Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент. Частина друга

[morreth]

Я розумію, що це пролетить повз вуха, але сподіваюся, що не всім.

ОБ'ЄКТИВАЦІЯ - ТО ВЗАГАЛІ НЕ ПРО ЦИЦЬКИ ТА РОЗДЯГАННЯ.

Це про низведення людини до стану речі. А що тими людьми є здебільшого жінки, а знаряддям такого низведення роздягання - то вже предмет третьої лекції. Зараз зосередимося на об'єктивації.

Головна різниця між суб'єктом та об'єктом полягає в тому, що суб'єкт має волю та бажання, а об'єкт ні, ним користуються ті, хто волю та бажання має.

Не гріх процитувати себе:

Простий приклад: я, суб'єкт, хочу чаю. Аби задовольнити своє бажання, я користуюся об'єктами: чашка, пакетик чаю, чайник, вода, сірники, плитка. Це предмети, вони не живі і не розумні.
В чому різниця межи мною та, скажімо, леді Мері Кроулі з Абатства Даунтон? В тому, що замість чашки, пакетика та води леді Мері користується лакеєм, куховаркою та помічницею куховарки (при чому про існування останньої навіть не знає, Дейзі взагалі заборонено потрапляти до поля зору панів). Тобто, вона бере живих людей та у своїй свідомості перетворює на предмети для власної зручності. Звичайно, надалі леді Мері проходить шлях особового зростання і навчається бачити в людях людей, але в перших серіях воно так: леді Мері каже "хочу чаю", і не думає, що якісь люди докладають зусиль, аби чай з'явився перед нею. Вона просто каже "хочу", і чай так опа - і тут. Або навіть нічого не каже - просто зранку комини запалені та кімнати прогріті якось... самі собою. За щукиним велінням. Тобто, насправді, то Дейзі встала вдосвіта та вичистила, знов наклала дрів і запалила, але навіщо леді Мері про те знати? І взагалі знати про існування Дейзі?

Це й є об'єктивація. Зауважте: про секс поки що ані слова.

Насправді об'єктивація жінок у мистецтві та культурі ндбала вигляду гіпертрофованої сексуалізації лише нещодавно, з початком сексуальної революції. Але об'єктивація жінок у літературі триває стільки, скільки, власне, існує література.

Брак репрезентації жінок, про який велося отут, є, власне, одним з інструментів тієї об'єктивації. Жінки або відсутні, або виконують суто декоративну функцію, з'являються у творі задля меблів, згадується їхня краса й більш нічого (тут мені пригадався цинічний вислів Аркадія Стругацького про те, що жінка у творі існує щоб "відтіняти" й "підкреслювати").

Коли ж жінки присутні, їхня участь у сюжеті майже цілком зводиться до їхньої функції: кохана героя, матір героя, донька героя, сестра, дружина, служниця героя і т. ін. Будь-які їхні дії у сюжеті прив'язані до долі героя та потрібні лише для того, щоб утворювати цю долю. Герой - звичайно ж, чоловік. Він є суб'єктом творення своєї долі, жінка - об'єктом, через який доля чиниться. Про Іліаду вже розмовляли: Гелена та Брісеїда виступають там як приз, за який змагаються герої. Цікавіше роздивитись "Одіссею": там набагато більше жіночих образів начебто активних. Там діють богиня Афіна, Навсікая, Калісто, Цирцея, Пенелопа, Евріклея... але всі вони діють, утворюючи долю Одіссея. Вони з'являються в тексті, коли Одіссеєві потрібний новий етап у розкритті його трансценденції, і зникають, коли ця потреба вичерпується.

У творах про кохання власне має значення лише кохання героя до жінки. Цей підхід настільки інтерналізований самими жінками, що та ж сама Мурасакі Сікібу майже не приділяє уваги почуттям жінок, до яких залицявся Гендзі. Єдиний засіб, яким жінка може висловити свої почуття - це представити себе об'єктом, гідним почуттів чоловіка. Суб'єктна перспектива не властива жінці в літературі, її вживання є руйнацією наявних літературних конвенцій, як ото лист Тетяни до Онегіна.

