Як ватка зворушливо всіх собою міряє. По-мойму, фігня ця стаття. Якщо керуватися розвинутою в процитованому пасажі логікою, то в тому ж Києві більшість у січні-лютому мали б приєднуватися до загонів тітушок, а не тягнути покришки/їжу/одяг на Майдан, бо за перше давали бабло, а за друге - хіба що дубинкою по голові. Тим не менше, всупереч поглядам авторів статті, більшість виявилася не на боці покидьків, навіть підтримуваних владою. І ніхто не казав, що відрізати голови нормально - бо на боці тих, хто відрізає голови, уряд. Тож вата хай би мовчала, покидьки є всюди, але в дуже, дуже, дуже нерівномірній концентрації. І хай вони свою концентрацію не вишукують усюди.
Я видел 1+1 в новогоднюю ночь. Там каждый 10 минут вспоминалось о том, а как же дела на Майдане, а что там приготовили, а что там сказали.
Это еще один эксперимент Аша, вся страна видела, что Майдан - это хорошо, потому что телеканалы сказали, что это хорошо.
А рассказывать о том, что весь мир живет по законам психологии и подвержен инструментам пиара, и только центральная площадь города Киева - место, волшебным образом защищенное от психологических манипуляций - это пышание и есть. То есть спесь на пустом месте, не имеющая под собой никаких оснований лично по отношению к пышающемуся.
Перечитайте, прошу, мій коментар, про піар я ані слова не кажу. Натомість кажу: у інших областях чомусь не вважалося нормальним побиття людей і т.д., навіть коли це робили люди при владі. А на думку автора статті - мало б вважатися. Є певні моральні імперативи, які мали б бути поза питанням про тиск середовища. Так, більшість суспільств можна за кілька років накрутити до стану, коли значна частина вважатиме нормальним відрізати голови й писати доноси, але за таким в нормі має йти денацифікація. І лише людина з хисткими уявленнями про суспільні норми легко казатиме, що це ок, потім ті, хто нині таке роблять, самі повернуться до норми. Не треба нормалізувати зло. Не треба говорити, що воно не зло, а такий от варіант норми. Зокрема тому, що ми бачили інші частини країни за дуже схожих обставин - з геть іншою симптоматикою серед населення.
Між "боїться потикатися туди, де стріляють" і "пише доноси на сусідів" чи "вважає, що відрізати олови нормально, бо так роблять чуваки при владі" є невелика різниця:) Перше - нормальна реакція. Друге і третє, хай би що вважав автор статті - ні, й нормалізація зла не здається мені позитивним чи продуктивним вчинком.
в києві більшість сиділа вдома, навіть якщо взяти всіх, хто приходив на мирні заходи один раз, хто давав гроші і передавав ліки і речі хоч один раз, хто чекав і дивився нічні трансляції, все одно не буде більшості, сумніваюся, що і половину натягне, трохи більше третини мешканців (але, наприклад, третини проросійських кримчан вистачило для втрати криму), та все одно це шалена підтримка; якщо ж брати лише тих, хто реально собою ризикував в києві, то їх було менше 10% з киян; це дуже видно зараз, по кількості тих, хто реально зайнятий війною, а хто звичайним життям, а про війну знає лише з новин
Повторю свою відповідь до верхнього коментаря: Між "боїться потикатися туди, де стріляють" і "пише доноси на сусідів" чи "вважає, що відрізати олови нормально, бо так роблять чуваки при владі" є невелика різниця:) Перше - нормальна реакція. Друге і третє, хай би що вважав автор статті - ні, й нормалізація зла не здається мені позитивним чи продуктивним вчинком.
