Троха лікнепу: репрезентація, об'єктивація, диспавермент. Частина друга

[morreth]

Я розумію, що це пролетить повз вуха, але сподіваюся, що не всім.

ОБ'ЄКТИВАЦІЯ - ТО ВЗАГАЛІ НЕ ПРО ЦИЦЬКИ ТА РОЗДЯГАННЯ.

Це про низведення людини до стану речі. А що тими людьми є здебільшого жінки, а знаряддям такого низведення роздягання - то вже предмет третьої лекції. Зараз зосередимося на об'єктивації.

Головна різниця між суб'єктом та об'єктом полягає в тому, що суб'єкт має волю та бажання, а об'єкт ні, ним користуються ті, хто волю та бажання має.

Не гріх процитувати себе:

Простий приклад: я, суб'єкт, хочу чаю. Аби задовольнити своє бажання, я користуюся об'єктами: чашка, пакетик чаю, чайник, вода, сірники, плитка. Це предмети, вони не живі і не розумні.
В чому різниця межи мною та, скажімо, леді Мері Кроулі з Абатства Даунтон? В тому, що замість чашки, пакетика та води леді Мері користується лакеєм, куховаркою та помічницею куховарки (при чому про існування останньої навіть не знає, Дейзі взагалі заборонено потрапляти до поля зору панів). Тобто, вона бере живих людей та у своїй свідомості перетворює на предмети для власної зручності. Звичайно, надалі леді Мері проходить шлях особового зростання і навчається бачити в людях людей, але в перших серіях воно так: леді Мері каже "хочу чаю", і не думає, що якісь люди докладають зусиль, аби чай з'явився перед нею. Вона просто каже "хочу", і чай так опа - і тут. Або навіть нічого не каже - просто зранку комини запалені та кімнати прогріті якось... самі собою. За щукиним велінням. Тобто, насправді, то Дейзі встала вдосвіта та вичистила, знов наклала дрів і запалила, але навіщо леді Мері про те знати? І взагалі знати про існування Дейзі?

Це й є об'єктивація. Зауважте: про секс поки що ані слова.

Насправді об'єктивація жінок у мистецтві та культурі ндбала вигляду гіпертрофованої сексуалізації лише нещодавно, з початком сексуальної революції. Але об'єктивація жінок у літературі триває стільки, скільки, власне, існує література.

Брак репрезентації жінок, про який велося отут, є, власне, одним з інструментів тієї об'єктивації. Жінки або відсутні, або виконують суто декоративну функцію, з'являються у творі задля меблів, згадується їхня краса й більш нічого (тут мені пригадався цинічний вислів Аркадія Стругацького про те, що жінка у творі існує щоб "відтіняти" й "підкреслювати").

Коли ж жінки присутні, їхня участь у сюжеті майже цілком зводиться до їхньої функції: кохана героя, матір героя, донька героя, сестра, дружина, служниця героя і т. ін. Будь-які їхні дії у сюжеті прив'язані до долі героя та потрібні лише для того, щоб утворювати цю долю. Герой - звичайно ж, чоловік. Він є суб'єктом творення своєї долі, жінка - об'єктом, через який доля чиниться. Про Іліаду вже розмовляли: Гелена та Брісеїда виступають там як приз, за який змагаються герої. Цікавіше роздивитись "Одіссею": там набагато більше жіночих образів начебто активних. Там діють богиня Афіна, Навсікая, Калісто, Цирцея, Пенелопа, Евріклея... але всі вони діють, утворюючи долю Одіссея. Вони з'являються в тексті, коли Одіссеєві потрібний новий етап у розкритті його трансценденції, і зникають, коли ця потреба вичерпується.

У творах про кохання власне має значення лише кохання героя до жінки. Цей підхід настільки інтерналізований самими жінками, що та ж сама Мурасакі Сікібу майже не приділяє уваги почуттям жінок, до яких залицявся Гендзі. Єдиний засіб, яким жінка може висловити свої почуття - це представити себе об'єктом, гідним почуттів чоловіка. Суб'єктна перспектива не властива жінці в літературі, її вживання є руйнацією наявних літературних конвенцій, як ото лист Тетяни до Онегіна.

Жінка, яка в літературі каже "я хочу" - насамперед злодійка. Активність "доброчесної" жінки виявляється лише під тиском обставин, вона діє лише коли мусить діяти, і не вимагає за це жодної нагороди. Для "хорошої" героїні дуже важливо вчасно зректися власного успіху та завершити гру з "нулевим" виграшем, найкращий для неї приз та винагорода - поновлення статусу кво. Жанна Дарк або Хуа Мулань або Еовін можуть виглядати "хорошими" в патріархатному дискурсі лише за умови вчасного повернення "на своє місце" без жодних надбань (Жанна могла лише висловлювати таке бажання, але воно пішло у залік при реабілітації). Таким чином суб'єктність жінки знівельовується навіть там, де, начебто, вдається її проявити. Винагороду за руйнацію Зірки Смерті отримують Люк та Хан Соло; принцеса Лея, яка зробила цю перемогу можливою, дає винагороди, а не отримує їх. Єдиний жіночий персонаж у сетінгу ЗВ, який не діє з примусу або почуття обов'язку, діє задля себе та власної мети і прагне аинагороди - Асаж Вентрес. Звісно, злодійка.*

Об'єктивація жінок у мистецтві - це насамперед і головним чином відсутність або крайня пасивність жіночих персонажів, зведення їх до голої функції, до шаблону "чергової дівчини Бонда". Коли з тих чи інших причин це неможливо і жіночому персонажеві дається суб'єктна перспектива - такого персонажа позбавляють винагороди. Це так глибоко інтегроване в культурі, що навіть жінки-авторки здебільшого не дають своїм героїням присвоїти результат власної праці та змагань, маскуючи це під виглядом моральної вищості жінки.

