Прихована ворожнеча

[morreth]

Ну і ще один неприємний результат виборів Трампа - доводиться визнати, що:

а) чоловіки все ще ненавидять жінок;
б) жінки все ще ненавидять себе.

В чорних з солідарністю виявилося краще. Ну, вони й право голосу отримали першими.

В чому проблема з цією ненавистю?
Вона не розпізнається як ненависть. Її носії вважають, що коли вони не відчувають характерних для ненависті емоцій - гніву, злості, бажання вдарити, - то все гаразд, ненависті немає. Чоловік розміщує в фейсбучеку жарт "У слабкого чоловіа жінка завжди винна, у сильного вона завжди покарана", і просто не може второпати, чого до нього в фейсбучек набігла юрбиця жінок, плюнути йому під ноги. Ай, в них нема почуття гумору, ай погано... Як це жарт ворожий? Він же кепкує зі слабких чоловіків, а не з жінок?

Так само я можу сказати, що не ворожа до курей та свиней, навіть люблю їх. Або Генріх V Англійський може сказати, що любив Францію.

Ворожість - це не емоція. Це сукупність дій, які спрямовані на погіршення чийогось життя, ба навіть на загрозу самому життю.

Мені не тисне визнати, що я за своєю хижацькою природою ворожа свиням та курям. Їх вбивають, аби я могла їсти.

Але чомусь багатьом людям, зокрема чоловікам, таки тисне зізнатися у своїй ворожості. Чоловік може розчехлитися поступово:

http://morreth.livejournal.com/2963696.html?thread=59701488#t59701488

Але наприкінці все одно скаже: ну, раз вам так зручно, то вважайте мене ворогом. Тобто, він цілковито скидає з себе відповідальність за те, що ВІН каже і з ким ВІН солідаризується - цю відповідальність маємо нести ми, ті, хто на підставі його солідарізації з ворогом вважає його ворожим, бо ж "нам так зручніше".

А от іще один цікавий випадок. Знову ж колотрамп. Людина, яку я дуже поважаю, пише (переклад з англійської) знов-таки ж про тих, кому Трамп здається зрозумілим:

"Ні, ми не Ку-Клукс-Клан, але так, ми справді віримо, що внесок у цивілізацію "білих" більший, ніж "чорних", або "мусульман", і ми не хочемо "децивілізувати" наші спільноти, аби залучити чорних чи мусульман, особливо якщо вони є віднсними новоприбульцями. Ні, ми не твердолобі пролайфери, але ми вважаємо, що аборт за бажанням це забагато (а користування 80-центовими кондомами дешевше). Ні, ми не анти-геї, але ми також не хочемо, щоб наших дітей навчали, що гейство є цілковитою нормою. Ми знаходимо чесним, що постійні одностатеві стосунки не мають бути дискриміновані стосовно податків та прав наслідування, але ми не хочемо, щоб гейські стосунки приравняли до гетеросексуального шлюбу, ані того, щоб вік згоди знизився від 18 до 16, як з гетеросексуальними стосунками. Ні, ми не хочемо прирікати інтелігентних жінок на 40 років домашньої праці або другорозрядних робіт, ае ми не певні, що жінки створені, щоб бути головуючими менеджерами і питаємо, чи не призведе їхнє збільшення на таких позиціях (включно прездентські) до порушення фундаментального балансу та співіснування статей, яке, ми віримо, є життєвим для суспільства. Трамп розуміє, що величезна купа людей почувається незручно в цій сфері та грає на цьому".

Ні, сам він, по-перше, занадто інталігентний, аби голосувати за Трампа, по-друге, взагалі британець. Але він належить до тієї "великої купи людей", на почуттях якої грає Трамп, він аже про неї "ми". І що ж воно за "ми"?

Якщо переконання цього "ми" трохи почистити від британської ввічливості, буде приблизно так: "Ми хочемо вважати себе кращими за чорних, але так, щоб нас за це не називали расистами. Давайте призначимо расистами лише крайніх, тих, хто негрів палить та вішає, і роздивлятися нас лише на їхньому фоні. Правда, ми хороші люди? Ми хочемо вважати себе кращими за геїв, але не хочемо щоб нас за це звали гомофобами. Давайте навчати геїв зі школи, що вони ненормальні і не повинні ображатися, коли їх називають ненормальними, так всім буде легше, а надто нам. Ми такі добрі, що навіть дамо їм одружуватися та успадковувати одне за одним. Але крий Боже не хочемо, щоб це називали шлюбом, бо наш шлюб це Божественна установа (навіть коли в ньому твориться насильство та повний триндець), а їхній це просто співжиття. Ми також не хочемо, щоб нами порядкували жінки та не хочемо виконувати буденну роботу, яку звикли звалювати на жінок. Ми не хочемо давати їм навіть порядкувати своїми матками. Презервативи краще (бо ми можемо їх зняти у будь-яку мить або відмовитися "нюхати квіти у противогазі"). Але давайте не називати нас за це мізогінами, бо мізогін це дуже сильне слово".

