автор статті не займається жодною нормалізацією зла, бо аж ніяк позитивно не оцінює доноси чи відрізання голів; якщо ви твердження "75% людей конформісти і конформісти, а не герої, навіть під тиском злочинців" вважаєте нормалізацією зла, то почніть свою лекцію з християнських церков, вони взагалі вважають, що всі люди такі - конформісти щодо зла - від народження, за виключенням святих, яким протистояння дається боротьбою і волею творця; а продовжуйте психологами всього світу, що визнали існування стокгольмського синдрому; автор описує дійсність; чим займатєтеся ви, якщо справді вважаєте, що більшість жителів окупованих територій - більшість жителів, як берете для києва - вподобала доноси і відрізання голів, я не знаю; ні у себе, ні у автора я цієї більшості не побачила; якби більшість тих, що там лишилися, строчила доноси чи аплодувала відрізаним головам, ми б бачили зовсім іншу картину, а в місцях розташування біженців відбувалися б збройні зіткнення;
Ну, пройдімося тим, що пише автор. А они привыкли к тому, что рабский труд соотечественников – это тоже не очень плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо ... месседж мой в том, что 90 человек из ста – не хороши и не плохи, они таковы, какое в данный момент в обществе царит настроение. Царит настроение рвать зубы «правосекам» и писать доносы на соседей – будут писать. Тю, а я шо? У більшості місць - не будуть. Попередня влада демонструвала: якщо хтось із тобою незгоден, його можна знищувати фізично. Не те, щоб усі, хто вийшли на Майдан у грудні, були за євроінтеграцію, але проти такого підходу влади була явна більшість. Не треба говорити, що фізично знищувати носіїв інших поглядів - це норма (навіть якщо чуваки при зброї і владі говорять саме так). І не треба говорити, що нормальні ті, хто починають поділяти такі погляди у європейській країні у ХХІ ст., коли, здавалося б, і історію всі хоч якось та читали, і альтернативні моделі хоч якось та бачать.
Просто вокруг них было создано такое информационное течение, в рамках которого быть кем-то, кроме сепаратиста, буквально смертельно для здоровья. Течение, в котором норма – убивать велосипедистов Якщо в суспільстві норма - убивати велосипедистів, то це (а) ненормальне суспільство; (б) не треба казати, що будь-яке суспільство вмить почало б убивати, бо "так нормально"; (в) що суспільство, для якого зараз норма убивати, потім буде безпечне без довгого перевиховання. Власне, я б так Донбас не описувала - це автор його так описує. І це одна з причин, чому мені здається, що автор мудак. У мене, власне кажучи, підозра, що автор - сильно антиукраїнський. Доки убивають українців/підозрюваних у проукраїнський позиції, йому все ок. Натомість я маю певні сумніви, що він так само флегматично реагував би на, наприклад, антиросійські погроми, якби такі хоч десь відбувалися. Але це вже зі сфери спекуляцій.
А потом они 50 лет кряду писали доносы на соседей, населяли собой ГУЛАГ и противостояли американскому империализму. Как и мы Хтось писав доноси, а хтось не писав, чи був у Гельсинкській групі, чи згнив у ГУЛАГу. Автор урівнює увесь цей спектр виборів як варіант норми і каже - так чо, нормально писати доноси, всі пишуть. Ну, ні, взагалі-то ненормально. І навіть в СССР нормою на низовому рівні не вважалося.
Кончится время, сменятся правила игры, и вернут себе жители Донбасса человеческий облик легко и непринужденно. Звичайно, це прикольно вважати, що люди, які вчора убивали велосипедистів чи сприяли цьому, потім повернуться до нормального життя, але маю певні сумніви - і щодо можливості подальшої інтеграції, і щодо того, чи після такого бува не потрібен курс денацифікації. Це як той давній діалог про "- Ну війни ж завжди закінчуються тим, що всі домовляться! - Ні, якісь закінчуються й Нюрнберзьким процесом." Себто ясно, що нікого ні за що з того, що відбувається в зоні зараз, не покарають - але не треба казати, що саме це нормально. Бо з таким підходом, як у автора, і з безкарністю тих, хто чинить злочини зараз, ми наперед мусимо виписати індульгенцію за будь-які, умовно, погроми які будь-хто будь-коли може будь-де захотіти вчинити. Тому що суспільне віяння - це все, каже автор, а індивідуальна відповідальність і моральні норми - ніщо: "тю, а я що?". Та ну нафіг таких авторів.
