![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Чому український націоналіст не може і не повинен бути расистом?
http://infoporn.org.ua/2008/05/09/nashe-otechestvo-vse-chelovechestvo-foto
Аби переконатися в цьому, треба почитати комменти деяких персонажів під цим матеріалом, та порівняти з виступами аналогічних вилупків на теренах Росії або Німеччини або якої завгодно дерджави. Вони однакові, наче їх зробили під копірку - а потім переклали на різні мови. Такі лююди закликають перш за все не до національної, а до "расової" свідомості, але притисни його до стінки з вимогою визначити якось позитивно цю "расову свідомість" - воно лише бекатиме та мекатиме.
Націоналізм є, перш за все, усівдомленням своєї національної ідентичності в розумінні її _унікальності_. На світі немає "другого українського народу" - так само, як другого російського, китайського, ірландського, японського тощо. Національна унікальність подібна до унікальності особистої: як і окрема людина, нація має "обличчя незагальний вираз". Цей вираз губиться, коли хтось прагне злитися у екстазі "расової єдності" - тому українські та російські расисти виглядають як гайки однієї серії, випущені на одному конвеєрі.
Жодному націоналізму расист непричетний, бо не має національної свідомості, витісняючи її "расовою свідомістю", яка насправді є ваіантом масового психозу. Згадаємо, що коли німці програли Другу Світову, Гітлер зрікся їх, назвав чужими "арійству". Він був расистом, який намагався спростувати унікальне обличчя німецької нації, розточивши його у абстрактному "арійстві".
Чому "расова свідомість" є химерою? Для відповіді на це питання треба звернутися до національної свідомості. Якщо вона складається з розуміння _унікальності_ свого народу, треба задатися питанням - у чому полягає ця унікальність. Чи є це певним біологічним явищем? Ні. Генетики знають, що жоден ген у нашому організмі не може передавати "національність". Є генетичні комплекси, які "відповідають" за колір шкіри, волосся, очей, статуру, обмін речовин - але немає гена, який є носієм національності. Звести ж національність до певного антропологічного типу також не можна, бо схожі антропологічні типи є серед кожного народу, і якщо спеціально вибирати високих та білявих, їх можна буде знайти серед росіян, німців, українців, євреїв, англійців, греків - але не можна буде знайти народу, усі представники якого є білявими та високими.
До того ж, ми не відчуваємо психологічної спільності з людьми, які належать до схожого з нами антропологічного типу, але іншої нації. Якщо зібрати докупи зі мною тілістих, заленооких та русявих німку, польку, англійку шведку - це не значить, що ми швидко відчуємо прихильність одна до одної на базі схожого антропологічного типу.
Але якщо у іншій країні я почую українську мову - в мене виникне несвідома приязнь до її носія.
З чого ж утворюється національна єдність людей? З трьох складових: мови, культури та усвідомлення причетності до історії, до якогось спільного минулого. Ці три складові забезпечують єдність людей однієї нації - і водночас відокремлюють націю від інших націй, кожна з яких має свою мову, культуру, історію. Як поведінка людини в минулому та сучасному формує характер на рівні індивіда - так історія, культура, звичаї формують особисте обличчя націй. Як особиста індивідуальність відображується у манері людського мовленні - так національна індивідуальність відбивається у мові та мовній творчості.
Треба зробити спеціальний наголос на мовній творчості, бо інколи саме вона, а не мова per se визначає особисте обличчя народу. Ulysses та Foggy dew є витворами ірландської літератури, написаними англійською, "Ніхон сьокі" та "Ніхон гайсі" - витворами японської літератури, написаними китайською. Носіями єврейської національної ідентичності та єдності є не лише іврит, а й різноманітні діалекти ідишу. Тобто, нація може аизначати свою унікальність та ідентичність не лише через мову - а й через декілька мов, і через мовлення та мовні витвори.
Чи може "расова свідомість" пред'явити на свій захист щось подібне? Ні. Racial identity базується лише на збігові певних антропологічних ознак, які значно більшою мірою є справою випадку, ніж національна ідентичність. Національна ідентичність може (і повинна, я вважаю) бути справою вибору для людини. Власне кажучи, нація - це попутники, які подорожують з тобою разом із минулого в майбутнє. Ти можеш іти з тими, з ким поруч народився - а можеш обрати інших. Цей вибір несе певну відповідальність - разом з нацією ти обираєш минуле й майбутнє, ти становишся причетний ганьби та слави свого суспільства - всього, що висловив Коротич у своєму шедевральному вірші "Переведіть мерне через майдан":
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Що означає "расова ідентичність"? Я можу відчути певну спільність з людиною іншої нації - через причетність до світової культури, християнської віри, роду Адама. Але це все виключає будь яку "расову спільність". "Католик", "Людина", Європеєць" - все це не стосується антропологічних ознак. Людина й католик може для мене бути азіатом, європеєць - мусульманином або буддистом, Людина - африканцем чи австралійцем. Обираючи той чи інший грунт для визначення наднаціональної спільності з кимоось, що я обираю, обираючи антропологічний тип? Про що ми розмовлятимемо, коли зустрінемочь, якщо крім цього типу, в нас нічого спільного немає? "У мене карі очі, у мене чорні брова?" Як на мене, то тема нецікава.
