![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Чому український націоналіст не може і не повинен бути расистом?
http://infoporn.org.ua/2008/05/09/nashe-otechestvo-vse-chelovechestvo-foto
Аби переконатися в цьому, треба почитати комменти деяких персонажів під цим матеріалом, та порівняти з виступами аналогічних вилупків на теренах Росії або Німеччини або якої завгодно дерджави. Вони однакові, наче їх зробили під копірку - а потім переклали на різні мови. Такі лююди закликають перш за все не до національної, а до "расової" свідомості, але притисни його до стінки з вимогою визначити якось позитивно цю "расову свідомість" - воно лише бекатиме та мекатиме.
Націоналізм є, перш за все, усівдомленням своєї національної ідентичності в розумінні її _унікальності_. На світі немає "другого українського народу" - так само, як другого російського, китайського, ірландського, японського тощо. Національна унікальність подібна до унікальності особистої: як і окрема людина, нація має "обличчя незагальний вираз". Цей вираз губиться, коли хтось прагне злитися у екстазі "расової єдності" - тому українські та російські расисти виглядають як гайки однієї серії, випущені на одному конвеєрі.
Жодному націоналізму расист непричетний, бо не має національної свідомості, витісняючи її "расовою свідомістю", яка насправді є ваіантом масового психозу. Згадаємо, що коли німці програли Другу Світову, Гітлер зрікся їх, назвав чужими "арійству". Він був расистом, який намагався спростувати унікальне обличчя німецької нації, розточивши його у абстрактному "арійстві".
Чому "расова свідомість" є химерою? Для відповіді на це питання треба звернутися до національної свідомості. Якщо вона складається з розуміння _унікальності_ свого народу, треба задатися питанням - у чому полягає ця унікальність. Чи є це певним біологічним явищем? Ні. Генетики знають, що жоден ген у нашому організмі не може передавати "національність". Є генетичні комплекси, які "відповідають" за колір шкіри, волосся, очей, статуру, обмін речовин - але немає гена, який є носієм національності. Звести ж національність до певного антропологічного типу також не можна, бо схожі антропологічні типи є серед кожного народу, і якщо спеціально вибирати високих та білявих, їх можна буде знайти серед росіян, німців, українців, євреїв, англійців, греків - але не можна буде знайти народу, усі представники якого є білявими та високими.
До того ж, ми не відчуваємо психологічної спільності з людьми, які належать до схожого з нами антропологічного типу, але іншої нації. Якщо зібрати докупи зі мною тілістих, заленооких та русявих німку, польку, англійку шведку - це не значить, що ми швидко відчуємо прихильність одна до одної на базі схожого антропологічного типу.
Але якщо у іншій країні я почую українську мову - в мене виникне несвідома приязнь до її носія.
З чого ж утворюється національна єдність людей? З трьох складових: мови, культури та усвідомлення причетності до історії, до якогось спільного минулого. Ці три складові забезпечують єдність людей однієї нації - і водночас відокремлюють націю від інших націй, кожна з яких має свою мову, культуру, історію. Як поведінка людини в минулому та сучасному формує характер на рівні індивіда - так історія, культура, звичаї формують особисте обличчя націй. Як особиста індивідуальність відображується у манері людського мовленні - так національна індивідуальність відбивається у мові та мовній творчості.
Треба зробити спеціальний наголос на мовній творчості, бо інколи саме вона, а не мова per se визначає особисте обличчя народу. Ulysses та Foggy dew є витворами ірландської літератури, написаними англійською, "Ніхон сьокі" та "Ніхон гайсі" - витворами японської літератури, написаними китайською. Носіями єврейської національної ідентичності та єдності є не лише іврит, а й різноманітні діалекти ідишу. Тобто, нація може аизначати свою унікальність та ідентичність не лише через мову - а й через декілька мов, і через мовлення та мовні витвори.
Чи може "расова свідомість" пред'явити на свій захист щось подібне? Ні. Racial identity базується лише на збігові певних антропологічних ознак, які значно більшою мірою є справою випадку, ніж національна ідентичність. Національна ідентичність може (і повинна, я вважаю) бути справою вибору для людини. Власне кажучи, нація - це попутники, які подорожують з тобою разом із минулого в майбутнє. Ти можеш іти з тими, з ким поруч народився - а можеш обрати інших. Цей вибір несе певну відповідальність - разом з нацією ти обираєш минуле й майбутнє, ти становишся причетний ганьби та слави свого суспільства - всього, що висловив Коротич у своєму шедевральному вірші "Переведіть мерне через майдан":
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Що означає "расова ідентичність"? Я можу відчути певну спільність з людиною іншої нації - через причетність до світової культури, християнської віри, роду Адама. Але це все виключає будь яку "расову спільність". "Католик", "Людина", Європеєць" - все це не стосується антропологічних ознак. Людина й католик може для мене бути азіатом, європеєць - мусульманином або буддистом, Людина - африканцем чи австралійцем. Обираючи той чи інший грунт для визначення наднаціональної спільності з кимоось, що я обираю, обираючи антропологічний тип? Про що ми розмовлятимемо, коли зустрінемочь, якщо крім цього типу, в нас нічого спільного немає? "У мене карі очі, у мене чорні брова?" Як на мене, то тема нецікава.
