Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент. Частина друга

[morreth]

Я розумію, що це пролетить повз вуха, але сподіваюся, що не всім.

ОБ'ЄКТИВАЦІЯ - ТО ВЗАГАЛІ НЕ ПРО ЦИЦЬКИ ТА РОЗДЯГАННЯ.

Це про низведення людини до стану речі. А що тими людьми є здебільшого жінки, а знаряддям такого низведення роздягання - то вже предмет третьої лекції. Зараз зосередимося на об'єктивації.

Головна різниця між суб'єктом та об'єктом полягає в тому, що суб'єкт має волю та бажання, а об'єкт ні, ним користуються ті, хто волю та бажання має.

Не гріх процитувати себе:

Простий приклад: я, суб'єкт, хочу чаю. Аби задовольнити своє бажання, я користуюся об'єктами: чашка, пакетик чаю, чайник, вода, сірники, плитка. Це предмети, вони не живі і не розумні.
В чому різниця межи мною та, скажімо, леді Мері Кроулі з Абатства Даунтон? В тому, що замість чашки, пакетика та води леді Мері користується лакеєм, куховаркою та помічницею куховарки (при чому про існування останньої навіть не знає, Дейзі взагалі заборонено потрапляти до поля зору панів). Тобто, вона бере живих людей та у своїй свідомості перетворює на предмети для власної зручності. Звичайно, надалі леді Мері проходить шлях особового зростання і навчається бачити в людях людей, але в перших серіях воно так: леді Мері каже "хочу чаю", і не думає, що якісь люди докладають зусиль, аби чай з'явився перед нею. Вона просто каже "хочу", і чай так опа - і тут. Або навіть нічого не каже - просто зранку комини запалені та кімнати прогріті якось... самі собою. За щукиним велінням. Тобто, насправді, то Дейзі встала вдосвіта та вичистила, знов наклала дрів і запалила, але навіщо леді Мері про те знати? І взагалі знати про існування Дейзі?

Це й є об'єктивація. Зауважте: про секс поки що ані слова.

Насправді об'єктивація жінок у мистецтві та культурі ндбала вигляду гіпертрофованої сексуалізації лише нещодавно, з початком сексуальної революції. Але об'єктивація жінок у літературі триває стільки, скільки, власне, існує література.

Брак репрезентації жінок, про який велося отут, є, власне, одним з інструментів тієї об'єктивації. Жінки або відсутні, або виконують суто декоративну функцію, з'являються у творі задля меблів, згадується їхня краса й більш нічого (тут мені пригадався цинічний вислів Аркадія Стругацького про те, що жінка у творі існує щоб "відтіняти" й "підкреслювати").

Коли ж жінки присутні, їхня участь у сюжеті майже цілком зводиться до їхньої функції: кохана героя, матір героя, донька героя, сестра, дружина, служниця героя і т. ін. Будь-які їхні дії у сюжеті прив'язані до долі героя та потрібні лише для того, щоб утворювати цю долю. Герой - звичайно ж, чоловік. Він є суб'єктом творення своєї долі, жінка - об'єктом, через який доля чиниться. Про Іліаду вже розмовляли: Гелена та Брісеїда виступають там як приз, за який змагаються герої. Цікавіше роздивитись "Одіссею": там набагато більше жіночих образів начебто активних. Там діють богиня Афіна, Навсікая, Калісто, Цирцея, Пенелопа, Евріклея... але всі вони діють, утворюючи долю Одіссея. Вони з'являються в тексті, коли Одіссеєві потрібний новий етап у розкритті його трансценденції, і зникають, коли ця потреба вичерпується.

У творах про кохання власне має значення лише кохання героя до жінки. Цей підхід настільки інтерналізований самими жінками, що та ж сама Мурасакі Сікібу майже не приділяє уваги почуттям жінок, до яких залицявся Гендзі. Єдиний засіб, яким жінка може висловити свої почуття - це представити себе об'єктом, гідним почуттів чоловіка. Суб'єктна перспектива не властива жінці в літературі, її вживання є руйнацією наявних літературних конвенцій, як ото лист Тетяни до Онегіна.

