Знову троха про "Суфражистку" та "Янголів з залізними зубами"
(Даруйте,
maryxmas, але я у середині фільму почула етимологію цієї назви, і так меня подобається більше)
А ще докучі - чому в українських жінок так погано з самоорганізацією.
Так от, "Суфражистка" просуває одну ідею, яка мені здається дуже шкідливою для жіночого руху та взагалі. Не знаю, чи це в режисерки зі сценаристкою свідомо вийшло, чи ні, але вийшло так, що добиватися чогось для себе - не для "всіх таких, як я", а от для себе особисто - це якось некошерно. Особистих інтересів у героїнь "Суфражистки" нема. Тому вони виступають як моноліт.
Щось мені здається, що ця картинка далека від реальності.
Натомість американські суфражистки, "янголи з залізними зубами", не приховують політичних амбіцій. Вони борються за право голосу, бо хочуть одного дня сидіти у Сенаті. І цього нема чого встидатися, це нормально.
Герїоні "Янголів з залізними зубами" сперечаються з ветеранками суфражистського руху, які троха почили на лаврах і воліють просуватися у політиці "повільним кроком, боязким зигзагом", не наражаючись на тюрягу. Вони ділять назбирані гроші. Сваряться та психують через те, що одні працюють більше, інші менше. Сперечаються через сфери впливу. І, на Бога, це НОРМАЛЬНО! Це отак робиться політика і отак в ній існують люди.
А тепер про нас і нашу здатність до самоорганізації. Ми до усрачки боїмося, що з наших зусиль хтось матиме зиск. І самі відмовляємося мати зиск із власних зусиль. Якщо уявляємо собі якусь політичну жіночу спільноту - то щось на кшталт "Суфражистки", де всі прагнуть мучеництва, діють єдино та не дбають про власний зиск.
Але треба дивитися на речі тверезо: зазвичай багато добиваються ті, хто прагне великої винагороди. Якщо в нас буде партія жінок, яка послідовно відстоюватиме інтереси українського жіноцтва, то ми мусимо прагнути просунути представниць цієї партії до ВР, а вони мусять прагнути отримати цю роботу. Рух не може складатися із самих Жанн Дарк, бо таких людей одна на мільйон. Кістяк руху мають утворити люди, які дбають про свою політичну кар'єру, і хай вам чорт, нема в тому ніц поганого!
Ідея, що жінка має працювати заради світлого майбутнього, вбачаючи у отриманні політичного зиску щось мерзенне, буденне й низьке, ЧОЛОВІЧЕ - вона дуже шкдлива та мізогінна в своїй основі. Якщо придивитися, то це просто тиражування нав'язлого в зубах образу "берегині", жінки-доброго духа, яка дбає про всіх, крім себе. Це просто ще один вияв інтерналізованого патріархату, який вимагає від нас безкорисливості - власне тому, що чоловіки не надто щедрі на винагороду. До біса цю ідею, жіночий рух у нас з'явиться тоді, коли з'являться лідерки, здатні сумлінно працювати заради власної політичної кар'єри.
А ще докучі - чому в українських жінок так погано з самоорганізацією.
Так от, "Суфражистка" просуває одну ідею, яка мені здається дуже шкідливою для жіночого руху та взагалі. Не знаю, чи це в режисерки зі сценаристкою свідомо вийшло, чи ні, але вийшло так, що добиватися чогось для себе - не для "всіх таких, як я", а от для себе особисто - це якось некошерно. Особистих інтересів у героїнь "Суфражистки" нема. Тому вони виступають як моноліт.
Щось мені здається, що ця картинка далека від реальності.
Натомість американські суфражистки, "янголи з залізними зубами", не приховують політичних амбіцій. Вони борються за право голосу, бо хочуть одного дня сидіти у Сенаті. І цього нема чого встидатися, це нормально.