Жінка, яка в літературі каже "я хочу" - насамперед злодійка. Активність "доброчесної" жінки виявляється лише під тиском обставин, вона діє лише коли мусить діяти, і не вимагає за це жодної нагороди. Для "хорошої" героїні дуже важливо вчасно зректися власного успіху та завершити гру з "нулевим" виграшем, найкращий для неї приз та винагорода - поновлення статусу кво. Жанна Дарк або Хуа Мулань або Еовін можуть виглядати "хорошими" в патріархатному дискурсі лише за умови вчасного повернення "на своє місце" без жодних надбань (Жанна могла лише висловлювати таке бажання, але воно пішло у залік при реабілітації). Таким чином суб'єктність жінки знівельовується навіть там, де, начебто, вдається її проявити. Винагороду за руйнацію Зірки Смерті отримують Люк та Хан Соло; принцеса Лея, яка зробила цю перемогу можливою, дає винагороди, а не отримує їх. Єдиний жіночий персонаж у сетінгу ЗВ, який не діє з примусу або почуття обов'язку, діє задля себе та власної мети і прагне аинагороди - Асаж Вентрес. Звісно, злодійка.*

Об'єктивація жінок у мистецтві - це насамперед і головним чином відсутність або крайня пасивність жіночих персонажів, зведення їх до голої функції, до шаблону "чергової дівчини Бонда". Коли з тих чи інших причин це неможливо і жіночому персонажеві дається суб'єктна перспектива - такого персонажа позбавляють винагороди. Це так глибоко інтегроване в культурі, що навіть жінки-авторки здебільшого не дають своїм героїням присвоїти результат власної праці та змагань, маскуючи це під виглядом моральної вищості жінки.

* Я про ту частину канону, яка залишилася каноном після купівлі франчайзу Діснеєм. На весь Розширений Всесвіт мене не вистачило.

Comments

[madmundt.livejournal.com]

Слушайте да по моему у Миядзаки все идеально с рептрезентацией вообще. Его главные героини- едва ли не единственный пример в искусстве, когда сильный женский персонаж силен не за счет того, что примеряет на себя традиционную для мужчины роль воина. Иначе говоря является сильным не испытывая маскулинизации.
И это не говоря уже о вторичных персонажах. ЮБаба, Зениба, крутая предводительница из "Мононоке", пожилая пиратка из "Лапуты". Все это офигенные образы.

[chlorian.livejournal.com]

> И это не говоря уже о вторичных персонажах. ЮБаба, Зениба, крутая предводительница из "Мононоке", пожилая пиратка из "Лапуты". Все это офигенные образы.

Та-дам - негативні! Або в кращому разі антигерої.

А так спостерігаєш за головною героїнею і не можеш зрозуміти. Ніби ж коли припече, вона відважна, непокірна, стійка до ударів долі - чому ж в результаті вона здається нудною? Вона енергійна мов ураган, коли треба когось рятувати - чому в результаті здається пасивною, як овоч? Вона проявляє чудеса кмітливості, так що Остап Бендер ій повинен каву подавати - чому ж вона здається тупою, як чобіт?

Тому що з усіма цими надлюдськими якостями вона сидить в кутку, мов миша, і слухняно йде туди, куди скажуть. Потім це все вмикається, коли батьки, сестра чи кавалєр втраплять у халепу - і назад у свій куток. Що ж ти, така могутня, енергійна і розумна, не рухаєш арміями, не будуєш хмарочосів, не викладаєш в університетах - тобі самій взагалі щось від життя треба? Чи ти на стіні як вогнегасник все життя провисиш?

[madmundt.livejournal.com]

Во первых у Миядзаки все герои довольно неоднозначны, так что прям негативных у него нет.
Во вторых речь то об объективации идет. Может они и не 100% позитивные, но они, блин, крутые. Сильные, с властью, и все это сами, без какого то мужского персонажа который им эту силу дал или поддерживает. К тому же, в самых разных ролях персонажи (от воинов до механиков) и разных комплекций и возрастов.


Тому що з усіма цими надлюдськими якостями вона сидить в кутку, мов миша, і слухняно йде туди, куди скажуть. Потім це все вмикається, коли батьки, сестра чи кавалєр втраплять у халепу - і назад у свій куток
Просто Миядзаки не любит традиционно мужские черты, вроде агрессиваности и наглости. Вот он и изображает подобных героев-мужчин злодеями.
И почему спасать семью\кавалера это плохо? Чем это отличается от стандартного "спасти принцессу"? То есть чем отличается я то понимаю, просто я не вижу негативных сторон тут

[red_2]

Крутость - это эмпауэрмент. "Сильные, с властью" - это эмпауэрмент.
Но.
Эмпауэрмент не равен субъектности.
Они работают в связке, чтобы получилась годная репрезентация, а когда они представлены в женском образе по отдельности, получается фигня. Плохо получается.
То и другое должно быть. Иначе вся "крутизна" уходит в песок.

[madmundt.livejournal.com]

Да, он не равен субьетности. Но ведь и объектности мешает, разве нет?

