Сердитий Джек проголосував
Пам'ятаєте, що я писала в нарисах про Сердитого Джека? Зокрема, тут і тут?
Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.

Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.


no subject
Потому что очень многие люди в США многие годы живут именно на этой грани, и в данный момент они не могут с нее сойти, потому что они живут в ноль, им хватает, чтобы платить минималки по всем кредитам, но не на то, чтобы выплатить долги или сделать существенных сбережения на случай форс-мажора.
Но вашу позицию я поняла. Если в том же государстве есть люди, которым хуже, чем вам, то для того, чтобы считать себя хорошим человеком, вы обязаны им отдать все, что не является необходимым для сохранения здоровья и работоспособности (ну ладно, можете себе еще позволить кофе с пироженкой).
no subject
Давайте вы будете мне излагать вашу позицию, а я вам - мою? А не вы мне мою, а я вам вашу. Так получится намного конструктивнее, поскольку миелофоном ни одна из нас не оборудована.
Если у вас есть какие-то предположения насчёт моей позиции, вы можете задавать мне вопросы, я охотно на них отвечу, и вы узнаете, правильные ли это были предположения и какова моя позиция на самом деле.
Например, если у вас создалось впечатление, что я придерживаюсь позиции "Если в том же государстве есть люди, которым хуже, чем вам, то для того, чтобы считать себя хорошим человеком, вы обязаны им отдать все, что не является необходимым для сохранения здоровья и работоспособности (ну ладно, можете себе еще позволить кофе с пироженкой)", вы отлично можете меня спросить: "r2r, вот у меня создалось впечатление, что вы придерживаетесь такой-то позиции; так ли это?"
И я вам отвечу, что нет, не так: я-то свою позицию знаю, а вам её знать, в общем, неоткуда, если я её в таком виде ещё не высказывала.
Вы тогда спросите "А какая же ваша позиция?"
Тут я напишу, какая моя позиция. И у нас получится прекрасный конструктивный диалог, из которого вы узнаете мою позицию, а не то, что подсказало вам о ней ваше воображение.
И наоборот: когда мне в разговоре понадобится обратиться к вашей позиции, я сначала выясню, какова она, а не буду вам априори пересказывать, как я её себе придумала, в формулировках "вашу позицию я поняла, она такая-то", если вы её, такую-то, не высказывали ранее; если у меня сложится о ней какое-то впечатление, я напишу "У меня сложилось впечатление, что вы считаете так-то и так-то; это верно?" и выслушаю ваш ответ прежде чем делать дальнейшие выводы; если я ошиблась и вы так не считаете, я не буду делать выводы из своих ошибочных предположений.
Хорошо?
no subject
Буду рада выслушать корректировку.