![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
"Свобода"
Оригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
reznichenko_d в "Свобода"
Після того, як депутати "Свободи" публічно помацали пику гендиректора НТКУ Алєксандра Пантєлєймонова, народний осуд цієї виходки прогудів над їх партією поховальним дзвоном. Що дозволено Юпітеру - не дозволено бику. Що дозволено революціонеру - не дозволено "борцю з провокаціями". Що дозволено Олександру Музичко - не дозволено Ігорю Мірошниченко.
Насправді, всі розуміють, що Пантєлєймонов - регіоналівська гнида, і заслужив на покарання. Всі розуміють, що в революційні часи формалістика не працює, а працює лише пряма дія. Всі знають, що чекати від "органів правопорядку" якихось люстраційних рухів можна сім год і три дні, і все одно не дочекатися, тим більше в такій делікатній сфері як масова інформація та пропаганда.
Кожна революція викидає мудаків-чиновників з кабінетів, бо кожна революція, як писав Троцький - це історичний самосуд. Але у ситуації зі "Свободою" проблема не у тому, ЯК було проведено бліц-люстрацію, а КИМ.
Свого часу люди голосували за "Свободу", бо "Свобода" мала імідж буйних націоналістів, які готові створити армію, перейти Дніпро та прогнати синьожопу банду. На ділі виявилося, що "Свобода" - це схильна до компромісів поміркована партія, яка боїться провокацій і не схильна ризикувати у реальній війні. Її молодь бігала битися на барикади потайки від керівництва.
Яке розчарування.
Тому тепер, коли небезпека минула, ррреволюційна бравада свободівських депутатів викликає у людей роздратування. Українці аплодували клоуну Ляшко, який возив луганського сепаратиста Клінчаєва мармизою по підлозі, адже Луганськ - це Луганськ, та ще й у часи московської смути. І ці ж люди засуджують Мірошниченка і Бенюка, бо тиловий Київ - це тиловий Київ, Пантєлєймонов - не сепаратист, якого охороняють російські агенти, а звичайний медіа-чиновник, що скоро буде звільнений і забутий.
Не тут треба показувати силу. Не тут.
Все правда: хочеш си почувати сміливим - давай Аксьонова мордякою по столу повози.
reznichenko_d в "Свобода"Після того, як депутати "Свободи" публічно помацали пику гендиректора НТКУ Алєксандра Пантєлєймонова, народний осуд цієї виходки прогудів над їх партією поховальним дзвоном. Що дозволено Юпітеру - не дозволено бику. Що дозволено революціонеру - не дозволено "борцю з провокаціями". Що дозволено Олександру Музичко - не дозволено Ігорю Мірошниченко.
Насправді, всі розуміють, що Пантєлєймонов - регіоналівська гнида, і заслужив на покарання. Всі розуміють, що в революційні часи формалістика не працює, а працює лише пряма дія. Всі знають, що чекати від "органів правопорядку" якихось люстраційних рухів можна сім год і три дні, і все одно не дочекатися, тим більше в такій делікатній сфері як масова інформація та пропаганда.
Кожна революція викидає мудаків-чиновників з кабінетів, бо кожна революція, як писав Троцький - це історичний самосуд. Але у ситуації зі "Свободою" проблема не у тому, ЯК було проведено бліц-люстрацію, а КИМ.
Свого часу люди голосували за "Свободу", бо "Свобода" мала імідж буйних націоналістів, які готові створити армію, перейти Дніпро та прогнати синьожопу банду. На ділі виявилося, що "Свобода" - це схильна до компромісів поміркована партія, яка боїться провокацій і не схильна ризикувати у реальній війні. Її молодь бігала битися на барикади потайки від керівництва.
Яке розчарування.
Тому тепер, коли небезпека минула, ррреволюційна бравада свободівських депутатів викликає у людей роздратування. Українці аплодували клоуну Ляшко, який возив луганського сепаратиста Клінчаєва мармизою по підлозі, адже Луганськ - це Луганськ, та ще й у часи московської смути. І ці ж люди засуджують Мірошниченка і Бенюка, бо тиловий Київ - це тиловий Київ, Пантєлєймонов - не сепаратист, якого охороняють російські агенти, а звичайний медіа-чиновник, що скоро буде звільнений і забутий.
Не тут треба показувати силу. Не тут.
Все правда: хочеш си почувати сміливим - давай Аксьонова мордякою по столу повози.
no subject
стосовно рядових... якщо люди, які так чи інакше працюють на штаби, жодного разу не прикинули, скільки використовується грошей хоча б на публікації, хоча б під час однією виборчої кампанії, не взяли калькулятор і не помножили на 27 (а то й більше)... і не задумались, звідки бабло у чесних революціонерів. так, похоронний звон. але тут - стовідсотково самі винні.