Про іноземну літературу українською

[morreth]

Раптом зрозуміла, де лопата у аргументі про переклади іноземної літератури українською мовою, на кшталт цього:

http://morreth.livejournal.com/2365161.html?thread=45525993#t45525993

Так, я теж читала пригодницьку та дитячу літературу здебільшого українською. Д'Артаньян, Мауглі, король Матіуш Перший, Дік Сенд, Шерлок Холмс, Ізмаїл, Цибуліно та Піноккіо, Натаніель Бампо-Шкіряна Панчоха та Пеппі Довгапанчоха. І ще багато хто.

Але скажіть мені, любі друзі, чи багато ви пригадаєте УКРАЇНСЬКОЇ пригодницької та дитячої літератури зі свого дитинства?

От я починаю загинати пальці, ведучи власний рахунок:

1. Нестайко, "Тореадори з Васюківки"
2. П. Панч, "Син Таращанського полку" (і те завдяки лише тому, що входив до шкільної програми - а то фіг би я його читала)
3. В. Владко - "Сивий капітан"; не сподобалося ще тоді, бо я обізнана була вже зі Стругацькими.
4. Олесь Бердник - оц було вже справжнє.
5. Яновський, хоча й це аж ніяк не дитяча література, але могутній неоромантизм, який вштирив моцно у головний мозок і спинний разом.
6. Лариса Письменна, "Там, де живе Синя Ластівка" - з задоволенням читала.
7. Борис Комар, "Векша" та "Мандрівний вулкан"
8. Микола Трублаїні, щось про те, як соціалізм прийшов до чукчів.

І ВСЬО. В мене ше пальці на руках не скінчилися, а вже всьо. Ну добре, щоб два пальці загнути, додамо умовно-українських (бо читані російською) 

9. Володимир Кисільов, Девочка и птицелет"
10. Аліна Болото , "Червяк по кличке Тайфун"

Більше нічого не можу пригадати, хоча читала в дитинстві - як за себе кидала. Але то все була така собі літературна січка, з якої нічого конкретного не пригадується, а що пригадується - то лише уривками та епізодами. Ось наприклад, були ми підписані на "Піонерію", та читала я там про юних попаданців у країну, де люди з блакитним коліром шкіри пригнічували людей з іншими кольорами. Ніхрєнаськи більше не пам'ятаю з того шидевру. Або знов шось про чукчів, згадую лише тому, що головного героя звали Мача. Якась байда про козака, що знайшов іншопланену шаблюку. Таке шось, якісь клаптики. Так, є ще прошарок історико-пригодницької літератури: Загребельний, Ян, Мушкетик, Малик і т. ін. Її я в лист не вношу, вона числиться окремо, бо її я читала вже в дорослому віці.

От і скажіть мені - людина пише, що читала Крапівіна українською - а де власне український письменник, який міг би стати врівень з Крапівіним? Де українські Кассиль, Желєзніков, Алєксін, Буличов, Вєлтістов? Чому це поле порожнє? Де все поділося?

Comments

[morreth.livejournal.com]

Буличов пише про дівчинку, яка живе у Москві майбутнього. Вона потрапляє у Москву минулого, се Москва нашого сьогодення. Її ліпші друзі - Аркаша й Пашка - росіяни, у їхніх стосунках відтворюєься російська ментальність.

Це природно - письменник має писати про те, що знає, чим живе.

Або, чому ніхто з українців не писав, як Буличов українською? Ніхто ж не забороняв, ніякого дисидентства в цьому не було.

Аось про це буде окремий пост.

[tin-tina.livejournal.com]

А холера його знає. Але кого не згадаю з дійсно цікавих українських фантастів, то кожен був або під опалою, або й попросту сидів.

[alex-sergant.livejournal.com]

а тут досить просто: Буличов писав РАДЯНСЬКУ фантастику - та й сам він мешканець серця нашої Батьківщини, Радянського союзу, міста-герою Москви. так що - "на жаль та ой!" - тут без варіантів. Рівня Буличова письменники - драпали в Москву й вливалися в мейнстрім мабуть?

[nik-adams.livejournal.com]

Мені здається, що якби Аліса жила не в Москві, а у Києві, то суттєво нічого не змінилося б. Все таки там не про росіян, а радянських людей. Пишіть. Чекатиму, обов'язково сперечатимусь.

[virago-ghost.livejournal.com]

дуже змінилося б, по-перше, була б чудова можливість ніколи не прочитати Буличова, якщо б він вперто селив своїх персонажів не там; ця можливість і досі є для російськомовних письменників, он, розпитайте хозяйку цього жж

[nik-adams.livejournal.com]

Не обов'язково. У того ж Донченка і Нестайка герої живуть в Україні і це не заважало авторам з успіхом видаватися і перекладатися в Союзі. Головне, щоб герої були лояльні радянській владі і несли потрібний виховний момент.