Прихована ворожнеча

[morreth]

Ну і ще один неприємний результат виборів Трампа - доводиться визнати, що:

а) чоловіки все ще ненавидять жінок;
б) жінки все ще ненавидять себе.

В чорних з солідарністю виявилося краще. Ну, вони й право голосу отримали першими.

В чому проблема з цією ненавистю?
Вона не розпізнається як ненависть. Її носії вважають, що коли вони не відчувають характерних для ненависті емоцій - гніву, злості, бажання вдарити, - то все гаразд, ненависті немає. Чоловік розміщує в фейсбучеку жарт "У слабкого чоловіа жінка завжди винна, у сильного вона завжди покарана", і просто не може второпати, чого до нього в фейсбучек набігла юрбиця жінок, плюнути йому під ноги. Ай, в них нема почуття гумору, ай погано... Як це жарт ворожий? Він же кепкує зі слабких чоловіків, а не з жінок?

Так само я можу сказати, що не ворожа до курей та свиней, навіть люблю їх. Або Генріх V Англійський може сказати, що любив Францію.

Ворожість - це не емоція. Це сукупність дій, які спрямовані на погіршення чийогось життя, ба навіть на загрозу самому життю.

Мені не тисне визнати, що я за своєю хижацькою природою ворожа свиням та курям. Їх вбивають, аби я могла їсти.

Але чомусь багатьом людям, зокрема чоловікам, таки тисне зізнатися у своїй ворожості. Чоловік може розчехлитися поступово:

http://morreth.livejournal.com/2963696.html?thread=59701488#t59701488

Але наприкінці все одно скаже: ну, раз вам так зручно, то вважайте мене ворогом. Тобто, він цілковито скидає з себе відповідальність за те, що ВІН каже і з ким ВІН солідаризується - цю відповідальність маємо нести ми, ті, хто на підставі його солідарізації з ворогом вважає його ворожим, бо ж "нам так зручніше".

А от іще один цікавий випадок. Знову ж колотрамп. Людина, яку я дуже поважаю, пише (переклад з англійської) знов-таки ж про тих, кому Трамп здається зрозумілим:

"Ні, ми не Ку-Клукс-Клан, але так, ми справді віримо, що внесок у цивілізацію "білих" більший, ніж "чорних", або "мусульман", і ми не хочемо "децивілізувати" наші спільноти, аби залучити чорних чи мусульман, особливо якщо вони є віднсними новоприбульцями. Ні, ми не твердолобі пролайфери, але ми вважаємо, що аборт за бажанням це забагато (а користування 80-центовими кондомами дешевше). Ні, ми не анти-геї, але ми також не хочемо, щоб наших дітей навчали, що гейство є цілковитою нормою. Ми знаходимо чесним, що постійні одностатеві стосунки не мають бути дискриміновані стосовно податків та прав наслідування, але ми не хочемо, щоб гейські стосунки приравняли до гетеросексуального шлюбу, ані того, щоб вік згоди знизився від 18 до 16, як з гетеросексуальними стосунками. Ні, ми не хочемо прирікати інтелігентних жінок на 40 років домашньої праці або другорозрядних робіт, ае ми не певні, що жінки створені, щоб бути головуючими менеджерами і питаємо, чи не призведе їхнє збільшення на таких позиціях (включно прездентські) до порушення фундаментального балансу та співіснування статей, яке, ми віримо, є життєвим для суспільства. Трамп розуміє, що величезна купа людей почувається незручно в цій сфері та грає на цьому".

Ні, сам він, по-перше, занадто інталігентний, аби голосувати за Трампа, по-друге, взагалі британець. Але він належить до тієї "великої купи людей", на почуттях якої грає Трамп, він аже про неї "ми". І що ж воно за "ми"?