шановний опоненте, я бачу, що питання сатири, сарказму, полемічного азарту та гіперболи пройшли повз вас, і від пропаганди ви вимагаєте не посилання на наукові висновки у формі, придатній для профанів, а наукової точності, однак, опонуючи, самі нічого такого не демонструєте; на мій погляд, це будь-яку дискусію позбавляє сенсу; про "ненормальне суспільство" розкажіть комусь, хто не знає історії, якщо ви збираєтеся все людство до початку двадцятого сторіччя, усім загалом, записувати до переліку ненормальних суспільств, я вам щиро співчуваю; автор мені здається вправним пропагандистом, а ви - неуважним читачем, який дофантазував, чого автор не мав на увазі, а тепер завзято змагається із безпечним "ворогом"; думку автора про те, що більшості населення України та Києва немає особливо чим пишатися, я цілком поділяю; правильний висновок з цієї статі "досить патякати, який поганий Донбас, іди і працюй, доведи, що ти кращий, турбуйся перш про свою совість і ефективність, а потім про інших"; цього висновку я вам бажаю
По-моєму, моя інтерпретація має рівно таке ж право на існування, як Ваша; "досить патякати, який поганий Донбас, іди і працюй, доведи, що ти кращий, турбуйся перш про свою совість і ефективність, а потім про інших" можна сказати саме такими словами, без усіх тих стрьомних доважків, які цитую вище. Доки є ненульова кількість читачів (і то досить компетентних читачів - а я досить компетентний читач), які читають ту статтю рівно так, як я - хорошим пропагандистом автора вважати не беруся. Але кожному своє.
ні, такими самими неможна, саме тому, що є ненульова кількість читачів, яким треба негайно перевести розмову на щось інше, крім сумнівів, чи є їм чим пишатися, чи ні; автор - молодець, вправно закинув гачка;
//А рівняти сучасне життя за нормами до 20 ст. - дохлий номер, я тому про 21 ст. й уточнюю. А то ми скоро заговоримо про те, що наші предки їли неандертальців, а неандертальці їли їх, і тому каннібалізм це ок. І хтось, безперечно, це також визнає добрим риторичним прийомом, тож годі пересмикувати:)//
так, і повернутися до канібалізму дуже легко, вистачить двох-трьох поколінь, бо людська природа не змінилася ні з часів неандертальців, ні з 1999 року, а є лише суспільні норми, які одні люди нав'язують іншим, зазвичай, активна і агресивна у прозелетизмі і пропаганді меншість нав'язує комфорній більшості, а дорослі - дитині; жодних природних гальм не існує; а якщо комфорність буде меншою, то існування великих суспільств стане неможливим; не розповідайте мені, що Києву непритаманні облудні доноси, внаслідок яких люди можуть загинути або сісти за грати на багато років, або що через свідому недбалість медиків чи міліціянтів, чи байдужих перехожих в Києві люди не помирають чи їх не калічать; я з цим працюю і знаю, що сусід сусіда хоче розорити і знищити виключно через те, що, здається, тому більше поталанило, я вже мовчу, що роблять через десять соток землі із родичами;
Якби я хотіла поговорити про медиків і міліціянтів (фінансування науки, расизм у США, антисемітизм, ісламофобію і їх кумедне поєднання у Франції, права жінок чи ще десяток інших важливих і болісних тем) - я б, їй-богу, про них поговорила. Натомість я дискутую з дуже конкретними тезами автора, процитованими за кілька коментарів до цього. Повторю, автор статті каже: досить opinion-makers при владі/зброї сказати, що знищувати опонента нормально, як більшість із цим погодиться. Я кажу, що це ненормально, а ситуація в інших регіонах станом на півроку тому демонструє, що до ідеї про, умовно кажучи, нормальність канібалізму наше суспільство ще й не підвели. Відтак, якщо з когось вилазить прагнення вбити велосипедиста/написати донос/відрізати пальці полоненому/потрібне з новин підставити, бо так буцімто кажуть чуваки з автоматами, то саме він є ненормальним. Він - і той, хто його виправдовує. І некоректно це порівнювати з модою на волонтерство. Волонтер віддає своє. Міг би купити собі каву з круасаном - а купує пару шкарпеток. Солдату чи біженцю, якому в тих шкарпетках буде тепліше, їй-бо, абсолютно пофіг, волонтер то з моди купив - чи від своєї прекрасної душі. Так само з часом: волонтер міг би ті дві години дивитися тіві, фарбувати нігті чи займатися сексом - але він, наприклад, кікімору плете. Солдату пофіг, яка була мотивація в того, чия діяльність йому трошки покращила шанси повернутися додому. Натомість умовний терорист відбирає чуже: віджимає чужу машину на потреби соціалістичної утопії ДНР чи чуже життя - бо той велосипедист, може, розвідник. І порівнювати перше і друге, гм, мені здається некоректним - різного порядку явища, хай би що стверджував автор статті.
