![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Що не так з 5-м Термінатором?
Ні, можна сказати коротенько та вбируще: ВСЕ. Але тут одразу зникне підстава для розмови, а мені кортить потеревеніти.
Згадаймо першого Термінатора, якого зняв Кемерон. Існує дівчина, яка має у свій час породити Спасителя для свого народу. За цією дівчиною полює чудовисько, уособлення сил темряви, які хочуть перешкодити появі Спасителя... Нічого не нагадує? Таки геть нічого? Хто сказав "Діва Марія"? Так, але трохи раніше була невідома на ймення мати Мойсея. А ще раніше - мати Зевеса, яка переховувала божественного сина від батька, що пожер його братів та сестер. Отже, цей сюжет старший за грязюку. Він з тих сюжетів, які Маккі називає Архісюжетами.
Кемерон - майстер архісюжету. Другого Термінатора - "Судний день" - він також знімав у рамках архісюжету. Це знов-таки старший за грязюку сюжет становлення героя та протистояння з долею.
Архісюжет - то потужна штука. Вона чіпляє нас за саме м'якеньке місце нашої підсвідомості та веде темними шляхами потаємних жахів та сподівань до фінального закриття гештальту. Автор, який вміє працювати з архісюжетом, може чхати на звичайну сюжетну логіку, бо її порушення аудиторія просто не помітить, захоплена логікою первинного міфу. От скажіть, чи задавалися ви питанням "Чому Джон Коннор не перепрограмував машину часу на 1983 рік, аби дати татусеві більше часу на рекогносцировку та роман з матусею?" Або "Чому Джон Коннор не запрограмував ще одного Т-800 та не послав його татусеві на допомогу, коли посилав одного на допомогу собі?" І я не задавалася, аж поки не подивилася "Термінатор: Генезис", з якого вся ця нелогічність просто поперла. Тобто так, всі ми хоч раз та обговорювали парадокс часу, але прискіпуватися до "Термінатора" на цій підставі здавалося безглуздим.
А потім Кемерон перестав цікавитися пригодами залізного довбойоба, і франшиза потрапила до рук людей, які ані же не тямлять в міфологіях та архісюжеті. Вони собі вважали, що досить запхати у назву кіна біблійну алюзію, і питання з міфологією закрите.
А чорта вам пухлого!
Найкращою спробою все ж таки був "Термінатор: Спасіння". Там колупнули трохи міфологічну тему протистояння творця й його творіння - по-перше, людства і Скайнета, по-друге, Скайнета і Маркуса. Але йой, саме трохи колупнули. Тобто, фільма вийшла дивибельна, і якби глядач не пам'ятав перші два кіна, то навіть гідна. Але робота Кемерона сяє білосніжним Еверестом над проваллям "Термінатора-3" та плоскогір'ям "Спасителя".
"Генезис" - це не провалля і не плоскогір'я, це купа будівельного брухту, яку навалили поруч з Еверестом у сподіванні, що вийде скопіювати гору. Творці фільму, мабуть, міркували собі так: головними фішками перших двох фільмів були Арні, спецефекти та подорож у часі. Отже напхаємо щонайбільше спецефектів, Арні та подорожів у часі, і великодніх яєчок з перших фільмів натикаємо, і буде нам щастя.
Міфологічний вимір? Та який там, в сраку, міфологічний вимір.
Так, але якщо ти не керуєшся логікою міфа - ти маєш керуватися нормальною логікою кінодрами. Мені показалася вдалою ідея детальніше освітлити момент відбуття Кайла Різа. Все, що ми про це знаємо - це фраза Різа з першого кіна: "Мене відправили йому вслід, а потім все підірвали!" Отже, як воно було Джонові Коннору відправляти на смерть рідного батька? Та ще й наосліп? Із завмиранням серця я чекала цього моменту... І дочекалася, курва! "Бил отвєт на мой вопрос прост". Виявилося, що Джон Коннор просто бундючний мудак, який за роки свого вождізму розучився розмовляти людською мовою та вміє лише штовхати павтосні речі.
Тю на вас, сценаристи Лаето Калогрідіс та Патрік Люсьє. Най вас по тричі на тиждень у сраку грають за таке розкриття образу. Мене після цього ваш "вотетаповорот" всередині фільму аж ніяк не вразив. Бо Джон від початку кіна був таке гівно, шо його не шкода.
