Сердитий Джек проголосував
Пам'ятаєте, що я писала в нарисах про Сердитого Джека? Зокрема, тут і тут?
Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.

Ну ось маєте, Сердитий Джек проголосував.
Я хотіла написати велику статтю про це діло, але побачила, що є люди, котрі написали краще. Обидва американці, одна стаття перекладена українською, інша - ні. В обох статтях докладно пояснюється, чому американські "сердиті Джеки" віддали голоси Трампові.
Бідні колеги-інтелектуали. Бідний пан Кінг з його пророчою "Мертвою зоною". Бідний пан Мартін. Нещодавно він не міг второпати, чому хтось хоче голосувати за таке мудло. Та за нього саме тому й проголосували, що він мудло! Американський Донбас хоче, щоб його почули. І не просто почули, а зробили "як було". Взяли чарівну паличку, сказали "крекс-пекс-фекс" і зліквідували модернізацію, через яку їхній спосіб життя вже під загрозою знищення.
Проблема в тому, що ми проживаємо в країні, яка вже мала справу з масивною спробою зліквідувати модернізацію - чи то пак, влаштуватися так, щоб модернізація промисловості відбулася, а модернізація свідомості залишилася на рівні 19-го сторіччя, причому тієї його половини, де було кріпацтво. Ми ригали кров'ю та срали кров'ю через той соціальний експеримент. А надто через зіткнення двох схожих проектів затримки модернізації, автор другого взагалі не замірявся зупинитися на кріпацтві, а хотів обвалити все у нетра архаїки. Оце нам було весело у цих жорновах.
А удруге наші "Сердиті Джеки" вирішили, що можуть крекс-пекс-фекс повернути Радянський Союз. Ой, а як же ж воно вийшло, що замість крекс-пекс-фексу вимовлюється лише "Авада Кедавра"? А біс його зна...
Словом, справа не в Трампі, справа в мільйонах людей, які вже не встигають розвиватися разом зі світом, і тому хочуть, щоб світ загальмував. А оскільки він не загальмує, на нас може чекати другий раунд шаленої реакції. Нагадаю: перший вилився у світову війну. Ну, тобто, ми вважаємо цю війну за дві, але зрештою це була одна, поділена надвоє 20-річним перемир'ям.
Ми мало що можемо вдіяти проти колективного сказу. Зберігати здоровий глузд, не піддаватися спокусі простих рішень - оце, мабуть, і все.


no subject
Ð Ñ ÐµÑе Ñаз повÑоÑÑÑ, ÑÑо ее ÑеÑÐ²ÐµÑ Ñак и не взломали, Ñак ÑÑо ÑÑвеÑждение пÑо взлом ÑÑо ложÑ.
Ð Ð¼Ñ Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñим об ÐмеÑике, а не об ÐзÑаиле. Так ÑÑо ÑÑавнение не ÑелеванÑнÑ. Ðлава гоÑÑдаÑÑÑва в ÐзÑаиле пÑемÑеÑ-миниÑÑÑ Ð° пÑÐµÐ·Ð¸Ð´ÐµÐ½Ñ Ñиновник Ñ Ð¾Ð³ÑаниÑеннÑми полномоÑиÑми. Ðе пÑÑайÑеÑÑ Ð¼Ð½Ðµ вÑаÑÑ ÑÑо ÑÑо ÑигÑÑÑ Ñ Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ð¼ веÑом, пÑоÑÑо поÑÐ¾Ð¼Ñ ÑÑо Ñлово одинаковое. Ðа и Ñого ÑÑдили Ñже поÑле оÑÑÑавки. Ð ÑÑо каÑаеÑÑÑ Ð¡Ð¨Ð, Ñо Ð²Ð¾Ñ ÐºÐ°Ðº Ñаз ÑÑдебнÑÑ Ð¿ÑакÑÐ¸ÐºÑ Ð¸Ð¼ÐµÐ½Ð½Ð¾ ÑÑой ÑÑÑÐ°Ð½Ñ Ñ Ð²Ð°Ð¼ в пÑÐ¸Ð¼ÐµÑ Ð¸ пÑивела. ÐÐЦРпÑилеÑÐ°ÐµÑ Ð·Ð½Ð°ÑиÑелÑно Ñлабее за ÑекÑÑалÑнÑе пÑеÑÑÑÐ¿Ð»ÐµÐ½Ñ Ñем вÑем дÑÑгим и ÑÑого ÑÑжелее вÑего добиÑÑÑÑ.