автор статті не займається жодною нормалізацією зла, бо аж ніяк позитивно не оцінює доноси чи відрізання голів; якщо ви твердження "75% людей конформісти і конформісти, а не герої, навіть під тиском злочинців" вважаєте нормалізацією зла, то почніть свою лекцію з християнських церков, вони взагалі вважають, що всі люди такі - конформісти щодо зла - від народження, за виключенням святих, яким протистояння дається боротьбою і волею творця; а продовжуйте психологами всього світу, що визнали існування стокгольмського синдрому; автор описує дійсність; чим займатєтеся ви, якщо справді вважаєте, що більшість жителів окупованих територій - більшість жителів, як берете для києва - вподобала доноси і відрізання голів, я не знаю; ні у себе, ні у автора я цієї більшості не побачила; якби більшість тих, що там лишилися, строчила доноси чи аплодувала відрізаним головам, ми б бачили зовсім іншу картину, а в місцях розташування біженців відбувалися б збройні зіткнення;
Ну, пройдімося тим, що пише автор. А они привыкли к тому, что рабский труд соотечественников – это тоже не очень плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо ... месседж мой в том, что 90 человек из ста – не хороши и не плохи, они таковы, какое в данный момент в обществе царит настроение. Царит настроение рвать зубы «правосекам» и писать доносы на соседей – будут писать. Тю, а я шо? У більшості місць - не будуть. Попередня влада демонструвала: якщо хтось із тобою незгоден, його можна знищувати фізично. Не те, щоб усі, хто вийшли на Майдан у грудні, були за євроінтеграцію, але проти такого підходу влади була явна більшість. Не треба говорити, що фізично знищувати носіїв інших поглядів - це норма (навіть якщо чуваки при зброї і владі говорять саме так). І не треба говорити, що нормальні ті, хто починають поділяти такі погляди у європейській країні у ХХІ ст., коли, здавалося б, і історію всі хоч якось та читали, і альтернативні моделі хоч якось та бачать.
Просто вокруг них было создано такое информационное течение, в рамках которого быть кем-то, кроме сепаратиста, буквально смертельно для здоровья. Течение, в котором норма – убивать велосипедистов Якщо в суспільстві норма - убивати велосипедистів, то це (а) ненормальне суспільство; (б) не треба казати, що будь-яке суспільство вмить почало б убивати, бо "так нормально"; (в) що суспільство, для якого зараз норма убивати, потім буде безпечне без довгого перевиховання. Власне, я б так Донбас не описувала - це автор його так описує. І це одна з причин, чому мені здається, що автор мудак. У мене, власне кажучи, підозра, що автор - сильно антиукраїнський. Доки убивають українців/підозрюваних у проукраїнський позиції, йому все ок. Натомість я маю певні сумніви, що він так само флегматично реагував би на, наприклад, антиросійські погроми, якби такі хоч десь відбувалися. Але це вже зі сфери спекуляцій.
А потом они 50 лет кряду писали доносы на соседей, населяли собой ГУЛАГ и противостояли американскому империализму. Как и мы Хтось писав доноси, а хтось не писав, чи був у Гельсинкській групі, чи згнив у ГУЛАГу. Автор урівнює увесь цей спектр виборів як варіант норми і каже - так чо, нормально писати доноси, всі пишуть. Ну, ні, взагалі-то ненормально. І навіть в СССР нормою на низовому рівні не вважалося.
Кончится время, сменятся правила игры, и вернут себе жители Донбасса человеческий облик легко и непринужденно. Звичайно, це прикольно вважати, що люди, які вчора убивали велосипедистів чи сприяли цьому, потім повернуться до нормального життя, але маю певні сумніви - і щодо можливості подальшої інтеграції, і щодо того, чи після такого бува не потрібен курс денацифікації. Це як той давній діалог про "- Ну війни ж завжди закінчуються тим, що всі домовляться! - Ні, якісь закінчуються й Нюрнберзьким процесом." Себто ясно, що нікого ні за що з того, що відбувається в зоні зараз, не покарають - але не треба казати, що саме це нормально. Бо з таким підходом, як у автора, і з безкарністю тих, хто чинить злочини зараз, ми наперед мусимо виписати індульгенцію за будь-які, умовно, погроми які будь-хто будь-коли може будь-де захотіти вчинити. Тому що суспільне віяння - це все, каже автор, а індивідуальна відповідальність і моральні норми - ніщо: "тю, а я що?". Та ну нафіг таких авторів.