Герїоні "Янголів з залізними зубами" сперечаються з ветеранками суфражистського руху, які троха почили на лаврах і воліють просуватися у політиці "повільним кроком, боязким зигзагом", не наражаючись на тюрягу. Вони ділять назбирані гроші. Сваряться та психують через те, що одні працюють більше, інші менше. Сперечаються через сфери впливу. І, на Бога, це НОРМАЛЬНО! Це отак робиться політика і отак в ній існують люди.
А тепер про нас і нашу здатність до самоорганізації. Ми до усрачки боїмося, що з наших зусиль хтось матиме зиск. І самі відмовляємося мати зиск із власних зусиль. Якщо уявляємо собі якусь політичну жіночу спільноту - то щось на кшталт "Суфражистки", де всі прагнуть мучеництва, діють єдино та не дбають про власний зиск.
Але треба дивитися на речі тверезо: зазвичай багато добиваються ті, хто прагне великої винагороди. Якщо в нас буде партія жінок, яка послідовно відстоюватиме інтереси українського жіноцтва, то ми мусимо прагнути просунути представниць цієї партії до ВР, а вони мусять прагнути отримати цю роботу. Рух не може складатися із самих Жанн Дарк, бо таких людей одна на мільйон. Кістяк руху мають утворити люди, які дбають про свою політичну кар'єру, і хай вам чорт, нема в тому ніц поганого!
Ідея, що жінка має працювати заради світлого майбутнього, вбачаючи у отриманні політичного зиску щось мерзенне, буденне й низьке, ЧОЛОВІЧЕ - вона дуже шкдлива та мізогінна в своїй основі. Якщо придивитися, то це просто тиражування нав'язлого в зубах образу "берегині", жінки-доброго духа, яка дбає про всіх, крім себе. Це просто ще один вияв інтерналізованого патріархату, який вимагає від нас безкорисливості - власне тому, що чоловіки не надто щедрі на винагороду. До біса цю ідею, жіночий рух у нас з'явиться тоді, коли з'являться лідерки, здатні сумлінно працювати заради власної політичної кар'єри.

no subject
С одной стороны, мы не то чтобы далеко ушли от того, что было 100 лет назад, и тут же появляются комментарии, зачем, мол, тогда бороться.
За вот эту разницу к лучшему, которая всё же есть, и чтобы она была всё больше. Тогда нужно было отстоять само появление законов, сегодня - их исполнение.
no subject
no subject
Золоті слова. Я доросла дівчинка мала вчити себе не відчувати провину, коли мені добро і комфортно.
no subject
прекрасно организованы, ага, как в 17-начале 19 века, когда государство не занималось социалкой и уходом за раненными, стариками, больными, беспризорниками во многом занимались женщины, включая монахинь, они скопом собирали мужей на войну и артелями работали, исполняя в обществе поддерживающую, служебную роль;
а что есть бумажка, по которой женщина, физически исполняющая на передовой обязанности снайпера, должна числится кухаркой, а то командиру попадет от начальства - так проблема не на часі, батькивщину защищать надо, все ок;
и я думаю, беда тут в том, что у нас открыто не обсуждается, что власть государственная и политика устроены так вот и сяк, мужчины с ними управляются вот по этим правилам, и другие правила ввести можно либо грубым вооруженным насилием над большей частью общества, либо сперва взяв власть и изменив общество сверху;
а у нас что? хочешь наверх? хочешь командовать? дурепа, нормальные женщины не хотят, это все глупые, грязные игры; не, не дурепа? ну значит, насосала, подставная, воровка и дальше по списку
no subject
no subject
Якщошо, я розумію, що таке прагнення йде врозріз із тим, чого вчать в дитинстві.