ні, автор статті каже про інше; а те, що ви цупко тримаєтеся однієї лише, можливої серед інших, інтерпретації, до того ж вигадуючи для обгрунтування цієї інтерпретації "погану" інтенцію автора, яка нічим не підтверджена (ви точно не телепат і людина нездатна читати в серцях і прогнозувати чужі наміри, це засвідчив ваш пасаж про те, що міліціянти і лікарі не стосуються теми), доводить, що автор зачепив вас за живе; вам не хочеться бути людиною, здатною від природи на зло і помилки, вам хочеться бути надлюдиною, яка впевнено може про себе сказати, що жодного зла ніколи не вчинить і конформізму не виявить; автор нагадує, що люди йдуть за течією і наслідують поведінку інших комфортним шляхом, більшість людей чинить саме так; ні волонтерство, ні участь у майдані не гарантують мене від зла за інших умов, якщо ви про себе іншої думки - не заздрю; тільки не розумію, де ж тоді ви були останні 23 роки, чому не чутно про ваші яскраві перемоги або жертовні подвиги у боротьбі із злочинцями, корупцією тощо; де ж ви були, доки не дізналися, що сотні тисяч людей вважають певну поведінку "хорошою", а не дурістю? чому 30го листопада кияни очі витріщали від несподіванки, що їх так багато на Михайлівській? чому відчуття "нас багато" було новим, незважаючи на спогади про 2004 рік? коротше кажучи, кожен розуміє статтю - як вміє, ким він є, хто для критики себе, а хто для навішування на інших ярликів, бо себе критикувати зась, десь так
Я говорю рівно про те, що автор неодноразово повторює у статті прямим текстом. Якщо ви пріоритизуєте у статті щось, що прямим текстом багаторазово повторене не є - це Ваше прочитання і Ваше право, але телепатією відгонитиме, на жаль, саме Ваша версія. А те, що Ви робите в останньому коменті - це демонстрація усіх прийомів, як дискусію вести не варто. Я просто на роздоріжжі - мені запастися попкорном, продовжити розмову і дочекатися ще й появи, наприклад, straw man чи низки ще не задіяних Вами тут логічних баг, чи ввічливо попрощатися, надивившись пересмикувань і приписувань мені того, що я не говорила, не думаю і т.д.? Взагалі, шкода, у інших дискусіях Ви виглядали значно цікавішим і адекватнішим співрозмовником.