шановний опоненте, я бачу, що питання сатири, сарказму, полемічного азарту та гіперболи пройшли повз вас, і від пропаганди ви вимагаєте не посилання на наукові висновки у формі, придатній для профанів, а наукової точності, однак, опонуючи, самі нічого такого не демонструєте; на мій погляд, це будь-яку дискусію позбавляє сенсу; про "ненормальне суспільство" розкажіть комусь, хто не знає історії, якщо ви збираєтеся все людство до початку двадцятого сторіччя, усім загалом, записувати до переліку ненормальних суспільств, я вам щиро співчуваю; автор мені здається вправним пропагандистом, а ви - неуважним читачем, який дофантазував, чого автор не мав на увазі, а тепер завзято змагається із безпечним "ворогом"; думку автора про те, що більшості населення України та Києва немає особливо чим пишатися, я цілком поділяю; правильний висновок з цієї статі "досить патякати, який поганий Донбас, іди і працюй, доведи, що ти кращий, турбуйся перш про свою совість і ефективність, а потім про інших"; цього висновку я вам бажаю
По-моєму, моя інтерпретація має рівно таке ж право на існування, як Ваша; "досить патякати, який поганий Донбас, іди і працюй, доведи, що ти кращий, турбуйся перш про свою совість і ефективність, а потім про інших" можна сказати саме такими словами, без усіх тих стрьомних доважків, які цитую вище. Доки є ненульова кількість читачів (і то досить компетентних читачів - а я досить компетентний читач), які читають ту статтю рівно так, як я - хорошим пропагандистом автора вважати не беруся. Але кожному своє.
ні, такими самими неможна, саме тому, що є ненульова кількість читачів, яким треба негайно перевести розмову на щось інше, крім сумнівів, чи є їм чим пишатися, чи ні; автор - молодець, вправно закинув гачка;
//А рівняти сучасне життя за нормами до 20 ст. - дохлий номер, я тому про 21 ст. й уточнюю. А то ми скоро заговоримо про те, що наші предки їли неандертальців, а неандертальці їли їх, і тому каннібалізм це ок. І хтось, безперечно, це також визнає добрим риторичним прийомом, тож годі пересмикувати:)//
так, і повернутися до канібалізму дуже легко, вистачить двох-трьох поколінь, бо людська природа не змінилася ні з часів неандертальців, ні з 1999 року, а є лише суспільні норми, які одні люди нав'язують іншим, зазвичай, активна і агресивна у прозелетизмі і пропаганді меншість нав'язує комфорній більшості, а дорослі - дитині; жодних природних гальм не існує; а якщо комфорність буде меншою, то існування великих суспільств стане неможливим; не розповідайте мені, що Києву непритаманні облудні доноси, внаслідок яких люди можуть загинути або сісти за грати на багато років, або що через свідому недбалість медиків чи міліціянтів, чи байдужих перехожих в Києві люди не помирають чи їх не калічать; я з цим працюю і знаю, що сусід сусіда хоче розорити і знищити виключно через те, що, здається, тому більше поталанило, я вже мовчу, що роблять через десять соток землі із родичами;
Якби я хотіла поговорити про медиків і міліціянтів (фінансування науки, расизм у США, антисемітизм, ісламофобію і їх кумедне поєднання у Франції, права жінок чи ще десяток інших важливих і болісних тем) - я б, їй-богу, про них поговорила. Натомість я дискутую з дуже конкретними тезами автора, процитованими за кілька коментарів до цього. Повторю, автор статті каже: досить opinion-makers при владі/зброї сказати, що знищувати опонента нормально, як більшість із цим погодиться. Я кажу, що це ненормально, а ситуація в інших регіонах станом на півроку тому демонструє, що до ідеї про, умовно кажучи, нормальність канібалізму наше суспільство ще й не підвели. Відтак, якщо з когось вилазить прагнення вбити велосипедиста/написати донос/відрізати пальці полоненому/потрібне з новин підставити, бо так буцімто кажуть чуваки з автоматами, то саме він є ненормальним. Він - і той, хто його виправдовує. І некоректно це порівнювати з модою на волонтерство. Волонтер віддає своє. Міг би купити собі каву з круасаном - а купує пару шкарпеток. Солдату чи біженцю, якому в тих шкарпетках буде тепліше, їй-бо, абсолютно пофіг, волонтер то з моди купив - чи від своєї прекрасної душі. Так само з часом: волонтер міг би ті дві години дивитися тіві, фарбувати нігті чи займатися сексом - але він, наприклад, кікімору плете. Солдату пофіг, яка була мотивація в того, чия діяльність йому трошки покращила шанси повернутися додому. Натомість умовний терорист відбирає чуже: віджимає чужу машину на потреби соціалістичної утопії ДНР чи чуже життя - бо той велосипедист, може, розвідник. І порівнювати перше і друге, гм, мені здається некоректним - різного порядку явища, хай би що стверджував автор статті.
