Ще одна стаття з Петра і Мазепи, жостка і правильна

[morreth]

То есть речь о том, что да, некоторые граждане Украины – отличные люди, которые готовы отдавать последнюю рубаху, лишь бы нашим солдатам получше жилось. Но большинство украинцев – просто инертные равнодушные ребята, которые любят пышаться, а делать ничего не любят. Сейчас можно пышаться Украиной, поэтому они довольны. Они, в основном, кстати, и поучают окружающих, как правильно пышаться, на каком языке говорить, и каким цветом вверх вывешивать флаг.

А меньшинство граждан Украины – равнодушные мудаки, которые ради того, чтобы собственная жопа была в тепле, всех предадут и продадут. Они воруют пожертвования, они организуют фиктивные фонды помощи детям и ветеранам, продают броники без плит и так далее.

Они есть, эти люди, и их довольно много. В процентном отношении, я так думаю, ровно столько же, сколько и в других государствах. Просто Украина – это сейчас такое государство, в котором общий народный императив – волонтерство и самопожертвование. Поэтому они паразитируют на волонтерстве и самопожертвовании.

В ДНР и ЛНР другая история. Там сейчас другой императив. Там императив – поиск шпионов и вредителей. Такой императив не подразумевает, что честные и самоотверженные люди вообще будут им заниматься. Поэтому логично, что на верхушку ДНР и ЛНР всплыли такие люди, которым в обычной жизни руку не подают. И эти люди заняты тем, что организовали уже общий тренд «Новороссии», и уже в таком тренде вся эта срань как-то проживает.

Вы знаете, как в «Новороссии» называют рабов? Роботы.

То есть, у них не только есть рабы. У них еще и есть название для рабов. Знаете, кстати, почему они рабов не называют рабами? Потому что тогда нейтральному большинству, которое любит пышаться, будет нечем пышаться, им будет неприятно чувствовать себя рабовладельцами, это как-то неудобно. А роботы – ну, роботы. И люди там как-то привыкли постепенно к такому положению вещей. Люди вообще ко всему привыкают. Мы же как-то привыкли к тому, что должны платить налоги не в казну, а напрямую волонтерам. Хотя это тоже, скажем прямо, не вполне нормальное состояние вещей.

В общем, мы привыкли к тому, что факельные шествия и зиги – это не очень-то и плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо. А они привыкли к тому, что рабский труд соотечественников – это тоже не очень плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо — разминируют, убирают.

То есть месседж мой в том, что 90 человек из ста – не хороши и не плохи, они таковы, какое в данный момент в обществе царит настроение. Царит настроение рвать зубы «правосекам» и писать доносы на соседей – будут писать. Тю, а я шо? Все побежали, и я побежал. Будет царить настроение снабжать армию, петь гимн и гордиться Украиной – будут снабжать армию, да еще и соревноваться, кто больше добрых волонтерских дел сделал. Все сдавали – и я сдавал.

Comments

[virago-ghost.livejournal.com]

ні, автор статті каже про інше;
а те, що ви цупко тримаєтеся однієї лише, можливої серед інших, інтерпретації, до того ж вигадуючи для обгрунтування цієї інтерпретації "погану" інтенцію автора, яка нічим не підтверджена (ви точно не телепат і людина нездатна читати в серцях і прогнозувати чужі наміри, це засвідчив ваш пасаж про те, що міліціянти і лікарі не стосуються теми), доводить, що автор зачепив вас за живе;
вам не хочеться бути людиною, здатною від природи на зло і помилки, вам хочеться бути надлюдиною, яка впевнено може про себе сказати, що жодного зла ніколи не вчинить і конформізму не виявить;
автор нагадує, що люди йдуть за течією і наслідують поведінку інших комфортним шляхом, більшість людей чинить саме так;
ні волонтерство, ні участь у майдані не гарантують мене від зла за інших умов, якщо ви про себе іншої думки - не заздрю;
тільки не розумію, де ж тоді ви були останні 23 роки, чому не чутно про ваші яскраві перемоги або жертовні подвиги у боротьбі із злочинцями, корупцією тощо; де ж ви були, доки не дізналися, що сотні тисяч людей вважають певну поведінку "хорошою", а не дурістю? чому 30го листопада кияни очі витріщали від несподіванки, що їх так багато на Михайлівській? чому відчуття "нас багато" було новим, незважаючи на спогади про 2004 рік?
коротше кажучи, кожен розуміє статтю - як вміє, ким він є, хто для критики себе, а хто для навішування на інших ярликів, бо себе критикувати зась, десь так

