Для очерка о русской НФ

[morreth]

читаю "Астровитянку" Горькавого.

Горе мне. В настоящий момент герой и героиня сидят в лунном саду и бичуют пороки капитализма так, словно их покусал Ефремов. Впереди еще 5012 электронных страниц ужасно написанного текста.

Comments

[b0gu3.livejournal.com]

Думаю, не удивительно, если людей из ефремовской утопии в нашем обществе признают невротиками. Для них и впрямь тут было бы некомфортно.

[morreth.livejournal.com]

А им и там некомфортно. У Дара Ветра профессиональное выгорание от того, что он рычажки переключает. На Тантре вахтенные не спят по сто часов и от усталости порют хуйню, хотя ничто, НИЧТО не мешает сделать более комфортное перераспределение времени и дежурить по 4 часа. Уже споров хуйню, они не решаются разбудить капитана до срока. Их стремление не доставлять лишнего беспокойства чуть не закончилось общей гибелью.

[mareicheva.livejournal.com]

Если им там комфортно, что ж они мрут, не дожив до положенных двухсот лет?

"– Еще один из бреваннов, – проворчал Юний Ант, пожимая руку новому знакомцу.

– Что такое? – не понял Мвен Мас.

– Моя выдумка. На латинском языке. Так я прозвал всех недолго живущих – работников внешних станций, летчиков межзвездного флота, техников заводов звездолетных двигателей. Ну, и нас с вами. Мы тоже не живем больше половины нормальной продолжительности жизни."

"– И все равно большинство людей – настоящих работников – живут только половину возможных лет из-за сильнейших нервных напряжений. Насколько я понимаю, с этим медицина бороться не может – только запрещать работу. Но кто же оставит работу ради лишних лет жизни?"

Вот за каким чертом они себя изводят? Почему не отдыхают и не восстанавливаются - так ведь и труд будет эффективнее.

[luche-chuchhe.livejournal.com]

Нєвротіку всюди некомфортно, це аксіома. ))) Це не якісь особливості психіки, не акцентуація, яка може десь бути корисною, а десь заважати. Те, про що ви кажете, заважає абсолютно завжди. Бо норма для людини - думати передусім про себе та турбуватися передусім про свої інтереси. Лише людина, яка навчилася гарно турбуватися про себе, може адекватно ділитися своїм благополуччям із іншими. Приклад - дивна для нас доброзичливість та готовність допомогти незнайомцю мешканців західних країн. Тих, де приватна власність та приватність взагалі - святе.
А нєвротік лише паскудить життя собі та іншим.
На цьому теж можна побудувати суспільство, але воно буде вкрай незатишним та нещасливим.
Може існувати суспільство, де інша норма співвідношення приватного та суспільного, де більше самообмеження, ніж ми звикли. Адже люди мешкають і в селах, де повно місця, і в тісних містах ледь не на голові один в одного, і якось пристосовують звичаї до способу життя.
Але справа в тім, що звичаї мають відповідати реальним обставинам. Коли приватна сфера є малою через об*єктивну відсутність можливості зробити її більшою, люди продукують культуру, засновану на раціональності. А коли можливості є, але вони штучно обмежуються, про раціо можна забути, там буде цвісти суцільний невроз.