Entry tags:
Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент
Почемо з найпростішого: репрезентація жінок.
Чому це найпростіше? А тому що можна взяти й банально порахувати: скільки жінок в органах влади? У силових структурах? У числі редакторів газет та журналів, власників виробництва, у релігійних структурах? Загалом серед робочої сили?
А чого не половина, якщо жінки - то половина людства?
Ну, оскільки ми тут займаємося культуркою - то скільки жінок серед персонажів книжок? Героїнь кіна? Серіалів? Коміксів? Відеоігор?
Культура починається з дитячого садочка. Скільки хлопчиків та дівчаток на размальовках та у мультиках? У пісеньках? Від чиєї особи складені пісеньки - хлопчика чи дівчинки чи гендерно-нейтрального автора? Про кого більше казок? Дитячих театральних та лялькових вистав? Скільки жінок-авторок у збірках? І таке інше.
Порахували. Просльозилися.
Чому просльозилися? Тому, що цифри свідчать: в нас патріархат, в нас немає суспільства рівності, нам до нього як до Києва рачки. І цей патріархат відтворює себе через культурні патерни, тобто, хто не знає, що таке патерн - це така, тіпа, резинова печатка, де написано щось типа "Одобряю, Полихаєв", і тую печатку ставлять людини в мозок з раннього дитинства.
Ось наприклад: десь я надибала статтю однієї африканської письменниці. Як і багато з нас, вона в дитинстві розважала себе складеними самостійно казками. У її казках білі діти каталися на санчатах і ковзанах та бавилися у сніжки. Сама вона чорна. Снігу, санчат та ковзанів не бачила аж поки не приїхала до Європи вже дорослою. Але вона вигадувала пригоди білих дітей у снігу, бо це здавалося їй дуже цікавим, а творів про чорних дітей не було. Шльоп! - у дитини в голові штамп "Казки - це про білих дітей". І тільки дорослою вона зрозуміла, що казки про чорних - це... нормально. Бо в голові вже стояв резиновий штамп і треба було докласти зусиль, щоб його стерти.
Не так давно я заради експерименту простудіювала декілька читанок для молодших школярів на предмет жіночої репрезентації. Результат мене свого часу приголомшив: героїнями текстів дівчата були приблизно у кожному п'ятому випадку, текстів, написаних жінками - близько 10%, від дівчачої особи - ЖОДНОГО в одній читанці та по одному - в інших.
Тобто я знала, що з жіночою репрезентацією в нас хєрово, але не знала, що аж так!
До чого це призводить? До того, що в дівчатка, яке навчається за цією читанкою, в голові з'являється, як в той африканської письменниці, гумовий штамп:
Цікаво - цп те, що про хлопців.
Пригоди - це про хлопців.
Висловлюватися від першої особи - це про хлопців.
Подальше вивчення літератури лише поглиблює цей штамп, а надалі ще мультики, кіно,віно і доміно відеоігри та просто балачки з друзями і спостереження за дорослими. До пубертату в більшості дівчат мозок здеформований, вони навчені не бачити і не чути жінок, нерідко навіть не бачити й не чути себе. Ігнорувати їхню присутність, їхню думку, нехтувати їхніми зусиллями - і собою, і своїми зусиллями також, чи ж то відрощувати навичку "Я не така!" - себто, інших жінок можна й надалі ігнорувати, але не мене, бо я заслужила.
До чого це приводить? До результатів, які показує психологічне тестування: коли в аудиторії присутні жінки складають 30%, око людини приблизно сприймає кількість чоловіків та жінок як "рівну". Коли жінка говорить 3 хвилини, а чолоік - 10, це суб'єктивно спримається як "вони говорили протягом рівного часу". Справжня кількісна рівність сприймається як "жінок забагато і вони забагато розмовляють".
І це я кажу лише про КІЛЬКІСНУ репрезентацію. Бо на ЯКІСНОМУ рівні пиндець із кількісною репрезентацією примножується сугубо й трегубо. У ЯКІЙ ролі жінки представлені в даному художньому творі? Здебільшого це саппорт героя чи об'єкт, до якого герой докладає своїх зусиль та емоцій. ЯК прописаний жіночий персонаж? Здебільшого не так ретельно, як чоловік, почуттям персонажки приділяється значно менше уваги, ніж почуттям чолоіка. Почуття персонажки будуть глибоко розроблені та ретельно висвітлені, якщо це кохання до чоловіка, або, скажемо, любов матері до сина, сестри до брата тощо. Рідко в інших випадках.
