Сердитий Джек проголосував
Пам'ятаєте, що я писала в нарисах про Сердитого Джека? Зокрема, тут і тут?
Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.

Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.


no subject
THIS ^.
Я Ð²Ð¾Ñ Ð´Ð¾ ÑÐ¸Ñ Ð¿Ð¾Ñ Ñаки боÑÑÑ ÑказаÑÑ, Ñ Ð¾ÑÑ ÑÐµÐ¼Ñ Ð»ÐµÑ Ð¿ÑоÑло. Ðо мой мÑдак не баллоÑиÑÑеÑÑÑ Ð½Ð¸ в какие пÑезиденÑÑ. ТолÑко иногда Ñ Ð²Ð¸Ð¶Ñ ÐµÐ³Ð¾ в комменÑÐ°Ñ Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð½ÑÑ (Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ñ) Ñ Ð¾ÑоÑÐ¸Ñ Ð»Ñдей, поÑле Ñего Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð³ÑÐ¾ÐºÐ°ÐµÑ Ð¸ Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ð´Ð½Ñ ÑÐµÐ²Ñ Ð¸ пÑÑ Ð²Ð°Ð»ÐµÑÑÑнкÑ. ÐонÑÑонÑаÑÐ¸Ñ ÑейÑÐ°Ñ - ÑÑо поÑеÑÑÑÑ Ð´Ð¾Ñ ÐµÑа неÑвнÑÑ ÐºÐ»ÐµÑок и полÑÑиÑÑ Ð² оÑÐ²ÐµÑ ÑамадÑÑавиноваÑа. ÐонÑÑонÑаÑиÑ, еÑли ÐµÐ¼Ñ ÑеÑÐ°Ñ Ð´Ð¾Ð²ÐµÑиÑÑ Ð±Ð¾Ð»ÑÑÑÑ ÐºÑаÑнÑÑ ÐºÐ½Ð¾Ð¿ÐºÑ - ÑÑо поÑеÑÑÑÑ Ð´Ð¾Ñ ÐµÑа неÑвнÑÑ ÐºÐ»ÐµÑок и полÑÑиÑÑ Ð² оÑÐ²ÐµÑ ÑамадÑÑавиноваÑа, но Ñ Ð¾ÑÑ Ð½Ðµ наблÑдаÑÑ, Ñложа лапки, за Ñем, как Ð¼Ð¸Ð»Ð»Ð¸Ð¾Ð½Ñ Ð¶Ð¸Ð·Ð½ÐµÐ¹ леÑÑÑ ÑÑÐ¶ÐµÐ¼Ñ ÐºÐ»Ð¾ÑÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ð´ Ñ Ð²Ð¾ÑÑ.