Тому, кажу я, людина, яка сповідує водночас расизм і націоналізм, або бреше або перебуває у стані глибокого неадеквату. Якби вона була націоналістом, вона визнавала би насамперед культурну єдність і нехтувала антропологічними параметрами. Якщо ж для неї white power понад усе - то треба мати мужність та відкрито зректися свого народу та культури заради спільних камлань з однодумцями з Росії, Німеччини, Польщі, США та ін. расисти - не українці, не християни, не європейці, навіть не люди, якщо в них немає почуття спільноти з людьми, християнами, європейцями інших кольорів. Вони просто "білі". Глісти також білі, вони й є найближча расистам рідня.
Аби переконатися в цьому, треба почитати комменти деяких персонажів під цим матеріалом, та порівняти з виступами аналогічних вилупків на теренах Росії або Німеччини або якої завгодно дерджави. Вони однакові, наче їх зробили під копірку - а потім переклали на різні мови. Такі лююди закликають перш за все не до національної, а до "расової" свідомості, але притисни його до стінки з вимогою визначити якось позитивно цю "расову свідомість" - воно лише бекатиме та мекатиме.
Націоналізм є, перш за все, усівдомленням своєї національної ідентичності в розумінні її _унікальності_. На світі немає "другого українського народу" - так само, як другого російського, китайського, ірландського, японського тощо. Національна унікальність подібна до унікальності особистої: як і окрема людина, нація має "обличчя незагальний вираз". Цей вираз губиться, коли хтось прагне злитися у екстазі "расової єдності" - тому українські та російські расисти виглядають як гайки однієї серії, випущені на одному конвеєрі.
Жодному націоналізму расист непричетний, бо не має національної свідомості, витісняючи її "расовою свідомістю", яка насправді є ваіантом масового психозу. Згадаємо, що коли німці програли Другу Світову, Гітлер зрікся їх, назвав чужими "арійству". Він був расистом, який намагався спростувати унікальне обличчя німецької нації, розточивши його у абстрактному "арійстві".
Чому "расова свідомість" є химерою? Для відповіді на це питання треба звернутися до національної свідомості. Якщо вона складається з розуміння _унікальності_ свого народу, треба задатися питанням - у чому полягає ця унікальність. Чи є це певним біологічним явищем? Ні. Генетики знають, що жоден ген у нашому організмі не може передавати "національність". Є генетичні комплекси, які "відповідають" за колір шкіри, волосся, очей, статуру, обмін речовин - але немає гена, який є носієм національності. Звести ж національність до певного антропологічного типу також не можна, бо схожі антропологічні типи є серед кожного народу, і якщо спеціально вибирати високих та білявих, їх можна буде знайти серед росіян, німців, українців, євреїв, англійців, греків - але не можна буде знайти народу, усі представники якого є білявими та високими.
До того ж, ми не відчуваємо психологічної спільності з людьми, які належать до схожого з нами антропологічного типу, але іншої нації. Якщо зібрати докупи зі мною тілістих, заленооких та русявих німку, польку, англійку шведку - це не значить, що ми швидко відчуємо прихильність одна до одної на базі схожого антропологічного типу.
Але якщо у іншій країні я почую українську мову - в мене виникне несвідома приязнь до її носія.
З чого ж утворюється національна єдність людей? З трьох складових: мови, культури та усвідомлення причетності до історії, до якогось спільного минулого. Ці три складові забезпечують єдність людей однієї нації - і водночас відокремлюють націю від інших націй, кожна з яких має свою мову, культуру, історію. Як поведінка людини в минулому та сучасному формує характер на рівні індивіда - так історія, культура, звичаї формують особисте обличчя націй. Як особиста індивідуальність відображується у манері людського мовленні - так національна індивідуальність відбивається у мові та мовній творчості.
Треба зробити спеціальний наголос на мовній творчості, бо інколи саме вона, а не мова per se визначає особисте обличчя народу. Ulysses та Foggy dew є витворами ірландської літератури, написаними англійською, "Ніхон сьокі" та "Ніхон гайсі" - витворами японської літератури, написаними китайською. Носіями єврейської національної ідентичності та єдності є не лише іврит, а й різноманітні діалекти ідишу. Тобто, нація може аизначати свою унікальність та ідентичність не лише через мову - а й через декілька мов, і через мовлення та мовні витвори.
