного следует другое?) разрушает в голове связь между действием и результатами, во-вторых, дезориентация наступает прежде, чем у девочки вырабатывается способность критически оценивать то, что ей транслируют, и в-третьих, большая часть этих посланий все-таки сводится к "будь для других, плюнь на себя". Все это складывается вместе и сводит на нет всю возможность выбора и развития субъектности как следствие.
Правильно я поняла?

... Мне как раз в детстве "красивая" не говорили, у нас в семье было предельно не принято хвалить внешность, даже в качестве обратной связи на какие-то действия как раз с внешностью связанные. Но мы говорим о культуре в целом, и один человек не показатель, естественно.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Гадаю, так. Принаймні, дуже сильно ускладнює таку можливість та задає дуже високу ціну.

Ну тобто дивіться, що є основою патріархату - дискримінація жінок чоловіками, тобто перерозподіл ресурсів від жінок до чоловіків. Все інше - засоби для досягнення мети. Існували суспільства із суттєвою сексуальною свободою для жінок, і суспільства, де у жінок немає жодної сексуальної свободи. Жінки можуть не допускатися до певних професій або допускатися, в тому числі обмежено - навіть і до військової справи. Суттєвих трансформацій зазнає влада батька, яка дала назву патріархату, але до зникнення дискримінації це не призводить, вона змінюється, послаблюється, посилюється, але знову ж таки можна бачити, як суспільства дуже швидко можуть втратити досягнення щодо прав жінок. Бо основа не зникає.
Це, звісно, не якась змова, хоча чоловіки активно і згуртовано діють, коли відчувають загрозу. Просто більш стара і грунтовна система задає певні рамки. Коли уся система уявлень побудована на патріархатних ідеях, будь-які зміни будуть відбуватися лише в тих межах, які передбачають збереження перерозподілу ресурсів від жінок до чоловіків. Якщо для чогось немає образів та слів, воно просто не втілюється в життя, а втілюється те, для чого образи та слова існують.
Це дуже сильно відчувають ті, хто намагається писати про жінок, навіть на рівні фанфіків - багато для чого просто не вистачає слів, або образи такі спотворені культурним контекстом, що якісь речі не зрозуміло, як показати. Ще значно складніше, якщо намагатися писати матріархат.

Я до чого веду - нинішня ситуація начебто різноманітності теж побудована на тих самих засадах, бо різноманітні суперечливі послання можуть бути ефективними, може і не так само, як простеньке "ККК", але достатньою мірою.
Крім того, так навіть більше враховані інтереси широкого кола чоловіків, з різноманітними бажаннями, а не лише патріархів, які для себе уявляли дуже обмежене коло вдалих життєвих шляхів.
Це не означає, що нічого не змінилося і суфражистки програли, бо все ж таки нинішня ситуація надає значно більше можливостей, ніж те, що було у наших прабабусь. Але це означає, що корені проблеми дуже глибокі, а також - доки вони на місці, повернення до жорстої дискримінації моживе та ймовірне. Наприклад, якщо в економіці щось так зміниться, що жінки - активні покупці стануть не перевагою, а тягарем.

[gorgulenok.livejournal.com]

Ага, значит, я наконец правильно поняла.
Спасибо :)
То есть, судя по всему, для того, чтобы разрушить систему дискриминации — нужна авторизация женщиной ее результатов (как социальная и культурная норма)?
Меня давно поражает, как бесследно исчезает память о женщинах-воинах, женщинах-предпринимателях, женщинах-мыслителях, женщинах-исследователях. Средневековье в этом смысле вообще сюрреалистический какой-то пример, но и что касается близких времен, сто лет назад каких-то: Фирсанова в свое время пол-Москвы отстроила, но Савву Морозова знают все, а ее — нет.
Это не заговор, но очевидно, что это работает какой-то социальный механизм, какая-то заложенная в обществе система.