Навіть в текстах жінок. Бо жінки-письменниці, поки виростають, теж мають здеформований мозок! Вони пишуть про хлопців чи від особи хлопців, а потім їхні тексти включають до хрестоматій методробітники-жінки, які так само виросли з проштемпельованими мозками.
Патріархат розповсюджується штампуванням мозку. Інструментом штампування мозку є культура. На штампі написано "ЦІКАВО - ЦЕ ПРО ЧОЛОВІКА". Штамп внетрюється в мозок дітей через НЕРІВНУ РЕПРЕЗЕНТАЦІЮ чоловіків та жінок у культурі. Нерівність репрезентації відбивається як у КІЛЬКОСТІ представлених у культурі жінок (ише 17% персонажок американського кіно останнього року є жінками), так і у ЯКОСТІ (жінки - це найчастіше друго- та третьорядні персонажі, емоційна підтрика та обслуга чолоіків, об'єкт їхніх дій та пристрастей). Підріслі діти, що обрали культуру полем своєї діяльності, несвідомо відтворюють ту картину репрезентації статей, яку засвоїли з культури, чим утворюють замкнене коло.
Кінець першої частини.
Чому це найпростіше? А тому що можна взяти й банально порахувати: скільки жінок в органах влади? У силових структурах? У числі редакторів газет та журналів, власників виробництва, у релігійних структурах? Загалом серед робочої сили?
А чого не половина, якщо жінки - то половина людства?
Ну, оскільки ми тут займаємося культуркою - то скільки жінок серед персонажів книжок? Героїнь кіна? Серіалів? Коміксів? Відеоігор?
Культура починається з дитячого садочка. Скільки хлопчиків та дівчаток на размальовках та у мультиках? У пісеньках? Від чиєї особи складені пісеньки - хлопчика чи дівчинки чи гендерно-нейтрального автора? Про кого більше казок? Дитячих театральних та лялькових вистав? Скільки жінок-авторок у збірках? І таке інше.
Порахували. Просльозилися.
Чому просльозилися? Тому, що цифри свідчать: в нас патріархат, в нас немає суспільства рівності, нам до нього як до Києва рачки. І цей патріархат відтворює себе через культурні патерни, тобто, хто не знає, що таке патерн - це така, тіпа, резинова печатка, де написано щось типа "Одобряю, Полихаєв", і тую печатку ставлять людини в мозок з раннього дитинства.
Ось наприклад: десь я надибала статтю однієї африканської письменниці. Як і багато з нас, вона в дитинстві розважала себе складеними самостійно казками. У її казках білі діти каталися на санчатах і ковзанах та бавилися у сніжки. Сама вона чорна. Снігу, санчат та ковзанів не бачила аж поки не приїхала до Європи вже дорослою. Але вона вигадувала пригоди білих дітей у снігу, бо це здавалося їй дуже цікавим, а творів про чорних дітей не було. Шльоп! - у дитини в голові штамп "Казки - це про білих дітей". І тільки дорослою вона зрозуміла, що казки про чорних - це... нормально. Бо в голові вже стояв резиновий штамп і треба було докласти зусиль, щоб його стерти.
Не так давно я заради експерименту простудіювала декілька читанок для молодших школярів на предмет жіночої репрезентації. Результат мене свого часу приголомшив: героїнями текстів дівчата були приблизно у кожному п'ятому випадку, текстів, написаних жінками - близько 10%, від дівчачої особи - ЖОДНОГО в одній читанці та по одному - в інших.
Тобто я знала, що з жіночою репрезентацією в нас хєрово, але не знала, що аж так!
До чого це призводить? До того, що в дівчатка, яке навчається за цією читанкою, в голові з'являється, як в той африканської письменниці, гумовий штамп:
Цікаво - цп те, що про хлопців.
Пригоди - це про хлопців.
Висловлюватися від першої особи - це про хлопців.
Подальше вивчення літератури лише поглиблює цей штамп, а надалі ще мультики, кіно,
До чого це приводить? До результатів, які показує психологічне тестування: коли в аудиторії присутні жінки складають 30%, око людини приблизно сприймає кількість чоловіків та жінок як "рівну". Коли жінка говорить 3 хвилини, а чолоік - 10, це суб'єктивно спримається як "вони говорили протягом рівного часу". Справжня кількісна рівність сприймається як "жінок забагато і вони забагато розмовляють".
