Сердитий Джек проголосував

[morreth]

Пам'ятаєте, що я писала в нарисах про Сердитого Джека? Зокрема, тут і тут?

Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.

Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.

Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.

Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.

А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...

Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.

Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.

Comments

[morreth.livejournal.com]

Дійсно, статтю Вонга можна 1:1 переписати на манер "почуйте Донбас". Буде дуже красиво. Наскільки це пояснює Донбас? Про кризу якої ідентичності піде мова: шахтарської та сталеливарської? Національної? Класової? Чому це більш правильне пояснення ніж, наприклад, теза про атомізацію суспільства? Чи теза про те, що донбас міг статись в будь-якій області, справа лише в достатній кількості бійців гіркіна?

Так, саме тому Вонг і справив таке враження! Точно! Точнісінько! "Іржавий пояс" - то їхній Донбас і є.
Ідентичність я б назвала не шахтарською і не сталеливарською, а радянською.
Але, якщо позначати її так, щоб і американців охопити - я б назвала її "індустріальною".
А навіщо тут більш-менш? Атомізація суспільства посилюється у індустріальному суспільстві порівняно з аграрним (бай-бай, розширена родино!) та у постіндустріальному порівняно з індустріальним (бай-бай, нуклеарна родино!).
І так, я легко уявляю собі Донбас у Дніпрі, якби пан Коломойський зайняв бік Ахметова.

І скільки я дивлюся наваші емпіричні дані, а вони підтверджують, а не спростовують те, що пише Вонг.