Ну собственно, я пытаюсь конструировать мир с матриархатом, чтобы книжку про него писать (на самом деле изначально не ради пропаганды феминизма, просто мне это кажется очень удачным вариантом для фэнтези, это пока еще достаточно необычно, ну и вообще меня прет). Да, очень трудно. Захватывающе, но трудно.
Помимо собственно мира, как ни странно, для меня очень большую трудность представляет прописывать не женщин, обладающих властью и активных, а мужчин, привыкших подчиняться женщине и пользоваться плюшками только когда эти плюшки им выделяют женщины — но так, чтобы они при этом опознавались как мужчины, а не как патриархатные женщины, которых автор называет мужчинами.

[virago-ghost.livejournal.com]

ок, давайте посмотрим на корень проблемы, женщина в обществах каменного века может быть предметом обмена между разными группами, союзными или конкурирующими, что приводит к отождествлению женщины, доступа к женщине и любого другого потребляемого ресурса;
даже в эгалитарных обществах без социального расслоения союзы / сделки заключались только с помощью перехода женщин из группы в группу (обмен женщинами);
почему? потому что переход мужчины не дает принимающей группе ничего, он просто усиливает конкуренцию среди мужчин принимающей группы;
переход женщины - снижает конкуренцию между мужчинами, является обеспечением общего потомства двух групп (его даст женщина); родственная связь на низких уровнях развития культуры действует почти физически, начинает работать фактор парохиального альтруизма, заботы о генетически схожих с тобой, о родственниках; опять таки, нельзя сомневаться, что дети твоей сестры - твои родичи, а вот от кого родила жена брата, живущего в чужой общине - большой вопрос;
это биологический фактор, он связан с тем, что для мужчин выгодно энергетически иметь доступ к как можно большему числу партнерш, это стратегия размножения, которая в дикие времена не сильно уступает по действенности стратегии повышенной заботы о потомстве от одной женщины; у женщин такого фактора нет, к скольким бы мужчинам она не имела доступа, женщина выносит и родит примерно одинаковое количество детей;
на момент, когда скотоводство и земледелие получают приоритет над охотой и собирательством (по затратам времени и труда) в дело вступает социальный фактор; выигрывать в конкуренции начинает та община, которая может выставить больше работников и больше воинов, т.е. где рожают больше детей;
с этого момента женщина - потенциальное средство производства, как какой-нибудь продвинутый робото-конвейер, который делает другие станки и роботов, как завод по производству оружия, как сама земля в более поздние эпохи, при удачном раскладе женщина - дополнительный источник богатства и могущества; надо только чтобы производила детей и выхаживала она, а в свое распоряжение получал результат тот, кто могущество и власть накапливает;
этот фактор накладывается на биологический; патриархальные сообщества начинают выигрывать в конкуренции у соседей, потому что производят одни, а управляют, защищают и распоряжаются результатами другие, разделение труда такое;
первый постулат патриархата, что рожает женщина, а результат родов находится в распоряжении отца / патриарха клана / общины, судьба ребенка задана не волей женщины / союза женщин; все остальное - производное от этого;

[gorgulenok.livejournal.com]

Да. Вообще, рожать как можно больше имеет смысл или тогда, когда один работник производит больше, чем потребляет (хотя бы в том количестве, чтобы от голода не умереть), и остается излишек, который можно, конечно, оставить ему, а можно и распределить как-нибудь иначе — или тогда, когда между собой конкурируют группы, и у кого больше воинов, тот и победил.
С другой стороны, само по себе это не означает, что ребенок принадлежит мужчине. Но когда женщина постоянно беременна или выкармливает ребенка, то активной деятельностью занимается мужчина, и так власть сосредотачивается в мужских руках, после чего мужчины уже постепенно присваивают потомство (собственно, матрилинейность же держится еще какое-то время, когда реальная политическая власть уже принадлежит мужчинам). Вот это момент, который нужно как-то обойти, конструируя бэкграунд матриархатного социума.
Можно, конечно, не вдаваться в объяснения, это было давно и люди не всегда в курсе таких подробностей собственной истории, но все-таки для автора лучше представлять себе такие вещи.
Положим, в мире есть магия, доступная только женщинам, плюс природные условия, в которых она становится важным фактором — но у меня все равно нет железной уверенности, что это решает вопрос.