Якщо переконання цього "ми" трохи почистити від британської ввічливості, буде приблизно так: "Ми хочемо вважати себе кращими за чорних, але так, щоб нас за це не називали расистами. Давайте призначимо расистами лише крайніх, тих, хто негрів палить та вішає, і роздивлятися нас лише на їхньому фоні. Правда, ми хороші люди? Ми хочемо вважати себе кращими за геїв, але не хочемо щоб нас за це звали гомофобами. Давайте навчати геїв зі школи, що вони ненормальні і не повинні ображатися, коли їх називають ненормальними, так всім буде легше, а надто нам. Ми такі добрі, що навіть дамо їм одружуватися та успадковувати одне за одним. Але крий Боже не хочемо, щоб це називали шлюбом, бо наш шлюб це Божественна установа (навіть коли в ньому твориться насильство та повний триндець), а їхній це просто співжиття. Ми також не хочемо, щоб нами порядкували жінки та не хочемо виконувати буденну роботу, яку звикли звалювати на жінок. Ми не хочемо давати їм навіть порядкувати своїми матками. Презервативи краще (бо ми можемо їх зняти у будь-яку мить або відмовитися "нюхати квіти у противогазі"). Але давайте не називати нас за це мізогінами, бо мізогін це дуже сильне слово".

Коротше кажучи, ці люди хочуть діяти помірковано-вороже проти жінок та меншин, але так, щоб жінки та меншини не здогадатися, що то ворожнеча. Бо ж відверта ворожнеча може бути такою, що їм стане непереливки.

І тут - ураааа! - на допомогу приходить Трамп. Він козел відпущення для помірно-ворожих. Він вголос каже те, про що вони навіть думати наважуються із застереженням, бо це значить подумки поставити себе на одну з Трампом дошку. Але ж вони не такі. Вони кращі за цього рудого клоуна. Вони не стоять з ним нарівні. Вони просто поклали за нього до урни свій бюлетень, потай та мовчки.

Мені дуже подобається сцена з "Танцю з драконами" Мартіна, у якій Дейнеріс розпізнає приховану ворожість Ксаро Ксоана Даксоса:

Слізьми набрякли його очі, сльози поповзли вниз його носом, поміж аметистів, смарагдів та чорних діамантів.
- Я казав Тринадцятьом, що ти зауважиш до моєї мудрості. Як мені боляче бачити, що я помилявсяю Бери ці кораблі та пливи геть, або ти напевно помреш у муках. Ти навіть не знаєш, скільки зробила ворогів.
Я знаю, хто стоїть переді мною, ллючи фіглярські сльози. Усвідомлення принесло їй печаль.

Це печально і навіть болісно завжди - розуміти, що перед тобою із ввічливими словами та доброзичливою посмішкою, ба навіть із сльозами співчуття на очах стоїть ворог. Дуже болісно, коли це вчорашній друг, вчитель, улюблений митець, навіть родич. Але найкраще, що можна зробити у такій ситуації - це усвідомити, що кожний, хто хоче відняти в тебе твоє - ворог. Навіть коли він сам цього не розуміє. Відкрита ворожнеча з твого боку домоможе йому також це усвідомити. І тільки тоді буде можливо будь-яке примирення. Бо коли ворог сам не розуміє, що він ворог, він будь-яке примирення використає для удару в спину, обклавшися при цьому купою самовиправдань.

Будь як Даенеріс. Не дай ввічливим речам та фіглярським сльозам ввести себе в оману.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

"Це печально і навіть болісно завжди - розуміти, що перед тобою із ввічливими словами та доброзичливою посмішкою, ба навіть із сльозами співчуття на очах стоїть ворог".
Гадаю, що "печально" - це вже на пізніх стадіях розуміння того, що купа чоловіків є ворожими. А спочатку це передусім страшно. Бо ледь не у кожної є досвід агресії зі сторони чоловіків та власної повної безпорадності і беззахисності Та ще й дитячій або підлітковий досвід. Та ще й відразу запханий якомога глибше, витіснений, бо жіночій досвід чоловічої агресії щодо жінок досі не є легітимізованим та дозволеним, це те, що "соромно".
У мене таке враження, що жінки часто не усвідомлюють навіть саму наявність цього страху.
Наприклад, як у цьому треді - https://www.facebook.com/groups/feminism.ua/permalink/1286463141384722/?comment_id=1286472928050410&comment_tracking={%22tn%22%3A%22R9%22} (Ольги Пужай)

