![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Полаялася в "мові"
Сил немає.
Крик душі:
Я нічого не хочу доводити. Я тільки хочу сказати, що не треба вважати людей зі Сходу України людьми другого сорту. Я народилася, виросла і живу в російськомовному середовищі. Найпростіше мені було б зробити, як 90% моїх компатріотів - сказати, що мова ваша селянська, бидляча, теляча і "нікому ні нужная", забути її одразу по отриманні оцінки в дипломі та користуватися надалі "Рутою" у разі нагальної потреби, а взагалі-то нічим.
Але я чомусь вивчила чужу мені мову, якою меня тут ні з ким розмовляти, я обстоюю її перед людьми, які з неї сміються, і задля чого? Щоб якісь пихаті кияни мені вказували не те, що я ще "недостатньо українська".
Що на це можна сказати, крім "ідіть під три чорти"? Нічого. Я людина. У мене є час, і є праця. Я поступилася цм, аби пройти той тест. Який включав в себе також вміння знайти англійський оригінал та звіритися з ним. З"ясувати, які стосунки між людьми, чий діалог мені дали вихопленим зсередини та обірваним на середині, аби правильно це перекласти. Знайти відеофайл, подивитися його - навіть якщо це дурнуватий фільм про скажених дівок-ковбоїв.
Що ж, я це зробила. І тому я не можу достатньою мірою оцінити зусилля людини, яка витратила аж цілісінькі півгодини, щоб "наладити зі мною конструктивний діалог". Я на це витратила п"ятнадцать років, не враховуючи час на виконання того дурного тестового завдання, яке ще й зверстали так, ніби навмисно для ворогів народу, аби не змогли прочитати.
Тож даруйте, шановні, але ви мені не подобаєтеся.
Крик душі:
Я нічого не хочу доводити. Я тільки хочу сказати, що не треба вважати людей зі Сходу України людьми другого сорту. Я народилася, виросла і живу в російськомовному середовищі. Найпростіше мені було б зробити, як 90% моїх компатріотів - сказати, що мова ваша селянська, бидляча, теляча і "нікому ні нужная", забути її одразу по отриманні оцінки в дипломі та користуватися надалі "Рутою" у разі нагальної потреби, а взагалі-то нічим.
Але я чомусь вивчила чужу мені мову, якою меня тут ні з ким розмовляти, я обстоюю її перед людьми, які з неї сміються, і задля чого? Щоб якісь пихаті кияни мені вказували не те, що я ще "недостатньо українська".
Що на це можна сказати, крім "ідіть під три чорти"? Нічого. Я людина. У мене є час, і є праця. Я поступилася цм, аби пройти той тест. Який включав в себе також вміння знайти англійський оригінал та звіритися з ним. З"ясувати, які стосунки між людьми, чий діалог мені дали вихопленим зсередини та обірваним на середині, аби правильно це перекласти. Знайти відеофайл, подивитися його - навіть якщо це дурнуватий фільм про скажених дівок-ковбоїв.
Що ж, я це зробила. І тому я не можу достатньою мірою оцінити зусилля людини, яка витратила аж цілісінькі півгодини, щоб "наладити зі мною конструктивний діалог". Я на це витратила п"ятнадцать років, не враховуючи час на виконання того дурного тестового завдання, яке ще й зверстали так, ніби навмисно для ворогів народу, аби не змогли прочитати.
Тож даруйте, шановні, але ви мені не подобаєтеся.
Вы так остро на все реагируете...
Глупость, конечно, несусветная.
И все "успехи" уркаинизации проводимой гражданами раньше отвечавшими за самосознание советского народа тому лучшее подтверждение.
Потому как вместо того, чтоб рынок налаживать, чтоб человек талантливый мог денег в Украине заработать, они по прежнему лезут своими ручонками регулировать все и вся в "правильном" (повестка дня прилагается) ключе.
И в общем-то так у нас везде. Вместо того, чтоб искоренять совок его переформатировали, и теперь живем в УССР только за деньги и с колбасой и "правильной" национальнйо политикой.