Тому, кажу я, людина, яка сповідує водночас расизм і націоналізм, або бреше або перебуває у стані глибокого неадеквату. Якби вона була націоналістом, вона визнавала би насамперед культурну єдність і нехтувала антропологічними параметрами. Якщо ж для неї white power понад усе - то треба мати мужність та відкрито зректися свого народу та культури заради спільних камлань з однодумцями з Росії, Німеччини, Польщі, США та ін. расисти - не українці, не християни, не європейці, навіть не люди, якщо в них немає почуття спільноти з людьми, християнами, європейцями інших кольорів. Вони просто "білі". Глісти також білі, вони й є найближча расистам рідня.
Аби переконатися в цьому, треба почитати комменти деяких персонажів під цим матеріалом, та порівняти з виступами аналогічних вилупків на теренах Росії або Німеччини або якої завгодно дерджави. Вони однакові, наче їх зробили під копірку - а потім переклали на різні мови. Такі лююди закликають перш за все не до національної, а до "расової" свідомості, але притисни його до стінки з вимогою визначити якось позитивно цю "расову свідомість" - воно лише бекатиме та мекатиме.
Націоналізм є, перш за все, усівдомленням своєї національної ідентичності в розумінні її _унікальності_. На світі немає "другого українського народу" - так само, як другого російського, китайського, ірландського, японського тощо. Національна унікальність подібна до унікальності особистої: як і окрема людина, нація має "обличчя незагальний вираз". Цей вираз губиться, коли хтось прагне злитися у екстазі "расової єдності" - тому українські та російські расисти виглядають як гайки однієї серії, випущені на одному конвеєрі.
Жодному націоналізму расист непричетний, бо не має національної свідомості, витісняючи її "расовою свідомістю", яка насправді є ваіантом масового психозу. Згадаємо, що коли німці програли Другу Світову, Гітлер зрікся їх, назвав чужими "арійству". Він був расистом, який намагався спростувати унікальне обличчя німецької нації, розточивши його у абстрактному "арійстві".
Чому "расова свідомість" є химерою? Для відповіді на це питання треба звернутися до національної свідомості. Якщо вона складається з розуміння _унікальності_ свого народу, треба задатися питанням - у чому полягає ця унікальність. Чи є це певним біологічним явищем? Ні. Генетики знають, що жоден ген у нашому організмі не може передавати "національність". Є генетичні комплекси, які "відповідають" за колір шкіри, волосся, очей, статуру, обмін речовин - але немає гена, який є носієм національності. Звести ж національність до певного антропологічного типу також не можна, бо схожі антропологічні типи є серед кожного народу, і якщо спеціально вибирати високих та білявих, їх можна буде знайти серед росіян, німців, українців, євреїв, англійців, греків - але не можна буде знайти народу, усі представники якого є білявими та високими.
До того ж, ми не відчуваємо психологічної спільності з людьми, які належать до схожого з нами антропологічного типу, але іншої нації. Якщо зібрати докупи зі мною тілістих, заленооких та русявих німку, польку, англійку шведку - це не значить, що ми швидко відчуємо прихильність одна до одної на базі схожого антропологічного типу.
Але якщо у іншій країні я почую українську мову - в мене виникне несвідома приязнь до її носія.
З чого ж утворюється національна єдність людей? З трьох складових: мови, культури та усвідомлення причетності до історії, до якогось спільного минулого. Ці три складові забезпечують єдність людей однієї нації - і водночас відокремлюють націю від інших націй, кожна з яких має свою мову, культуру, історію. Як поведінка людини в минулому та сучасному формує характер на рівні індивіда - так історія, культура, звичаї формують особисте обличчя націй. Як особиста індивідуальність відображується у манері людського мовленні - так національна індивідуальність відбивається у мові та мовній творчості.
Треба зробити спеціальний наголос на мовній творчості, бо інколи саме вона, а не мова per se визначає особисте обличчя народу. Ulysses та Foggy dew є витворами ірландської літератури, написаними англійською, "Ніхон сьокі" та "Ніхон гайсі" - витворами японської літератури, написаними китайською. Носіями єврейської національної ідентичності та єдності є не лише іврит, а й різноманітні діалекти ідишу. Тобто, нація може аизначати свою унікальність та ідентичність не лише через мову - а й через декілька мов, і через мовлення та мовні витвори.