ні, автор статті каже про інше; а те, що ви цупко тримаєтеся однієї лише, можливої серед інших, інтерпретації, до того ж вигадуючи для обгрунтування цієї інтерпретації "погану" інтенцію автора, яка нічим не підтверджена (ви точно не телепат і людина нездатна читати в серцях і прогнозувати чужі наміри, це засвідчив ваш пасаж про те, що міліціянти і лікарі не стосуються теми), доводить, що автор зачепив вас за живе; вам не хочеться бути людиною, здатною від природи на зло і помилки, вам хочеться бути надлюдиною, яка впевнено може про себе сказати, що жодного зла ніколи не вчинить і конформізму не виявить; автор нагадує, що люди йдуть за течією і наслідують поведінку інших комфортним шляхом, більшість людей чинить саме так; ні волонтерство, ні участь у майдані не гарантують мене від зла за інших умов, якщо ви про себе іншої думки - не заздрю; тільки не розумію, де ж тоді ви були останні 23 роки, чому не чутно про ваші яскраві перемоги або жертовні подвиги у боротьбі із злочинцями, корупцією тощо; де ж ви були, доки не дізналися, що сотні тисяч людей вважають певну поведінку "хорошою", а не дурістю? чому 30го листопада кияни очі витріщали від несподіванки, що їх так багато на Михайлівській? чому відчуття "нас багато" було новим, незважаючи на спогади про 2004 рік? коротше кажучи, кожен розуміє статтю - як вміє, ким він є, хто для критики себе, а хто для навішування на інших ярликів, бо себе критикувати зась, десь так
Я говорю рівно про те, що автор неодноразово повторює у статті прямим текстом. Якщо ви пріоритизуєте у статті щось, що прямим текстом багаторазово повторене не є - це Ваше прочитання і Ваше право, але телепатією відгонитиме, на жаль, саме Ваша версія. А те, що Ви робите в останньому коменті - це демонстрація усіх прийомів, як дискусію вести не варто. Я просто на роздоріжжі - мені запастися попкорном, продовжити розмову і дочекатися ще й появи, наприклад, straw man чи низки ще не задіяних Вами тут логічних баг, чи ввічливо попрощатися, надивившись пересмикувань і приписувань мені того, що я не говорила, не думаю і т.д.? Взагалі, шкода, у інших дискусіях Ви виглядали значно цікавішим і адекватнішим співрозмовником.
Мене чогось ваш пасаж зачепив за живе. Можливо, тому, що я з вашою опоненткою згодна. Але зараз я хочу запитати про інше. А саме про критику себе. Я маю довгу історію самобичування. Тільки зараз я почала помічати, наскільки часто я себе лаю і критикую. І що цікаво, вся ця самокритика мені зовсім не допомагає робити щось. Я себе лаю, мучуся почуттям провини і на цьому все. Навіщо самокритика читачам цієї конкретної статті? Що на вашу думку автор очікує від читачів після прочитання?
А рівняти сучасне життя за нормами до 20 ст. - дохлий номер, я тому про 21 ст. й уточнюю. А то ми скоро заговоримо про те, що наші предки їли неандертальців, а неандертальці їли їх, і тому каннібалізм це ок. І хтось, безперечно, це також визнає добрим риторичним прийомом, тож годі пересмикувати:)
Высокомерно судить людей - много ума не надо. Я считаю, любая помощь, ккой бы малой она ни была, должна приниматься с благодарностью, а не с осуждением " мол, мало сделали для, нечем гордиться". Для кого-то и двести гривен, о которых с таким презрением говорят, существенные деньги. И вообще, гнилой разговор сравнивать тех, кто помогает с теми, кто пытает. Каждый за свое ответит, я в это верю. А пока - делай что-то хорошее и тем уменьшай количество зла на родной земле. Статья, которую здесь обсуждаем, зло не уменьшает и ничего хорошего тоже не делает.