* Я про ту частину канону, яка залишилася каноном після купівлі франчайзу Діснеєм. На весь Розширений Всесвіт мене не вистачило.

Comments

[virago-ghost.livejournal.com]

назовите аналоги женские для Арагорна, Фродо, Пола Атрейдеса, Корвина, Геральта - с той же степенью популярности и тем же типом личности и проблематикой, желательно

[reorn.livejournal.com]

О!
Ваш коммент мне очень нравится - именно потому, что я и сам хотел продолжить эту тему..
Я не случайно пишу именно о "фантастике будущего!, и только о "фантастике будущего"
Как только мы встречаемся с традиционным (особенно средневековым или даже псевдо-средневековым) обществом - всё. Мужчина - воин, женщина должна сидеть дома и растить детей.
В прошлом других вариантов не было.
Это суровая правда жизни, и любой выход за неё, лишит произведение реалистичности.

Исключений может быть три -
1) Магия как защита (Йеннифер, Цири, Эгвейн и Илейн из "Колеса Времени")
Йеннифер, конечно не полноценная замена Геральту, но в принципе, она может бороться с чудовищами так же как он.

То есть роман в сеттинге Сапковского, главным героем которого является Йеннифер, вполне реален.
Сюда же можно отнести какую-нибудь эльфийскую принцессу как замену Арагорну.

2) Мечи как защита.
Для этого женщина должна быть богатой, или иметь серьёзного покровителя.
Жанна д'Арк, Маргарита Медичи и Маргарита Наваррская вполне субъективны.

3) Ну и третье - персонаж, "не на своем месте".
Классический пример - Бриенна.

[virago-ghost.livejournal.com]

вы и из фантастики будущего не можете назвать;
чтобы в выдуманном мире правда жизни была другой, нужно прописать другую культуру, по какой-то причине не культуру патриархата (если речь о людях), а главное, прописать других женщин;
дело не в том, в каком мире действие, а в том, что мозги атвора отформатированы нашим миром;
а знаменитых писателей-фантастов, которые вышли бы из матрилокальных, матрилинейных общин Тибета, или из туарегов хотя бы, я не припомню

[reorn.livejournal.com]

"Сойка-пересмешница" - чем не вариант?
"Лучше подавать холодным" Джо Аберкромби?
(У Аберкромби вообще интересные женские персонажи).

Но в принципе, вы правы - любой автор мыслит через призму общепринятой культуры.

Речь шла о том, что для разделения мужских и женских ролей в будущем нет объективных причин - только гендерные предрассудки.
А вот в прошлом (или в любом псевдоисторическом сеттинге) - есть серьёзные объективные причины.

[virago-ghost.livejournal.com]

Сойка-пересмешница, простите, аналог кого? Арагорна? Фродо? Пола Атрейдеса?
тот же вопрос по Аберкромби;
и там, и там мы видим разрушения табу о женщинах, как не воинах;
но что они получают взамен?
понимаете, для мужчин кроме шаблона мести и восстановления справедливости, существуют другие шаблоны;
история о женщине, которая мстит мужчинам - старая и вполне патриархатная история; да хоть Сорок пять Дюма возьмите

[reorn.livejournal.com]

Ирония в том, что Монца Меркатто по итогам своей мести стала главой государства, то есть её история почти точно повторяет историю Пола Атрейдеса.

Но если для Артрейдеса власть всегда была первична а месть вторична,
то Меркатто всегда была первична именно месть, а о власти/ответственности она не думала, и тупо не знает, что с ней делать.

Грубо говоря, Атрейдес всегда играет одновременно на многих досках (думает и о людях и о врагах),
В то время как Меркатто - только на одной (думает только о мести), и имея возможность идти по пути Атрейдеса, по нему не идет.

То есть мы видим ситуацию, когда при абсолютно равных возможностях люди сами выбирают себе разные смыслы жизни, (ну или за них выбирает автор).

[virago-ghost.livejournal.com]

т.е. мы видим ситуацию, где у женщины цели заялвенные не соответствуют достигнутым результатам, и авторизировать полученные власть и статус женщина не может;
здрасьте, родной патриархат, хвала царице Клитемнестре и иже с нею

[reorn.livejournal.com]

"цели заявленные не соответствуют достигнутым результатам",
Соответствуют. Она хотела ТОЛЬКО мести - она её получила.