тобто, ви вважаєте, що це дискусія? добре, якщо це дискусія, яку ви ведете, на відміну від мене, за правилами, а не обговорення впливу пропагандистського тексту і особистих читацьких вражень від нього, то будьте ласкаві, власними словами, без цитат, сформулюйте мету і завдання автора статті, як ви це бачите; бажано, не у форматі "простирадла", а чітко: яка була мета автора тексту, який вплив на читача передбачався? далі, якщо буде можливо, спростуйте наведені посилання на поп-психологів, спростуйте контрпосиланням на наукові роботи, і визначте ту межу, де припиняється конформізм, а починається виправдання чи нормалізація зла, чи ще щось, і чим вони від конформізму відрізняються, і де кордон "нормального" конформізму для людських істот, а де вже розлади психіки, не забудьте пояснити, як моральні та етичні оцінки поведінки людей можуть відміняти опис механізму, який до поведінки призвів (конформізм, тобто наслідування групі); далі доведіть, що доля конформістів в суспільстві інша;
на превеликий жаль, з яким би моральним осудом я чи ви не ставилися до поведінки населення, лояльного днр \лнр, це жодним чином не змінює долю конформістів у суспільстві; не знаю вашого віку, але я тотальну і швидку зміну настроів і лояльності у мільйонів людей - від захвату до ненависті - спостерігаю не перший раз особисто; але можете тішити себе ілюзіями надалі
Мене чогось ваш пасаж зачепив за живе. Можливо, тому, що я з вашою опоненткою згодна. Але зараз я хочу запитати про інше. А саме про критику себе. Я маю довгу історію самобичування. Тільки зараз я почала помічати, наскільки часто я себе лаю і критикую. І що цікаво, вся ця самокритика мені зовсім не допомагає робити щось. Я себе лаю, мучуся почуттям провини і на цьому все. Навіщо самокритика читачам цієї конкретної статті? Що на вашу думку автор очікує від читачів після прочитання?
те, що ви описуєте, не має нічого спільного з самокритикою; будь-який психічний механізм може спрацьовувати адекватно, а може й ні; в нормі самокритика дозволяє вам більш адекватно і повно оцінювати оточуюче середовище і власні успіхи і помилки, та відповідно змінювати поведінку; якщо у вас з цим болюча проблема, воно криво працює, то зверніться до психолога чи коуча; нормальний приклад самокритики ви навели самі, щойно, це ваш опис і оцінка проблеми з безплідним угризанням себе
Я в цьому коменті порад не просила. І якщо ми почали переходити на мою особистість, то я самобичування помітила після двох років психотерапії, куди прийшла із зовсім іншим запитом. Але зараз я хочу сказати не про це. Мені дуже не подобається спроба примусити когось щось зробити за допомогою почуття провини. Тому що для таких людей, як я (чомусь я думаю, що я не єдина така) воно не діє. Ідея "не треба стигматизувати звичайних обивателів Донбасу" хороша і наразі актуальна. Але те, що її намагаються нав’язати за допомогою навішування почуття провини на інших, мені не подобається.
щиро сподіваюся, що не будете, бо я ніяк не заохочували вас ділитися зі мною подробицями вашого особистого життя, а питання стигматизації обивателів Донбасу мене не цікавить і не бачу, чого його обговорювати зараз;
А рівняти сучасне життя за нормами до 20 ст. - дохлий номер, я тому про 21 ст. й уточнюю. А то ми скоро заговоримо про те, що наші предки їли неандертальців, а неандертальці їли їх, і тому каннібалізм це ок. І хтось, безперечно, це також визнає добрим риторичним прийомом, тож годі пересмикувати:)
Высокомерно судить людей - много ума не надо. Я считаю, любая помощь, ккой бы малой она ни была, должна приниматься с благодарностью, а не с осуждением " мол, мало сделали для, нечем гордиться". Для кого-то и двести гривен, о которых с таким презрением говорят, существенные деньги. И вообще, гнилой разговор сравнивать тех, кто помогает с теми, кто пытает. Каждый за свое ответит, я в это верю. А пока - делай что-то хорошее и тем уменьшай количество зла на родной земле. Статья, которую здесь обсуждаем, зло не уменьшает и ничего хорошего тоже не делает.
скажите, пожалуйста, как вы думаете, избиений, тяжелых условий, допросов с пристрастием, гнобления в тюрьмах с украинской стороны не существует? куда же все это делось, после 20 февраля? люди перестали писать заявления на соседей, чтобы засадить их и выселить из квартиры или чтобы отобрать бизнес, или из мести? а вы можете примерно оценить долю таких дел? а вы в сети не видели множества высказываний о том, что негодяев и врагов надо не просто в мусорные баки засовывать? как вы полагаете, какое количество людей сейчас одобрило бы расправы с врагами украинского народа? нулевое? а теперь представьте, что подобное поведение несколько месяцев подается, как нормальное и одобрямое со стороны сми и власти, и что за такие поступки ничего не будет; как думаете, что произойдет? откуда взялся беркут и милиционеры-садисты, продажные прокуроры? их с марса завезли? добрые дела надо делать, не требуя и не ожидая благодарности, а так, чтобы правая рука не знала, что делает левая, как Иисус завещал; а окружающее общество и человеческие слабости нужно оценивать трезво, а то уменьшить количество зла не выйдет
Я Вам тоже вопрос задам: откуда титушек завозили - из Киева в Донбасс или из Донбасса в Киев? _____ Вы, надеюсь, читали, что я написала. Я написала, что надо быть благодарным людям за помощь, а не плевать им в лицо заявлениями, что они поступали бы также, если бы режим был у них другим. Есть огромная разница между теми, кто готов убивать и теми, кто готов помочь деньгами на благое дело. Приравнивать их - мерзость.
