Сердитий Джек проголосував
Пам'ятаєте, що я писала в нарисах про Сердитого Джека? Зокрема, тут і тут?
Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.

Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.


no subject
казалоÑÑ Ð±Ñ, ÑÐ¸Ð³Ð½Ñ ÐºÐ°ÐºÐ°Ñ, не бÑÐ´Ñ ÐµÐ¼Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ð¸ÑиÑеÑким конкÑÑенÑом, ÑабоÑай на его бизнеÑ, вовÑÐµÐ¼Ñ Ð·Ð°Ð½Ð¾Ñи, говоÑи на ÑÑÑÑком - и вÑе Ñики-пики, наÑÑÐ°Ð½ÐµÑ Ð¿ÑоÑвеÑание, а кÑо не доÑÑмкал, Ñе Ñами виноваÑÑ - идиоÑÑ;
Ð²Ð¾Ñ Ð¿Ð¾Ð»ÑÑÑÐ°Ð½Ñ Ñак и не доÑÑмкало, ÑÑо ÑлÑÑиÑÑÑ, когда ÑÑÐ¾Ñ Ð¼Ñдак полÑÑÐ¸Ñ Ð²Ð»Ð°ÑÑÑ;
а Ð²ÐµÐ´Ñ Ð¿ÑедÑказÑемо, пÑавда, ÑÑо ÑлÑÑиÑÑÑ, когда влаÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð»ÑÑÐ°ÐµÑ Ð²Ð¾Ñ Ð¸ покÑовиÑÐµÐ»Ñ ÑбийÑ?
а в ÑÑа полÑÑÑÐ°Ð½Ñ Ð¸ÑкÑенне веÑиÑ, ÑÑо об Ð¸Ñ Ð±Ð¾Ð³Ð°ÑÑÑве (а не Ñвоем) позабоÑиÑÑÑ Ñеловек, коÑоÑÑй ÑÑÑÑаивал банкÑоÑÑÑва, ÑÑоб не плаÑиÑÑ Ð¿Ð¾ долгам (плеваÑÑ Ð½Ð° конÑÑагенÑов, конÑÑагенÑÑ Ñами Ð»Ð¾Ñ Ð¸, Ð»Ð¾Ñ Ð¾Ð² не жалко);
им надо не пÑо полиÑÐ¸ÐºÑ ÑиÑаÑÑ, а наÑаÑÑ Ñ ÐаÑÑи ÐоÑÑеÑа; Ñам еÑÑÑ Ñакой ÐолдемоÑÑ - ÑÑн волÑебниÑÑ Ð¸ обÑÑного Ñеловека, коÑоÑÑй пÑизÑÐ²Ð°ÐµÑ Ð¾Ð±ÑÑнÑÑ Ð»Ñдей пÑÑаÑÑ, а полÑкÑовок (как он Ñам, но не его, конеÑно, и не ÑÐµÑ , кÑо ÐµÐ¼Ñ Ð¿ÑиÑÑгнÑл) - запиÑаÑÑ Ð»ÑдÑми ÑÑеÑÑего ÑоÑÑа; и Ñолпа ÑиÑÑокÑовнÑÑ Ð²Ð¾Ð»Ñебников ÑадоÑÑно ÐµÐ¼Ñ Ð²ÐµÑÐ¸Ñ Ð¸ пеÑед ним пÑеÑмÑкаеÑÑÑ, он Ñипа пÑÐ¸Ð²ÐµÐ´ÐµÑ Ð¸Ñ Ðº ÑайÑкой жизни; ÑеÑеÑе ÑиÑкÑ? полÑкÑовка поÑабоÑÐ°ÐµÑ ÑиÑÑокÑовнÑÑ , пÑизÑÐ²Ð°Ñ Ð¸Ñ Ð¸Ð·Ð´ÐµÐ²Ð°ÑÑÑÑ Ð½Ð°Ð´ полÑкÑовками, а они веÑÑÑ - ÑÑдеÑа логики;
мне-Ñо ТÑамп поÑиг, но попÑÑки ÑаÑионализиÑоваÑÑ ÑÑÐ¾Ñ Ð²ÑбоÑ, как логиÑнÑй и ÑмнÑй, они Ð½ÐµÑ Ð¸Ð»Ð¾ доÑÑавлÑÑÑ, пÑоÑÑо бÑгагаÑеÑки;