"авторизировать полученные власть и статус женщина не может" - Прекрасно авторизировала. По итогам книги она остается единоличным и полноправным правителем государства.

Но в принципе - давно хотел написать на тему о мотивациях.

Проблема именно в том, что Меркатто, в отличие от Муад'Диба, ни на каком этапе своей карьеры не стремилась у власти, и не делала ничего для достижения этой цели вообще.

Она просто на уровне психологии не задумывалась об этом, при прочих равных условиях и возможностях.

Он - стремится к достижению нескольких целей одновременно, она - уперлась в одну, и кроме неё ничего не видит. Это гендерная проблема, или всё-таки чисто психологическая?

(напомню, что власть она получает как награду, совершенно для себя неожиданно).

"и там, и там мы видим разрушения табу о женщинах, как не воинах; но что они получают взамен?"

Встречный вопрос - а чего они стремяться достичь? Они ни к чему (в личном плане) не стремяться и, соответственно, ничего не получают вообще (это и к Сойке-пересмешнице, кстати, относится, и к Герде из "Снежной Королевы" тоже).

В мире over 1000 книг о мужчинах, которые победив врагов, остаются с голым задом (это как раз наш случай), и я не припомню книги о женщинах, которые победив врагов, построили свою личную жизнь (муж-миллионер не считается).

Близорукость в выборе целей - это гендерная проблема?

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Он - стремится к достижению нескольких целей одновременно, она - уперлась в одну, и кроме неё ничего не видит. Это гендерная проблема, или всё-таки чисто психологическая?
---- Нічого не знаю про цю героїню, але сказала б, що жінки і чоловіки бувають різними, при цьому типовим є зображення жінок, які або не бажають влади, або бажають, але є антигероїнями. Типовим настільки, що щось інше - рідкісне виключення. Тобто можна зображувати правду життя, так що дійсно придратися немає до чого (і справді немає нічого такого в тому, щоб не бажати влади), просто вона не буде виходити за усталені рамки.

[virago-ghost.livejournal.com]

она получила результаты, помимо желаемых, и не может авторизировать эти результаты;
это психологическая проблема, если рассуждать с точки зрения общечеловека, проблема из учебника, означающая, что развитие личности малость однобоко и один из навыков полноценного взрослого недоступен. опция не развита;
но культура привычно изображает женщин именно такими, это стабильный женский типаж, когда женщина получает не то, что хочет, получив желаемое - не знает, что с этим делать, получив побочный результат - не в силах его переварить, отказывается от полученного результата без внятных объяснений;
да, с мужским персонажами такое тоже бывает, но с ними бывает и другое; с женщинами регулярно один и тот же сценарий;
и этот сценарий точно соответствует роли ненастоящего человека, психически неполноценного существа, нуждающегося в опеке, т.е. той роли, которую культура и отводила женщинам тысячи лет;
я бы сказала, что авторы - женщины и мужчины - очень плохо осознают, что это типичный сценарий, они при построении такого персонажа используют мужской шаблон неодназначного, "темного" героя с проблемами (ах, я страшлое, ужаслое чмо, всех убью, потом заплачу... на этом месте все читательницы достают платочки и вздыхают, что герой, конечно, мрак, но секси, тяжелое детство, тонкая натура под грубой маской, и прочая хрень, которая должна делать психотика или психопата привлекательным, а то ему добровольно никто не даст; читатели мужского полу достают платочки и вытирают скупую слезу, потому ассоциируют себя с героем по сценарию "даже в роли психопата могут же и дать");
но там, где с мужским шаблоном происходит выпадение из традиции и появляется неоднозначность героя, с героиней-то как раз шаблон; и вот мы имеем героиню, которая из женского шаблона выпадает чем? да тем, что она жестокая к врагам воительница, а не рыдающая жертва, зато в остальном - курица не птица, баба не человек, упс, кто я, где я, какого хрена я сюда попала и почему не предвидела такой результат? тьфу, рыба-дебил, а не героиня

[siriana-i.livejournal.com]

Тоесть, автор В УПОР НЕ ПРЕДСТАВЛЯЕТ, как дальше развивать судьбу персонажки и съезжает на шаблон...

[virago-ghost.livejournal.com]

//Речь шла о том, что для разделения мужских и женских ролей в будущем нет объективных причин - только гендерные предрассудки.//

только когда вы уровняете биологический вклад отца и матери в потомство, или когда вынашивание детей станет высокооплачиваемой и статусной работой, а сами дети будут принадлежать заказчику

[reorn.livejournal.com]

Или не рожать вообще, а детей выращивать в инкубаторах.
Или отдавать куда-либо на воспитание сразу после рождения.

Если мы говорим о фантастике будущего как о жанре литературы (а не как о суровой реальности) - то оба эти варианта выглядят вполне приемлимыми (исключительно в рамках литературного сеттинга).

[red_2]

Или не рожать вообще, а детей выращивать в инкубаторах.
Это - один из подвариантов "уравнять биологический вклад отца и матери в потомство".

Или отдавать куда-либо на воспитание сразу после рождения.
И чтоб мужчины вынашивали и рожали. Иначе всё равно получается перекос в биологическом вкладе.