я в толк не возьму, приезд титушек из Донбасса в Киев дает всем киевлянам бесконечную защиту от сотрудничества со злом? не вижу, не наблюдаю изменения криминогенной обстановки и обвального умирания коррупции; огромное количество людей бескорыстно помогают делу, которое считают благим, готовы умереть за это дело и други своя, и даже спасают врагов, когда те слабы, но при этом они же легко сдадут властям и представителям благого дела врагов сильных, или просто чужаков, не сильно заморачиваясь дальнейшей судьбой этих врагов; или вы проверяете условия содержания пленных сепаратистов? конечно, надо быть благодарным людям за то, что они решили помогать делу, которое сами считают благим; не вопрос; я извинюсь перед вами за автора статьи, хорошо? извините, пожалуйста, как он мог, редиска...
А я в толк не возьму, как можно не видеть того, что 77% украинцев пожертвовали деньги на АТО и на лечение раненых. Это важно, и это надо ценить и поощрять. Потому что эти "маленькие" люди будут решать будущее страны, как ее электорат. Это они - эти "трусливые и молчаливые никто", каковыми вы их считаете, - будут голосовать за нормальное правительство и против продажного и предательского оппозиционного блока. Это они будут строить и отстраивать страну в конце концов. Герои важны и нужны, но на них невозможно опираться, чтобы строить будущее. Опираться придется как раз на этих, которых вы дружно осуждаете и презираете. Так что умерьте гордыню в своем осуждении. И Вас и Чигиринскую уже давно заносит, герои вы наши.
нет, презираете вы; это вы проецируете свое презрение и приписываете его мне; а у меня нет никакого презрения к людям по факту того, что они люди, а потому, в большинстве своем, не святые, не герои, а конформисты, подвластные злу, не гении, не доки в политике, и сколько бы гривен они не перевели в помощь армии и беженцам, сам этот факт не обучит их эффективно голосовать на выборах и проводить реформы, а геройство на войне не гарантирует человека от превращения в преступника; люди есть люди, и вот такие и будут поднимать страну и строить будущее, если потянут, а могут не потянуть; но знаете что? похвалы и благодарности не добавляют им знаний и умений, они не дети малые, чтобы на фантиках от конфет учиться и работать сверхурочно годами; вот это и надо учитывать, и действовать надо соответственно, с учетом этого; а если полагаться на то, что патриотический порыв будет вечен и пара благотворительных жестов навсегда даст человеку правильные политические ориентиры и аналитический склад ума, и с потолка сразу - умение управлять общей собственностью и понимание законов, то будет всякий раз говно на выходе и много красивых слов; такие дела; если б каждый, перечисливший деньги на АТО и переселенцев имел гарантию от зла и ошибки, если б таких было явное большинство, то речь вообще не шла ни о каких шансах для Оппозиционного блока и прочего дерьма, мы бы все баварское пили, потому что результат выборов был бы предрешен; а на деле все иначе;
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
автор описує дійсність;
чим займатєтеся ви, якщо справді вважаєте, що більшість жителів окупованих територій - більшість жителів, як берете для києва - вподобала доноси і відрізання голів, я не знаю; ні у себе, ні у автора я цієї більшості не побачила; якби більшість тих, що там лишилися, строчила доноси чи аплодувала відрізаним головам, ми б бачили зовсім іншу картину, а в місцях розташування біженців відбувалися б збройні зіткнення;
no subject
А они привыкли к тому, что рабский труд соотечественников – это тоже не очень плохо, пока лично тебя не касается, а вообще-то даже и хорошо ... месседж мой в том, что 90 человек из ста – не хороши и не плохи, они таковы, какое в данный момент в обществе царит настроение. Царит настроение рвать зубы «правосекам» и писать доносы на соседей – будут писать. Тю, а я шо?