Жінка, яка в літературі каже "я хочу" - насамперед злодійка. Активність "доброчесної" жінки виявляється лише під тиском обставин, вона діє лише коли мусить діяти, і не вимагає за це жодної нагороди. Для "хорошої" героїні дуже важливо вчасно зректися власного успіху та завершити гру з "нулевим" виграшем, найкращий для неї приз та винагорода - поновлення статусу кво. Жанна Дарк або Хуа Мулань або Еовін можуть виглядати "хорошими" в патріархатному дискурсі лише за умови вчасного повернення "на своє місце" без жодних надбань (Жанна могла лише висловлювати таке бажання, але воно пішло у залік при реабілітації). Таким чином суб'єктність жінки знівельовується навіть там, де, начебто, вдається її проявити. Винагороду за руйнацію Зірки Смерті отримують Люк та Хан Соло; принцеса Лея, яка зробила цю перемогу можливою, дає винагороди, а не отримує їх. Єдиний жіночий персонаж у сетінгу ЗВ, який не діє з примусу або почуття обов'язку, діє задля себе та власної мети і прагне аинагороди - Асаж Вентрес. Звісно, злодійка.*

Об'єктивація жінок у мистецтві - це насамперед і головним чином відсутність або крайня пасивність жіночих персонажів, зведення їх до голої функції, до шаблону "чергової дівчини Бонда". Коли з тих чи інших причин це неможливо і жіночому персонажеві дається суб'єктна перспектива - такого персонажа позбавляють винагороди. Це так глибоко інтегроване в культурі, що навіть жінки-авторки здебільшого не дають своїм героїням присвоїти результат власної праці та змагань, маскуючи це під виглядом моральної вищості жінки.

* Я про ту частину канону, яка залишилася каноном після купівлі франчайзу Діснеєм. На весь Розширений Всесвіт мене не вистачило.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Хм, а як вчиняють жінки, коли у них є смертельний ворог, ну, ті, які не впадають у традиційну чоловічу роль?

[madmundt.livejournal.com]

Ну, у Миядзаки они всегда находят с врагом общий язык и повод помирится. Хотя Навсикая и Мононоке сначала конечно тоже бросаются дратся, но то исключения.

[virago-ghost.livejournal.com]

ну так это сомнительный результат с женской точки зрения, поскольку примирение с врагом - часть патриархатного женского шаблона, даже любовь к врагу - его часть;
если б он этот пацифистский пафос мужчине прописал и сохрнил его отважным - браво
а так - нет

[madmundt.livejournal.com]

ну так это сомнительный результат с женской точки зрения, поскольку примирение с врагом - часть патриархатного женского шаблона, даже любовь к врагу - его часть;
если б он этот пацифистский пафос мужчине прописал и сохрнил его отважным - браво
а так - нет
Кхе-кхе, "Принцесса Мононоке", кхе-кхе...

[virago-ghost.livejournal.com]

вот именно, и что там с женским персонажем в параллель?

[morreth.livejournal.com]

Ну, там два женских персонажа - Сан, этакая агрессивная японская Лютиэн, и оружейница Эбоси, ведущая с лесом непримиримую войну. И Эбоси, хотя вроде и достигает примирения, остается ни с чем.

[virago-ghost.livejournal.com]

угу, женщин не дотянул, хотя мужской штамп единично порушил

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ні, я не про Міядзакі питаю, а взагалі. От я жінка, у мене є смертельний ворог, яка моя поведінка не буде впаданням у традиційну чоловічу роль? (ну тобто поведінка, яка не передбачає, що я програю і змирюсь з цим - уточнюю про всякий випадок)

[madmundt.livejournal.com]

Ну если честно я сам не верю в терминологию, что насилие и многие другие типы поведения исключительно мужские или женские. Так что я не могу на сей вопрос ответить.
Я просто вот из какой позиции исхожу: Анита Саркисян критиковала "Дорогу Ярости" за то, что вся идея эмпавермента там- это дать женщине поучавствовать в мужской оргии насилия. И многие феминистки считают насилие и влечение к нему- тенденцией исключиельно мужской, ну или как минимум свойственной в основном мужчинам.
И я считаю что Миядзакивские героини с их пацифизмом и более мирными достижениями- это не проблема объективации, а как раз наоборот, попытка придумать женскому персонажу свою собственную новую роль, которая не будет похожа на никакие существующие мужские. Как он сам говорил
" я редко делаю героями мужчин, потому что мужчина если встретит монстра- сразу ему попытается отрубить голову".
Извините если я может излишне агрессивен. Просто я страшно люблю Миядзаки и считаю что мои взгляды на феминизм и женщин были сильно сформированы его героинями и тем разнообразием женских персонажей что у него есть. Поэтому для меня огромный шок вдруг услышать что теперь даже у Миядзаки что то там не так...

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ви абсолютно не були надто агресивні, нічого навіть схожого. Я просто намагаюся зрозуміти ваш погляд, адже ви, здається, не вперше використовуєте цей меседж - про традиційну чоловічу роль.