скажите, пожалуйста, как вы думаете, избиений, тяжелых условий, допросов с пристрастием, гнобления в тюрьмах с украинской стороны не существует? куда же все это делось, после 20 февраля? люди перестали писать заявления на соседей, чтобы засадить их и выселить из квартиры или чтобы отобрать бизнес, или из мести? а вы можете примерно оценить долю таких дел? а вы в сети не видели множества высказываний о том, что негодяев и врагов надо не просто в мусорные баки засовывать? как вы полагаете, какое количество людей сейчас одобрило бы расправы с врагами украинского народа? нулевое? а теперь представьте, что подобное поведение несколько месяцев подается, как нормальное и одобрямое со стороны сми и власти, и что за такие поступки ничего не будет; как думаете, что произойдет? откуда взялся беркут и милиционеры-садисты, продажные прокуроры? их с марса завезли? добрые дела надо делать, не требуя и не ожидая благодарности, а так, чтобы правая рука не знала, что делает левая, как Иисус завещал; а окружающее общество и человеческие слабости нужно оценивать трезво, а то уменьшить количество зла не выйдет
Я Вам тоже вопрос задам: откуда титушек завозили - из Киева в Донбасс или из Донбасса в Киев? _____ Вы, надеюсь, читали, что я написала. Я написала, что надо быть благодарным людям за помощь, а не плевать им в лицо заявлениями, что они поступали бы также, если бы режим был у них другим. Есть огромная разница между теми, кто готов убивать и теми, кто готов помочь деньгами на благое дело. Приравнивать их - мерзость.
я в толк не возьму, приезд титушек из Донбасса в Киев дает всем киевлянам бесконечную защиту от сотрудничества со злом? не вижу, не наблюдаю изменения криминогенной обстановки и обвального умирания коррупции; огромное количество людей бескорыстно помогают делу, которое считают благим, готовы умереть за это дело и други своя, и даже спасают врагов, когда те слабы, но при этом они же легко сдадут властям и представителям благого дела врагов сильных, или просто чужаков, не сильно заморачиваясь дальнейшей судьбой этих врагов; или вы проверяете условия содержания пленных сепаратистов? конечно, надо быть благодарным людям за то, что они решили помогать делу, которое сами считают благим; не вопрос; я извинюсь перед вами за автора статьи, хорошо? извините, пожалуйста, как он мог, редиска...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
no subject
Это еще один эксперимент Аша, вся страна видела, что Майдан - это хорошо, потому что телеканалы сказали, что это хорошо.
А рассказывать о том, что весь мир живет по законам психологии и подвержен инструментам пиара, и только центральная площадь города Киева - место, волшебным образом защищенное от психологических манипуляций - это пышание и есть. То есть спесь на пустом месте, не имеющая под собой никаких оснований лично по отношению к пышающемуся.
no subject
no subject
no subject
no subject
якщо ж брати лише тих, хто реально собою ризикував в києві, то їх було менше 10% з киян;
це дуже видно зараз, по кількості тих, хто реально зайнятий війною, а хто звичайним життям, а про війну знає лише з новин
no subject
Між "боїться потикатися туди, де стріляють" і "пише доноси на сусідів" чи "вважає, що відрізати олови нормально, бо так роблять чуваки при владі" є невелика різниця:) Перше - нормальна реакція. Друге і третє, хай би що вважав автор статті - ні, й нормалізація зла не здається мені позитивним чи продуктивним вчинком.
no subject
автор описує дійсність;
чим займатєтеся ви, якщо справді вважаєте, що більшість жителів окупованих територій - більшість жителів, як берете для києва - вподобала доноси і відрізання голів, я не знаю; ні у себе, ні у автора я цієї більшості не побачила; якби більшість тих, що там лишилися, строчила доноси чи аплодувала відрізаним головам, ми б бачили зовсім іншу картину, а в місцях розташування біженців відбувалися б збройні зіткнення;
no subject
А они привыкли к тому, что рабский труд соотечественников – это тоже не очень плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо ... месседж мой в том, что 90 человек из ста – не хороши и не плохи, они таковы, какое в данный момент в обществе царит настроение. Царит настроение рвать зубы «правосекам» и писать доносы на соседей – будут писать. Тю, а я шо?
У більшості місць - не будуть. Попередня влада демонструвала: якщо хтось із тобою незгоден, його можна знищувати фізично. Не те, щоб усі, хто вийшли на Майдан у грудні, були за євроінтеграцію, але проти такого підходу влади була явна більшість. Не треба говорити, що фізично знищувати носіїв інших поглядів - це норма (навіть якщо чуваки при зброї і владі говорять саме так). І не треба говорити, що нормальні ті, хто починають поділяти такі погляди у європейській країні у ХХІ ст., коли, здавалося б, і історію всі хоч якось та читали, і альтернативні моделі хоч якось та бачать.