Да, но в современном мире это все вроде как должно быть уже неважно, с другими-то формами производства — а патриархат живет, и явно не только по инерции, инерции уже пора бы закончиться.

[virago-ghost.livejournal.com]

что ребенок принадлежит мужчине (мужчинам рода) - следствие разделения труда, в котором женщине отводится работа внутри охраняемой зоны, а мужчине - солдатская и экспансивная роль;
короче. у вас не будет матриарахата, пока право на ребенка не будет принадлежать женской части общины, при чем в формате аналогичном отцовской власти изначально, т.е. ребенок не свободен;
никакого прекрасного общества равенства с женской иерархией во главе настать сразу не могло, сперва должна была настать женская коллективная власть над детьми и власть одних женщин над другими, позволяющая эксплуатацию и концентрацию ресурсов, а вовсе не рай с правами человека;
именно потому инерция жизни патриархата так велика, в нашей культуре не только эксплуатация, но и плюшки про свободу, права человека и прочее прицеплены сейчас к патриархату, они родились из патриархальных концепций и развивались на них;
вы не можете сейчас устранить перекос задним числом, вы не можете сейчас дать женщинам опыт силы и коллективного господства, без того, чтобы ограничить чью-то идеальную свободу и социальные гарантии равенства;
потому везде, где культурные пережитки смогут сосуществовать с новыми экономическими формами, они будут с ними сосуществовать еще довольно долго

[gorgulenok.livejournal.com]

Ну, описывая матриархатное общество, ставить себе целью описать в нем при этом социальную справедливость и права человека совершенно не обязательно :) Народ прекрасно читает книжки про средневековье и еще просит, и не спрашивает, а где же, например, у Джорджа Мартина права человека.
Но да, конечно, кто-то будет говорить "вот видите, при матриархате прорва насилия, несправедливости и вообще". Но если слушать каждого, кто что-то говорит, то лучше вообще ничего не писать.

А вот про нашу реальность — да, логично. Да, все уже существующие институции рассчитаны на господство мужчин, и поменять это было бы непросто даже если бы мы в своей жизни видели что-то кроме патриархата — но мы же еще и не видели, у нас модель только эта.

[silhiriel.livejournal.com]

***но так, чтобы они при этом опознавались как мужчины, а не как патриархатные женщины, которых автор называет мужчинами***

Ну вот для меня в свое время было важным, в удачной книге про матриархат, следующее:

1) мужчина обязан ухаживать за детьми (потому что политика и экономика -- на тех, кто имеет право, т.е. женщинах), и он, естественно, к ним привязывается, много в них вкладывает. Но рожает _женщина_, это _ее_ дети, а мужчину с ними сидеть она всегда найдет. И это вот мучительное противоречие между "они и мои тоже, я же с детства с ними, она же едва их видит, и при этом -- меня всегда могут прогнать, и это справедливо даже, потому что рожала-то она, выкармливала она, это базовая связь, которой нет у мужчины и быть не может".

2) то, что знаменитые "мужские инстинкты" можно обернуть против них. Как можно доверить власть тем, кто шизеет от красивых ног или изящной груди? Как можно дать шанс тем, кто более агрессивен, кто между собой играет в иерархические игры, притом грубые? Нет, нет, мужчина -- грубое животное, на более низком уровне, и права должен получать соответственные. А, и еще мальчики не плачут. Бесчувственные!

[gorgulenok.livejournal.com]

А как можно доверить воспитание ребенка бесчувственному существу, которое не плачет, агрессивно и играет в грубые иерархические игры? :) Ребенок же маленький, мужчина же его повредит, а роды не такое легкое мероприятие, чтобы можно было сказать "других нарожаем".
Как раз если возложить на мужчин воспитание детей, то надо декларировать, что мужчины внимательные и заботливые :)
Но я вообще не очень представляю, как переложить присмотр за маленькими детьми на мужчин в условиях, когда нет полноценного искусственного вскармливания.