Нє, дещо приємне в кіні є - старий, але не іржавий Арні, який дивиться на Кайла Різа критичним поглядом - а чи це гідний хлопець для моєї Сарочки? Я тебе розумію, Арні: ми звикли до Кайла Різа у виконанні Майкла Біна або навіть Антона Єльчина як до рельєфного, але вочевидь погано харчованого нервового хлопака з ПТСРом завглибшки з Маріанську впадину. А твоїй Сарочці підсовують добре вгодованого бугая, не меншого за тебе зротсом і статурою. Ади ж усе одно їм доведеться спарюватися, і ту ніц не вдієш, отже лєнта за лєнтою патрони подавай, щоб того йолопа не роздер Т-1000.
До речі, хто послав у минуле Т-1000? І хто послав у 1973 рік Т-800? А біс його зна!
І, чорт забирай, скільки пиздить той Т-3000, він же Джон Коннор після "вотетапавароту". У тих фільмах термінатори були страшні тим, що то були мовчазні убивці, втілення невідступного та невблаганного зла, з яким не можна домовитися. Навіть недолуга Т-Х могла щось таке зобразить. Т-3000 патякає безперервно. Особливо набридливо це стає наприкінці, коли він косплеїть моторошну кібердитинку з фіналу третього Мас Ефекту. А най тобі грець.
Майже весь час сеансу ми з сином обмінювалися жартами, бо там було з чого покепкувати. Вийшовши з зали, погодилися на тому, що шостий Термінатор може стати хорошим кіном лише за однієї умови: це буде комедія абсурду.
Згадаймо першого Термінатора, якого зняв Кемерон. Існує дівчина, яка має у свій час породити Спасителя для свого народу. За цією дівчиною полює чудовисько, уособлення сил темряви, які хочуть перешкодити появі Спасителя... Нічого не нагадує? Таки геть нічого? Хто сказав "Діва Марія"? Так, але трохи раніше була невідома на ймення мати Мойсея. А ще раніше - мати Зевеса, яка переховувала божественного сина від батька, що пожер його братів та сестер. Отже, цей сюжет старший за грязюку. Він з тих сюжетів, які Маккі називає Архісюжетами.
Кемерон - майстер архісюжету. Другого Термінатора - "Судний день" - він також знімав у рамках архісюжету. Це знов-таки старший за грязюку сюжет становлення героя та протистояння з долею.
Архісюжет - то потужна штука. Вона чіпляє нас за саме м'якеньке місце нашої підсвідомості та веде темними шляхами потаємних жахів та сподівань до фінального закриття гештальту. Автор, який вміє працювати з архісюжетом, може чхати на звичайну сюжетну логіку, бо її порушення аудиторія просто не помітить, захоплена логікою первинного міфу. От скажіть, чи задавалися ви питанням "Чому Джон Коннор не перепрограмував машину часу на 1983 рік, аби дати татусеві більше часу на рекогносцировку та роман з матусею?" Або "Чому Джон Коннор не запрограмував ще одного Т-800 та не послав його татусеві на допомогу, коли посилав одного на допомогу собі?" І я не задавалася, аж поки не подивилася "Термінатор: Генезис", з якого вся ця нелогічність просто поперла. Тобто так, всі ми хоч раз та обговорювали парадокс часу, але прискіпуватися до "Термінатора" на цій підставі здавалося безглуздим.
А потім Кемерон перестав цікавитися пригодами залізного довбойоба, і франшиза потрапила до рук людей, які ані же не тямлять в міфологіях та архісюжеті. Вони собі вважали, що досить запхати у назву кіна біблійну алюзію, і питання з міфологією закрите.
А чорта вам пухлого!
Найкращою спробою все ж таки був "Термінатор: Спасіння". Там колупнули трохи міфологічну тему протистояння творця й його творіння - по-перше, людства і Скайнета, по-друге, Скайнета і Маркуса. Але йой, саме трохи колупнули. Тобто, фільма вийшла дивибельна, і якби глядач не пам'ятав перші два кіна, то навіть гідна. Але робота Кемерона сяє білосніжним Еверестом над проваллям "Термінатора-3" та плоскогір'ям "Спасителя".
