Ще троха про "Нетаких"

[morreth]

"Не сексизм" у виконанні більшості "нетаких" - це оборудка на умовах: "Жінки не навантажують мене своїми проблемами, я не допомагаю їх розв'язати - це й є рівність. Мої привілеї залишаються зі мною, Або так, або я займу позицію ворога відверто".

Коли "нетакий" розчехляється і займає відверто ворожу позицію, робиться навіть трошки приємніше.

Майже напевно хтось зараз заперечить, що чоловіки зазвичай не навантажують чоловіків своїми проблемами, і тому рівне ставлення до жінки означає, що й жінка не навантажуватиме чоловіка своїми проблемами.

Але то лукава півправда. Правда в тому, що чоловіки навантажують своїми проблемами ЖІНОК, вони вважають само собою зрозумілим своє право контейнувати в нас проблеми і емоції, і навіть якщо чоловік-колега намагається "поводитися з тобою як з рівною" і не контейнує в тебе проблеми емоції - це, як правило, значить, що в нього вдома є жінка - дружина, коханка чи мама, - яка виконує для нього цю функцію. І ти, повертаючись додому, виконуєш цю функцію для свого чоловіка. А на роботі "всі рівні" і все чікі-пікі.

Ні, більшість чоловіків не усвідомлює, що вони контейнують емоції та проблеми в жінок.
Більшість тих, що усвідомлює, вважає, що так і треба.
Більшість тих, що розуміє, що тут якась засада, все одно не вміє надавати одне одному психологічну допомогу і звертатися по неї, коли треба. Якщо дуже припече, вони роблять це у форматі "пляшка на двох", а це шкідливо для здоровля.
 

Тому "рівність" у їх виконанні виглядає як "гаразд у цьому кутику світу я згодний поводитися з жінками не як мудак, але тільки в цьому кутику, БО МЕНІ ТРЕБА ДЕСЬ ПОВОДИТИСЯ ЯК МУДАК!"

Печальне одкровення: якщо тобі треба десь поводитися як мудак - ти мудак.

Comments

[red_2]

О, пошло "да я дрова рубил в детстве, по сравнению с этим обслуживающий труд фигня" и "да это в принципе фигня, а не работа", и "ой да вы драматизируете", и "ой да вы ленивы, если считаете обслуживающий труд работой".
Всё это баги, которые вам надо садиться и вычищать, если хотите быть годным камрадом и союзником, а не мужлом, поплёвывающим свысока на бесплатный сцуко обслуживающий труд и наивненько, с распахнутыми глазками, спрашивающим "а чо, кто-то обслуживает? никогда не видел, а расскажите!"

При этом, когда женщины ведутся начинают рассказывать, наивные глазки мигом сощуриваются, а вопрошавший ротик перекашивается и начинает цедить, что какие-то они ленивые, и дров не рубливали, и печек не тапливали, а вот он в детстве так уработался, так уработался, в семь лет видел, как проруби в полынье полощут (тут феминистки ржут и машут рукой, маркируя собеседника как ещё одного фантазёра-кукусика, не выбравшегося из плена фантазий про "вот раньше бабы задалбывались и было отлично, а сейчас прохлаждаются и смеют ещё быть недовольными, что нас обслуживают").

Сами же пишете "иногда делаю".
Ога, мы поняли. Иногда делаете. Раз в две недели. Вы определённо не перетрудились, да, мы поняли.
А кто не иногда делает? А кто планирует, что надо сделать, кто определяет, когда надо сделать?
Сколько времени в неделю вы на это тратите? А жена?