Крім того, є ще один нюанс. Що дає пересічній жінці усвідомлення чоловічої ворожості, крім "щастя" тепер її бачити без рожевих окуляів? Та, власне, нічого. Жодної користі, жодних плюшок, самий лише зіпсований настрій. Від вміння бачити ворожість вміння їй протистояти не з*являється автоматично, та й не завжди є можливість протистояти, бо вони впевненіші, згуртованіші та на їхній стороні сила й традиція.
Насправді жінка, яка вміє використовувати "жіночу лагідність", краще уникає помірної агресії, яка й зустрічається найчастіше. А коли вона не усвідомлює, що саме і як сама згладжує, то й не гидко. А як усвідомиш, стане гидко.
Тому так багато жінок воліють ходити у рожевих окулярах та продовжувати ненавидіти інших жінок. Попередні хвилі фемінізму пропонували жінці цілком конкретні плюшки в обмін на усвідомлення, а що пропонує у якості плюшок поточна хвиля, я не можу зрозуміти.
(це не критика фемінізму)

[sleepy16.livejournal.com]

дуже поширений останнім часом у західній європіі м'який, політкоректний по відношенню до чоловіків фемінізм пропонує жінкам навчитися вирішувати "свої" проблеми індивідуально, не юридичними і політичними засобами, а за допомогою праці над собою. три коронні засоби: рольові приклади, нетворкінг між собою (з порадами утворити свою жіночу мафію для пропихування одна одної по ієрархії), і дрібне нетехнологічне і неноваторське підприємництво - лавочки, переважно у сфері одягу, їжі і сувенірів.

усе це - цілком серйозно, сміятися чи обурюватися - вкрай некультурно.

усі інші фемінізми зараз позначають радикальними. вони дають лють і меч. ні разу не приваблива перспектива, але дієвих варіантів інших не спостерігається.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну, я розумію, що це може бути дуже навіть ефективно, бо даже досвід дій і спільних дій. На рівні практик воно, мабуть, для нас було б дуже кльове, бо я до такого не доросла і, як я бачу, мало хто в нас доріс. На більш загальному рівні воно мені не близьке.

[sleepy16.livejournal.com]

На рівні практик воно, мабуть, для нас було б дуже кльове

якщо ви про це - рольові приклади, нетворкінг між собою, і дрібне нетехнологічне і неноваторське підприємництво - то це не працює, не працює і не працює:

1) якщо правда в тому, що ми і так молодці, як то говорять - то навіщо нам ще рольові приклади, кого вони ЩЕ БІЛЬШЕ змотивують на ще більші геройства? ми й самі собі рольові приклади нівроку. у будь-якої продуктивності є верхній поріг і фізичні межі.

2) нетворкінг - зашибєнно, але якщо влада у інших, то що дасть у плані кар'єри нам, плебсу, між собою нетворкитися? також влаштовуватися завдяки мафії і зв'язкам кагбе вище принаймні моєї гідності, хотілося б знаходити своє місце завдяки моїм вмінням. і я не одна така.

3) про нетехнологічне підприємництво навіть не знаю що коментувати. це шлях в нікуди, і все як завжди - найкраще, найвигідніше і найпрестижніше - чоловікам. жінки нехай печуть булочки, займаються модою-красою і бавляться у хенд-мейд.

з практичних наслідків, які я бачу: по телебаченню жінки-ведучі (http://i3.p7.com/pis/ezone/e359qgELB38wdEyHKi3gffzd_BK9I94BLQG6HgUy_WqYuoo9MEDhyJ3CIBinxr0t5AD5EpZvA-Ga3rbX-6v_VtOAErlJXhj_tu1-2zt2L7xz1Qu_Cd7CtxL9AxcZApSwyi7JuAdellp1ck42_iXZYasrdt7I8janwXXqDafnh6h9k8jdVNpHw8DZj5CT3un8w1ryYnF1jOaPvyj6hEi2-PTlwF02g0ema5OyRQEhnTFXoKhrTOL-7dM7RTzvh6O6mXStqzXWR9N-w3bGnietHCmfRvVm665C6lhZbzJm3R02a_vJr1imMfVW24dc47ULJNvmk3SkYqVlQ2IZbeopiNqOBNqWfsqaj8NMGkLz6NwfK5wNNvA/profile:ezone-teaser620x348) у більш сексуалізованих і менш зручних костюмах і позах, ніж 10 років тому; у дитячих іграшках і одязі настала ПОВНА гендерна сегрегація, по всіх групах товарів, повна протилежність 70-им і фактичний відкат до 50-их.