[virago-ghost.livejournal.com]

ха;
это когда вы - существо для ухода за особо ценными детьми, в которых смысл вашей жизни, за которых с вас спросят;
а когда вы существо, которое производит себе и товаркам слуг и подчиненных, и интсрументы для достижения целей - то проще новых нарожать, если эти не понравились :)
попробуйте поменять ракурс

[gorgulenok.livejournal.com]

Пробую, не выходит. Роды — очень затратная штука для организма, плюс пролактин от социальных норм не зависит.
Вот это основное, на чем я спотыкаюсь. Очевидно, что женщину надо разгрузить от детей, или матриархата не получится (ну или извернуться как-то так, чтобы воспитание детей не мешало социальному доминированию, но это представить себе не проще). Но как это возможно технически, я не знаю, ребенку ведь реально нужна мать, пока он грудной.
А как только ребенок становится чуть постарше и заодно гормональный статус меняется, так пора рожать следующего...

[virago-ghost.livejournal.com]

у нас все гормоны не зависят от социальных норм, однако же мы живем не по гормонам;
представьте, что с детства внушается, что роды - производственный процесс, зтараты на него - трудовые, результат - твоя собственность или штука на продажу, а не сверхценное, важное, любимое существо, а с пролактином поступают так, как с прочими гормонами, когда в голову бьют;
у нас вся эта фигня с гормональным статусом и без того, в нашем мире, работает не у всех женщин, а в других культурах - по указке мужа или собственной усталости душили, топили и подбрасывали в лес;
беременные и роженицы - не погловные гормональные инвалиды

[gorgulenok.livejournal.com]

Да, насчет гормонального статуса — возможно. Люди многое делают поперек своей физиологии с детства и не задумываясь.
Но выкормить-то ребенка все-таки кто-то должен?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

То есть, судя по всему, для того, чтобы разрушить систему дискриминации — нужна авторизация женщиной ее результатов (как социальная и культурная норма)?
--- Хм, мені здається, навіть це не передбачає кардинальну зміну статус-кво, бо ж жінки можуть ставити собі мету у межах поточної соціальної ієрархії, а нічого, що передбачає руйнування системи, "не бажати". Звісно, таке "небажання" треба чимось підкріплювати, мають бути якісь покарання за вихід за межі.

Так, не змова, але подивіться, яку солідарність демонструють чоловіки хоча б у дискусіях на гендерні теми. Але, звісно, не лише в них. Нещодавно з*явився у фейсбуці запис про те, що нещодавно введені гендерні квоти мають сенс, бо жінки вочевидть проявляють значну цікавість до вирішення соціальних питань, в тому числі політичними способами, навіть більшу, ніж чоловіки, але владу у радах для можливості діяти чомусь не отримують. Відразу прийшла купа чоловіків відстоювати необхідність "обирати за професійними якостями". Ну тобто я впевнена, що переважній більшості з них ніяке депутатство не світить, та їм воно й не треба. Але вони готові відстоювати для інших чоловіків отримати статус депутата за рахунок жінок.
А питання цілком практичне.
Це не змова, але закривати очі на кругову поруку і очевидну чоловіічу солідарність, яку чоловіки ставлять суттєво вище справедливості, не можна.
(тому вони, звісно, наполягають на тому, щоб жінки ставили найвище саме позагендерну справедливість))) це дуже зручно)))

Так, складна задача.
Із саме чоловічих рис, мені здається, мають бути порівняно більша агресивність, яку, відповідно, важче повністю придушити, простіше перенаправити на щось. Плюс відносно більша ієрархічність, яку теж якось треба регулювати. І, можливо, більша гормонально обумовлена самовпевненість. Хм, тобто у випадку, коли чоловік проштрафився та не догодив, він буде більш схильний відчувати злість, а не нещасність, і йому потрібні якісь культурно обумовлені способи цю злість направляти в корисну для жінок сторону.