"Генезис" - це не провалля і не плоскогір'я, це купа будівельного брухту, яку навалили поруч з Еверестом у сподіванні, що вийде скопіювати гору. Творці фільму, мабуть, міркували собі так: головними фішками перших двох фільмів були Арні, спецефекти та подорож у часі. Отже напхаємо щонайбільше спецефектів, Арні та подорожів у часі, і великодніх яєчок з перших фільмів натикаємо, і буде нам щастя.
Міфологічний вимір? Та який там, в сраку, міфологічний вимір.
Так, але якщо ти не керуєшся логікою міфа - ти маєш керуватися нормальною логікою кінодрами. Мені показалася вдалою ідея детальніше освітлити момент відбуття Кайла Різа. Все, що ми про це знаємо - це фраза Різа з першого кіна: "Мене відправили йому вслід, а потім все підірвали!" Отже, як воно було Джонові Коннору відправляти на смерть рідного батька? Та ще й наосліп? Із завмиранням серця я чекала цього моменту... І дочекалася, курва! "Бил отвєт на мой вопрос прост". Виявилося, що Джон Коннор просто бундючний мудак, який за роки свого вождізму розучився розмовляти людською мовою та вміє лише штовхати павтосні речі.
Тю на вас, сценаристи Лаето Калогрідіс та Патрік Люсьє. Най вас по тричі на тиждень у сраку грають за таке розкриття образу. Мене після цього ваш "вотетаповорот" всередині фільму аж ніяк не вразив. Бо Джон від початку кіна був таке гівно, шо його не шкода.
Нє, дещо приємне в кіні є - старий, але не іржавий Арні, який дивиться на Кайла Різа критичним поглядом - а чи це гідний хлопець для моєї Сарочки? Я тебе розумію, Арні: ми звикли до Кайла Різа у виконанні Майкла Біна або навіть Антона Єльчина як до рельєфного, але вочевидь погано харчованого нервового хлопака з ПТСРом завглибшки з Маріанську впадину. А твоїй Сарочці підсовують добре вгодованого бугая, не меншого за тебе зротсом і статурою. Ади ж усе одно їм доведеться спарюватися, і ту ніц не вдієш, отже лєнта за лєнтою патрони подавай, щоб того йолопа не роздер Т-1000.
До речі, хто послав у минуле Т-1000? І хто послав у 1973 рік Т-800? А біс його зна!
І, чорт забирай, скільки пиздить той Т-3000, він же Джон Коннор після "вотетапавароту". У тих фільмах термінатори були страшні тим, що то були мовчазні убивці, втілення невідступного та невблаганного зла, з яким не можна домовитися. Навіть недолуга Т-Х могла щось таке зобразить. Т-3000 патякає безперервно. Особливо набридливо це стає наприкінці, коли він косплеїть моторошну кібердитинку з фіналу третього Мас Ефекту. А най тобі грець.
Майже весь час сеансу ми з сином обмінювалися жартами, бо там було з чого покепкувати. Вийшовши з зали, погодилися на тому, що шостий Термінатор може стати хорошим кіном лише за однієї умови: це буде комедія абсурду.
no subject
ÐÑÑгого ТеÑмÑнаÑоÑа Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð¸Ð²Ð¸Ð»Ð°ÑÑ Ð¿ÐµÑÑим. ÐиÑÐ¸Ð½Ð¾Ñ Ð²Ð¶Ðµ не бÑла, бо ж 91-й ÑÑк, бÑло Ð¼ÐµÐ½Ñ 15-16, ÑкÑÑÑÑ Ð·Ð°Ð¿Ð¸ÑÑ Ð±Ñла меÑзенна, але Ñе не завадило побаÑиÑи Ñа заÑÑниÑи вÑÑ ÐХУÐÐÐÐСТЬ ÑÑлÑмÑ. Я нÑколи не баÑила нÑÑого подÑбного - Ñ Ñаме в Ñой Ð¼Ð¾Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð·ÑозÑмÑла, Ñо ÑадÑнÑÑкий кÑнемаÑогÑÐ°Ñ ÑкÑнÑивÑÑ Ð¾ÑÑÑ, в ÑÑÐ¾Ð¼Ñ ÐºÑнозалÑ. ÐÑÑ Ñо не знÑмав Ñ Ð½Ðµ знÑме нÑÑого подÑбного. ТеÑмÑнаÑоÑ-2 надовго залиÑивÑÑ Ð¾ÑкÑовеннÑм. ÐÑдÑÐ¾Ð´Ñ Ð½ÐµÐ¾Ð´Ð½Ð¾Ñазово пеÑедивлÑлаÑÑ.