про відчуття спільного ліктя не скажу, особисто мені зовсім не відчутно, але я, виявляється, занадто радикальна, розуміюся зі старшими жінками, причому повністю - лише із бабцями, які жизь прожили і всього перебачили.
може, в інших жінок є відчуття спільного ліктя, але я як сторонній спостерігач і на віддалі його не спостерігаю.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

зрозуміло,дякую

[sleepy16.livejournal.com]

отже дійсно, миттєвих плюшок ноль. негативні емоції щодня забезпечені, де б ти не була і що б ти не робила.

фаааак

а ще, оскільки знання про патріархат непристойне для озвучення, кожне покоління жінок вчиться лише на своєму досвіді з повного нуля, виходячи з гіпотези що вже рівність, і продирає очі лише після 45, коли було перепробувано всю роботу над собою, а отим сволотам поруч і без роботи над собою все легко далося.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Угу. І ще "так ти корову не продаси", якщо очевидних плюшок немає, більшість жінок до фемінізму не заманиш, феміністками будуть окремі дивачки та, як би сформулювати - трохи соціально неадаптовані жінки.
Фіг знає, може оте. що ви вище коментом описали - це і є найкращий шлях. Принаймні я нічого кращого придумати не можу.

[sleepy16.livejournal.com]

цілком згодна, що так корову не продаси.

я бачу два шляхи:

- дочекатися кризи, коли загроза жіночої бідності на пенсії стане ще більш очевидною і масовою, і почнуться незадоволення, активізуються жіночі рухи. не знаю, наскільки глибоке падіння для цього потрібне, і воно дуже небезпечне як для кожної постраждалої жінки, так і для країни в цілому. варіант небажаний.

- (моя ідея) під уже наявним соусом для наступного покоління "у нас уже настала рівність і лише окремі регреси трохи заважають жить" проштовхувати все жорсткіше законодавство для захисту жінок, і зокрема політику штрафів за всі відхилення. штраф підприємств за гендерно спричинену різницю у зарплатах. дрібний штраф за кожне висловлювання-сексизм. як за парковку - ти можеш оскаржувати, вимагати доказів і навіть вигравати оскарження, але з кожного погляду це затратніше, ніж сплатити дрібну суму тут і зараз. наступного разу підсвідомо уникатимуть, навіть якщо свідомо здаватиметься що можна не заморочуватися.


доповню про "дивачок":
будь-які зміни завжди проштовхує активна меншість. змін завжди хоче меншість. це нормально, і нема потреби позначати себе соціально неадаптованими. не можна вимагати у більшості, щоб вони стали такими як меншість, це дурна і безперспективна витрата енергії. інша річ, що треба аби зміни зачіпали всіх і були ефективними.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

- дочекатися кризи, коли загроза жіночої бідності на пенсії стане ще більш очевидною і масовою, і почнуться незадоволення, активізуються жіночі рухи. не знаю, наскільки глибоке падіння для цього потрібне, і воно дуже небезпечне як для кожної постраждалої жінки, так і для країни в цілому. варіант небажаний.
------імхо, не працює, швидше ефект зворотній. Багато соціальних негараздів впливають негативно саме на жінок, і щось я жодного разу не бачила, щоб жінки через це хоча якось згуртувалися та почали відстоювати власні інтереси. Впрягаються і тягнуть, і далі погіршуючі власні кондиції та здатність гуртуватися. Он у деяких ісламських країнах який був стрімкий регрес, жінки виходили на мітінги, і що? І нічого.
Крім того, не існує "загрози жіночої бідності на пенсії". Існує жіноча бідність на пенсії. Вона вже є.

