Об уровне фрустрации

[morreth]

Двое мужчин убились об разговор насчет абортов, причем один из них просто наблюдал.
Экс одного из убившихся пришла в тему, мило приняла участие в срачике, нормально выдержала диспут в стиле "ты мне в ухо, я те в глаз", ушла посвистывая.

Это все, что вам нужно знать об уровне психологического давления, которому подвергается обыкновенная среднестатистическая женщина, чтобы выработать такой порог фрустрации, об который убивается отец ее ребенка.

Comments

[luche-chuchhe.livejournal.com]

О, здається, зрозуміла, як це для себе переформулювати.
Йдеться про рівень очікувань, а не про рівень фрустрації, фрустрація тут похідне від очікувань. Тобто чоловік автоматично чекає від жінки поступливої поведінки. визнання, що він є головним, його інтереси найважливіші, і навіть що його фантазії і те, як він б*є байдики - важливіше, ніж жіночі життєві інтереси. Тому коли він це не отримує, його це фруструє.
У жінок таких очікувань немає, бо їм немає звідки взятися. Це не означає, що жінка легко переноситиме, наприклад, агресію, швидше навпаки, бо жінок з дитинства залякують, а залякування далеко не у всіх викликають жагу до боротьби та протистояння, більшість ламаються. Але жінка зазвичай звично переносить знецінення, бо вміння цінувати власні інтереси, навіть якщо вона його в себе змогла виробити, є лише однією з можливих опцій, опція "мої інтереси нічого не варті" завжди залишається як цілком можлива альтернатива, щось звичне, як старі капці. А далі йдуть індивідуальні особливості конкретних жінок.
У чоловіків індивідуальні відмінності в ознаці "рівень очікувань щодо отримання емоційного обслуговування" дуже незначні, чоловіки переважно однакові в цьому. Звідси така одноманітна фрустрація в тих самих місцях чоловіків, які нібито суттєво відрізняються один від одного.

[morreth.livejournal.com]

О!

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Трохи ще покручу-поясню.
Все йде з дитинства.
(Наприклад, я була дуже тиха і слухняна, з батьками не сварилася, а просто робила все "правильно", тіпа "за власною ініціативою". Мій батько має звичку, коли що не так, жорстоко насміхатися, і я так фігово це переносила, що намагалася таких ситуацій будь-якою ціною уникати.Тобто я звична до знецінення зі сторони чоловіків, але витривалості переносити їхню агресію та висміювання у мене ніфіга немає).
У більшості жнок, мені здається, суспільство формує установку "краще не чини спротив" - за допомогою "низькорівневої агресії", в тому числі сексуальної. Оці всі облапування, обговорення, хто шльондра (бо вже мала секс, або з хлопчиком цілувалася), задирання спідниць, розмови, що якщо когось вважають шльондрою, то її можна гвалтувати - це все викликає постійне напруження і страх. В тому числі у тих дівчат, які особисто постраждали відносно мало (таких, які взагалі не постраждали, я не знаю), бо у них завжди перед очима приклади тих дівчат, які постраждали сильніше, хай ті приклади у вигляді чуток і страшних перешіптувань. При цьому дівчинці дають зрозуміти, що вона абсолютно безсила, водночас що якщо щось сталося - сама винна, чинити спротив марно (бо неможливо чинити спротив відразу усьому суспільству). В результаті більшість жінок пристосовуються до цього всього через заборону собі агресії (дозволена лише пасивна агресія), через почуття власної слабкості і крихкості.
Я б не сказала, що жінки краще переносять фрустрацію. Вони краще переносять агресію від інших жінок, бо інші жінки знецінені, агресія з їхнього боку знецінена. Яка різниця, що там каже баба-дура. А агресію від чоловіків жінки швидше гірше переносять.
Та ти сама приклади багато разів бачила. І майже кожна з нас знає за собою, які можуть бути дивні реакції, коли приходить чоловік і нападає, хай ті реакції і були в минулому. Конкретні реакції сформовані у дитинстві, вони досить індивідуальні, але спільне в них обмеження власної агресії.