Фехтування в чистому вигляді проявляється в поєдинку, там де нема поєдинків нема й самого поняття прекрасного фехтувальника (усі сучасні школи фехтування виросли не з війни, а з поєдинків). Вага і сила удару у фехтуванні мають принципове значення лише в одному випадку - якщо бій іде у міцних обладунках. Міцні обладунки легкими не бувають (окрім міфрилу звісно), а бій в скільки небудь важких обладунках це дуже серйозне випробування витривалості. Поєднання наждмірної ваги з важкими обладунками та дихавицею... Яка б не була техніка але скільки небудь співставним за рівнем бійцями такий фехтувальник не конкурент.

Щодо короткозорості і якщо дійсно серйозний мінус то це відіб'ється наступним чином (пишу на основі свого досвіду):
1. боєць дуже чутливий до освітлення, різниця між сліпучим полуднем та хмрним надвечіррям дуже суттєва
2. боєць чутливий до дистанції - середня між явно бойовою і явно небойовою (тобто та з якої можна дістати супротивника зробивши крок вперед чи випад) для нього відверто програшна
3. окрім дистанції зір впливає на вибір зброї - незручною як для себе так і в супротивника є довга колюча зброя, зручною є середня чи ще краще коротка, якщо довга то хіба дворучна з широким хватом, бажано рубляча чи ударна, і звичайно порятунком сліпишів є щити
4. при поганому зорі спасає реакція на рух - відповідно зручними є супротивники які завмирають в бойових стійках, а незручними ті хто цвесь час бігає і змінює положення зброї