І це я кажу лише про КІЛЬКІСНУ репрезентацію. Бо на ЯКІСНОМУ рівні пиндець із кількісною репрезентацією примножується сугубо й трегубо. У ЯКІЙ ролі жінки представлені в даному художньому творі? Здебільшого це саппорт героя чи об'єкт, до якого герой докладає своїх зусиль та емоцій. ЯК прописаний жіночий персонаж? Здебільшого не так ретельно, як чоловік, почуттям персонажки приділяється значно менше уваги, ніж почуттям чолоіка. Почуття персонажки будуть глибоко розроблені та ретельно висвітлені, якщо це кохання до чоловіка, або, скажемо, любов матері до сина, сестри до брата тощо. Рідко в інших випадках.
Навіть в текстах жінок. Бо жінки-письменниці, поки виростають, теж мають здеформований мозок! Вони пишуть про хлопців чи від особи хлопців, а потім їхні тексти включають до хрестоматій методробітники-жінки, які так само виросли з проштемпельованими мозками.
Патріархат розповсюджується штампуванням мозку. Інструментом штампування мозку є культура. На штампі написано "ЦІКАВО - ЦЕ ПРО ЧОЛОВІКА". Штамп внетрюється в мозок дітей через НЕРІВНУ РЕПРЕЗЕНТАЦІЮ чоловіків та жінок у культурі. Нерівність репрезентації відбивається як у КІЛЬКОСТІ представлених у культурі жінок (ише 17% персонажок американського кіно останнього року є жінками), так і у ЯКОСТІ (жінки - це найчастіше друго- та третьорядні персонажі, емоційна підтрика та обслуга чолоіків, об'єкт їхніх дій та пристрастей). Підріслі діти, що обрали культуру полем своєї діяльності, несвідомо відтворюють ту картину репрезентації статей, яку засвоїли з культури, чим утворюють замкнене коло.
Кінець першої частини.

no subject
девочка получает сразу много противоречивых, взаимоисключающих посланий;
мальчики сейчас тоже получают противоречивые послания, но их еще можно сложить во что-то целостное; а у девочек - практически невозможно;
с одной стороны, культура транслирует традиционные женские образы - женщина должна быть приятной, должна быть красивой, должна эмоционально обслуживать, поддерживать, вдохновлять, должна будоражить, т.е. она вся вот такой предмет, чтобы дразнить чувства мужчин, в этом содержание ее жизни;
с другой стороны, это потенциальная мать, которой никто уже ничего не обязан, она должна быть способна рвать когтями, пробиваться своими силами, оркучивать мужиков и манипулировать ими, используя мужскую и общекультурную предзвятость;
с третьей стороны, формально и юридически все равны;
с четвертой, женщины, вроде защищают, комплименты и все такое;
с пятой, культура набита штампами про женскую второсортность, вторичность социальной реализации вне брака для женщин, повсеместное интеллектуальное и духовное превосходство мужчин и прочий бред; если даже общество не требует замуж и детей, то их отсутствию должно быть четкое обоснование, уважительное, иначе это проигрыш женщины;
с шестой, агрессия против женщин культивируется или недостаточно пресекается, и женщина открыто постулируется, как объект, который потребляют мужчины; сколько бы не говорили про мужчин-кошельков, которых женщины используют, это всегда рассматриваится с точки зрения женской подлости, особой злобной женской сущности, которую правильная женщина обузадала, а неправильная - вот; тогда как ситуация, где мужчина потребляет женщину - не позорна для мужчины, наоборот, это нормальная составляющая "мужественности";
с седьмого боку, все образцы сильных, субъектных женщин и активных женских сюжетов, практически, должны быть сконструированы девочкой самостоятельно, в массовой культуре их нет; получить их можно двумя способами - (1) я могу, как мальчик, как девочка-мушкетер; (2) из серьезного осмысления опыта окружающих сильных женщин вопреки культуре, надо понять, что формально требуется одно, а по сути женщины представляют собой другое;
это нехилый такой многогранник для детской психики; склеить такую игрушку в одно целое - та еще задачка; так что, как правило, каждая девочка сперва осваивает только несколько граней;
какие - это, имхо, зависит от отношений с папой-мамой, бабушками-дедушками или теми, кто их реально заменяет; т.е. идет оценка, хорошая ли мама, надо ли ей подражать, требует ли мама того. что сама делает, есть ли конфликт с этими требованиями, или лучше искать признания отца, или отец враждебен, совершенно ясно, что искать его принятия нет смысла (тогда фиг можно получить на выходе идентификацию с мужскими образами), или отец воспитывает пацанку вместо сына и его "науки" поставлены важнее "женских";
это все очень индивидуально;
no subject
Как вы хорошо написали. Пытаюсь до подруги достучаться по этому вопросу, она выкатывает танки по всем фронтам, типа "все нормальные женщины похожи на мужиков". Постараюсь так. По-моему, очень доходчиво.