Коротше кажучи, ці люди хочуть діяти помірковано-вороже проти жінок та меншин, але так, щоб жінки та меншини не здогадатися, що то ворожнеча. Бо ж відверта ворожнеча може бути такою, що їм стане непереливки.

І тут - ураааа! - на допомогу приходить Трамп. Він козел відпущення для помірно-ворожих. Він вголос каже те, про що вони навіть думати наважуються із застереженням, бо це значить подумки поставити себе на одну з Трампом дошку. Але ж вони не такі. Вони кращі за цього рудого клоуна. Вони не стоять з ним нарівні. Вони просто поклали за нього до урни свій бюлетень, потай та мовчки.

Мені дуже подобається сцена з "Танцю з драконами" Мартіна, у якій Дейнеріс розпізнає приховану ворожість Ксаро Ксоана Даксоса:

Слізьми набрякли його очі, сльози поповзли вниз його носом, поміж аметистів, смарагдів та чорних діамантів.
- Я казав Тринадцятьом, що ти зауважиш до моєї мудрості. Як мені боляче бачити, що я помилявсяю Бери ці кораблі та пливи геть, або ти напевно помреш у муках. Ти навіть не знаєш, скільки зробила ворогів.
Я знаю, хто стоїть переді мною, ллючи фіглярські сльози. Усвідомлення принесло їй печаль.

Це печально і навіть болісно завжди - розуміти, що перед тобою із ввічливими словами та доброзичливою посмішкою, ба навіть із сльозами співчуття на очах стоїть ворог. Дуже болісно, коли це вчорашній друг, вчитель, улюблений митець, навіть родич. Але найкраще, що можна зробити у такій ситуації - це усвідомити, що кожний, хто хоче відняти в тебе твоє - ворог. Навіть коли він сам цього не розуміє. Відкрита ворожнеча з твого боку домоможе йому також це усвідомити. І тільки тоді буде можливо будь-яке примирення. Бо коли ворог сам не розуміє, що він ворог, він будь-яке примирення використає для удару в спину, обклавшися при цьому купою самовиправдань.

Будь як Даенеріс. Не дай ввічливим речам та фіглярським сльозам ввести себе в оману.

Comments

[morreth.livejournal.com]

Ні, вочевидь воно небажано тобі, а не мені, мені просто пофігу, з кількістю коментів лише рейтинг росте.

А от ти ніяк не можеш збагнути: вся, ВСЯ фейсбук-активність обмежується лайками й репостами. Новина в фейсбуку живе п'ять секунд, і це якщо ти затримав на ній палець для лайку у репосту. Тому ті з нас, хто навіть підписав петицію, забули про це наступної хвилини: у стрічці інші новини, у житті інші події.

Так, якби мене чоловік бив, я, може, й не забула б... Хоча ні, забула б, покладатися на міжнародну конвенцію у такій справі... Ну, Україна вже поклалася на Будапештський меморандум, отримала дуже яскравий урок на тему "чому виживання має стати твоїм власним, а не міжнародних організацій, пріорітетом". Я б займалася пошуком житла, роботи та ін., а не пошуком тексту конвенції в інтернетах.

Наші фемспільноти не знають про конвенцію, бо в фемспільнотах сидять такі ж само споживачі інтернет-контенту, як і усюди. Крапка. Якщо піарник не танцює довкола них з бубном щодня, їм з голови все вимивається потоком наступних новин. Жінки феміністичних переконань повинні проявляти більшу обізнаність та зацікавленість? Бггг, з чого це? Вони так само ходять у ФБ за щоденним допаміном, як і усі інші.

[virago-ghost.livejournal.com]

навпаки, Оля;
підіймись назад, подивись до чого був мій комент Луче, з я кого почалося;
він був про те, що мета наших феміністичних спільнот - трендіти про фемінізм і чоловіків;
отже мету і спосіб існування їх я розумію дуже добре, і від жінок "феміністичних переконань" нічого не хочу взагалі, я навіть у тих спільнотах участі не беру;
розумієш?
для мене не існує питання, як для r2r, чи є проблема, чи немає проблеми і чому ніхто не об'єднується;
бо спільно діють тільки для вирішення реальної проблеми, яку не можуть, не здатні вирішити без спільної дії; ну, або треба бути трошки фанатиком;
у наших жінок феміністичних переконань насправді є одна усвідомлена "феміністична" проблема, яку спільно вирішувати точно легше, ніж одній; ця проблема (і потреба), щоб хоч десь чоловіки не могли вільно виявляти мізогінію на словах; лише на словах і лише далекі чоловіки; цю потребу існуючий ступінь єднання жінок та існуюча інтернет активність задовольняють повністю; найбільше її задовольняють колективні набіги жінок феміністичних переконань на умовних порушників і порушниць, таким чином всі інші люди дізнаються, що за мізогінію можна одержати лайна на словах і поганого піару;
так що для мене велика дивовижа, що ти закликаєш мене танцювати із бубнами і витрачати час на цих самих жінок феміністичних переконань, які за годину все забудуть; а саме така була твоя пропозиція; перш ніж це робити і щось піарити, треба знати, що є люди, які реально просувають ратифікацію конвенції, а не це випадковість чи слабка спроба мінюсту ще одержати від заходу грошей в подарунок;
тож повторюю: від тебе чи від інших жінок феміністичних переконань я взагалі нічого не хочу, жодних претензій, це була просто ілюстрація;

