À la guerre comme à la guerre

[morreth]

У коментах посту про приховану ворожнечу Луче поставила дуже слушне питання:

Крім того, є ще один нюанс. Що дає пересічній жінці усвідомлення чоловічої ворожості, крім "щастя" тепер її бачити без рожевих окуляів? Та, власне, нічого. Жодної користі, жодних плюшок, самий лише зіпсований настрій. Від вміння бачити ворожість вміння їй протистояти не з*являється автоматично, та й не завжди є можливість протистояти, бо вони впевненіші, згуртованіші та на їхній стороні сила й традиція.

Насправді я вважаю, що усвідомлення чоловічої ворожнечі дає жінці насамперед можливість обдумати свою стратегію й тактику. Хто попереджений, той озброєний, як казали латиняни. Кожній з нас доводилося отримувати від чоловіка болісний удар в спину – хіба це сталося б, якби нас с дитинства навчали, що до чоловіків не можна повертатися спиною? Зрада можлива лише між спільниками, а коли йдеться про стосунки ворогів, це слово просто недоречне: вороги не довіряють одне одному настільки, що це зраду унеможливлює.

Butthurt warning
Давайте одразу зробимо застереження: коли ми тут кажемо «чоловік» та «жінка», ми маємо на увазі насамперед соціальні ролі. Так, звичайно, бачачи перед собою людину з бородою чи її зачатками, ми очікуємо, що та особа відіграватиме соціальну роль «чоловік», а від особи з великими молочними залозами чекаємо відігрівання соціальної ролі «жінка», але якщо ви такий чоловік, що все, сказане тут про соціальну роль – не про вас, то видихайте спокійно, вас це не стосується, візьміть з полиці пиріжок.

Отже, соціальна роль «чоловік» – це роль володаря повелителя, головного героя, соціальна роль «жінка» – це роль «кушать подано», роль служниці, ба навіть рабині. Решта витікає з цього, будується на цьому базисі, всі соціальні ритуали та всякі там танці-шманці. Такою є на даний момент гендерна конструкція.

Тому насамперед чоловік чекає від жінки… хто сказав «секс»? Ні, беріть ширше: обслуговування. Так, коли жінка приваблива, а чоловік зацікавлений, він буде очікувати, що в сервіс-комплект ввійде і секс. Але обслуговування – то апріорі, за визначенням. Навіть від цілковито незнайомої жінки очікується обслуговування хоча б у форматі «милувати око».

За обслуговування чоловік може заплатити добрим ставленням, чимось на кшталт подяки (справжня подяка випливає з усвідомлення, що тобі зробили добро, а звідки йому взятися, якщо жінка в цьому форматі лише виконує обов’язок?) або грішми, якщо соціальний контракт цього вимагає (наприклад, вважається, що чоловік повинний витрачатися на дружину). Але може й не заплатити. Бо не зобов’язаний.

Гендерний конструкт є таким, що чоловік – об’єктивно – ворог жінки. З другом ти не знаходишся у стосунках, які вимагають від нього повсякчас тебе обслуговувати. Епамінонд не мив за Пелопідом підлогу, Атос не чекав від Портоса та Араміса готування йому їжі, а д’Артаньяна не просив відповідати його естетичному ідеалові і т. ін. Друга ти не поневолюєш. Поневолення – то ворожнеча за визначенням.

А якщо в нас ворожнеча, то на війні як на війні. І до речі, жінки це усвідомлювали завжди, а найкраще ті патріархатні жінки, які вигадали пословицю про голову й шию. Так, на боці чоловіків традиція та згуртованість – он наскільки охоче пацанчики вписуються за геть чужого їм Трампа! Але на боці жінок завжди були маніпуляції, облуда, брехня та схильність чоловіків до самоомани, притаманна всім надто самовпевненим особам. І ті з жінок, які розуміли все про чоловічу ворожнечу та користувалися своїм арсеналом свідомо, були позбавлені почуття провини, бо ж на війні як на війні. А почуття провини то дуже руйнівна штука.