під уже наявним соусом для наступного покоління "у нас уже настала рівність і лише окремі регреси трохи заважають жить" проштовхувати все жорсткіше законодавство для захисту жінок
--- так само. Таке законодавство викликає невдоволення, щоб його просунути, потрібно хоча б, для початку, пояснити, для чого це люди мають себе обмежувати. Аргумент "бо вже настала рівність" не особливо тут працює. Сексисз більшість людей вважають абсолютно нормальною річчю, пропозиція штрафувати за сексизм для них приблизно те саме, що для вас ідея штрафувати за моргання

Єдина ідея, яку я чула і яка мені виглядає реалістично - це гра на розкол чоловічої спільноти, пошук тих груп чоловіків, яким вигідно співпрацювати із жінками і надавати жінкам більше можливостей, бо так вони бачать свій шлях отримати владу. Власне, десь тут у коментах про це писала Віраго.
Для реалізації цієї можливості теж потрібна жіноча згуртованість, якої у нас зараз немає. А для цього треба пояснити значно більшій кількості жінок, навіщо їм фемінізм.

Ні, фантазувати про те, які ми кльові бійці, коли у феміністичній спільноті не можуть залучити більше ніж кілька десятків підписів під петицією (а в спільноті 3 тис.учасниць), я вже мовчу про щось більш дієве, я не готова. Треба виходити з того, що хрєнові ми бійці, бо це правда. Активна меншість, яка проштовхує зміни - це люди, які стояли на майдані, носили туда гроші та іжу, організовувалися у сотні і т. і. Так, серед них було купа жінок, які виступали не за жіночі групові, а за громадянські інтереси. Коли йдеться про суто жіночі інтереси, жінки у нас поки що ніфіга не самоорганізовуються хоча б трохи масово. Я сама така. Немає тієї активної меншості, яка просуває зміни. Ми розумні на словах, коли ж доходить до справи, безпорадні. І щоб це змінити, треба для початку визнати, що це так. І навіть тоді не факт, що хоча б з часом щось зміниться. Ну от мій максимум не на словах - відстояти власні кордони перед чоловіком, і я ледь це тягну, а через раз не тягну. В мене є підозра, що більшість феміністок стали феміністками не тому, що вони такі вольові, із розвинутою суб*єктністю, сильні та вправні, а зовсім з інших причин. Є окремі виключення, які, на жаль, не роблять погоди. Суб*єктність та все інше доводиться виховувати в собі на ходу. Сильні, вправні та гарно адаптовані, як я поки що бачу, руками і ногами відбиваються від того, щоб називатися феміністками.
І ні, я не вважаю, що все приречено, треба скласти руки і т. і. Просто фантазування ніфіга не допомагає.

[sleepy16.livejournal.com]

нагадую, я все ж говорю про західну європу. яка мала би в теорії бути прикладом. але на практиці вона швидше негативний приклад.

про першу стратегію - у західній європі жіноча бідність на пенсії є, і вона стає все гіршою. але я не прихильниця нічого не робити. цілком може бути, що насправді ефект буде зворотній.

про другу стратегію.
Аргумент "бо вже настала рівність" на заході за моїми спостереженнями незле працює. Для мене він працював і в Україні, бо я випадково так виросла, що була не в курсі, що існує суттєва нерівність. На заході є купа критичних публікацій і досліджень, законодавчих пропозицій, але вихідна точка - це саме нормальність рівності.

я не думаю, що для значного поступу і реалізації дієвих кампаній потрібна значно більша згуртованість, ніж вона є. що потрібно робити ключову ставку саме на чоловіків, я теж не впевнена. так, певна їхня підмножина є важливим і корисним ресурсом, але - не ключовим.

так, ми хрєнові бійці, поки ми поодинці і не об'єднуємо наявні у кожної маленькі ресурси і не спрямовуємо у конкретні проекти. це дуже добре спрацювало після цього майдану - йшлося вже не про їжу та гроші, а про лікування і реабілітацію десятків людей, десятки швидких допомог, десятки вантажівок гуманітарки. і вели (і ведуть) цю роботу у 90% саме жінки. але далеко не всі сфери покриті проектами, ось фемактивізм наприклад - не дуже.