ТеÑмÑнаÑоÑа-3 дивилаÑÑ Ð½Ð° Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ð¼Ñ ÐµÐºÑанÑ, Ñ Ð¿Ð»ÑвалаÑÑ Ð·Ñ ÑÑÑаÑÐ½Ð¾Ñ ÑилоÑ. ÐбÑолÑÑно нÑÑке кÑно, Ñк можна бÑло ÑÐ°ÐºÑ Ð³Ð°ÑÐ½Ñ ÑÑанÑÐ¸Ð·Ñ ÑпÑÑÑиÑи в ÑоÑÑиÑ.
ТеÑмÑнаÑоÑа-4 дивилаÑÑ Ñ ÐºÑно з пÑевеликим задоволеннÑм, Ñ Ð¿Ð¸ÑÐ°Ð½Ð½Ñ "ÑÐ¾Ð¼Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ Ð¼Ð°Ñ ÑÑкавиÑи джон конноÑ" не ÑÑоÑло, бо Ðжона ÐонноÑа гÑÐ°Ñ Ð¾Ñ ÑÑнно кÑаÑÑвий Ñа дÑоÑÑбелÑний ÐеÑмен. Та й УолбеÑг належиÑÑ Ð´Ð¾ Ñого ÑÐ¸Ð¿Ð°Ð¶Ñ Ð¼ÑжикÑв, вÑд Ñкого в мене ÑÑоÑÑÑ. Ðле вÑе одно вийÑла з кÑноÑеаÑÑÑ Ð· поÑÑÑÑÑм "ÑоÑÑ ÑÑÑ Ð½Ðµ ÑоÑÑ". ÐÑе лиÑе вÑоÑа збагнÑла, Ñо Ñаме.
Ð'ÑÑого дивилаÑÑ, Ñо називаÑÑÑÑÑ, з мÑÑком попкоÑнÑ, кепкÑÑÑи з вином наввипеÑедки.
no subject
no subject
Ñ Ð´ÑÑÐ³Ð¾Ð¼Ñ ÑÑлÑÐ¼Ñ Ñе Ñеж бÑло, але замало - ÑобÑо Ñ Ñе не Ð¼Ð¾Ð¶Ñ ÑÑлковиÑо Ñк жаÑÑи ÑпÑиймаÑи, ги
no subject
no subject
no subject
Ñ Ð¶ ÑÐ¾Ð´Ñ Ð¿Ð¾Ð±Ñгла дивиÑиÑÑ, Ñо Ñам Ñаке гаÑне знÑли - Ñ Ð¿Ñик;
"ÐÑÑежнÑй дом" - ноÑмалÑно; Ð¼Ð¾Ð¶Ñ Ð±Ð°ÑиÑи ÑÐµÑ Ð½ÑÑÐ½Ñ Ð½ÐµÐ´Ð¾ÑконалÑÑÑÑ Ñи не баÑиÑи, але воно пÑаÑÑÑ, а ÑеÑÑалÑна ÑÑена Ð²Ð·Ð°Ð³Ð°Ð»Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ не пÑаÑÑÑ, Ñк Ñ ÑÑена де об ÑÑÑни мÑÑÑа ÑозбиваÑÑÑ Ð±Ð¾Ñки Ñз наÑÑйниками звÑлÑÐ½ÐµÐ½Ð¸Ñ ÑабÑв, в мене Ñ ÑÑй ÑÑÐµÐ½Ñ Ñдина дÑмка - ÑкÑлÑÐºÐ¾Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ð°Ð´ÐºÐ¾Ð²Ð¸Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð±Ð¸Ð²Ð°Ð»Ð¾
no subject
no subject
Ð, наоÑÑаннÑ: пеÑÑого ТеÑмÑнаÑоÑа Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð¸Ð²Ð¸Ð»Ð°ÑÑ Ð·Ð¾Ð²ÑÑм недавно, деÑÑ Ð¾ 2012, бо його ÑекомендÑвали пÑдÑÑÑники ÑÑенаÑÐ½Ð¾Ñ Ð¼Ð°Ð¹ÑÑеÑноÑÑÑ. Ð Ñаки да, не даÑма ÑекомендÑвали.
no subject
no subject
no subject
no subject