"Свобода"
Оригинал взят у
reznichenko_d в "Свобода"
Після того, як депутати "Свободи" публічно помацали пику гендиректора НТКУ Алєксандра Пантєлєймонова, народний осуд цієї виходки прогудів над їх партією поховальним дзвоном. Що дозволено Юпітеру - не дозволено бику. Що дозволено революціонеру - не дозволено "борцю з провокаціями". Що дозволено Олександру Музичко - не дозволено Ігорю Мірошниченко.
Насправді, всі розуміють, що Пантєлєймонов - регіоналівська гнида, і заслужив на покарання. Всі розуміють, що в революційні часи формалістика не працює, а працює лише пряма дія. Всі знають, що чекати від "органів правопорядку" якихось люстраційних рухів можна сім год і три дні, і все одно не дочекатися, тим більше в такій делікатній сфері як масова інформація та пропаганда.
Кожна революція викидає мудаків-чиновників з кабінетів, бо кожна революція, як писав Троцький - це історичний самосуд. Але у ситуації зі "Свободою" проблема не у тому, ЯК було проведено бліц-люстрацію, а КИМ.
Свого часу люди голосували за "Свободу", бо "Свобода" мала імідж буйних націоналістів, які готові створити армію, перейти Дніпро та прогнати синьожопу банду. На ділі виявилося, що "Свобода" - це схильна до компромісів поміркована партія, яка боїться провокацій і не схильна ризикувати у реальній війні. Її молодь бігала битися на барикади потайки від керівництва.
Яке розчарування.
Тому тепер, коли небезпека минула, ррреволюційна бравада свободівських депутатів викликає у людей роздратування. Українці аплодували клоуну Ляшко, який возив луганського сепаратиста Клінчаєва мармизою по підлозі, адже Луганськ - це Луганськ, та ще й у часи московської смути. І ці ж люди засуджують Мірошниченка і Бенюка, бо тиловий Київ - це тиловий Київ, Пантєлєймонов - не сепаратист, якого охороняють російські агенти, а звичайний медіа-чиновник, що скоро буде звільнений і забутий.
Не тут треба показувати силу. Не тут.
Все правда: хочеш си почувати сміливим - давай Аксьонова мордякою по столу повози.

Після того, як депутати "Свободи" публічно помацали пику гендиректора НТКУ Алєксандра Пантєлєймонова, народний осуд цієї виходки прогудів над їх партією поховальним дзвоном. Що дозволено Юпітеру - не дозволено бику. Що дозволено революціонеру - не дозволено "борцю з провокаціями". Що дозволено Олександру Музичко - не дозволено Ігорю Мірошниченко.
Насправді, всі розуміють, що Пантєлєймонов - регіоналівська гнида, і заслужив на покарання. Всі розуміють, що в революційні часи формалістика не працює, а працює лише пряма дія. Всі знають, що чекати від "органів правопорядку" якихось люстраційних рухів можна сім год і три дні, і все одно не дочекатися, тим більше в такій делікатній сфері як масова інформація та пропаганда.
Кожна революція викидає мудаків-чиновників з кабінетів, бо кожна революція, як писав Троцький - це історичний самосуд. Але у ситуації зі "Свободою" проблема не у тому, ЯК було проведено бліц-люстрацію, а КИМ.
Свого часу люди голосували за "Свободу", бо "Свобода" мала імідж буйних націоналістів, які готові створити армію, перейти Дніпро та прогнати синьожопу банду. На ділі виявилося, що "Свобода" - це схильна до компромісів поміркована партія, яка боїться провокацій і не схильна ризикувати у реальній війні. Її молодь бігала битися на барикади потайки від керівництва.
Яке розчарування.
Тому тепер, коли небезпека минула, ррреволюційна бравада свободівських депутатів викликає у людей роздратування. Українці аплодували клоуну Ляшко, який возив луганського сепаратиста Клінчаєва мармизою по підлозі, адже Луганськ - це Луганськ, та ще й у часи московської смути. І ці ж люди засуджують Мірошниченка і Бенюка, бо тиловий Київ - це тиловий Київ, Пантєлєймонов - не сепаратист, якого охороняють російські агенти, а звичайний медіа-чиновник, що скоро буде звільнений і забутий.
Не тут треба показувати силу. Не тут.
Все правда: хочеш си почувати сміливим - давай Аксьонова мордякою по столу повози.