Якщо в нас війна і ми усвідомлюємо це, надалі ми беремося до Сунь-цзи та починаємо ретельно його вивчати. «Хто знає себе та знає ворога, перемагає у 100 випадках зі 100. Хто знає себе, але не знає ворога – перемагає через раз. Хто не знає ні себе, ні ворога, завжди програватиме». Хіба ж це не слушно? Хіба не справедливо? Або ж: «Війна – то є дорога облуди. Якщо ти сильна, показуй, що ти слабка, якщо слабка – показуй, що сильна; якщо ти близько – показуй, ніби далеко, якщо далеко – вдавай, що близько, якщо можеш щось – удавай, що не можеш, якщо користуєшся чимось – удавай, що не користуєшся. Заманюй його зиском, приведи його у розлад та бери його. Прикинься жалюгідною, аби збудити в ньому самовпевненість, якщо він свіжий – втоми його, якщо в нього всі дружні, посій розбрат; нападай, коли він не готовий, наступай, коли він не чекає». Дуже корисна книжка.

Усвідомлення того, що в нас тут війна, допомагає ставитися до трансляції чоловічих цінностей як до ворожої пропаганди, отже, вирватися з-під їхньої влади над твоїм розумом. Тебе не спантеличить ані приязний тон, ані миловида зовнішність речника, якщо ти внутрішнім оком бачиш перед собою Геббельса. Тебе не зачепить лайка та ненависть, якщо ти внутрішнім оком бачиш перед собою Гебельса. Коли, зіткнувшись із твоїм спротивом, щойно приязний чоловік раптом переміниться на потвору, ти лише посміхнешся йому в обличчя: це був не раптовий удар, а очікуване демаскування ворога.

Хто така жінка-вамп і чого її так боїться, аж всцикається, чоловіча культурка? То є жінка, яка розуміє, що вона на війні, що вона партизан у ворожому тилу, і полонених не бере, бо партизанам нема чим їх годувати, і сама у випадку поразки на пощаду не розраховує. Вона б’ється за свої плюшки та отримує їх, бо ж на війні як на війні, соромитися нічого. Вона робить рейд по чоловічих кишенях як старостиня Василіса по обозах Наполеона, інтригує, маніпулює та стравлює мущінок одного з одним, як Сі Ші – якби Сі Ші діяла у власних інтересах.

Але така партизанщина – метода патріархатної жінки. Феміністкам вона може бути неприйнятна і навіть осоружна, бо ми радше регулярне військо.

Проте все, що сказане про партизанку, не менш стосується й регулярного війська. Скажемо чесно, теперішній фемінізм трохи нагадує мені ситуацію з нашим регулярним військом в Криму 2014 року, коли навіть ті, хто опиралися, не могли подолати психічний бар’єр та почати стріляти в росіян, а командири були ладні зрадити власних солдат та офіцерів. Так само і в голові сьогоденних феміністок є «зрадливі командири» – надбані за дитинства переконання та установки, які вмикаються, коли ми вступаємо в суперечку з чоловіком та велять нам бути лагідними, не ображати опонента, ігнорувати його зверхність та байдужість до нас, бо то звикле, робити чоловікам «знижку на виховання» і т. ін. Чому так чинить патріархатна жінка-«партизанка» зрозуміло: її мета не перемогти у війні, а пограбувати супротивника. Коли твоя мета – розбій на тилах, ти не розгортаєш знамен та не попереджуєш сурмою про атаку. Нехай чоловік собі вірить, що має справу з покірною кицею, поки та киця нишпорить у його гаманці.

Але нам, «регуляркам», треба спростувати належний порядок речей, а не витягати з нього вторинні вигоди. Отже, що ще нам дасть усвідомлення того, що ми на війні?

Мобілізацію. Дисципліну. Внутрішню зібраність. Готовність до атаки з боку супротивника. Стратегічне та тактичне мислення. Коли я раджу тут прочитати та застосовувати у житті Сунь-цзи, я не жартую.

