Из комментов. Так хорошо сказанула, то аж самой понравилось

[morreth]

Был в моей био момент, когда я сильно сокрушалася, что не повезло нам с лидерами национального движения - Бандерой и Шухевичем. Ну, почему Господь не послал Украине кого-то вроде Коллинза или Вашингтона, "з новим та праведним законом", как запрашивал Шевченко? Ну что за ботва такая?
И вот моя мысль пошла копырсаться в истории в поисках идеального лидера национально-освободительного движения, который бы не замарался ни в каком говне от слова "совсем", ни в коррупции, ни в массовых резнях, ни в чем.

И такого лидера я нашла. Зачем католику далеко ходить, коли есть Жанна Дарк. Next best to Jesus Christ.

И что же случилось с этим лидером? Упс, ее осудили за ведовство и сожгли заживо, постаравшись заодно и репутацию обмарать на сто лет вперед (ну, с этим не выгорело, реабилитационный процесс провели через каких-то 20).

А кстати, Jesus наш Christ тоже неважно кончил. Ну, то есть, мы-то верим в воскресение и финальную победу над всяким злом, но с точки зрения человека светского там все плохо.

Мораль сей басни тоже давно озвучена: ты никогда не будешь "достаточно хорошим", чтобы завоеватель и насильник тебя не тронул. Ты виноват уж тем, что хочется ему кушать.

Вывод из морали: не нужно тратить сил на то, чтоб быть хорошим в глазах завоевателя и насильника. Просто не нужно, сил и на борьбу-то хватает впритык. Держаться кодекса чести и милосердия нужно для себя, чтоб не изговниться. Потому что если изговниться, то в итоге борьбы превратишься в худшее, чем враг.

(Кстати, лично я считаю, что Господь не дал Украине независимость в ходе МВ2, потому что украинцы соучаствовали в Холокосте. Такие дела.)

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

якби Жанна програла та загинула, не здобувши перемог, ніхто б про неї не знав
була б якась там дивнючка, про яку відомо лише історикам
в тому, що вона здобувала перемоги, гадаю, є заслуга не лише її чудових людських якостей, але й обставин
тобто була б вона така сама чудова, але на стороні, якій обставини не сприяють, яка приречена на поразку, бо супротивник занадто сильний або занадто сволочний, або помічники занадто слабкі - не було б ніякої легендарної жанни
гадаю, наші чудові та баздоганні згинули, не залишивши по собі згадки, бо якщо ти чудовий та бездоганний, ти швидко труп
згадку по собі змогли залишити лише небездоганні та трохи стрьомні, бо лише їм вдалося прожити достатньо довго, щоб щось зробити

[morreth.livejournal.com]

Луче, як би вам це сказати... Випадок Жанни - то Боже диво у чистому виді, бо арманьяки, за яких вона встала, були не лише "таке саме гівно", як бургундці й англійці - ні, вони були ше гівняніше гівно, починаючи з того, що самі вони закликали англійців на свою землю. Там всі обставини були проти, от геть всі. Орлеан якось тримався на соплях, то й усе. Але появилася вона - і зробилося диво. Люди, що повсякчас одне з одним сралися, почали миритися. Орлеан було звільнено в десять днів, а за фактом у чотири, бо шість приходилися на свта, а в свята Жанна не воювала принципово. Під Пате анлійців погнали сцяними ганчірками ті самі французи, що рік тому давали фортецю за фортецею. Там вся історія - суцільне "такого не може бути".

[luche-chuchhe.livejournal.com]

ну, я про Боже диво не можу говорити, бо не вірю
можливо, люди були до того готові - це ж вони усе те зробили - їм лише потрібен був символ, полководець, герой, а тут Жанна?
а чому їх усіх не перерізали під час свят?

[morreth.livejournal.com]

Ну, для того б довелося взяти Орлеан, а то була ж таки моцна фортеця :)

[virago-ghost.livejournal.com]

тю на тебе, не бери до уваги Бога, але згадай Майдан;
просто загадай, і зрозумієш, як воно було, я к виглядало для сучасників

[luche-chuchhe.livejournal.com]

ну от розумієшь, я в історії мало що тямлю, тому, може, сильно помиляюсь, але мені здається, що ті ідеальні фігури героїв (не беремо Христа) - це великою мірою збіг обставин, зусилля інших людей, удача, а також чутки, перебільшення і т. і. Тобто, щоб герой став героєм, йому треба з самого початку стати на правильну сторону - на ту, яка виграє, хоча здається слабшою.
А така сама людина, якій зі стороною не пощастить, отим самим "героєм" не стане, - тобто для нас не стане, ми не будемо її так сприймати, а скоріше навіть не знатимемо, що така людина була.
От чи не так й у нас - людей гідних, які вчинили відважно та розумно досить, а з супутніми обставинами не склалося, от і вся різниця.

[virago-ghost.livejournal.com]

так, не всіх героїв прославляють, як героїв, а часто навпаки буває, і багато людей стають героями через те, що увага натовпу спіткала їх в один із пересічних моментів, який траплявся із сотнями інших, але стотисячний натовп дивився в іншу сторону, про героїзм тих, хто програв, більшість не буде знати, або з них зліплять чудовиськ; ми все це бачили протягом останніх півроку в прямому ефірі, як і те, що чудеса таки трапляються через раптовий героїзм багатьох людей, які через півгодини героями бути перестають, і може в житті нароблять багато гіркого, ти ось згадай про Вадіка Тітушко; але героїзм тих. що програли, також існує; тільки зосередься - і зрозумієш, як багато людей ти могла назвати героями за один їх рух і дію, коли вони наочно програли, а загальної перемоги ще не було;
щодо суджень про минуле, то ми сьогодення дуже важко фільтруємо, то що казати про часи, коли не було прямих ефірів, але лише чутки, королівські посланці, що їхали до місця по три тижні, або партійні газети?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Та звісно, що є герої, які програли, у нас їх повна торба. лише такі і є. )))
Але я скоріше про те, що пошуки отого ідеального героя на власному грунті - справа марна не тому, що їх не було, а переважно тому, що ідеальний герой - лише образ, створений багатьма обставинами, яких у нас не було. Ну от серед тих обставин хоча б наявність чесного ворога, такого, з гідністю.

[virago-ghost.livejournal.com]

диви, героя для людей роблять люди; один і той самий вчинок може стати прикладом героїзма, а може й ні, залежить від того, чи візьмуть його люди, як взірець героїзму, і почнуть давати, як приклад для наслідування чи для вшанування; чи став герой переможцем - це опціонально; якщо, звісно ж, ми не про героїв у розумінні давньогрецькому

[morreth.livejournal.com]

Ну давайте про тих, що програв, згадаємо - от шотландці на Вільяма Воллеса втикають, в ірландців ціла низка таких...

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Я не можу вести предмету розмову, та згадати не можу - знань не вистачає.

[morreth.livejournal.com]

Шкода. Там багато близького :)

[sudislav.livejournal.com]

Це все безумовно не так. Тобто ви майже правi, але нiяких чудес не було. Скорiше всього i тих,завдяки яким Жанна з"явилася перед дофiнськи очi. Справжнiм чудом була перемога в битвi оселедцiв,але там перемогли англiйцi i парижани.
Вся справа в тому,що народ вже давно чекав Дiву,яка спасе Францiю. Це i було головним фактором. Францiя чекала-Дiва з'явилась. А пiсля коронацiї i початку перемог стала не так вже дуже i потрiбна. Це правда. Все решта-лiтература. Але-Францiя перемогла i стала нацiональною державою. А Жанна одним з символiв цiєї держави.
Це також правда.