[pocketfull-of.livejournal.com]

Я говорю рівно про те, що автор неодноразово повторює у статті прямим текстом. Якщо ви пріоритизуєте у статті щось, що прямим текстом багаторазово повторене не є - це Ваше прочитання і Ваше право, але телепатією відгонитиме, на жаль, саме Ваша версія. А те, що Ви робите в останньому коменті - це демонстрація усіх прийомів, як дискусію вести не варто. Я просто на роздоріжжі - мені запастися попкорном, продовжити розмову і дочекатися ще й появи, наприклад, straw man чи низки ще не задіяних Вами тут логічних баг, чи ввічливо попрощатися, надивившись пересмикувань і приписувань мені того, що я не говорила, не думаю і т.д.? Взагалі, шкода, у інших дискусіях Ви виглядали значно цікавішим і адекватнішим співрозмовником.

[virago-ghost.livejournal.com]

тобто, ви вважаєте, що це дискусія? добре, якщо це дискусія, яку ви ведете, на відміну від мене, за правилами, а не обговорення впливу пропагандистського тексту і особистих читацьких вражень від нього, то будьте ласкаві, власними словами, без цитат, сформулюйте мету і завдання автора статті, як ви це бачите; бажано, не у форматі "простирадла", а чітко: яка була мета автора тексту, який вплив на читача передбачався?
далі, якщо буде можливо, спростуйте наведені посилання на поп-психологів, спростуйте контрпосиланням на наукові роботи, і визначте ту межу, де припиняється конформізм, а починається виправдання чи нормалізація зла, чи ще щось, і чим вони від конформізму відрізняються, і де кордон "нормального" конформізму для людських істот, а де вже розлади психіки, не забудьте пояснити, як моральні та етичні оцінки поведінки людей можуть відміняти опис механізму, який до поведінки призвів (конформізм, тобто наслідування групі);
далі доведіть, що доля конформістів в суспільстві інша;

на превеликий жаль, з яким би моральним осудом я чи ви не ставилися до поведінки населення, лояльного днр \лнр, це жодним чином не змінює долю конформістів у суспільстві; не знаю вашого віку, але я тотальну і швидку зміну настроів і лояльності у мільйонів людей - від захвату до ненависті - спостерігаю не перший раз особисто;
але можете тішити себе ілюзіями надалі

[deyatinor.livejournal.com]

Мене чогось ваш пасаж зачепив за живе. Можливо, тому, що я з вашою опоненткою згодна.
Але зараз я хочу запитати про інше. А саме про критику себе.
Я маю довгу історію самобичування. Тільки зараз я почала помічати, наскільки часто я себе лаю і критикую. І що цікаво, вся ця самокритика мені зовсім не допомагає робити щось. Я себе лаю, мучуся почуттям провини і на цьому все.
Навіщо самокритика читачам цієї конкретної статті? Що на вашу думку автор очікує від читачів після прочитання?

[virago-ghost.livejournal.com]

те, що ви описуєте, не має нічого спільного з самокритикою; будь-який психічний механізм може спрацьовувати адекватно, а може й ні; в нормі самокритика дозволяє вам більш адекватно і повно оцінювати оточуюче середовище і власні успіхи і помилки, та відповідно змінювати поведінку; якщо у вас з цим болюча проблема, воно криво працює, то зверніться до психолога чи коуча; нормальний приклад самокритики ви навели самі, щойно, це ваш опис і оцінка проблеми з безплідним угризанням себе

[deyatinor.livejournal.com]

Я в цьому коменті порад не просила.
І якщо ми почали переходити на мою особистість, то я самобичування помітила після двох років психотерапії, куди прийшла із зовсім іншим запитом.
Але зараз я хочу сказати не про це.
Мені дуже не подобається спроба примусити когось щось зробити за допомогою почуття провини. Тому що для таких людей, як я (чомусь я думаю, що я не єдина така) воно не діє.
Ідея "не треба стигматизувати звичайних обивателів Донбасу" хороша і наразі актуальна. Але те, що її намагаються нав’язати за допомогою навішування почуття провини на інших, мені не подобається.

Далі я дискутувати не буду.

[virago-ghost.livejournal.com]

щиро сподіваюся, що не будете, бо я ніяк не заохочували вас ділитися зі мною подробицями вашого особистого життя, а питання стигматизації обивателів Донбасу мене не цікавить і не бачу, чого його обговорювати зараз;