Чи може "расова свідомість" пред'явити на свій захист щось подібне? Ні. Racial identity базується лише на збігові певних антропологічних ознак, які значно більшою мірою є справою випадку, ніж національна ідентичність. Національна ідентичність може (і повинна, я вважаю) бути справою вибору для людини. Власне кажучи, нація - це попутники, які подорожують з тобою разом із минулого в майбутнє. Ти можеш іти з тими, з ким поруч народився - а можеш обрати інших. Цей вибір несе певну відповідальність - разом з нацією ти обираєш минуле й майбутнє, ти становишся причетний ганьби та слави свого суспільства - всього, що висловив Коротич у своєму шедевральному вірші "Переведіть мерне через майдан":
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Що означає "расова ідентичність"? Я можу відчути певну спільність з людиною іншої нації - через причетність до світової культури, християнської віри, роду Адама. Але це все виключає будь яку "расову спільність". "Католик", "Людина", Європеєць" - все це не стосується антропологічних ознак. Людина й католик може для мене бути азіатом, європеєць - мусульманином або буддистом, Людина - африканцем чи австралійцем. Обираючи той чи інший грунт для визначення наднаціональної спільності з кимоось, що я обираю, обираючи антропологічний тип? Про що ми розмовлятимемо, коли зустрінемочь, якщо крім цього типу, в нас нічого спільного немає? "У мене карі очі, у мене чорні брова?" Як на мене, то тема нецікава.
Тому, кажу я, людина, яка сповідує водночас расизм і націоналізм, або бреше або перебуває у стані глибокого неадеквату. Якби вона була націоналістом, вона визнавала би насамперед культурну єдність і нехтувала антропологічними параметрами. Якщо ж для неї white power понад усе - то треба мати мужність та відкрито зректися свого народу та культури заради спільних камлань з однодумцями з Росії, Німеччини, Польщі, США та ін. расисти - не українці, не християни, не європейці, навіть не люди, якщо в них немає почуття спільноти з людьми, християнами, європейцями інших кольорів. Вони просто "білі". Глісти також білі, вони й є найближча расистам рідня.
no subject
МИ побудували індустріальну цивілізацію, яка потребує певної кількості робочих рук, аби триматися на плаву. Не хто-небудь. Не марсіани нам таку ідею підкинули. Ми самі.
Потім ми - також самі - створили ситуацію депопуляції, при якій не можна забезпечити потрібного рівню відновлення робочої сили. Бо всі страшно розумні, всі хочуть жити для себе і вміють користуватися гондонами. Знову-таки, не марсіани для нас це спланували.
Пиздець насувається на нас тепер вже невблаганно: до 2028 року кількість пенсіонерів перевищить кількість працівників. Пояснюю: якщо ми похапцем кинемося трахатися и вже цього року народимо _додатково_ ще 8,5 мільйонів дітлахів (півмільйони треба для гарантії, бо не всі доживають до працездатності) - то нам вдасться _втримати баланс_. Тобто відкласти пиздець ще на одне покоління. Нехай онуки розйобуються.
У нас немає вибору - домішувати до свого генофонду негритянські та китайські гени або залишатися індоєвропейцями без домішок. В нас інший вибір: або домішати ці гени, або гордо здохнути.
Ні, якщо Спарроу_хок, Порнобаз та ті, хто їм підтягує, зкопитяться, зберігши свою расову ідентичність, я не заридаю. А персонально мені хотілося б подивитися у вічі правнукам, нехай і смаглаявшим за мене.
no subject
ви знаєте, що, баски - це як раз і є нащадки неіндоєвропейських тубільців Європи. і баскська мова не є індоєвропейською мовою. такі справи )
а щодо ваших демографічних викладок... ви знаєте, що вся така розвинена та емансипована Франція, скажімо, має постійний приріст населення 3,3 на 1000? і це не за рахунок мігрантів, а за рахунок самих корінних французів. те, що в Україні біда з демографічною ситуацією - це не плід "індустріальної цивілізації" чи ще чогось такого пафосного. і цю ситуацію поки що можна переломити і підняти народжуваність. і навіть головне "пугало" всіх наших мєстєчкових консерваторів - емансипація тут не завадить, як бачимо на прикладі Франції :) у нас ще не наступає кінець світу. і в Європі не наступає. у нас немає життєвої необхідності в мігрантах. а проблеми свої треба вирішувати - хот ж каже, що їх нема, чи вирішувати не треба... але вирішення проблеми за рахунок мігрантів - це хоче і найпростіше, але найгірше з можливих рішень, як на мене.
no subject
Та знаю ж. Даруйте, але тепер ви на мою ділянку завітали. І шо?
***а щодо ваших демографічних викладок... ви знаєте, що вся така розвинена та емансипована Франція, скажімо, має постійний приріст населення 3,3 на 1000? і це не за рахунок мігрантів, а за рахунок самих корінних французів***
Я рада за Францію, але щось мені підказує, що ми даремно чекатимемо французьких заробітчан :).
***те, що в Україні біда з демографічною ситуацією - це не плід "індустріальної цивілізації" чи ще чогось такого пафосного***
Плід, плід. Саме її плід. Урбанизація+масова зайнятість жінок+розвинені засоби контрацепції. Паскудна економічна ситуація лише ПОСИЛЮЄ ці три фактори: з сіл народ тікає до міст, через злидні жінки працюють як раби та не мають часу на те, щоб заводити дітей - тож попит на контрацептиви не падає.
***але вирішення проблеми за рахунок мігрантів - це хоче і найпростіше, але найгірше з можливих рішень, як на мене***
На жаль, воно єдине. Ми загнані в дуже стислі часові рамки. Франція з часів Другої Світової зазнала жодної соціальної катастрофи. Ми живемо у режимі катастрофи вже 17 років.