Нарешті, об’ява «військового стану» дасть нам… пом’якшення напруження та зменшення негативних емоцій до чоловіків. Бо це неймовірно виснажує – докладати зусиль, намагаючись зберегти стосунки, раз за разом бачачи, як чоловік одним рухом пальця зводить все нанівець і навіть не помічає цього. Це виснаження потім обертається руйнівною ненавистю до чоловіка, коли ресурс закінчується та уривається терпець.

Усвідомлення того, що йде війна, і чоловік твій супротивник, зберігає масу душевних зусиль. Зрештою, противника не обов’язково ненавидіти, а війну вести на повне винищення. Вони сидять у своїх шанцях, ми в своїх, посередині колючий дріт та нічия земля – така ситуація значно краща, ніж «гібридна війна», коли супротивник весь час лізе тобі під шкіру.

Comments

[maryxmas.livejournal.com]

дякую, дуже слушні зауваження.
я давно кажу -- жінки мають право на ненависть до чоловіків.
жінки мають право відмовлятися від обслуговування чоловіків.
жінки чоловікам нічого не винні -- бо ми живемо під їхньою окупацією.

[geralt.livejournal.com]

Хороший текст

[Інна Ковалишена (from livejournal.com)]

Щодо ненависті ви праві. А ще менше гризе почуття провини, якщо чоловік родич і грає на цьому.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ольго, маю що сказати, але не казатиму, бо з ймовірністю 100% посваримося. А ви мене у словесній бійці сильніші та рішучіші, отримувати у хворе місце я сьогодні не готова. Вибачте за такий мій не дуже гарний підхід, принаймні він щирий.

[virago-ghost.livejournal.com]

це все гарно, але жодного регулярного війська на наших теренах поки що немає; і поки його немає, корисні наслідки тверезого усвідомлення, що інтереси не просто протилежні у двох груп, а ворожі, конкретні жінки відчувають не надто сильно (бо колективних дій нуль), а ось усі невротичні наслідки того, що світ перефарбувався у чорний колір - відчуваються завжди, у кого більш сильно, а у кого менш; ти і сама їх відчуваєш, і маєш долати, в тому числі цим текстом;
крім того, давай чесно, навіть у тих країнах, де гендерна рівність просунулася значно далі за наш випадок, вона просунулася найбільшою мірою через розкол і протистояння серед чоловіків, коли частині з них стала вигідна незалежність жінок, не лише працівниць, але й споживачок; а цією хвилею вже скористалися жінки, що були організовані;

[mouglas.livejournal.com]

Тут возникает интересный вопрос - как такое отношение сочетается с любовью к определенному мужчине?
Вот у классиков (которые, ожидаемо, по большей части мужчины) много написано про любовь на противостояние, когда воспринимаешь любимого как противника - а с другой стороны, испытываешь к нему влечение, и энергия борьбы одновременно дает силу и для любви; либо другой вариант - когда мужчина оказывается добрым и эмпатичным в большинстве случаев, а все случаи, кроме этого большинства, ему прощаются - он же мужчина, куда уж ему.
Это действительно так работает, или как-то иначе? Если вообще работает.

[http://users.livejournal.com/_zlyden_/]

Да никак оно не сочетаеся, в том и дело.

[red_2]

Фигово сочетается. Разрывает пополам.
С одной стороны, в семье важно какое-никакое базовое доверие и возможность хоть где-то не ожидать подставы. С другой стороны, умом понимаешь, что нельзя полагаться на партнёра, надо жить в постоянной готовности, что он кинет. Ну или забить и "постоянную бдительность" не практиковать, доверять партнёру (в каких-то не слишком критичных делах, с оглядкой и прикидывая запасные варианты; но это и в невоенном режиме так), но понимать (в более крупном масштабе), что тем самым подставляешься и рано или поздно от него прилетит.

Понимание ситуации в чём-то тяжко (ну сложно в собственном доме постоянно быть как на войне, хочется безопасности и товарищества), а в чём-то полезно: отрезвляет, повышает мотивацию больше вкладываться в себя и накапливать собственные ресурсы. Тем более что война никуда не денется от того, что закрываешь на неё глаза, и прилетит всё равно, только с открытыми глазами оно не так внезапно, есть шансы, что не застанет врасплох и что ущерб будет поменьше.