no subject
Отож.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
В постсоветской стране любой маршалл будет просто разворован, если её население прежде не отыщет способ избавиться хотя бы от пресловутой коррупции. А если "радикалов" убрать из уравнения, то никто этого делать не будет.
no subject
наоборот, чем радикальнее революционная отмашка, тем дальше в реакцию потом уходит маятник;
так что, отлетит ли общество на исходные и даже дальше, или все таки ситуация утрясется где-то посередине между старым порядком и революционным хаосом, - это единственный вопрос;
и тут паны Мирошниченко и Бенюк, отнюдь не социальные реформаторы по природе своей, играют со своим радикализмом двоякую роль;
с одной стороны они, вроде как, устраняют часть элиты, ага; а с другой стороны, что это есть? люди у власти и без четкой управленческой нагрузки, партийные функционеры, безнаказанно и внеправовым образом, показательно устраняют неподконтрольного чиновника там, где свободно могли сделать по закону; что имеем? а имеем как раз движение маятника в сторону реакции - назад к методам Януковича;
no subject
В общем же смысле Вам мне возразить нечего - _если_ могли, то да.
no subject
так что я не в порядке возражения, я в порядке реквиема
no subject
плюс сама наявність телекамери в цьому епізоді, м'яко кажучи, навіває сумніви.
no subject
(це комент з іншого блогу, але тут, здається, доречно)
"Я говорила вчера и позавчера со свободовцами из рядовых (т. е. шансы, что они куплены, стремятся к нулю).
Так вот, товарищи вообще не осознают, что их партия - правящая, что майдан победил, что к представителям власти в принципе предъявляются требования более высокие, чем к обычным гражданам. Там прям какое-то суженое сознание, очень похоже на то, что в своих фантазиях они до сих пор ведут партизанскую войну с более сильным противником, причем не "государство Украина ведет войну с государством Россия", а они, значит, часть украинской власти, а "лишенные каких-либо легальных полномочий патриоты Украины ведут войну с государствами Россия и Украина".
Способность просчитывать хотя бы на несколько шагов вперед отключена напрочь.
Амбиции крайне малы, потолок требований - дать по морде врагу Украины. Физически.
Осознания, что народные депутаты правящей партии могут использовать огромный арсенал ресурсов для того, чтобы добиться поставленных целей - нет вообще. Есть осознание себя как маленьких, бессильных, в окружении врагов и предателей.
Даже до понимания, что снимать на камеру и выкладывать в сеть какбе глупо, они не доходят. Логика такая - а пусть остальные враги Украины боятся. Ну вот такой потолок амбиций.
Реакция на критику - вопли "предатели!" и "толерастия!"
Судя по тому, что и как говорят все эти Мирошниченки, в руководстве "Свободы" недалеко от всего этого ушли".
no subject
стосовно рядових... якщо люди, які так чи інакше працюють на штаби, жодного разу не прикинули, скільки використовується грошей хоча б на публікації, хоча б під час однією виборчої кампанії, не взяли калькулятор і не помножили на 27 (а то й більше)... і не задумались, звідки бабло у чесних революціонерів. так, похоронний звон. але тут - стовідсотково самі винні.
no subject
при чем в истории этот феномен известен не однажды;
кроме того, этот самый диагноз заявлен даже Тягныбоком публично, уж на что Олежек тяжел на интеллектуальную честность и подъем;
теперь добавим, что такое мировоззрение позволяет не задавать вопросов относительно легальности бизнеса, доходов, теневых схем и необходимлсти введения равных правил игры
no subject
Для Украины , стоящей на краю гибели, подобные истории опасны. Ведь сейчас все зависит от насторения народа в "проблемных областях", а также от международного мнения. А в период смуты они меняются существенно от весьма малых, локальных возмущений.
no subject
no subject
no subject
no subject
господа из топика при Януковиче стали депутатами и работали
no subject
no subject
no subject
Большего подарка путину и представить нельзя((
"Свого часу люди голосували за "Свободу", бо "Свобода" мала імідж буйних націоналістів, які готові створити армію, перейти Дніпро та прогнати синьожопу банду. На ділі виявилося, що "Свобода" - це схильна до компромісів поміркована партія, яка боїться провокацій і не схильна ризикувати у реальній війні. Її молодь бігала битися на барикади потайки від керівництва.
Яке розчарування."
--
это действительно разочарование
no subject