[red_2]

Не-а. Как раз "сильная женщина", которая много-много энергии может подарить мужчине - очень патриархальный образ.
Она удобный объект, ещё и удобнее, чем слабая: у слабой таки есть потребности, которые нужно признать, чтобы о них заботиться. Сильная может много всего выдержать, игнорируя и обесценивая свои потребности, а господину и повелителю думать о её потребностях не надо, беречь её не надо. Она не "нагружает своими проблемами".
Эмпауэрмент полезен необходим для отвоёвывания и удержания субъектности. Но это если субъектность - уже приоритет женщины.
Если субъектности в приоритетах нет, эмпауэрмент отлично работает на объективацию.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ні.
Ідеальна жінка традиційного суспільства, наскрізь патріархального - сильна, двужильна, впевнена (у всьому, що не стосується покори чоловікові, який має над нею владу). Слабка, хвороблива, дурна, невпевнена вважалася фіговою майбутньою дружиною. Жінка мала народити десять дітей, виконувати купу роботи і при цьому не їхати кришею, залишатися адекватною і позитивно налаштованою, і в цілому наші предки досить тверезо судили про це і розуміли, що слабачка не потягне.
І зараз такого повно.
Бо крутість запросто може означати, що жінка - крута, класна річ.

[morreth.livejournal.com]

Давай на конкретных примерах.
Вот крутая Навсикая. По итогам своих подвигов она получает... то, что и так уже имела: мирную жизнь в Долине.
Вот крутая Тихиро. По итогам своих превозмоганий она получает то, что и тк уже имела: родителей.
Вот крутая Софи. По итогам всего она получает... эгоистичного засранца, о котором и дальше надо будет заботиться (в книге Хаул со всеми его закидонами немного другой), а также еще два предмета заботы. А, ну и то, что она уже имела: молодость.
Вот крутая Эбоси. По итогам всего она получает... ничего, спасибо, что жиой унесла ноги. Впрочем, она относительно "плохая".
Вот крутая Сан. По итогам всего она получает... сохранение статуса кво.
Продолжаем список?

[madmundt.livejournal.com]

Я могу точно так же поотбирать мужских героев.
К примеру:
В каждом фильме про Бонда Бонд возвращает в мире статус кво- который итак был до появления злодеев. И получает девушку(пускай и не всегда)
Макс в своих постап фильмах всем помог и не фига не получил. Снова на дороге и зачастую без машины.
Вот крутой Тони Старк. Ему удалось отвоевать от Мандарина свое состояние и жизнь. И то и другое у него было итак.
Вот Бетмен. Вернул в Готэме мир, который до появления Джокера итак в городе по сути был.

[red_2]

По поводу Макса был грандиозный мужской баттхёрт: как это, он в конце фильма снова бомж, а царство получила женщина.

Но пойнт был не в том, что таких фильмов про мужчин не существует.
Ясен день, есть фильмы, в которых мужчина не получает результат или возвращает статус кво.
Но есть и фильмы, в которых мужчина получает результат, награду, и это больше, чем "верни как было". И этих фильмов много.

А про женщин вот таких фильмов, где женщина хочет что-то для себя, получает что-то для себя (в идеале то, что хотела), и это не "верни как было" - упс.

[irene221b.livejournal.com]

http://www.imdb.com/title/tt1041829

Там начинается с объективации - подайте мне любого холостяка с американским паспортом. Но по сюжету, конечно, она в нем начинает видеть ЛИЧНОСТЬ. Но получает то, что хотела и даже больше. :-)

[madmundt.livejournal.com]

Ну дык а я вам говорю, ребята, Миядзаки не любит такие история про героев которые что то еще получают. Он пацифист, для него вернуть мир в приличное состояние- достойная финальная награда.

Если вы все еще не согласны, то ок. Приведите мне пример истории с сильным женским персонажем в главной роли, где героиня получает и "что то еще" при этом не принимая на себя маскулинную роль. Иначе говоря Фуриоза со своим воительским "получила королевство" не подходит. Антисюжеты тоже не называть.

[red_2]

Фсмысле, "маскулинную роль"? Сиськи мешают править королевством?


Миядзаки, есличо, в принципе умеет в "персонажи получают что-то ещё".
В "Службе доставки Кики" главгероиня должна пройти ведьминское испытание, хочет пройти ведьминское испытание (годичную стажировку в чужом городе) и... well, она пишет матери, что всё зашибись и город ей нравится; прошла ли она испытание, мы не знаем, но она определённо хотела стать своей в этом городе, это совпадало с её планами и интересами, и она этого добилась. Это не рандомная плюшка, свалившаяся с неба, это результат осмысленных целенаправленных усилий Кики.

Проблемка в том, что 1) чувак не выдал ей в явном виде галочки "квест пройден, ты ведьма, ай молодца" 2) история про Кики нехарактерна.

[madmundt.livejournal.com]

Всмысле "убила врагов и захватила королевство" не считается, потому что это традиционно мужская роль, в которую записали женщину. Как я уже сказал, мужское "всех поубивал" Миядзаки в принципе не нравится.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Хм, а як вчиняють жінки, коли у них є смертельний ворог, ну, ті, які не впадають у традиційну чоловічу роль?