ся идея эмпавермента там- это дать женщине поучавствовать в мужской оргии насилия. И многие феминистки считают насилие и влечение к нему- тенденцией исключиельно мужской,
----
Давайте я спочатку розповім, як я сама це все бачу (а потім задам кілька питань), а для цього спочатку наведу приклад "чоловічої оргії насильства". Це коли радянські солдати, опинившись на території ворога, починають масово гвалтувати жінок та навіть малих дівчат, часто до смерті, або після гвалтування вбивають жертв. Який в цьому сенс? Жодного. Користь? Жодної. Оргія? Саме так. Можна уявити жінок у такій ролі? Ні.
Тобто "чоловіча оргія насильства" - це беззмістовне насильство, де рушіями виступає не так природна агресивність, як сподівання, що покарання не буде та взаємне роззадорювання і накручування зі сторони інших чоловіків на фони звичайної чоловічою "піськомєрки". У такій ситуації понти нерідко стають дорогшими не лише доводів розуму та цінностей гуманізму, але й власного життя.
Чоловіки, особливо у одностатевих групах, дійсно нерідко доходять до такого.
Дійсно жінкам така повевідна невластива, бо конкурс "хто зможе пустити найдовшу струю" для жінок беззмістовний. Це чисто чоловічій кураж.
В принципі, це тупа штука, і лише патріархат спричинив те, що вона може оспівуватися.

Тепер беремо іншу ситуацію. Я намагаюся привчити дитину пісяти у горщик. а не на підлогу. Вона навіть сидіти на горщику не бажає і взагалі не розуміє, що робиться, і пояснити їй неможливо. Тому я і заманюю її на той горщик, і інколи силою трохи її втримую, бо вона негайно встає, і відволікаю, і винагороджую, і умовляю. Це, безумовно, насильство, бо я змушую дитину робити те, чого вона не бажає. Потім вона отримає винагороду і буде сама собою задоволена, але в момент примусу їй, звісно, на це начхати, крім того вона надто мала, щоб про це думати.
У психіці кожної людини залишається слід від привчання до горщика, тобто це не дрібниці якісь.
Є в моїх діях сенс? Звісно. Користь? О да, Оргія? Ні. ))) Насильство з мого боку обмежене, немає сенсу застосовувати надто багато насильства, навіть навпаки - якщо перегнути, дитині буде нанесено шкоду. Але без нього ніяк. Я маю проігнорувати волю дитини і нав*язати їй свою,і перебороти її спротив.

Інша ситуація, уявна - на мене кидається тигр, тікати часу немає. Що я маю зробити, щоб вижити? Застрелити тигра. Безвідносно моєї статі. Цицьки не дають мені жодної переваги, порівняно із прутнем, у застосуванні якихось "інших" тактик. Звісно, краще все так продумати, щоб напад виявився неможливим, але досвід підказує, що у житті завжди є місце ситуаціям, коли "щось пішло не так", і вмирати через це я жодного бажання не маю.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Отже, насильство - важлива частина життя, без нього життя стає значно гіршим, більше того, без нього неможливо вижити. От без "чоловічої оргії насильства" вижити можна, запросто. Воно дає наслідки у вигляді тотального залякування ворога, які можна використати з користю для себе, причому таке залякування дуже ефективне, бо цей жах паралізує на роки. Але у багатьох випадках, гадаю, є й інші способи досягнути схожої мети - теж із насильством, але з іншим насильством, без "чоловічих оргій". Ну тобто американці не гвалтували масово німецьких жінок, і нічого, якось справилися.
А без насильства в цілому - ні, неможливо вижити. Гітлера треба було перемогти і вбити. Природа нерідко "нападає". Серез людей трапляються психопати і просто психічно здорові моральні уроди. Здорова агресія - не просто корисна, а дуже корисна. Вбити смертельного ворога - нормальна справа. Більше того, часто - це моральна і єдино правильна справа, бо за спиною в тебе знаходяться діти і немічні, тобто програти просто не маєш права.

От я мало дивилася Міядзакі, то скажіть ви, як він вирішував цю проблему. От є жінка, в неї за спиною - беззахисні, вона за них відповідає, вона захисниця. Ворог страшний, тобто ризикує вона не лише собою, вона вирішує за інших. Як вона при цьому почувається? Він показав момент вибору і розуміння, до чого може призвести програш і неправильний вибір? Що, якщо монстр - це той самий тигр, і спроби з ним домовитися ведуть до страшної смерті - не самої жінки навіть, а тих, хто за її спиною? Тобто може виявитися, що воно не так, але коли ще нічого не зрозуміло, така можливість не може не враховуватися.
І це ми відкидаємо, що її життя теж цінне і його не можна приносити в жертву пацифізму.
Так воно в реальному житті. Для жінок не існує якогось такого спеціального світу. в якому краще працюють "мирні зусилля", швидше навпаки - оскільки нападаючою сторону зазвичай є чоловік, він швидше домовиться з іншим чоловіком, а жінці добитися врахування її інтересів і взагалі добитися того, щоб бути почутою, вкрай важко (і це на практиці відчула кожна).