no subject
no subject
no subject
no subject
Вибір - це коли ти можеш бути або військовим героєм (і, відповідно, можеш загинути) і отримати за це почуття, що ти "справжній мужик", або сидіти вдома і гарно працювати (і, відповідно, можливість бути звинуваченим у боягузстві), заробити гроші та почувати себе крутим через власну підприємливість. Будь-який вибір у випадку гарної праці та певного везіння вигороджується.
Якщо ти жінка і пішла на війну, то ти фігова жінка, кинула дітей/чоловіка/батьків, займаєшься нежіночою справою і взагалі мабуть просто повією пішла. Відповідно, тебе будуть намагатися позбавити усіх плюшок, починаючі від соціального забезпечення. Якщо ти жінка і лишилася вдома, то це тому, що усі жінки слабкі, не можуть воювати, ну який з жінки воїн, бугага.
Якщо ти народила дітей, ти клуша і нічого тобі за це не буде, ніяких плюшок, бо ти ж для себе народжувала. Якщо не народила - ти якась дивна, мабуть, хвора, швидше за все на голову, нещасна, життя даремно пройшло, тебе ніхто не захтів, бугага.
Порівняйте з чоловічім - якщо є діти, молодець, якщо немає - він просто старий холостяк, буває.
Жінкам не пробачаються не лише промахи, але й досягнення. Тому суб*єктність на такому побудувати важко. Ти можеш бути різною і займатися, чим бажаєш, але запам*ятай, що ти погана і винна у будь-якому варіанті.
Звісно, купа жінок тікають від цього у почуття себе чоловіком або "як чоловіком", бо вони чудово відчувають - лише коли ти чоловік, ти справді можеш обирати і отримувати плюси від свого вибору. Жінка може це робити лише всупереч постійному тиску, а постійний тиск - це дуже важко.
no subject
И "не мужик" — это клеймо, в то время как "неженственна" — для многих положительная характеристика. Да, естественно, это следствие мизогинии, но тем не менее это загоняет мужчину в более жесткие рамки, чем женщину.
Ну и определения "бизнес-леди", "успешная женщина" несут все-таки положительные коннотации. Чего стоит женщине этого самого успеха добиться, насколько для женщины строить карьеру сложнее, чем для мужчины — это конечно отдельная песня матом, но это уже про социальную реальность, не про содержимое голов.
(Забавно, что я это говорю при том, что, по моему ощущению, в Украине с положением женщин дела обстоят гораздо лучше, чем в России. Я сужу хотя бы по наличию женщин в политике.)
no subject
no subject
В любом случае большое спасибо — да, я действительно пытаюсь понять, и да, многое, как мне кажется, у меня благодаря этому разговору уложилось в голове или начало в ней укладываться.
no subject
Дві справжні ситуації, інтернет, просунута українська публіка.
1. Фотографії маленької дівчинки, українки, 6-8 років, яка стала чемпіонкою, здається, Європи, з шахів.
2. Фотографії жінки-військової, яка щойно отримала винагороду.
І три питання.
Як гадаєте,які коментарі не просто зустрічаються частіше за все, а домінують? Підкажу - схвальні коментарі, не злі.
Наведіть приклад аналогічної шизи, щоб була такою самою мірою розповсюджена і звичка, щодо чоловіків, і щоб воно було пов*язано саме із статтю, а не якою-небудь супутньою політикою, наприклад.
Як саме на цій підставі будувати суб*єктність? Як типова реакція людей цьому сприяє, якщо сприяє?
no subject
Потому что мне ничего не приходит в голову. Ну то есть кроме "какая молодец", но вы говорите явно не об этом.
А какие, действительно?
no subject
І якщо адресоване до дорослої жінки воно виглядало принаймні звично, то коли стосувалося маленької дівчинки, яка стала чемпіонкою з шахів...