no subject
але у нас фактично не організуються;
бо не вміють, не тренуються, ніхто не навчає їх, що задля власних потреб це нормально;
проблема в тім, що та організація, яка в нас є, і про яку казали ви, то не крок жінок вперед, не жіноча організація, то наслідок деградації держави; може з цієї організації коли-небудь постане організація жіноча, зараз це організація обслуговуюча, жінки організуються, щоб краще обслуговувати суспільство, краще допомагати чоловікам і т.п.; і на цьому тлі здійснюють подвиги, так було і всю історію людства;
я бачила за два роки лише одну спробу спеціального навчання для жінок підприємець і адаптації саме тимчасово переселених жінок; і ця програма була не так, щоб потужна;
no subject
Повертаючись до питання репродуктивної праці: я читала декілька перекладених статей, де авторки намагалися вивести цей тип праці у обговорюваний простір і добитися до нього поваги. У нас про це дуже мало говорять навіть жінки.
no subject
на майбутні 10-15 років наш максимум - це недержавні дитячі садочки в формі кооперативів, або колективна оплата декількох нянь, жіноче благодійництво - жінкам, батьківські організації при школах із бюджетом бітьківського фонду;
поставити жінок і жіночу групу на службу усьому суспільство - це запросто, протиставити інтереси жінок "усьому суспільству" навіть за рахунок соціальної допомоги - ні
no subject
Що не означає, що не треба робити лідерські групи для жінок, всіляко заохочувати лідерок і все таке. Хоча сумніваюсь, що держава і суспільство в цілому буде щось робити в цьому напрямку найближчим часом.
no subject
І я радію, що ми можемо спокійно обговорювати наші відмінності (бо бачила занадто багато жіночих спільнот, де жінки дуже сильно сварились через таке).
no subject
no subject
no subject
тому я і кажу, що жіночий рух може вирости з волонтерського, і скористатися іміджем і досвідом волонтерського руху, але це допоможе хіба що уникнути цькування, тим більше, якщо мова піде про репродуктивні питання;
є імідж волонтерства, є бренд децентралізації, в якому зацікавлений уряд, ними можна скористатися, але великих успіхів чекати не треба;
так роль жінки, як одиниці, особистості, жінки - як рятівниці. в суспільстві пішла вгору через ато, і таким чином кількість впливових жінок збільшилися, але все в межах традиційних жіночих ролей; чи буде наступний стрибок - активісток і бізнес-вумен у політику тощо, то покаже майбутнє, чи постане новий етап розвитку благодійництва, а тоді може фінансової взаємодопомоги, мікрокредитування, страхування - побачимо;
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Добре це було бачити, коли в політику після Майдана пішли соціально близькі люди, яких до того поважали та вважали "порядними". Як, ця людина прагне великої зарплатні? Що, ця тварюка влаштовує при владі якісь власні задачі? Продалися, скотиняки!
Самі ми, звичайно, про свій прибуток дбаємо в першу чергу, а от воно повинно все робити якнайкраще та виключно за повітря, інакше це не порядна людина, а крадій, запроданець й взагалі спаплюжилась.
Можливо, жінок просто привчають із дитинства відтворювати соціальні вимоги до себе зсередини та гризти саму себе (як на мій досвід), тому на нас це більше впливає, бо тиск не тільки ззовні.
no subject
no subject
no subject
наша культура не формує цю базу у дівчат і жінок, як і навички контрольованого насильства та самозахисту;
останні роки вже і в хлопців погано формують навмисно, але інерція культури завелика, її вистачить чоловікам на десятки років, так що певна база в дитинстві все ж складається, а тоді тим, кому конче треба, зверху йдуть усілякі тренінги та книжки з управління і командної роботи та природний відбір керівників;
із жінками прямо навпаки, якщо і культура щось і формує у дівчат навмисно, то навичку "пласкої", в один шар. колективної роботи малими групами, з обов'язковим зовнішнім лідером і зовнішньою постановкою цілей, а також колективною на всіх метою - допомагати/рятувати/доглядати;
це як із читанням, деякі діти навчаються читати ніби самі, без вчителя, школи, абетки і спеціальних уроків, але це поодинокі діти;