Знову троха про "Суфражистку" та "Янголів з залізними зубами"

[morreth]

(Даруйте, maryxmas, але я у середині фільму почула етимологію цієї назви, і так меня подобається більше)

А ще докучі - чому в українських жінок так погано з самоорганізацією.

Так от, "Суфражистка" просуває одну ідею, яка мені здається дуже шкідливою для жіночого руху та взагалі. Не знаю, чи це в режисерки зі сценаристкою свідомо вийшло, чи ні, але вийшло так, що добиватися чогось для себе - не для "всіх таких, як я", а от для себе особисто - це якось некошерно. Особистих інтересів у героїнь "Суфражистки" нема. Тому вони виступають як моноліт.

Щось мені здається, що ця картинка далека від реальності.

Натомість американські суфражистки, "янголи з залізними зубами", не приховують політичних амбіцій. Вони борються за право голосу, бо хочуть одного дня сидіти у Сенаті. І цього нема чого встидатися, це нормально.

Герїоні "Янголів з залізними зубами" сперечаються з ветеранками суфражистського руху, які троха почили на лаврах і воліють просуватися у політиці "повільним кроком, боязким зигзагом", не наражаючись на тюрягу. Вони ділять назбирані гроші. Сваряться та психують через те, що одні працюють більше, інші менше. Сперечаються через сфери впливу. І, на Бога, це НОРМАЛЬНО! Це отак робиться політика і отак в ній існують люди.

А тепер про нас і нашу здатність до самоорганізації. Ми до усрачки боїмося, що з наших зусиль хтось матиме зиск. І самі відмовляємося мати зиск із власних зусиль. Якщо уявляємо собі якусь політичну жіночу спільноту - то щось на кшталт "Суфражистки", де всі прагнуть мучеництва, діють єдино та не дбають про власний зиск.

Але треба дивитися на речі тверезо: зазвичай багато добиваються ті, хто прагне великої винагороди. Якщо в нас буде партія жінок, яка послідовно відстоюватиме інтереси українського жіноцтва, то ми мусимо прагнути просунути представниць цієї партії до ВР, а вони мусять прагнути отримати цю роботу. Рух не може складатися із самих Жанн Дарк, бо таких людей одна на мільйон. Кістяк руху мають утворити люди, які дбають про свою політичну кар'єру, і хай вам чорт, нема в тому ніц поганого!

Ідея, що жінка має працювати заради світлого майбутнього, вбачаючи у отриманні політичного зиску щось мерзенне, буденне й низьке, ЧОЛОВІЧЕ - вона дуже шкдлива та мізогінна в своїй основі. Якщо придивитися, то це просто тиражування нав'язлого в зубах образу "берегині", жінки-доброго духа, яка дбає про всіх, крім себе. Це просто ще один вияв інтерналізованого патріархату, який вимагає від нас безкорисливості - власне тому, що чоловіки не надто щедрі на винагороду. До біса цю ідею, жіночий рух у нас з'явиться тоді, коли з'являться лідерки, здатні сумлінно працювати заради власної політичної кар'єри.

Comments

[zlatovlaska-1.livejournal.com]

Спасибо за "Ангелов", я как раз благодаря вам узнала, получила возможность посмотреть, сравнить.
С одной стороны, мы не то чтобы далеко ушли от того, что было 100 лет назад, и тут же появляются комментарии, зачем, мол, тогда бороться.
За вот эту разницу к лучшему, которая всё же есть, и чтобы она была всё больше. Тогда нужно было отстоять само появление законов, сегодня - их исполнение.

[meamia.livejournal.com]

Так це ж одразу й використовують проти жіночих лідерок: "Ви не рівності прагнете, ви приховуєте власне прагнення до влади й грошів!"

[v-olga-dnepr.livejournal.com]

"Ми до усрачки боїмося, що з наших зусиль хтось матиме зиск. І самі відмовляємося мати зиск із власних зусиль."
Золоті слова. Я доросла дівчинка мала вчити себе не відчувати провину, коли мені добро і комфортно.

[virago-ghost.livejournal.com]

да, ты знаешь, меня вот восхитил комментарий хорошего человека, что в Украине женщины же прекрасно организованы - смотри волонтерское движение;
прекрасно организованы, ага, как в 17-начале 19 века, когда государство не занималось социалкой и уходом за раненными, стариками, больными, беспризорниками во многом занимались женщины, включая монахинь, они скопом собирали мужей на войну и артелями работали, исполняя в обществе поддерживающую, служебную роль;
а что есть бумажка, по которой женщина, физически исполняющая на передовой обязанности снайпера, должна числится кухаркой, а то командиру попадет от начальства - так проблема не на часі, батькивщину защищать надо, все ок;
и я думаю, беда тут в том, что у нас открыто не обсуждается, что власть государственная и политика устроены так вот и сяк, мужчины с ними управляются вот по этим правилам, и другие правила ввести можно либо грубым вооруженным насилием над большей частью общества, либо сперва взяв власть и изменив общество сверху;
а у нас что? хочешь наверх? хочешь командовать? дурепа, нормальные женщины не хотят, это все глупые, грязные игры; не, не дурепа? ну значит, насосала, подставная, воровка и дальше по списку

[mascotik.livejournal.com]

Треба сказати, що ця обов'язкова відмова від винагороди — це явище не виключно жіноче, але притаманне щонайменше інтелігенції взагалі, хоча, здається, серед жінок це явище найпоширине.
Добре це було бачити, коли в політику після Майдана пішли соціально близькі люди, яких до того поважали та вважали "порядними". Як, ця людина прагне великої зарплатні? Що, ця тварюка влаштовує при владі якісь власні задачі? Продалися, скотиняки!
Самі ми, звичайно, про свій прибуток дбаємо в першу чергу, а от воно повинно все робити якнайкраще та виключно за повітря, інакше це не порядна людина, а крадій, запроданець й взагалі спаплюжилась.
Можливо, жінок просто привчають із дитинства відтворювати соціальні вимоги до себе зсередини та гризти саму себе (як на мій досвід), тому на нас це більше впливає, бо тиск не тільки ззовні.