(нічого неймовірного в їхній зовнішності, нічого взагалі особливого не було, нічого, прости господи, сексуалізованого)
Як ви гадаєте, це просто у фейсбуці зібралися якісь диваки, а поза ним все не так? Чи навпаки, у фейсбуці більш-менш просунута публіка, а поза ним все значно гірше, і жінка, яка чимось відзначилася, крім _позитивних_ коментарів, що вона красуня, отримає ще й негативні - що вона займається нежіночою справою?
А тепер скажіть, як на підставі такого зворотнього зв*язку (в тому числі такого "позитивного", начебто схвального зв*язку маленькій дитині будувати здорову ідентичність та суб*єктність? Яким саме чином вона примирить у власній голові цю шизу? Що там в результаті вийде?
(а це ж лише один малесенький приклад, таких деталей - тисячі)
І наведіть якийсь розповсюджений приклад такого самого ставлення до чоловіків. Не у форматі "інколи воно буває", а щоб переважало усі інші варіанти. І щоб було пов*язано саме із статтю.
no subject
Проблема в том, что это неадекватная обратная связь? Или в чем-то другом?
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
кто скажет? про мужчину это говорят мужчины? или это говорят женщины и недруги обсуждаемого субъекта, для которых речь о порицании или безопасности?
о женщине про недостачу хороших мужиков - простите, это сожаление, что она не реализовалась, потому что ей не повезло, не досталось хорошего мужика, а надо, очень надо, иначе неудача;
и то, и ждругое вполне нормы патриархата, просто замаскированные малость;
когда услышите, как мужчину оплакивают, потому что он все может, классный мужик, но вот женщины нынче пошли не те, и с личной жизнью у него не сложилось, не женат, не в гражданском браке, а без постоянной партнерши - это ж плохо, несчастный, вот тогда приходите и хвастайте;
no subject
Я согласна, это все патриархатные нормы, конечно. Даже идея, что с мужчиной, который в 40 лет не женат, что-то не в порядке, совершенно ничем патриархату не противоречит. (Вообще, насколько я понимаю, под этой мыслью прячется та, что стоящий, просто нормальный мужчина — это такой клад, что женщины за него будут драться; в то время как нормальная женщина может не быть предметом конкуренции мужчин, мужчинам женщины не настолько нужны.)
Но я имела в виду, что в посланиях, адресованных женщине, возможность получить одобрение все-таки заложена, а давление за неисполнение есть и на мужчин тоже — тем не менее женщине намного труднее, чем мужчине, выбирать и активно действовать, труднее соблюдать свои интересы. То есть, возможно, причина и в этих посланиях, но мне пока из сказанного не очевидно, каким образом.
no subject
все;
принуждение без посланий не работает;
послания без принуждения и пооощрения работают слабо, но и принуждение и пооощрения всегда должны исходить от системы в пользу ее хозяев, не твой результат - а результат хозяина, а тебе - молодец, сидеть, в будку;
не знаю, как проще объяснить;
дело в том, что так работают все подобные механизмы, не только мужчины- женщины при патриархате; все это довольно подробно изучено; путаница в голове дрессируемого, когда поощрения хозяина за повиновение заменяет результат своих целенаправленных действий, обязательна;
no subject
В клипе "Экспонат" группы Ленинград девушка из кожи вон лезет, чтоб выглядеть идеально. Потому, что всю жизнь ей давали месседж: "будь самой красивой, выйди замуж". Хорошую учебу либо не замечают, либо обесценивают и говорят "красивая девочка", либо "неважно, ей лучше быть не умной, а красивой, кто ее замуж возьмет?"
И вот за это старание "быть красивой, стремиться замуж" временами поощряли. "Все остальное - нууу, для общего развития. Чтоб богатому мужу было о чем с тобой поговорить".
А теперь все смотрят клип и ржут над "глупой куклой". Надо выглядеть идеально - но без усилий, абсолютно.
То же самое - с карьерой, браком, материнством и т.д. Сначала твердят "замуж-замуж" - вся родня девушки, все ее подруги и модные журналы. Едва она выходит замуж и начинаются проблемы - "ну ты ж сама замуж хотела, за отношения в ответе женщина, надо меньше от него требовать".
И вот как на "дозу" наркомана девочек с детства "подсаживают" на одобрение родителей и социума. Даже если выдавать его очень редко, все равно девушка понимает, что ни за что другое она положительной обратной связи не получит. И главное - ни при каком варианте она не будет достаточно хорошей, но - как-то же можно протиснуться между Сциллой и Харибдой, выбрать вариант из двух противоречий, где она будет наименее плохой!