У більшості місць - не будуть. Попередня влада демонструвала: якщо хтось із тобою незгоден, його можна знищувати фізично. Не те, щоб усі, хто вийшли на Майдан у грудні, були за євроінтеграцію, але проти такого підходу влади була явна більшість. Не треба говорити, що фізично знищувати носіїв інших поглядів - це норма (навіть якщо чуваки при зброї і владі говорять саме так). І не треба говорити, що нормальні ті, хто починають поділяти такі погляди у європейській країні у ХХІ ст., коли, здавалося б, і історію всі хоч якось та читали, і альтернативні моделі хоч якось та бачать.
Просто вокруг них было создано такое информационное течение, в рамках которого быть кем-то, кроме сепаратиста, буквально смертельно для здоровья. Течение, в котором норма – убивать велосипедистов
Якщо в суспільстві норма - убивати велосипедистів, то це (а) ненормальне суспільство; (б) не треба казати, що будь-яке суспільство вмить почало б убивати, бо "так нормально"; (в) що суспільство, для якого зараз норма убивати, потім буде безпечне без довгого перевиховання. Власне, я б так Донбас не описувала - це автор його так описує. І це одна з причин, чому мені здається, що автор мудак.
У мене, власне кажучи, підозра, що автор - сильно антиукраїнський. Доки убивають українців/підозрюваних у проукраїнський позиції, йому все ок. Натомість я маю певні сумніви, що він так само флегматично реагував би на, наприклад, антиросійські погроми, якби такі хоч десь відбувалися. Але це вже зі сфери спекуляцій.
А потом они 50 лет кряду писали доносы на соседей, населяли собой ГУЛАГ и противостояли американскому империализму. Как и мы
Хтось писав доноси, а хтось не писав, чи був у Гельсинкській групі, чи згнив у ГУЛАГу. Автор урівнює увесь цей спектр виборів як варіант норми і каже - так чо, нормально писати доноси, всі пишуть. Ну, ні, взагалі-то ненормально. І навіть в СССР нормою на низовому рівні не вважалося.
Кончится время, сменятся правила игры, и вернут себе жители Донбасса человеческий облик легко и непринужденно.
Звичайно, це прикольно вважати, що люди, які вчора убивали велосипедистів чи сприяли цьому, потім повернуться до нормального життя, але маю певні сумніви - і щодо можливості подальшої інтеграції, і щодо того, чи після такого бува не потрібен курс денацифікації. Це як той давній діалог про "- Ну війни ж завжди закінчуються тим, що всі домовляться! - Ні, якісь закінчуються й Нюрнберзьким процесом." Себто ясно, що нікого ні за що з того, що відбувається в зоні зараз, не покарають - але не треба казати, що саме це нормально. Бо з таким підходом, як у автора, і з безкарністю тих, хто чинить злочини зараз, ми наперед мусимо виписати індульгенцію за будь-які, умовно, погроми які будь-хто будь-коли може будь-де захотіти вчинити. Тому що суспільне віяння - це все, каже автор, а індивідуальна відповідальність і моральні норми - ніщо: "тю, а я що?". Та ну нафіг таких авторів.
no subject
Я думаю приблизно так само, як і ви (мій коментар нижче за ваш), але не так гарно думки в слова складаю.