[morreth.livejournal.com]

Насправді я не закликаю тебе.
Я сама опановую техніку танцю з бубнами, і це потребує часу і зусиль, ти вчилася на інше, ти не журналіст, не медійник, чого ти маєш цього навчатися?
Як навчуся, то оброблятиму й фем-спільноту.

[virago-ghost.livejournal.com]

наснаги тобі;
але за відсутності реальної потреби у людей, все інше - то маніпулювання задля продажу непотрібного; можна, і будуть купувати, а не лише клікати, однак воно завжди на пограбування аудиторії та на прибуток інвестору

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Власне, не ратифікували, щойно повернули на доопрацювання.

[virago-ghost.livejournal.com]

слухай, ну я б була сто разів рада помилятися щодо механізмів спрацювання нашої влади і реформаторів, але трясця їх, вони такі ж передбачувані, як новонароджені таргани

[red_2]

В порядке уточнения: не совсем "есть ли проблема", проблемы-то есть, понятно. "Есть ли такие проблемы, ради решения которых здесь-сейчас мы могли бы объединиться, но не видим, что могли бы" - как-то так.

Есть какие-то большие и сложные штуки, которые в перспективе сулят только выгорание и ноль результата. Такую корову я потенциальным союзницам не продам. И даже себе не продам. "Нефигово было бы, но ресурсов на это нет" и проехали. Хотя, разумеется, я знаю, что они есть.

Есть мелкие штуки: разговоры в интернете, петиции, лайки-репосты, иногда художественные тексты или переводы. Такую корову продать сейчас можно. И это эффект позитивный, ещё пять лет назад было "нет пути", так что прогресс некоторый есть. Невозможно решать проблемы, которые мы не можем называть и обсуждать, для которых у нас нет языка, а на обсуждении лежит табу (это не значит, что называние и обсуждение непременно приведёт к решению; вербализация проблем для их решения - условие необходимое, но не достаточное).

Между теми и другими штуками должны быть какие-то ещё, доступные "маленькому отряду", а не единичным активисткам и не "армии". Это из общих соображений.
Но, возможно, на нынешнем уровне организации на них рано замахиваться.
Если я вижу посильную актуальную задачу, которую я понимаю, как решать, и об которую не поломаюсь слишком быстро, я за неё берусь или хотя бы могу составить план, что с ней делать.

Вы (насколько я понимаю) пишете, что задачи неактуальны, если пипл не может для их решения объединиться, составить план и действовать по нему.
Вообще да; но опыт всяких других дел говорит, что бывают такие штуки, которые можно делать, не убиваясь об них, и нужно делать, а не делаются они потому, что наша психика водит нас кренделями мимо них.
Та же интернализованная мизогиния - иллюстрация к тому, как люди закрывают глаза на актуальную проблему, в принципе решаемую, и такую, без решения которой оч. сложно двигаться дальше.

[virago-ghost.livejournal.com]

план составить можно, почему же нельзя?
я как раз и полагаю, что действующая на сегодня система обїединения "на поговорить" полностью исчерпывает реальные потребности большинства, что любой план встречается и воспринимается одинаково; а именно: большинство очень четко не желает и не хочет отнимать у себя любые ресурсы, включая время или потребность в игре, например, ради осуществления этого плана;
при этом на что-то другое тратит ресурсы много легче и быстрее, пару мгновений совесть мучает;
а рациональные объяснения всегда двух типов:
- ресурсов нет;
- действия недостаточно эффективны, чтобы ресурсы тратить;
дело в том, что больше, чем для половины участниц, "а поговорить" уже тоже ничего не меняет в реальности, кроме эмоциональной разрядки, и им самим это очевидно;
раз " а поговорить" так мало эффективно, обычно, привычно, а ресурс на него тратится легко, то "а поговорить" имеет сильную мотивацию и цель; значит, это и есть до сих пор ключевая потребность;
при этом любой опрос выявит, что это "а поговорить" в такой форме затрат и времени, а также - общих усилий - имеет место только в сети; никакой такой коллективной деятельности в реале, аналогичного "а поговорить", особенно в отношении своих близких мужчин, не существует;
ну вот эта цель и реализиуется;
а другие не созрели, чтобы на них силы тратить, тем более объединяться ради них;
если очень сильно прижать, то - часто со скандалом - выяснится, что эти штуки участниц в принципе не волнуют, когда касаются других женщин; и только на уровне "он ей что-то плохое сказал в интернетике" - срабатывает солидарность;