[madmundt.livejournal.com]

Ну, у Миядзаки они всегда находят с врагом общий язык и повод помирится. Хотя Навсикая и Мононоке сначала конечно тоже бросаются дратся, но то исключения.

[virago-ghost.livejournal.com]

ну так это сомнительный результат с женской точки зрения, поскольку примирение с врагом - часть патриархатного женского шаблона, даже любовь к врагу - его часть;
если б он этот пацифистский пафос мужчине прописал и сохрнил его отважным - браво
а так - нет

[madmundt.livejournal.com]

ну так это сомнительный результат с женской точки зрения, поскольку примирение с врагом - часть патриархатного женского шаблона, даже любовь к врагу - его часть;
если б он этот пацифистский пафос мужчине прописал и сохрнил его отважным - браво
а так - нет
Кхе-кхе, "Принцесса Мононоке", кхе-кхе...

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ні, я не про Міядзакі питаю, а взагалі. От я жінка, у мене є смертельний ворог, яка моя поведінка не буде впаданням у традиційну чоловічу роль? (ну тобто поведінка, яка не передбачає, що я програю і змирюсь з цим - уточнюю про всякий випадок)

[madmundt.livejournal.com]

Ну если честно я сам не верю в терминологию, что насилие и многие другие типы поведения исключительно мужские или женские. Так что я не могу на сей вопрос ответить.
Я просто вот из какой позиции исхожу: Анита Саркисян критиковала "Дорогу Ярости" за то, что вся идея эмпавермента там- это дать женщине поучавствовать в мужской оргии насилия. И многие феминистки считают насилие и влечение к нему- тенденцией исключиельно мужской, ну или как минимум свойственной в основном мужчинам.
И я считаю что Миядзакивские героини с их пацифизмом и более мирными достижениями- это не проблема объективации, а как раз наоборот, попытка придумать женскому персонажу свою собственную новую роль, которая не будет похожа на никакие существующие мужские. Как он сам говорил
" я редко делаю героями мужчин, потому что мужчина если встретит монстра- сразу ему попытается отрубить голову".
Извините если я может излишне агрессивен. Просто я страшно люблю Миядзаки и считаю что мои взгляды на феминизм и женщин были сильно сформированы его героинями и тем разнообразием женских персонажей что у него есть. Поэтому для меня огромный шок вдруг услышать что теперь даже у Миядзаки что то там не так...

[teggen.livejournal.com]

Где-то приходилось читать, что в классических патриархальных сюжетах это типично - есть некий статус кво, хорошее устройство мира, "патриархальное устройство", на которое посягает некто - злодей, тёмный властелин, ведьма. И герой возвращает эту патриархальную идиллию.
Там где я это читала, говорилось что у женщин фантасток чаще показывается, что изначальна ситуация вообще-то не слишком справедлива и героиня наоборот сражается за её слом и выход в некую новую ситуацию, новое мировое устройство, лучшее для себя.
Потому если не брать Макса, у которого и в мире и в жизни всё говно, то все остальные вписываются в концепцию "защиты и сбережения" существовавшего порядка. Порядка, который является залогом благополучного, доминантного состояния героя. В случаях с героинями Миядзаки они тоже возвращают статус кво, но для них это мир, в котором они не доминанты. Выходит защитили чужое счастье.

[red_2]

Океей, что хотят для себя и в итоге получают для себя героини Миядзаки? Это выходит за границы "сохранить статус кво"?

Я не говорю, что не хотят и не получают, но то, что я помню, либо очень плохо и мало, либо "сделать как было в начале истории и выдохнуть".

Ещё такой момент: в конце истории женщина или девушка может быть крутой по сравнению с началом, но мы крайне редко видим, как она будет дальше жить в эмпауэрнутом состоянии. Даже в тех историях, где женщина получает награду или результат, ими зачастую нельзя пользоваться: упс, история уже кончилась.

[virago-ghost.livejournal.com]

добавим редкое совпадение по соержанию первоначальных целей героини для себя и полученных ею результатов, даже если результат признали за ней;
имхо, очень трудно представить мужскую версию на месте героини "Ходячего замка"

[teggen.livejournal.com]

Мне очень сложно представить мужскую версию даже в роли Тихиро-Сэн.
Мальчик, запертый в волшебном мире где у него ни над чем нет власти, у которого ведьма отбирает имя, принуждает быть бессловесным и покорным прислужником, за еду и жильё мыть бани, обслуживать клиентов, от грязного Духа реки до наглого и опасного Безликого + он ещё влюбляется в талантливую колдунью-девочку, время от времени превращающуюся в красивого дракона.

[virago-ghost.livejournal.com]

однако в жизни, если убрать сказочные элементы, такое случалось;
особенно в сословных обществах, где гендерная дискриминация сильно деформировалась за счет сословной