Сердитий Джек проголосував

[morreth]

Пам'ятаєте, що я писала в нарисах про Сердитого Джека? Зокрема, тут і тут?

Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.

Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.

Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.

Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.

А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...

Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.

Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.

Comments

[mascotik.livejournal.com]

Не клеймите почем зря честного поручика. Обратите внимание, что анекдотический поручик не хватал дам за промежность, потому что он звезда и краса армии и ему все можно, а спрашивал разрешения. Словами. И если нет — то нет, пощастить наступного разу, а не продолжать наседать на даму согласно заветам президента-электа. И понимал, что уже и сам вопрос достаточно нарушает границы дамы, так что можно схлопотать по морде и нужно быть готовым стоически это вынести. Впрочем, предполагаю, что этот свой вопрос поручик умудрялся задавать достаточно игриво, ненавязчиво, тем, кто не против (понять, кто не против, не так сложно, имея хоть небольшой опыт и взяв на себя труд эмпатии) и не создавая атмосферу угрозы, иначе фиг бы ему удалось обычно получать согласие.

[morbus-gallicus.livejournal.com]

С поправкой на наше время "поцелуй трампа", звезды и красы телешоу (как он себе себя представляет) можно считать эволюционировавшим вариантом "вопроса поручика". Полагаю, трамп тоже предварительно создавал атмосферу, подливал в бокал, и всячески напрягал эмпатию.

[virago-ghost.livejournal.com]

прочитайте фантазию в комменте ниже, и осознайте, насколько бесполезен ваш разговор с оппонентном;
например, ему не приходит в голову вставить во фразу Трампа фио своей мамы, сестры и т.п., и представить, что это про них Трамп говорорит, а они такое о себе слушают;