no subject
no subject
на мій погляд, це будь-яку дискусію позбавляє сенсу;
про "ненормальне суспільство" розкажіть комусь, хто не знає історії, якщо ви збираєтеся все людство до початку двадцятого сторіччя, усім загалом, записувати до переліку ненормальних суспільств, я вам щиро співчуваю;
автор мені здається вправним пропагандистом, а ви - неуважним читачем, який дофантазував, чого автор не мав на увазі, а тепер завзято змагається із безпечним "ворогом";
думку автора про те, що більшості населення України та Києва немає особливо чим пишатися, я цілком поділяю; правильний висновок з цієї статі "досить патякати, який поганий Донбас, іди і працюй, доведи, що ти кращий, турбуйся перш про свою совість і ефективність, а потім про інших";
цього висновку я вам бажаю
no subject
no subject
//А рівняти сучасне життя за нормами до 20 ст. - дохлий номер, я тому про 21 ст. й уточнюю. А то ми скоро заговоримо про те, що наші предки їли неандертальців, а неандертальці їли їх, і тому каннібалізм це ок. І хтось, безперечно, це також визнає добрим риторичним прийомом, тож годі пересмикувати:)//
так, і повернутися до канібалізму дуже легко, вистачить двох-трьох поколінь, бо людська природа не змінилася ні з часів неандертальців, ні з 1999 року, а є лише суспільні норми, які одні люди нав'язують іншим, зазвичай, активна і агресивна у прозелетизмі і пропаганді меншість нав'язує комфорній більшості, а дорослі - дитині; жодних природних гальм не існує; а якщо комфорність буде меншою, то існування великих суспільств стане неможливим;
не розповідайте мені, що Києву непритаманні облудні доноси, внаслідок яких люди можуть загинути або сісти за грати на багато років, або що через свідому недбалість медиків чи міліціянтів, чи байдужих перехожих в Києві люди не помирають чи їх не калічать; я з цим працюю і знаю, що сусід сусіда хоче розорити і знищити виключно через те, що, здається, тому більше поталанило, я вже мовчу, що роблять через десять соток землі із родичами;
no subject
І некоректно це порівнювати з модою на волонтерство. Волонтер віддає своє. Міг би купити собі каву з круасаном - а купує пару шкарпеток. Солдату чи біженцю, якому в тих шкарпетках буде тепліше, їй-бо, абсолютно пофіг, волонтер то з моди купив - чи від своєї прекрасної душі. Так само з часом: волонтер міг би ті дві години дивитися тіві, фарбувати нігті чи займатися сексом - але він, наприклад, кікімору плете. Солдату пофіг, яка була мотивація в того, чия діяльність йому трошки покращила шанси повернутися додому.
Натомість умовний терорист відбирає чуже: віджимає чужу машину на потреби соціалістичної утопії ДНР чи чуже життя - бо той велосипедист, може, розвідник.
І порівнювати перше і друге, гм, мені здається некоректним - різного порядку явища, хай би що стверджував автор статті.
no subject
а те, що ви цупко тримаєтеся однієї лише, можливої серед інших, інтерпретації, до того ж вигадуючи для обгрунтування цієї інтерпретації "погану" інтенцію автора, яка нічим не підтверджена (ви точно не телепат і людина нездатна читати в серцях і прогнозувати чужі наміри, це засвідчив ваш пасаж про те, що міліціянти і лікарі не стосуються теми), доводить, що автор зачепив вас за живе;
вам не хочеться бути людиною, здатною від природи на зло і помилки, вам хочеться бути надлюдиною, яка впевнено може про себе сказати, що жодного зла ніколи не вчинить і конформізму не виявить;
автор нагадує, що люди йдуть за течією і наслідують поведінку інших комфортним шляхом, більшість людей чинить саме так;
ні волонтерство, ні участь у майдані не гарантують мене від зла за інших умов, якщо ви про себе іншої думки - не заздрю;
тільки не розумію, де ж тоді ви були останні 23 роки, чому не чутно про ваші яскраві перемоги або жертовні подвиги у боротьбі із злочинцями, корупцією тощо; де ж ви були, доки не дізналися, що сотні тисяч людей вважають певну поведінку "хорошою", а не дурістю? чому 30го листопада кияни очі витріщали від несподіванки, що їх так багато на Михайлівській? чому відчуття "нас багато" було новим, незважаючи на спогади про 2004 рік?
коротше кажучи, кожен розуміє статтю - як вміє, ким він є, хто для критики себе, а хто для навішування на інших ярликів, бо себе критикувати зась, десь так
no subject
no subject
далі, якщо буде можливо, спростуйте наведені посилання на поп-психологів, спростуйте контрпосиланням на наукові роботи, і визначте ту межу, де припиняється конформізм, а починається виправдання чи нормалізація зла, чи ще щось, і чим вони від конформізму відрізняються, і де кордон "нормального" конформізму для людських істот, а де вже розлади психіки, не забудьте пояснити, як моральні та етичні оцінки поведінки людей можуть відміняти опис механізму, який до поведінки призвів (конформізм, тобто наслідування групі);
далі доведіть, що доля конформістів в суспільстві інша;
на превеликий жаль, з яким би моральним осудом я чи ви не ставилися до поведінки населення, лояльного днр \лнр, це жодним чином не змінює долю конформістів у суспільстві; не знаю вашого віку, але я тотальну і швидку зміну настроів і лояльності у мільйонів людей - від захвату до ненависті - спостерігаю не перший раз особисто;
але можете тішити себе ілюзіями надалі
no subject
Але зараз я хочу запитати про інше. А саме про критику себе.