[virago-ghost.livejournal.com]

нет, энергия борьбы нифига не дает силу для любви, разве что короткое время, когда в молодости есть иллюзорная надежда, что человек оценит тебя такую клевую и под твоим влиянием прозреет - штамп из любовных романов, который в жизни встречается один на миллион в исключительных обстоятельствах;
на деле происходит смирение, одним из нескольких способов:
- они все такие придурки, выбора нет, что с него взять; и ты просто в любой момент готова бесконечно противостоять, но не наносить увечий великовозрастному ребенку, которого изменить нельзя;
- они все такие придурки, противостоять бесполезно, надо манипулировать, врать ради общего блага и играть шею при голове;
- противостоять бесполезно, такова природа, наслаждайся тем, что дают, многие еще хуже;
нифига ничего из этого любовь не усиливает, это истощает любовь; про усиление любви - сказочка, чтобы поддерживать эту систему;
возможно, мужчинам борьба и дает некий прилив "энергии" и даже сентиментальный наплыв в случае "победы", но это часть мужской социализации, когда можно проявлять милость к покоренным животным;
как это все происходит? да обыкновенно, как любят, прощают, жалеют и заботятся дети о родителях, которые были (или и есть) отвергающими и жестокими? просто изымаешь часть поведения другого из уравнения, пока хватает сил, и оцениваешь только все остальное;

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Дуже специфічна виходить любов. Терпіння треба приблизно стільки, як із хворою маленькою дитиною, що капризує, от лише дєточка величенька, ти від неї часто залежиш багато в чому, сили в неї дофіга (я не про фізичну навіть), тобто якщо вона в капризіках своїх почне ніжками-ручками мотиляти у всі сторони або бити "погану маму", тобі буде непереливки, але допомогти муситимеш собі сама. І ця дєточка ніколи не виросте, не стане здоровою, якщо щось може змінитися, то лише в гіршу сторону. А так да, любов.

[morreth.livejournal.com]

Это работает на окситоцине, Дуг. Мозги плавятся от гормонального прихода, и для мужчины тут главное успеть вскочить между ног.

[gremlinmage.livejournal.com]

Вот в том-то и фишка, что авторы - мужчины (ну или женщины. смотрящие мужским взглядом).
В этой самой "войне-любви" победить может только мужчина. Поэтому для мужчины это все может быть в кайф и давать энергию.

Я имею в виду следующее: полная "победа" в данном случае - это когда вторая сторона полностью утрачивает свою волю и растворяется в победителе. Психологическое порабощение на самом деле. Так вот, когда мужчина делает это с женщиной - это считается социально приемлемым. Более того - правильным. И мужчина может искренне считать, что всенамано и женщина счастлива. Т.е. его победа - это win-win, всем хорошо, и ему и его любимой женщине. Она обрела свое женское счастье и всетакое.

Женщина, полностью поработившая мужчину так считать не может. И в силу общественных установок и в силу собственной эмпатии. Поэтому пресловутые женщины-вамп обычно "разбивают сердца" мужчинам и скрываются в туманной дали. Ну или какое-то время равнодушно эксплуатируют мужчину, а потом все равно бросают. Женщина не может быть долго и стабильно счастливой в таких отношениях. Мужчина - может. А женщине приходится бежать от плодов своей же победы. Т.е. это такая пиррова победа, победа-поражение.

А борьба, в которой ты не можешь победить по определению не принесет тебе ни счастья ни удовольствия.

[dechicot.livejournal.com]

Плохо сочетается. Во всяком случае, на этапе, когда влюбленность прошла, гормоны отыграли и началась обычная жизнь.

[sleepy16.livejournal.com]

це шлях для меншості. більшість на це ніколи не піде, бо привабливість, будьмо щирі, нуляча.