Просто вокруг них было создано такое информационное течение, в рамках которого быть кем-то, кроме сепаратиста, буквально смертельно для здоровья. Течение, в котором норма – убивать велосипедистов
Якщо в суспільстві норма - убивати велосипедистів, то це (а) ненормальне суспільство; (б) не треба казати, що будь-яке суспільство вмить почало б убивати, бо "так нормально"; (в) що суспільство, для якого зараз норма убивати, потім буде безпечне без довгого перевиховання. Власне, я б так Донбас не описувала - це автор його так описує. І це одна з причин, чому мені здається, що автор мудак.
У мене, власне кажучи, підозра, що автор - сильно антиукраїнський. Доки убивають українців/підозрюваних у проукраїнський позиції, йому все ок. Натомість я маю певні сумніви, що він так само флегматично реагував би на, наприклад, антиросійські погроми, якби такі хоч десь відбувалися. Але це вже зі сфери спекуляцій.
А потом они 50 лет кряду писали доносы на соседей, населяли собой ГУЛАГ и противостояли американскому империализму. Как и мы
Хтось писав доноси, а хтось не писав, чи був у Гельсинкській групі, чи згнив у ГУЛАГу. Автор урівнює увесь цей спектр виборів як варіант норми і каже - так чо, нормально писати доноси, всі пишуть. Ну, ні, взагалі-то ненормально. І навіть в СССР нормою на низовому рівні не вважалося.
Кончится время, сменятся правила игры, и вернут себе жители Донбасса человеческий облик легко и непринужденно.
Звичайно, це прикольно вважати, що люди, які вчора убивали велосипедистів чи сприяли цьому, потім повернуться до нормального життя, але маю певні сумніви - і щодо можливості подальшої інтеграції, і щодо того, чи після такого бува не потрібен курс денацифікації. Це як той давній діалог про "- Ну війни ж завжди закінчуються тим, що всі домовляться! - Ні, якісь закінчуються й Нюрнберзьким процесом." Себто ясно, що нікого ні за що з того, що відбувається в зоні зараз, не покарають - але не треба казати, що саме це нормально. Бо з таким підходом, як у автора, і з безкарністю тих, хто чинить злочини зараз, ми наперед мусимо виписати індульгенцію за будь-які, умовно, погроми які будь-хто будь-коли може будь-де захотіти вчинити. Тому що суспільне віяння - це все, каже автор, а індивідуальна відповідальність і моральні норми - ніщо: "тю, а я що?". Та ну нафіг таких авторів.
no subject
Я думаю приблизно так само, як і ви (мій коментар нижче за ваш), але не так гарно думки в слова складаю.
no subject
no subject
на мій погляд, це будь-яку дискусію позбавляє сенсу;
про "ненормальне суспільство" розкажіть комусь, хто не знає історії, якщо ви збираєтеся все людство до початку двадцятого сторіччя, усім загалом, записувати до переліку ненормальних суспільств, я вам щиро співчуваю;
автор мені здається вправним пропагандистом, а ви - неуважним читачем, який дофантазував, чого автор не мав на увазі, а тепер завзято змагається із безпечним "ворогом";
думку автора про те, що більшості населення України та Києва немає особливо чим пишатися, я цілком поділяю; правильний висновок з цієї статі "досить патякати, який поганий Донбас, іди і працюй, доведи, що ти кращий, турбуйся перш про свою совість і ефективність, а потім про інших";
цього висновку я вам бажаю
no subject
no subject
//А рівняти сучасне життя за нормами до 20 ст. - дохлий номер, я тому про 21 ст. й уточнюю. А то ми скоро заговоримо про те, що наші предки їли неандертальців, а неандертальці їли їх, і тому каннібалізм це ок. І хтось, безперечно, це також визнає добрим риторичним прийомом, тож годі пересмикувати:)//
так, і повернутися до канібалізму дуже легко, вистачить двох-трьох поколінь, бо людська природа не змінилася ні з часів неандертальців, ні з 1999 року, а є лише суспільні норми, які одні люди нав'язують іншим, зазвичай, активна і агресивна у прозелетизмі і пропаганді меншість нав'язує комфорній більшості, а дорослі - дитині; жодних природних гальм не існує; а якщо комфорність буде меншою, то існування великих суспільств стане неможливим;
не розповідайте мені, що Києву непритаманні облудні доноси, внаслідок яких люди можуть загинути або сісти за грати на багато років, або що через свідому недбалість медиків чи міліціянтів, чи байдужих перехожих в Києві люди не помирають чи їх не калічать; я з цим працюю і знаю, що сусід сусіда хоче розорити і знищити виключно через те, що, здається, тому більше поталанило, я вже мовчу, що роблять через десять соток землі із родичами;
no subject
І некоректно це порівнювати з модою на волонтерство. Волонтер віддає своє. Міг би купити собі каву з круасаном - а купує пару шкарпеток. Солдату чи біженцю, якому в тих шкарпетках буде тепліше, їй-бо, абсолютно пофіг, волонтер то з моди купив - чи від своєї прекрасної душі. Так само з часом: волонтер міг би ті дві години дивитися тіві, фарбувати нігті чи займатися сексом - але він, наприклад, кікімору плете. Солдату пофіг, яка була мотивація в того, чия діяльність йому трошки покращила шанси повернутися додому.