[virago-ghost.livejournal.com]

я приведу такой пример;
смотрите, в РФ и в Украине полиция одинаково плохо защищает простого гражданина от преступника;
риск, что преступник нападет, а его даже не найдут потом - довольно высок; но он так высок все время, постоянно, уже десятки лет, полжизни прошло при этом привычном риске; никто не собирается тратить свои личные ресурсы, чтобы лично принимать участие в решении этой проблемы;
но в конце и сразу после Майдана, когда менты просто перестали работать, кроме отморозков, занятых другим, у нас люди сами организовывались в народные дружины, сами дежурили целыми ночами, сами тратили (состоятельные люди тоже) свои ресурсы, деньги, бензин, авто - на народные патрули;
разысквивали юристов, разыскивали дежурных ментов и чуть не насильно возили за собой, чтобы менты оформляли задержания людьми бандитов на месте;
при этом организовывались в течение пары часов люди совершенно разных социальных слоев, которые друг друга первый раз в жизни видели и даже по сети не общались никогда;
я это знаю, потому что мне по несоклько раз за ночь звонили такие "народные дружины" , где участвовали мои клиенты или знакомые, с вопросом "мы поймали, шо делать?";
при том, что оружия в городе было полно уже на тот момент, и ходили жуткие слухи, о тайком сжигаемых в крематориях трупах погибших;
и задерживали - воров, грабителей, в том числе вооруженных, даже с незаконной свалкой мусора боролись;
малолетние гопники, вчера только из-под условного срока, стояли на въезде в родное село под Киевом с битой, среди других таких же, и патрулировали дороги, а не траву продавали;
т.е. когда уровень опасности резко прыгнул от привычного, потребность в организации стала реальной - нет ментов, они вообще не приедут, все проверили и проверили - не приедут, а с большой вероятность - ты от них пострадаешь, если приедут, они теперь не в газете теоретически твои враги, убившие задержанного вроде бы, они реально твои враги прямо тут (которые не враги, те на работу не ходили неделями или носа из здания не высовывали); такое впечатление было у людей; и организация немедленно случилась, несмотря на риск, безнадежные траты ресурсов и невысокую эффективность;
при этом я вам вот что скажу; когда у женщины вдруг открываются глаза, наступает некое осознание, что в окружающей реальности непорядок, за счет вот этого перепада, что была иллюзия нормальности и пропала - есть потребность тратить ресурсы, объединятся, но часто нет понимания, что и как;
а потом женщина привыкает, что обсуждать и говорить можно, осознавать можно, и при этом в своей жизни ничего особо не менять, а если и менять, то за счет только своих индивидуальных усилий; и раскачаться на что-то становится сложнее;

[virago-ghost.livejournal.com]

или смотрите, шелтеров нет, вот у женщины реальная проблема, ей надо бежать из дома, обеспечить жилье ребенку, чтоб не отобрали и т.п.;
на кого она будет полагаться?
на друзей и знакомых в реале, без разбора полов;
надо оказаться словсем в жуткой ситуации, без друзей, поддержки семьи и знакомых, чтобы решиться бросить клич в сети "людипамагите", как собирают деньги больным на операции;
при этом такой клич в сети должен (а) не нарушать ее безопасность, (б) потенциально таки решать проблему;
т.е. скидываться должны опять же, не просто люди по цепочке доверия, а вот в первую голову участницы конкретного женского сообщества, скидываться должны эффективно, ответ и помощь должны быть организованными (т.е. в сообществе должны быть люди, которые потенциально будут отвечать за деньги, обеспечивать контроль, прозрачность, помогать решать проблемы лучше, чем женщина сама);
тогда эффективный ответ женского соо превысит эффективность действий самой женщины и других групп потенциальной поддержки;
понимаете? т.е. человек не просто должен резко нуждаться, не иметь других источников помощи, он еще должен получить помощь достаточно эффективно;
а для постоянного функционирования в режиме готовности, это большинство участниц должно жить в тревоге, что завтра такое случиться с ними (аналогичное) и эффективная помощь будет возможна только в складчину;
и только постепенно, когда существование вот такой системы взаимопомощи станет привычным, привычным станет и солидоризироваться вокруг чужой беды без аналогичной угрозы беды своей;