І так, традиційне зображення жінок - як пацифічних. Це не тому, що жінки пацифічні, а тому, що існує сувора заборона на жіночу агресію. Міядзакі просто цим скористався. Вибачте, в цьому немає ніякого руйнування шаблонів. Руйнування шаблонів в тому, що головні героїні жінки, і вони не є тупими ляльками, звісно, це могло сформувати ваші погляди, бо в цілому культура саме наполягає, що а) не головні героїні; б) тупі ляльки.

Цей меседж жінки чули купу разів. Що насильство для жінки не вихід, що треба бути мудрою, що треба увійти в положення іншої сторони (чоловіка), що насильство - це не правильно і взагалі не по жіночому, не морально, а жінка ж бажає бути правильною дівчинкою. При цьому зазвичай замовчується, що інша сторона не збирається обмежувати себе в насильстві. Або, оскільки ця сторона складається із багатьохм чоловіків, сама застосовувати насильство не буде, але й не завадить іншим чоловікам його застосовувати і просто скористається результатами.
Ну то жінка рано чи пізно розуміє, що це брехня.
У Міядзакі як з цим? Буває в нього так, що жінка вся така пацифічна, а інша сторона упс, і виявилася підлою, і просто її вбила? Або захопила в полон, і полоні вона померла? Або її згвалтували? Або з неї тягнули ресурси протягом її життя, бо вона ж така хороша, а коли вона захворіла, кинули? Цей обман якось розкривається?

[morreth.livejournal.com]

У тих кінах Міядзакі, що я бачила, агресори на свою голову розбудили "третю силу", яка ладна вже знищити всіх, але тут героїня всіх рятує.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну от в мене є підозра, що Міядзакі "підігрує" власній ідеї і часто повертає ситуацію так, щоб саме "жіноча" поведінка виявилася ефективною.
Зрозуміло, яка в нього творча задача, але до реальності це не має стосунку, бо в реальності ніякого такого режисера-Міядзакі, який стане підігрувати миротвориці, не буде.

[madmundt.livejournal.com]

У Миядзаки таких ужасов, слава богу, нету.

Ну окей, убедили. Нет значит там феминизма у Миядзаки.
Рос я значит на мизогинных мультиках получается...

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ні, якщо у вас є бажання постраждати, робіть це без мене, без перекручування прямого моїх слів, будь ласка.
Бо я того не казала.

[madmundt.livejournal.com]

Да нет, просто я почитал как он там аргументирует выбор женских героинь.
Говорит как раз мол что женщины мол другие, они сразу не рубят голову монстру...
В общем сексизм это. Мол женщины они такие вот, драться не умеют, поэтому они мои героини.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Ну, слухайте. коли так дивитися, не сексистів не існує. Воно дратує, так, через це роздратування проходять ледь не всі феміністки. Неможливо просто вийняти з голови тисячолітню культуру, таких людей не буває, які це можуть.
Більше того, жінки теж мізогінні. )
Важливим є напрямок руху. Он вище пишуть, що чоловічій шаблон таки зруйнував, ну то навіщо чекати, що одна людина пройде відразу весь шлях, це вже занадто.

[morreth.livejournal.com]

Давай уходить от ущербной логики "что не 100%, то 0".
Сколько мог Миядзаки в себя вместить феминизма - столько вместил. Он снимал мультики про активных женщин, которые не ждут принца на белом коне, а действуют сами, это прекрасно, и я рада, что ты на них вырос, на этих мультиках.

Но да, живя в мизогинной культуре, нельзя совершенно избежать мизогинии. Ею очень сильно все пропитано. И у Миядзаки в этом смысле есть слабые места. Что ж, теперь ты знаешь, где они. Это не значит, что ты должен разочароваться в Миядзаки - это значит, что ты теперь в курсе его слабых мест и понимаешь, что можно было бы сделать лучше.

[madmundt.livejournal.com]

+1000000

[red_2]

А, ну это проблема Аниты, если она считает, что выпилить смертельного врага, пытающегося тебя убить, - мужская прерогатива, а женщина_должна утипусеньки разводить и договариваться.

И монстра тако ж. Если оно по условию монстр, недоговороспособная тварь, смертельно опасная и в хозяйстве бесполезная, что с ним ещё делать-то? Обнимашки и реморализация?

В патриархате да. Тьотка не должна убивать даже монстра и даже если монстр прилагает все усилия, чтобы её убить, она сразу делается неправильная женщина, злая, злая. Неженственная, чо. То ли сиськи вот-вот отвалятся, то ли "всё, сама разрешила себя убивать-насиловать всем подряд" (с мужиком, который в противостоянии выпилил смертельного врага по разумным причинам, такой финт не происходит)

Но как раз против такого мы против.
Запрет на насилие для одного пола и разрешение для другого - это самая что ни на есть патриархальная ловушка и отличный метод угнетения тех, кому запрещают выпиливать даже монстров.