причини, чому феміністки стали феміністками, напевне ті ж, що й у психологів та психотерапевтів - загострене відчуття справедливості, емпатія і особистий негативний досвід, усе це поступово переростає у особистий розвиток на цю тему. але ж ми не ставимо під питання фах психології?

"кілька десятків підписів під петицією" - це про стамбульську конвенцію? та ясно що, на те було кілька технічних причин. можна було би покращити принаймні до близька 300, якби зробити необхідну технічну роботу.
3000 пасивних учасниць, котрі можливо побачать повідомлення, якщо пост у фб буде сильно коментованим у першу годину після появи і відповідно фб його позначить популярним і показуватиме всім.

Аудиторія проходить наступні етапи розвитку, і в спільноті 3000 учасниць на принаймні другому етапі, а швидше й на третьому:
- не знаю
- знаю (awareness)
- цікаво
- спроба
- взаємодія
- спонсорство (постійна підтримка)
Це ж дуже добре!

я нещодавно зав'язала із пост-майданівським громадським проектом і шукаю себе у наступних проектах. напрацювань вистачає по кількох напрямках, але себе одної на це не вистачає. треба вчитися залучати однодумців. відчуття безпорадності зовсім нема, швидше потреба сфокусуватися.

[virago-ghost.livejournal.com]

Боже, Луче, чи мені битися головою об стіну?
почни, бліна, хоч з написання дитячої казки, про зграйку дівчат, які згуртувалися, та їм вдалося;
елементарні речі: пропаганда жіночого об'єднання і спільного вирішення проблем, де геть забрана будь-яка романтизація стосунків із хлопцями, її немає, все, що може стосунки з хлопцями і чоловіками окреслити, як привабливі, просто замовчується, а зведене до утилітарного, прийшов, скористалися, пішов - він не важливий навіть на тлі спільного дівочого сніданку; додай туди елемент командої гри, командних перегонів і конкуренції, додай навчання самозахисту, колективне протистояння злу; прибери всі штамповані жіночо-кумендні моменти;
потім клепай іншу книжку, потім іншу, потім ще іншу, хай твої героїні виростуть, наче гарєпоттер, бо він трясця, як і люк скайуокер - вигадані персонажі вигаданого світу, однак спрацьовує;

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Я, схоже, випустила з виду те, що у чоловіків в реальності, а не в фантазіях та казках з товариськістю теж не завжди так вже добре, але нічого,працює.

[virago-ghost.livejournal.com]

чого вас усіх заціпило на "немає плюшок від фемінізму"?
це феміністки і мають створювати плюшки від фемінізму;
розумієш? ото жінки об'єдналися і мають створити певні плюшки від того, що кожна з них є учасницею тої спілки;
жодного збройного повстання жінок проти чоловіків не буде, тому войовнича риторика геть ні до чого не веде і користуватися нею треба обережно; у суспільстві повно груп, чиї інтересі протилежні і взаємовиключні, якщо користуватися лише риторикою війни...
блін, у Мег Аерін немає ворогів, немає супротивників, є лише скупчення матерії у просторі, які вона у різний спосіб використовує, щоб полегшити собі шлях до мети;

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну тому що дуже очевидним чином спостерігається невміння та/або небажання феміністок створювати ті плюшки, причому всередині себе теж спостерігається. Це дратує.

[virago-ghost.livejournal.com]

почнемо з того, що така мета не ставиться; ставиться мета: давайте зберемося купою і будемо обговорювати фемінізм і чоловіків

[luche-chuchhe.livejournal.com]

і це правда

[virago-ghost.livejournal.com]

наприклад, зараз у нас будуть певні зміни до законодавства, які звісно не створюють сприятливі умови для шелтерів, але хоч дають якесь нормативне прикриття;
десь повно обговорень, скільки потрібно місць у якій місцевості, і таке інше, чи потрібне взагалі і як цим скористатися?

[red_2]

А какие могут быть плюшки?

Общение важно. Просто общаться, слушать женщин, видеть, что они клёвые и с ними интересно, получать поддержку на словах - это важная часть объединения. Армия начинается с тусовки. Если структуры нет, нужно её с кем-то создавать, и людям нужен бывает социальный "клей" в виде сборищ и разговоров.

