![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Из комментов. Так хорошо сказанула, то аж самой понравилось
Был в моей био момент, когда я сильно сокрушалася, что не повезло нам с лидерами национального движения - Бандерой и Шухевичем. Ну, почему Господь не послал Украине кого-то вроде Коллинза или Вашингтона, "з новим та праведним законом", как запрашивал Шевченко? Ну что за ботва такая?
И вот моя мысль пошла копырсаться в истории в поисках идеального лидера национально-освободительного движения, который бы не замарался ни в каком говне от слова "совсем", ни в коррупции, ни в массовых резнях, ни в чем.
И такого лидера я нашла. Зачем католику далеко ходить, коли есть Жанна Дарк. Next best to Jesus Christ.
И что же случилось с этим лидером? Упс, ее осудили за ведовство и сожгли заживо, постаравшись заодно и репутацию обмарать на сто лет вперед (ну, с этим не выгорело, реабилитационный процесс провели через каких-то 20).
А кстати, Jesus наш Christ тоже неважно кончил. Ну, то есть, мы-то верим в воскресение и финальную победу над всяким злом, но с точки зрения человека светского там все плохо.
Мораль сей басни тоже давно озвучена: ты никогда не будешь "достаточно хорошим", чтобы завоеватель и насильник тебя не тронул. Ты виноват уж тем, что хочется ему кушать.
Вывод из морали: не нужно тратить сил на то, чтоб быть хорошим в глазах завоевателя и насильника. Просто не нужно, сил и на борьбу-то хватает впритык. Держаться кодекса чести и милосердия нужно для себя, чтоб не изговниться. Потому что если изговниться, то в итоге борьбы превратишься в худшее, чем враг.
(Кстати, лично я считаю, что Господь не дал Украине независимость в ходе МВ2, потому что украинцы соучаствовали в Холокосте. Такие дела.)
И вот моя мысль пошла копырсаться в истории в поисках идеального лидера национально-освободительного движения, который бы не замарался ни в каком говне от слова "совсем", ни в коррупции, ни в массовых резнях, ни в чем.
И такого лидера я нашла. Зачем католику далеко ходить, коли есть Жанна Дарк. Next best to Jesus Christ.
И что же случилось с этим лидером? Упс, ее осудили за ведовство и сожгли заживо, постаравшись заодно и репутацию обмарать на сто лет вперед (ну, с этим не выгорело, реабилитационный процесс провели через каких-то 20).
А кстати, Jesus наш Christ тоже неважно кончил. Ну, то есть, мы-то верим в воскресение и финальную победу над всяким злом, но с точки зрения человека светского там все плохо.
Мораль сей басни тоже давно озвучена: ты никогда не будешь "достаточно хорошим", чтобы завоеватель и насильник тебя не тронул. Ты виноват уж тем, что хочется ему кушать.
Вывод из морали: не нужно тратить сил на то, чтоб быть хорошим в глазах завоевателя и насильника. Просто не нужно, сил и на борьбу-то хватает впритык. Держаться кодекса чести и милосердия нужно для себя, чтоб не изговниться. Потому что если изговниться, то в итоге борьбы превратишься в худшее, чем враг.
(Кстати, лично я считаю, что Господь не дал Украине независимость в ходе МВ2, потому что украинцы соучаствовали в Холокосте. Такие дела.)
no subject
Звісно, повно людей, які штучно витягують, щоб отримати зараз собі якийсь зиск. Але це зовсім не означає автоматично, що раз вони так роблять, треба уникати того почуття відповідальності за минуле.
А чому воно нам потрібне - тому що для побудови сучасного ми неминуче звертаємося подумки до історичних подій, до образів предків. Це яскраво було видно на тому ж Майдані. І яскраво видно, що відбувається, коли звернутися немає до кого, або по якійсь причині не виходить - відбувається імпотентна Болотна, яка так і не стала, суто народним рухом. Гадаю, однією з причин було те, що учасники не могли на символічному рівні спертися на щось подібне, та "таких самих як я, які намагалися отримати те саме, що я", тому в них були величезні проблеми навіть з постановкою мети. Ну не було в них "Лєнти за лентою", яку можна співати, коли страшно та не зрозуміло, що робити.
Вам це може подобатися, може не подобатися, але такою є людська природа.
Але якщо ми просто звернемося до минулого, не сформулювавши в деталях, у чому наші предки були праві, а у чому ні, а що взагалі було злочином - вийде лише повторення минулого, а не рух по спіралі. Це ми теж бачимо зараз у виконанні північно-східних сусідів.
Недостатньо просто пам*ятати про сучасні цінності та мовчки відкидати помилкові цінності предків, треба сучасні цінності звернути у минуле. Але якщо ми емоційно сприймаємо минуле, яке нас надихає, підтримує, дає емоційні зразки, то й те, що є помилками та злочинами ми теж сприйматимемо емоційно.
Якою є здорова емоційна реакція на помилку та злочин? Почуття відповідальності та бажання виправити. Не просто розуміння, що ось, неправильно чинили, це продукт розуму, він не спонукає безпосередньо до дії. А саме _бажання_ виправити - ось це спонукає. Минуле не виправиш, але так можна уникнути старих помилок, та ще й підти ще далі, ніж просто уникання.
Що вороги будуть намагатися вбити дурниці в голову - так вони завжди будуть намагатися це зробити. Є у вас почуття відповідальності, немає... їм пофіг. Але сильне почуття власної відповідальності є найкращим захистом від чужих навіювань, бо власні емоції сильніші за навіяні, а оте бажання виправити в тисячу разів сильніше від навіюваного дурнуватого "почувайте себе винними, ридайте та бийтеся головою об стіну".
І від власного почуття відповідальності, яке йде зсередини, не може бути розбрату та ворожнечі, бо вони виходять лише якщо навіювати "вам винні" та "ви погані". А почуття відповідальності то - "я хочу, щоб те більше не повторилося, й усе для цього зроблю, ось прямо зараз починаю робити".