Натомість умовний терорист відбирає чуже: віджимає чужу машину на потреби соціалістичної утопії ДНР чи чуже життя - бо той велосипедист, може, розвідник.
І порівнювати перше і друге, гм, мені здається некоректним - різного порядку явища, хай би що стверджував автор статті.
no subject
а те, що ви цупко тримаєтеся однієї лише, можливої серед інших, інтерпретації, до того ж вигадуючи для обгрунтування цієї інтерпретації "погану" інтенцію автора, яка нічим не підтверджена (ви точно не телепат і людина нездатна читати в серцях і прогнозувати чужі наміри, це засвідчив ваш пасаж про те, що міліціянти і лікарі не стосуються теми), доводить, що автор зачепив вас за живе;
вам не хочеться бути людиною, здатною від природи на зло і помилки, вам хочеться бути надлюдиною, яка впевнено може про себе сказати, що жодного зла ніколи не вчинить і конформізму не виявить;
автор нагадує, що люди йдуть за течією і наслідують поведінку інших комфортним шляхом, більшість людей чинить саме так;
ні волонтерство, ні участь у майдані не гарантують мене від зла за інших умов, якщо ви про себе іншої думки - не заздрю;
тільки не розумію, де ж тоді ви були останні 23 роки, чому не чутно про ваші яскраві перемоги або жертовні подвиги у боротьбі із злочинцями, корупцією тощо; де ж ви були, доки не дізналися, що сотні тисяч людей вважають певну поведінку "хорошою", а не дурістю? чому 30го листопада кияни очі витріщали від несподіванки, що їх так багато на Михайлівській? чому відчуття "нас багато" було новим, незважаючи на спогади про 2004 рік?
коротше кажучи, кожен розуміє статтю - як вміє, ким він є, хто для критики себе, а хто для навішування на інших ярликів, бо себе критикувати зась, десь так
no subject
(no subject)
no subject
Але зараз я хочу запитати про інше. А саме про критику себе.
Я маю довгу історію самобичування. Тільки зараз я почала помічати, наскільки часто я себе лаю і критикую. І що цікаво, вся ця самокритика мені зовсім не допомагає робити щось. Я себе лаю, мучуся почуттям провини і на цьому все.
Навіщо самокритика читачам цієї конкретної статті? Що на вашу думку автор очікує від читачів після прочитання?
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
no subject
Пан Нойнец, Ваша статья - гнилая. Не судите людей по себе.
no subject
no subject
Статья, которую здесь обсуждаем, зло не уменьшает и ничего хорошего тоже не делает.
no subject
no subject
откуда титушек завозили - из Киева в Донбасс или из Донбасса в Киев?
_____
Вы, надеюсь, читали, что я написала. Я написала, что надо быть благодарным людям за помощь, а не плевать им в лицо заявлениями, что они поступали бы также, если бы режим был у них другим.
Есть огромная разница между теми, кто готов убивать и теми, кто готов помочь деньгами на благое дело. Приравнивать их - мерзость.
no subject
огромное количество людей бескорыстно помогают делу, которое считают благим, готовы умереть за это дело и други своя, и даже спасают врагов, когда те слабы, но при этом они же легко сдадут властям и представителям благого дела врагов сильных, или просто чужаков, не сильно заморачиваясь дальнейшей судьбой этих врагов; или вы проверяете условия содержания пленных сепаратистов?
конечно, надо быть благодарным людям за то, что они решили помогать делу, которое сами считают благим; не вопрос; я извинюсь перед вами за автора статьи, хорошо? извините, пожалуйста, как он мог, редиска...
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)