[gorgulenok.livejournal.com]

Да, это правда, в обсуждениях вопросов дискриминации женщин мужчины почти никогда не высказываются в ключе "за феминизм" (правда, те, кто считает себя феминистами, обычно как рот откроют, так у меня приступ бешенства: чувак, а ты меня спросил, нужны ли мне те вещи, которые ты предлагаешь вводить якобы в моих интересах? я не знаю, то ли они и правда так часто метут чушь, то ли это как раз у меня какой-то механизм в голове срабатывает, а они зачастую дело говорят).
А как вы считаете, каков у них механизм этой солидарности? Ведь далеко не все из них считают сознательно, что женщин надо дискриминировать, многие наверняка в теории за равенство, просто вот это вот конкретное кажется им слишком. А что не кажется слишком, то они, видимо, никак не комментируют.
И эта солидарность работает только когда что-то угрожает патриархату как таковому, а не в отношении любого мужчины против любой женщины. Например, мужчину, который бьет женщину, многие мужчины будут осуждать.
Я, конечно, спрошу об этом знакомых мужчин :) Но только их мнением довольствоваться было бы неразумно :)

О! Спасибо.
Да, конечно, агрессивность, даже подавляемая, все равно должна быть больше, чем в аналогичном подавляемом состоянии у женщин, и надо хорошо продумать культурно обусловленные способы ее разряжать, приемлемые для матриархата. А еще, наверное, есть смысл посмотреть на женщин с высоким уровнем тестостерона, но социализованных в нашем патриархатном обществе.
А большая иерархичность свойственна мужчинам самим по себе, вы полагаете, не потому, что им при патриархате банально есть что делить, а женщинам особо нечего? Это именно биологическая штука, не социальная?

[virago-ghost.livejournal.com]

механизм этой солидарности - такой же, как любой другой групповой или сословной;
человек сопротивляется открытому изменению текущего статуса своего или человека на аналогичной позиции, всей группы; сопротивляется, потому что такое изменение выглядит как утрата прав, гарантий, уменьшение свободы, угроза привычному раскладу, оскорбление;
если человек привык с рождения, что при его появлении все падают ниц и смотрят в землю, то открытый взгляд - бунт и преступление;

природа мужской солидарности однозначно социальна, поскольку девочек можно подобному обучить, если задаться целью, но придется преодолевать давление остального социума;
возможно, есть и биологические основания, все же, они тысячи лет специализировались на групповой охоте и войне, у шимпов только самцы организуются в группы, чтобы убивать молодых изгоев или совершить налет/засаду на самцов соседней стаи, самки так себя не ведут;
так что вполне возможно, что охота и война давили отбором и иерархичность мужчин задана в некоторой степени биологически, но в любом случае - не в такой степни, чтобы это нельзя было скорректировать воспитанием

[gorgulenok.livejournal.com]

А самки разве совсем не охотятся?
А вообще, насколько реально общество с минимальной гендерной сегрегацией? Сейчас у меня впечатление, что матриархатный социум не должен предполагать четкое разделение занятий по половому признаку, женщины доминируют за счет того, что им принадлежит потомство и соответственно власть решать, как с ним поступать, но кто варит кашу, а кто ходит на врага, зависит не от формы разъема. В этом случае женщины и мужчины должны тусоваться вместе, безо всяких мужских и женских половин дома. Чисто женскими могут быть только религиозные и околорелигиозные тусовки. Если в мире есть магия, доступная только женщинам, то все объединения по поводу магии тоже могут быть чисто женскими. Но и все, в целом в жизни мужчины и женщины находятся более-менее рядом.
Так может быть или не очень похоже на что-то реальное?

[morreth.livejournal.com]

У шимпов самки охотятся, но предпочитают не толпой и с использованием орудий.

[virago-ghost.livejournal.com]

самки охотятся, но не организованной групповой охотой на опасного зверя;
и самки не воюют группа на группу

[virago-ghost.livejournal.com]

все реальные сообщества, близкие к матриархату, как раз не предполают совместной жизни и тусовки обоих полов, наоборот - совместная тусовка по праздникам, совместная работа не рутинна, а вот рутинная бытовуха разделена для полов

[gorgulenok.livejournal.com]

Угу, спасибо большое.
Вообще за всю информацию спасибо огромное.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну от Віраго вже відповіла про солідарність і їєрарїхічність, вона в таких речах добре розуміється. )

[gorgulenok.livejournal.com]

Ага :)
На самом деле обеим вам огромное спасибо.