Вот на это вся наша культура и работает. Умом мы понимаем, что человеческое живое тело в эти противоречивые рамки не влезет, но... Если все вокруг этого ждут и требуют, если твоя мама, бабушка, подруги, соцсети на полном серьезе говорят, что это не только возможно, но и единственный вариант нормы... Ну ты ж не хочешь быть хуже всех? Как-то же у них получается - иначе бы не требовали, да? Ведь это же лишено смысла - требовать то, что невозможно? Чтоб ты просто задолбалась?..
no subject
Кстати, сейчас я начинаю видеть некоторое возвращение к этому. Не всюду, но вот в ближнем кругу -- да, когда тебе уже сколько-то лет, ты молодец, что нашел именно жену, и что вот вы уже думаете о детишках, и даже заботливым и нежным отцом быть круто. Это процесс, не отрицающий патриархальность -- он может работать и за патриархат, и против, это такое параллельное, мне кажется, -- но в принципе он радует.
И да, слышала, как женатые мужики одобрительно отзываются о намеревающихся жениться мужиках и снисходительно-жалеюще -- о неженатых, мол, "хорошая тебе не попалась". Но это может быть такой мой круг, это не показательно.
no subject
хотя при традиционном патриархате, конечно, успешный женатый человек полноценней успешного холостого
no subject
- определи, каковы твои потребности (по пирамиде Маслоу, например)
- определи, каковы твои интересы (не в смысле хобби, а в смысле значимые цели и задачи)
- определи, где твои границы
Без этого ничего никуда не поедет. И даже этого недостаточно: определив, что такие-то потребности фрустрированы, а границы нарушены, надо решать, что с этим дальше делать.
Но тем не менее, субъектная позиция начинается с осознанности.
А половина перечисленных выше посланий, если не больше, тащат женщину в противоположную сторону от осознанности: "игнорируй свои потребности, обслуживай чужие интересы, откажись от своих границ".
no subject
То есть я понимаю, что если человек не ценит самого себя и свои желания с самого начала, то не подталкивает. Но если в принципе у девочки нет проблем с тем, чтобы хотеть и выбирать (я имею в виду, на простом уровне, это хочу, это не хочу), то ведь сам факт разных посланий должен наводить на мысль о возможности выбора. По идее. Реально, я вижу, происходит что-то другое.
no subject
Ожидания от девочки, что она будет удобной батарейкой и будет считать себя и других девочек второсортными, слишком рано интернализуются.
я имею в виду, на простом уровне, это хочу, это не хочу
За некоторые "хочу" и "не хочу" от значимых взрослых и окружения очень рано прилетает по голове - в период, когда девочка не может от них сепарироваться и не имеет возможности критически осмыслить их убеждения.
А за некоторые "хочу" - ну там, "хочу обслужить", "хочу няшно выглядеть для услаждения чьих-то взоров" - наоборот, прилетает поощрение и принятие.
Если "быть батарейкой" - одно из важнейших условий, без которых девочка не получает принятие, одобрение, поддержку - это она и выучит как основную жизненную стратегию. И т.д., с прочей самообъективацией аналогично.
no subject
no subject
потому что (а) в основе все этих посланий одна база, как быть хорошей нижней ступенькой иерархии и не конкурировать с мужчинами, с какими мужчинами все же можно конкурировать и какая за это дополнительная плата; (б) этот выбор между стратегиями мало кто делает осознанно, его осознанно только "перевыбирают" под давление среды, жизненных неудач, когда первые стратегии, первый выбор - потерпели крах, (в) выбор, как правило, уже сделан к моменту начала полового созревания, а чаще всего он уже "сделан" дошкольницей, его не всегда четко видно, но его причины и источники можно проследить; (г) то, что вы "выбрали", характеризует больше ваших родителей и воспитателей, чем вас, если только речь не идет о "перевыборе" и сознательной ломке стратегий взрослой женщиной;
no subject
Все-таки надо учитывать, что все эти противоречивые послания нам не выдают в таком вот письменном виде "ознакомьтесь и распишитесь". Оно все вливается в голову с раннего возраста и очень редко хоть как-то рефлексируется. То есть, чтобы задать вопрос, надо хотя бы примерно обозначить проблему, на которую он будет задан. Но зачастую проблемы женщина может и не видеть. Или видеть, но бежать от нее в другую сторону.