Фишка в том, чтобы на общении, чаепитиях и обсуждении теории всё не заканчивалось. Нужны практические действия.
Но мне даже придумать сложно, какие плюшки могли бы быть за пределами буквочек и картинок в интернете (я понимаю, что это плохо, но тьщорт, что с этим делать-то?).

Разные фем-инициативы мне в сети попадались (поиск вписки и попутчиц для путешествующих, поиск жилья, поиск работы), и там всё упирается в нехватку ресурсов. Без бюджета большинство инициатив работают какое-то время на энтузиазме и постепенно глохнут - организаторкам тоже без плюшек грустно.
С поиском работы всё было особенно грустно, потому что желающих работать было дофига, а предлагающих работу - близко к нулю.

[virago-ghost.livejournal.com]

слушайте, ну параметр "общение важно" не работает без общей цели, согласованной цели; вернее, он работает в двух форматах:
- когда у вас совсем нет женского круга общения на доверии - до тех пор, пока вы не создатите себе компашку на 3-4 человека, так или иначе совместимых психологически, которые будут поддерживать дружеское общение, потом дружить семьями; вопрос только, на что тут феминизм, это устраивают себе вполне патриархальных взглядов женщины, без всякого феминизма, просто вот они такие хорошие бабы и сдружились, а все остальные - как всегда;
- или когда какое-нибудь соо про вышиванки, там 99,99% женского контингента, все находят друг друга клевыми, тусуются, поддерживают друг друга на словах, ненапряжная тусовка;
как только они сблизятся - а их довольно много - в ход пойдут личные отношения, а потом и разборки, и выход один, держать приоритетом мир-плюшки-вышиванки вообще, без всяких критериев результата;
это не потому, что мы женщины;
у мужчин вся та же самая фигня;
вообще, это потрясающе, мы все видели, как создавались и возникали волонтерские сообщества, мы все понимаем проблемы с бюджетом, что на 1000 членов сообщества бюджет закрывают пятеро, у которых деньги есть, остальные по копейке или бездействуют;
без бюджета любые инициативы и дела глохнут, а не только женские;
т.е. какая-то действенная инициатива - это не одни плюшки и взаимная поддержка, это еще работа, нагрузка, поиск денег, отчетность и прочее; потому плюшки от волонтерства моральные или иные плюшки (нужный результат группы достигнут) должны быть для всех нужными;
волонтерские сообщества строились на общем деле и общем результате, который нужен всем, и который в одиночку получить нельзя;
не на "окажем душевную поддержку по любому поводу за так просто, создадим иллюзию коллективного принятия и тепла" - если это основаная цель, то за этим к терапевту или в секту надо; а в норме просто в дружескую компанию;
поддержка, душевное тепло и прочие эмоциональные плюшки в большой группе всегда результат общих интересов и совместных действий, а не самоцель, если группа не терапевтическая (и то под присмотром специалиста);
а если дело просто в тусовке и в приятном женском общении, ставим такую задачу, то надо снимать феминистическую повестку и говорить, что просто группа женского общения, запрет на обесценивание, запрет на критику, запрет на отвержение в любой форме; но и запрет на коллективные действия против кого-то снаружи, иначе немедленно начнутся словесные войны, набеги и травля, особенно, в интернет формате;

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Просто, розумієте, у патріархальному світі є вже така "тусовка" - це жіночі посиденьки. Подружки збираються, обговорюють своїх козлів, підтримують одна одну і... і власне все. Від цих посиденьок не залежить абослютно нічого, крім, може, приватної допомоги з боку однієї жінки іншій у її приватних (частіше за все хатніх) справах. Звісно, гірше, коли навіть цього немає, але практика свідчить, що нічого з цього зазвичай не починається.

