Непонимание

[morreth]

http://tareeva.livejournal.com/146923.html

Нет у меня желания портить настроение хорошему старому человеку, не буду я ей ничего писать в комменты.
А есть у меня кристально затвердевшее уже понимание, что людям, сформировавшимся в СССР, даже хорошим, ничего не объяснить. Никак.

Comments

[morreth.livejournal.com]

Она не врет. Она помнит 50-е годы, когда это примерно так и было.

[lm644.livejournal.com]

В пятидесятые годы - тем более это не было правдой. Все жили в страхе, что на них пальцем покажут "за национализм". В конце пятидесятых начали возвращаться из Сибири - выжившие... но к тому времени уж выкосили под корень все попытки и мысли, и чувства.

[morreth.livejournal.com]

Да, но при этом реально снималось много фильмов и издавалось много книг на украинском, и даже Донбасс оставался процентов на 75 украиноязычным.

[lm644.livejournal.com]

О фильмах спорить не буду - их, по-моему, никогда не было много, но, может, я и ошибаюсь. А книг и в семидесятые издавалось много - Стельмах, Вильде - я на них выросла, с "Сестрами Річинськими" под подушкой. Кто их читал - другой разговор, и как их уродовали.

А Донбасс... туда, на шахты, в пятидесятые подалось очень много молодых людей из Западной Украины: мои два дяди так уехали, чтобы не ждать очередной волны арестов за то, что не так посмотрели - или не на того. На шахтах тогда прятались, как и на целине, - там особо не присматривались. (Один из них сейчас в Алчевске - это отдельный, и печальный, разговор.)

[malyj-gorgan.livejournal.com]

Може, в Туркменії так було, але не в Україні. Бреше вона, може, свідомо, а може, просто той самий блок сов'єцький в мозку.

[morreth.livejournal.com]

Гадаю, що ні. Вона переїхала до України у 1953. І жила у Станіславові. В неї могло скластися цілком правдиве враження, що українство ніяк не ущемлене, бо вона була дитиною і про підводні течії ніц не знала, а лише знала, що занурилася цілком в іншомовне середовище.

[malyj-gorgan.livejournal.com]

Ну, значить, недоінформованість, хоч і дивно. Мене, звичайно, в 53-му ще близько не було, але знаючи, як велося моїм батькам, вже на кажучи про їх батьків, плюс їх оточенню... Одні, обібрані до нитки і перевезені на розбомблену Тернопільщину (операція "Вісла"), піднімали з нуля хоч якесь господарство, другі сиділи недалеко від того самого Станіслава в селі без документів і прав -- молилися, щоби про них забули власті, когось вже розстріляли, хтось ще сидів в таборах.... Воно, звичайно, можна сказати, що людей переслідували не за українство, а за націоналізм, неправильне походження, недостатній прогин за радянську владу, ще за щось, але тоді доречно запитатися, що саме мається на увазі під українством? Так, можна було любити сало, мати вишиванку (правда, не всім і не всюди її можна було вбрати на себе), співати "Ніч яка місячна" і говорити вдома українською, а на проісводствє російською з українськими словечками. Все правда, на відміну від тих, хто страждав від расового антисемітизму, українець мав можливість майже уникнути проблем, прогнувшись під Мордора, як всі рано чи пізно робили ("майже", бо ще треба було правильне походження і особиста історія). Але не бачити, що в умовах Совка українство було ще однією мішенню для системи, особливо в галузі культури, це -- або не контактувати з українцями, або дуже вміло тримати очі закритими.
Що часто може бути правдою: якщо вона приїхала в Станіслав, то, певно, з батьками, от і пробує виправдати рідних. Ту когорту, навіть 53-го року, ще найточніше зараховувати до так званих "освободітєлєй". Більша частина з них були нормальними людьми, просто, за розподілом попали на Западенщину, але, по-перше, далеко не всі, багато хто з приїжджих мав відношення до служб і/або номенклатури, і, по-друге, навіть прості спеціалісти, які приїхали туди працювати, без всяких ідеологічних нагрузок, все одно де факто були частиною табору колонізаторів, читай, бенефіціантів режиму. Визнавати таке нікому не подобається, тому, свідомо чи підствідомо, люди починають думати, що все було добре, ніякого протистояння, всьо чотко.
Соррі, якось довгий комент вийшов.

[lm644.livejournal.com]

Так і було, я думаю. Ті совєти, що до Станіслава приїздили після війни, - звідки їм було знати, що буває інакше?