![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Полаялася в "мові"
Сил немає.
Крик душі:
Я нічого не хочу доводити. Я тільки хочу сказати, що не треба вважати людей зі Сходу України людьми другого сорту. Я народилася, виросла і живу в російськомовному середовищі. Найпростіше мені було б зробити, як 90% моїх компатріотів - сказати, що мова ваша селянська, бидляча, теляча і "нікому ні нужная", забути її одразу по отриманні оцінки в дипломі та користуватися надалі "Рутою" у разі нагальної потреби, а взагалі-то нічим.
Але я чомусь вивчила чужу мені мову, якою меня тут ні з ким розмовляти, я обстоюю її перед людьми, які з неї сміються, і задля чого? Щоб якісь пихаті кияни мені вказували не те, що я ще "недостатньо українська".
Що на це можна сказати, крім "ідіть під три чорти"? Нічого. Я людина. У мене є час, і є праця. Я поступилася цм, аби пройти той тест. Який включав в себе також вміння знайти англійський оригінал та звіритися з ним. З"ясувати, які стосунки між людьми, чий діалог мені дали вихопленим зсередини та обірваним на середині, аби правильно це перекласти. Знайти відеофайл, подивитися його - навіть якщо це дурнуватий фільм про скажених дівок-ковбоїв.
Що ж, я це зробила. І тому я не можу достатньою мірою оцінити зусилля людини, яка витратила аж цілісінькі півгодини, щоб "наладити зі мною конструктивний діалог". Я на це витратила п"ятнадцать років, не враховуючи час на виконання того дурного тестового завдання, яке ще й зверстали так, ніби навмисно для ворогів народу, аби не змогли прочитати.
Тож даруйте, шановні, але ви мені не подобаєтеся.
Крик душі:
Я нічого не хочу доводити. Я тільки хочу сказати, що не треба вважати людей зі Сходу України людьми другого сорту. Я народилася, виросла і живу в російськомовному середовищі. Найпростіше мені було б зробити, як 90% моїх компатріотів - сказати, що мова ваша селянська, бидляча, теляча і "нікому ні нужная", забути її одразу по отриманні оцінки в дипломі та користуватися надалі "Рутою" у разі нагальної потреби, а взагалі-то нічим.
Але я чомусь вивчила чужу мені мову, якою меня тут ні з ким розмовляти, я обстоюю її перед людьми, які з неї сміються, і задля чого? Щоб якісь пихаті кияни мені вказували не те, що я ще "недостатньо українська".
Що на це можна сказати, крім "ідіть під три чорти"? Нічого. Я людина. У мене є час, і є праця. Я поступилася цм, аби пройти той тест. Який включав в себе також вміння знайти англійський оригінал та звіритися з ним. З"ясувати, які стосунки між людьми, чий діалог мені дали вихопленим зсередини та обірваним на середині, аби правильно це перекласти. Знайти відеофайл, подивитися його - навіть якщо це дурнуватий фільм про скажених дівок-ковбоїв.
Що ж, я це зробила. І тому я не можу достатньою мірою оцінити зусилля людини, яка витратила аж цілісінькі півгодини, щоб "наладити зі мною конструктивний діалог". Я на це витратила п"ятнадцать років, не враховуючи час на виконання того дурного тестового завдання, яке ще й зверстали так, ніби навмисно для ворогів народу, аби не змогли прочитати.
Тож даруйте, шановні, але ви мені не подобаєтеся.
no subject
Вы так остро на все реагируете...
Глупость, конечно, несусветная.
И все "успехи" уркаинизации проводимой гражданами раньше отвечавшими за самосознание советского народа тому лучшее подтверждение.
Потому как вместо того, чтоб рынок налаживать, чтоб человек талантливый мог денег в Украине заработать, они по прежнему лезут своими ручонками регулировать все и вся в "правильном" (повестка дня прилагается) ключе.
И в общем-то так у нас везде. Вместо того, чтоб искоренять совок его переформатировали, и теперь живем в УССР только за деньги и с колбасой и "правильной" национальнйо политикой.
О "пихатих киянах". Или не киянах, а ещё западнее
Вот мирно идёт беседа, на украинском языке, естественно. Художник нормально владеет державною мовою, явно "не Азаров". Но вероятно, один-два раза он что-то не совсем точно сказал. Я и не заметила бы, но...
Звонок. Женский голос, интонация наглая до полного "не могу". Чтобы не нарушить чистоту мовы, даю русский перевод того, что запомнила почти дословно:
" - Да как вы можете приглашать на радио человека с таким уровнем владения речи? Невозможно слушать..." и ещё что-то, столь же возмущённое. К счастью, прервали её быстро.
Вот такое выдала в прямой эфир. Художнику. Во время хорошей передачи.
Честно, мне хотелось этой женщине "дати ляпасів" (надавать пощёчин). Что бы рот свой поганый не раскрывала, где не надо.
Нет, передача потом продолжилась, такой звоночек был один, но настроение гостю эта гадина испортила. Сумела. Мне - тоже.
Так что среди радетелей "за рідну мову" можно найти дивные экземпляры.