Щодо плюшок.
Ну от як віраго написала, я почала згадувати, як вони виглядають з боку чоловіків. Та дурнувато вони виглядають. У чоловіків є набір образів чоловічої переможної та кльової тусні, який вони беруть переважно з книжок, фільмів і трохи із особистого досвіду. Трохи - бо в реальності чоловіки так само сруться, хничуть, не розуміють один одного, підтримують через п*ять разів на шостий, конкурують. І це починається ще в дитячому віці. Але от візьмемо диванних хом*ячків - у них є певні привілії, на які якийсь фейсбучних допис страшенно покусився, і вони набігають усі скопом, не змовляючись, і тупо намагаються заштовхати та затоптати жінок. Начебто різниця невелика із нашими розмовами, але все ж таки є: там йде боротьба за певний ресурс, хоча б символічний, і, власне, купу жінок їм вдається так змусити мовчати і не рипатися - тих, які бажають бути прийнятими суспільством, а суспільство у нас - це передусім чоловіки, як не крути. Дрібна, але користь. Вони, гадаю, свідомо не формулюють нічого такого, вони дупами відчувають, де їхній зиск. А там, де зиск відчутнішій, вони діють більш активно, там підключаються вже більш дієві люди.
Їхні плюшки - це відчуття, що вони гуртом відстояли своє, хай би як вони при цьому дебільнувато та егоістично виглядали. Але ж відстояли.
Тепер дивимося на це обговорення. Який зиск планується отримати від цієї розмови. крім, власне, жіночого спілкування? Переконати чоловіків? Ми всі прекрасно знаємо, що так воно не працює. Власне, результат очевидний - кількох послали, кількох забанили, ще одного скоро пошлемо. Кілька чоловіків відіграли на нас власні психологічні глюки та отримали порцію жіночої уваги у формі "я несу муть та знущаюсь, а жінки терпляче мені пояснюють, списуючі купу сторінок".
Що ще?
Важко щось придумати із плюшками, якщо немає конкретної, хай дрібної, хай дебільнуватої мети. Ну, я не пропоную вести себе як придурки, але кажу - ось, чоловіки так поводяться і не соромляться, і плюшки в них, і почуваються вони прекрасно, і мети досягають.

Щодо ресурсів. Гадаю, тут не відсутність ресурсів, а неготовність їх витрачати саме на жіночу мету. Ну от я не так вже й мало грошей перекинула волонтерам, які займаються війною, біженцями та хворими. Значно менше, ніж інші люди, але десь приблизно в незліченну кількість разів більше, ніж я перекинула на якісь чисто жіночі ініціативи. Бо на чисто жіночі ініціативи я перекинула, здається, ноль гривень, упс.

[sleepy16.livejournal.com]

слушно

[morreth.livejournal.com]

Тобто навіть у форматі "жінка прийшла з ідеєю, давайте підтримаємо?"
Гигиги, згодна.

[virago-ghost.livejournal.com]

ага, навіть у форматі "не роби цього, ти зараз не права, трохи зупинися" - "ні, не зупинюся, я вас усіх затопчу, бо ви не в захваті від моєї їдеї і моїх порад щодо вашого життя"

[virago-ghost.livejournal.com]

розумієш, у змішаних групах дуже часто жінка буває організатором і жінки тягнуть значну частину роботи; але я ще не бачила жодної спільноти феміністок, яка б ставила конкретну спільну мету із плюшками для учасниць;

[luche-chuchhe.livejournal.com]

навіть у майже чисто жіночих буває, як ото у волонтерів
Я постійно не можу не порівнювати спільноту "і так поймут" і феміністичну. І там, і там, як здається, переважно диванні хом*ячки, крім буквально кількох осіб. У спільноті "і так поймут" є вимога, яку ставлять учасникам - не бідкатися, не жалітися, а йти писати скарги, приносити посилання, і тоді спільнота набіжить і завалить порушників листами або й матюками, коли як. Дотримуються цього, звісно, далеко не завжди. але намагаються. У феміністичній спільноті кожного дня купа учасниць лінується навіть перевірити, чи сьогодні або вчора не постили вже це посилання, і модераторка мусить їм усім писати, що таке вже було. Можна сперечатися про ефективність спільноти "і так поймут", і багато про що, але різниця сприйняття мети існування спільноти очевидна.
Я не знаю, що з цим можна зробити, крім як наполегливо чинити інакше. Але хрєн я на це здатна, усі мої дуже слабкі спроби здувалися протягом півдня максимум, при цьому вони були... ну, фігня фігньою.