morreth | (no subject)

Entry tags:

пятицарствие

(no subject)

Я непременно опишу в "Пятицарствии" гениального полко- и флотоводца, по совместительству прекрасного фехтовальщика.
Он будет лысый в свои 30 лет, близорукий, толстый, отдышливый, постоянно простужающися и страдающий патологической дырявостью рук по отношению ко всму, что не является холодным оружием.

Flat | Top-Level Comments Only

Может, если делает ставку не на беготню, а на вес и силу удара.

Да как сказать... а рукопашке, например, чтобы отработать правильный удар, делаются сотни движений. Ежедневно, месяцами. Там без хорошей физухи никуда -- человек банально не сможет отрабатывать эти удары, если будет задыхаться.

Впрочем, если одышка и проч. -- результат болезни, заработанной уже в возрасте -- тогда может.

***а рукопашке, например, чтобы отработать правильный удар, делаются сотни движений. Ежедневно, месяцами***

Смотря в какой.
В каратэ - да, месяцами. В кикбоксинге мне удар, сносящий грушу, поставили за месяц.
Причем человек, который весит 100 кило, может вложить в удар все 100. От человека в 60 кило уже требуются изыски.

Как занимается отдышливый человек (я, например) - делает столько ударов, сколько может, приводит в порядок дыхание, опять делает... Тут еще упорство многое решает.

Не, это не то. Это моя, так сказать, персональная методика (я знаю, что в общем велосипед, но зато самостоятельно изобретенный, чем жутко горжусь :) ). Дело в том, что правильный удар зависит от кучи нюансов в тонком положении тела, напряжении мышц, дыхании -- которые увидеть и разъяснить просто нельзя -- можно только почувствовать, понять и найти самостоятельно. А как искать -- движение вводится в замкнутый цикл и делаются те самые сотни циклов -- с задачей минимизации усталости. После этого тело начинает самостоятельно просчитывать, как должен изменяться удар при изменении положения корпуса, веса орудия и проч. Но фишка тут именно в непрерывности работы -- без нее у мозжечка просто не будет достаточно материала для анализа.

Практично у всіх бійців в історичному фехтуванні разом з досвідом змінюється манера фехтування в сторону меншої агресивності та більшої дистанції.

Простите, но

а) не могли бы Вы писать по-русски (раз Вы читаете, то можете),

а) непонятно, почему Ваша информация идет в ответ на описание методики тренировок, если она к ней никаким боком.

Фехтування в чистому вигляді проявляється в поєдинку, там де нема поєдинків нема й самого поняття прекрасного фехтувальника (усі сучасні школи фехтування виросли не з війни, а з поєдинків). Вага і сила удару у фехтуванні мають принципове значення лише в одному випадку - якщо бій іде у міцних обладунках. Міцні обладунки легкими не бувають (окрім міфрилу звісно), а бій в скільки небудь важких обладунках це дуже серйозне випробування витривалості. Поєднання наждмірної ваги з важкими обладунками та дихавицею... Яка б не була техніка але скільки небудь співставним за рівнем бійцями такий фехтувальник не конкурент.

Щодо короткозорості і якщо дійсно серйозний мінус то це відіб'ється наступним чином (пишу на основі свого досвіду):
1. боєць дуже чутливий до освітлення, різниця між сліпучим полуднем та хмрним надвечіррям дуже суттєва
2. боєць чутливий до дистанції - середня між явно бойовою і явно небойовою (тобто та з якої можна дістати супротивника зробивши крок вперед чи випад) для нього відверто програшна
3. окрім дистанції зір впливає на вибір зброї - незручною як для себе так і в супротивника є довга колюча зброя, зручною є середня чи ще краще коротка, якщо довга то хіба дворучна з широким хватом, бажано рубляча чи ударна, і звичайно порятунком сліпишів є щити
4. при поганому зорі спасає реакція на рух - відповідно зручними є супротивники які завмирають в бойових стійках, а незручними ті хто цвесь час бігає і змінює положення зброї

Flat | Top-Level Comments Only