Знову троха про "Суфражистку" та "Янголів з залізними зубами"

[morreth]

(Даруйте, maryxmas, але я у середині фільму почула етимологію цієї назви, і так меня подобається більше)

А ще докучі - чому в українських жінок так погано з самоорганізацією.

Так от, "Суфражистка" просуває одну ідею, яка мені здається дуже шкідливою для жіночого руху та взагалі. Не знаю, чи це в режисерки зі сценаристкою свідомо вийшло, чи ні, але вийшло так, що добиватися чогось для себе - не для "всіх таких, як я", а от для себе особисто - це якось некошерно. Особистих інтересів у героїнь "Суфражистки" нема. Тому вони виступають як моноліт.

Щось мені здається, що ця картинка далека від реальності.

Натомість американські суфражистки, "янголи з залізними зубами", не приховують політичних амбіцій. Вони борються за право голосу, бо хочуть одного дня сидіти у Сенаті. І цього нема чого встидатися, це нормально.

Герїоні "Янголів з залізними зубами" сперечаються з ветеранками суфражистського руху, які троха почили на лаврах і воліють просуватися у політиці "повільним кроком, боязким зигзагом", не наражаючись на тюрягу. Вони ділять назбирані гроші. Сваряться та психують через те, що одні працюють більше, інші менше. Сперечаються через сфери впливу. І, на Бога, це НОРМАЛЬНО! Це отак робиться політика і отак в ній існують люди.

А тепер про нас і нашу здатність до самоорганізації. Ми до усрачки боїмося, що з наших зусиль хтось матиме зиск. І самі відмовляємося мати зиск із власних зусиль. Якщо уявляємо собі якусь політичну жіночу спільноту - то щось на кшталт "Суфражистки", де всі прагнуть мучеництва, діють єдино та не дбають про власний зиск.

Але треба дивитися на речі тверезо: зазвичай багато добиваються ті, хто прагне великої винагороди. Якщо в нас буде партія жінок, яка послідовно відстоюватиме інтереси українського жіноцтва, то ми мусимо прагнути просунути представниць цієї партії до ВР, а вони мусять прагнути отримати цю роботу. Рух не може складатися із самих Жанн Дарк, бо таких людей одна на мільйон. Кістяк руху мають утворити люди, які дбають про свою політичну кар'єру, і хай вам чорт, нема в тому ніц поганого!

Ідея, що жінка має працювати заради світлого майбутнього, вбачаючи у отриманні політичного зиску щось мерзенне, буденне й низьке, ЧОЛОВІЧЕ - вона дуже шкдлива та мізогінна в своїй основі. Якщо придивитися, то це просто тиражування нав'язлого в зубах образу "берегині", жінки-доброго духа, яка дбає про всіх, крім себе. Це просто ще один вияв інтерналізованого патріархату, який вимагає від нас безкорисливості - власне тому, що чоловіки не надто щедрі на винагороду. До біса цю ідею, жіночий рух у нас з'явиться тоді, коли з'являться лідерки, здатні сумлінно працювати заради власної політичної кар'єри.

Comments

[virago-ghost.livejournal.com]

ну, це зрозумілі побажання, однак, в реальності нам треба очікувати, що в разі спаду конфлікту і небезпеки, на фоні проекту по розбудові армії на десять і більше років, на фоні більш чи менш економічної нестабільності, а потім стабілізації, почнеться, навпаки, закономірний психологічний відкат суспільства до образу жінки принцеси, матері, господарки, берегині;

[deyatinor.livejournal.com]

Залишається сподіватись, що пам'ять лишиться і в майбутньому жінкам легше буде гуртуватися.

[virago-ghost.livejournal.com]

вміння гуртуватися, організовуватися, трансформувати ієрархію, ставати нагорі іерархії та передавати своє місце іншому - це одна з тих навичок, база яких має бути сформована в дитинстві, до певного віку;
наша культура не формує цю базу у дівчат і жінок, як і навички контрольованого насильства та самозахисту;
останні роки вже і в хлопців погано формують навмисно, але інерція культури завелика, її вистачить чоловікам на десятки років, так що певна база в дитинстві все ж складається, а тоді тим, кому конче треба, зверху йдуть усілякі тренінги та книжки з управління і командної роботи та природний відбір керівників;
із жінками прямо навпаки, якщо і культура щось і формує у дівчат навмисно, то навичку "пласкої", в один шар. колективної роботи малими групами, з обов'язковим зовнішнім лідером і зовнішньою постановкою цілей, а також колективною на всіх метою - допомагати/рятувати/доглядати;
це як із читанням, деякі діти навчаються читати ніби самі, без вчителя, школи, абетки і спеціальних уроків, але це поодинокі діти;