скопіюю сюди моє бачення для більшості зі згаданого треду попереднього посту (http://morreth.livejournal.com/2963738.html?thread=59885594#t59885594):

під уже наявним соусом для наступного покоління "у нас уже настала рівність і лише окремі регреси трохи заважають жить" проштовхувати все жорсткіше законодавство для захисту жінок, і зокрема політику штрафів за всі порушення. штраф підприємств за гендерно спричинену різницю у зарплатах. дрібний штраф за кожне висловлювання-сексизм. як за парковку - ти можеш оскаржувати, вимагати доказів і навіть вигравати оскарження, але з кожного погляду це затратніше, ніж сплатити дрібну суму тут і зараз. наступного разу підсвідомо уникатимуть, навіть якщо свідомо здаватиметься що можна не заморочуватися.

[virago-ghost.livejournal.com]

це все гарно, але жодного регулярного війська на наших теренах поки що немає; і поки його немає, корисні наслідки тверезого усвідомлення, що інтереси не просто протилежні у двох груп, а ворожі, конкретні жінки відчувають не надто сильно (бо колективних дій нуль), а ось усі невротичні наслідки того, що світ перефарбувався у чорний колір - відчуваються завжди, у кого більш сильно, а у кого менш; ти і сама їх відчуваєш, і маєш долати, в тому числі цим текстом;
крім того, давай чесно, навіть у тих країнах, де гендерна рівність просунулася значно далі за наш випадок, вона просунулася найбільшою мірою через розкол і протистояння серед чоловіків, коли частині з них стала вигідна незалежність жінок, не лише працівниць, але й споживачок; а цією хвилею вже скористалися жінки, що були організовані;

[morreth.livejournal.com]

Слухай, всі ми знаємо, що коли проковтнеш тую пігулку, "розбачити" Матрицю неможливо.
І є два виходи: або сидіти депресувати, або якось робити з цієї кислятини лимонад.

[red_2]

В этой модели ещё союзничество надо учесть.) Чтобы не получалось так, что вроде как война, но каждая из нас сама себе армия Валинора.

Людям важны безопасность, ощущение "мы банда" (ну или "мы заодно", принятие в своём кругу, общие дела и развлечения) и чувство собственной крутизны от выполненного дела.

Когда начинаешь видеть Матрицу, по всем этим трём направлениям идёт сплошной облом. Безопасность сыплется, "своей банды" толком нет, а без чёткого плана и ачивок очень мощно бьёт по мозгам ощущение, что патриархат, гадство, большой, и его за всю жизнь не сточить даже на миллиметр. Тут армия-из-одной-женщины оч. сильно лажает.

Хотя я, так, навскидку могу предположить, что Сунь-Цзы и на этот счёт что-нибудь подскажет.)) Я его читала, но давно, надо будет перечитать.)

[virago-ghost.livejournal.com]

нет никакой армии, без солидарности и организации женщин, это точно

[rizne.livejournal.com]

Слухайте, але ж чоловік – це продукт виховання мами, жінки. Тому всі моделі які він використовує щодо іншої статті – це те, як він навичився з мамою.

[morreth.livejournal.com]

А папа заглядав лише на чайок?

[ksyuhin-i-ya.livejournal.com]

"Кто всравсь?"
Батьків не існує, суспільство не вливає. А якщо впливає то лише на дитину чоловічої статі, дівчата не виховуються в тих самих умовах...

[ksyuhin-i-ya.livejournal.com]

А кіно хто робить? А яка там поведінка у чоловікім, а яке там ставлення до жінок? А книжки не існують, га? І чи там не та сама отрута?

[dechicot.livejournal.com]

Є теорія, що батьківський вплив на дітей незначний. Впливають гени та оточення.

[van-der-moloth.livejournal.com]

Оффтоп: а ты в разговоре тоже перешла на украинский?
Мне кажется, у тебя очень сильный левел-ап, я уже не все понимаю без переводчика.

[Ольга Брильова (from livejournal.com)]

Иногда мне просто лень переключать раскладку на клаве... да и в голове.

Для тебя и ряда друзей - не лень.

[irenetrix.livejournal.com]

Хм, тобто феміністка, яка вдає дуру, може відчувати себе диверсантом :)

[morreth.livejournal.com]

Може :)