Чи може "расова свідомість" пред'явити на свій захист щось подібне? Ні. Racial identity базується лише на збігові певних антропологічних ознак, які значно більшою мірою є справою випадку, ніж національна ідентичність. Національна ідентичність може (і повинна, я вважаю) бути справою вибору для людини. Власне кажучи, нація - це попутники, які подорожують з тобою разом із минулого в майбутнє. Ти можеш іти з тими, з ким поруч народився - а можеш обрати інших. Цей вибір несе певну відповідальність - разом з нацією ти обираєш минуле й майбутнє, ти становишся причетний ганьби та слави свого суспільства - всього, що висловив Коротич у своєму шедевральному вірші "Переведіть мерне через майдан":
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Що означає "расова ідентичність"? Я можу відчути певну спільність з людиною іншої нації - через причетність до світової культури, християнської віри, роду Адама. Але це все виключає будь яку "расову спільність". "Католик", "Людина", Європеєць" - все це не стосується антропологічних ознак. Людина й католик може для мене бути азіатом, європеєць - мусульманином або буддистом, Людина - африканцем чи австралійцем. Обираючи той чи інший грунт для визначення наднаціональної спільності з кимоось, що я обираю, обираючи антропологічний тип? Про що ми розмовлятимемо, коли зустрінемочь, якщо крім цього типу, в нас нічого спільного немає? "У мене карі очі, у мене чорні брова?" Як на мене, то тема нецікава.
Тому, кажу я, людина, яка сповідує водночас расизм і націоналізм, або бреше або перебуває у стані глибокого неадеквату. Якби вона була націоналістом, вона визнавала би насамперед культурну єдність і нехтувала антропологічними параметрами. Якщо ж для неї white power понад усе - то треба мати мужність та відкрито зректися свого народу та культури заради спільних камлань з однодумцями з Росії, Німеччини, Польщі, США та ін. расисти - не українці, не християни, не європейці, навіть не люди, якщо в них немає почуття спільноти з людьми, християнами, європейцями інших кольорів. Вони просто "білі". Глісти також білі, вони й є найближча расистам рідня.
no subject
Добре. Скажіть як син генетика: закони Менделя для людей вже скасували?
***як же ж вам... скажіть, ви чули, щоб, скажімо, в Америці, де дуже багато мулатів, у мулатів хоча б раз народилася біла дитина?***
Тю. У 19-му сторіччі таких випадків було до фіга й більше. І не тільки білі, а й руді, біляві... У аболіціоністських спогадах до чорта історій про мулатів, які втікали з Півдня вдаючи з себе білих.
Зараз ця ситуація перемінилася через певне пропагування "чорних ціностей" - тепер радше самі мулати воліють не брати шлюбу з білими. Але й просто випадків, коли дитина народжується світлішою за обох батьків, море розливанне.
***тобто: при змішуванні популяції білих з популяцією чорних 1:1 тру-білих дітей вже не народиться, так само, як і тру-чорних - будуть самі мулати. а гени "грати" будуть, хто ж це заперечує? будуть зелені оченята, буде світліша шкіра, буде рівніше волосся, тільки от білої дитини вже не народиться... саме це я і хотів сказати, коли заявив "біленькі просто зникнуть"***
Слухайте, мене давно бентежить таке питання: а як тоді білі взагалі з"явилися, якщо люди скрізь були чорні?
До того ж. Хто каже, що пропорція завжди й обов"язково буде 1:1?
***в зникненні будь-якої раси я бачу стільки ж поганого, як в зникненні самобутнього народу***
Чому? Народ - це культура, традиції, мова, історія. Все це нікуди не подінеться, якщо українці в цілому певною мірою засмаглявіють. Оглянемося назад: розічинилися римляни в келльтах, потім всі до кучі в саксах, потім трошки до цього домішали норманів - анічогенька собі вийшла англійська нація. Або іспанці - до речі про негрів та арабів. Бразильці - Боже ж мій, який красивий народ! Блін, що поганого в тому, що вишиванки носитимуть хлопці з зовнішністю Рональдіно?
Фенотип - цеж зовнішність, тіло. Я християнка, я вірю, що душа більше тіла. Навіщо аж так про нього турбуватися?
І до речі, зникнення раси - це перспектива дуже віддалена, а зникнення народу - ось воно маячить попереду. Бо українці бухають як навіжені, охорона здоров"я рік по рік занурюється у дедалі більшу дупу, середній вік людини знижується - пиздець нам зараз загрожує не від негрів, я так бачу ситуацію.