Я маю довгу історію самобичування. Тільки зараз я почала помічати, наскільки часто я себе лаю і критикую. І що цікаво, вся ця самокритика мені зовсім не допомагає робити щось. Я себе лаю, мучуся почуттям провини і на цьому все.
Навіщо самокритика читачам цієї конкретної статті? Що на вашу думку автор очікує від читачів після прочитання?
no subject
no subject
І якщо ми почали переходити на мою особистість, то я самобичування помітила після двох років психотерапії, куди прийшла із зовсім іншим запитом.
Але зараз я хочу сказати не про це.
Мені дуже не подобається спроба примусити когось щось зробити за допомогою почуття провини. Тому що для таких людей, як я (чомусь я думаю, що я не єдина така) воно не діє.
Ідея "не треба стигматизувати звичайних обивателів Донбасу" хороша і наразі актуальна. Але те, що її намагаються нав’язати за допомогою навішування почуття провини на інших, мені не подобається.
Далі я дискутувати не буду.
no subject
no subject
no subject
Пан Нойнец, Ваша статья - гнилая. Не судите людей по себе.
no subject
no subject
Статья, которую здесь обсуждаем, зло не уменьшает и ничего хорошего тоже не делает.
no subject
no subject
откуда титушек завозили - из Киева в Донбасс или из Донбасса в Киев?
_____
Вы, надеюсь, читали, что я написала. Я написала, что надо быть благодарным людям за помощь, а не плевать им в лицо заявлениями, что они поступали бы также, если бы режим был у них другим.
Есть огромная разница между теми, кто готов убивать и теми, кто готов помочь деньгами на благое дело. Приравнивать их - мерзость.
no subject
огромное количество людей бескорыстно помогают делу, которое считают благим, готовы умереть за это дело и други своя, и даже спасают врагов, когда те слабы, но при этом они же легко сдадут властям и представителям благого дела врагов сильных, или просто чужаков, не сильно заморачиваясь дальнейшей судьбой этих врагов; или вы проверяете условия содержания пленных сепаратистов?
конечно, надо быть благодарным людям за то, что они решили помогать делу, которое сами считают благим; не вопрос; я извинюсь перед вами за автора статьи, хорошо? извините, пожалуйста, как он мог, редиска...
no subject
Вот вам мой фидбэк.
no subject
это вы проецируете свое презрение и приписываете его мне;
а у меня нет никакого презрения к людям по факту того, что они люди, а потому, в большинстве своем, не святые, не герои, а конформисты, подвластные злу, не гении, не доки в политике, и сколько бы гривен они не перевели в помощь армии и беженцам, сам этот факт не обучит их эффективно голосовать на выборах и проводить реформы, а геройство на войне не гарантирует человека от превращения в преступника; люди есть люди, и вот такие и будут поднимать страну и строить будущее, если потянут, а могут не потянуть; но знаете что? похвалы и благодарности не добавляют им знаний и умений, они не дети малые, чтобы на фантиках от конфет учиться и работать сверхурочно годами;
вот это и надо учитывать, и действовать надо соответственно, с учетом этого; а если полагаться на то, что патриотический порыв будет вечен и пара благотворительных жестов навсегда даст человеку правильные политические ориентиры и аналитический склад ума, и с потолка сразу - умение управлять общей собственностью и понимание законов, то будет всякий раз говно на выходе и много красивых слов; такие дела;
если б каждый, перечисливший деньги на АТО и переселенцев имел гарантию от зла и ошибки, если б таких было явное большинство, то речь вообще не шла ни о каких шансах для Оппозиционного блока и прочего дерьма, мы бы все баварское пили, потому что результат выборов был бы предрешен; а на деле все иначе;
no subject
(no subject)